28 листопада 2023 р. Справа № 440/4675/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: П'янової Я.В.,
Суддів: Русанової В.Б. , Присяжнюк О.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.06.2023, головуючий суддя І інстанції: Г.В. Костенко, м. Полтава, повний текст складено 19.06.23 по справі № 440/4675/23
за позовом Приватного підприємства «Приватна телекомпанія «Візит»
до Головного управління ДПС у Полтавській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Приватне підприємство "Приватна телекомпанія "Візит" (далі за текстом також - позивач, ПП "Приватна телекомпанія "Візит") звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області (далі та текстом також - відповідач, ГУ ДПС у Полтавській області), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 12.01.2022 за № 212/1807, яким зобов'язано сплатити штраф у розмірі 50 % у сумі 87739,70 грн за несплату грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість (30 14060100).
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 19 червня 2023 року адміністративний позов задоволено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, а викладені у ньому висновки не відповідають обставинам справи.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що суд першої інстанції залишив поза увагою доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, не надав їм належної оцінки, зокрема щодо того, що позивачем не надано належних доказів обставин неможливості виконання обов'язку зі своєчасної сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість, визначених у податковій декларації з податку на додану вартість за вересень 2021 року та уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за липень 2021 року, а отже платник податків усвідомлював, що такий обов'язок у нього існує.
За результатами апеляційного розгляду відповідач просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає, що у рішенні суд першої інстанції зробив правильний висновок про обґрунтованість заявлених позовних вимог. Уважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а тому апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України) суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ПП "ПТК "Візит" зареєстроване як юридична особа (код ЄДРПОУ 13932372) в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
19.10.2021 ПП "ПТК Візит" подано податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2021 року (9308952480), в якій визначено до сплати грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 557 699,00 грн.
Також ПП "ПТК "Візит" 02.11.2021 подано до контролюючого органу уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за липень 2021 року № 9327321127.
ГУ ДПС у Полтавській області проведено камеральну перевірку своєчасності сплати узгодженої суми грошового зобов'язання за податковою декларацією з податку на додану вартість за період липень, вересень 2021 року ПП "ПТК "Візит", за результатами якої складено Акт від 08.12.2021 за № 10635/16-31-18-07-11/13932372.
Відповідно до висновків Акту встановлено несвоєчасну сплату та несвоєчасне подання платіжного доручення на сплату узгодженої суми грошових зобов'язань за податком на додану вартість, чим порушено п. 57.1 ст. 57, п. 203.2 ст. 203 Податкового кодексу України, а саме: за вересень 2021 року - граничний термін сплати - 01.11.2021, фактично сплачено 02.11.2021 та 15.11.2021 із затримкою на 1 та 14 календарних днів; по уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за липень 2021 року - граничний термін сплати - 02.11.2021, фактично сплачено 15.11.2021 із затримкою на 13 календарних днів. В Акті також зазначено, що дії платника податків вважаються винними, ПП "ПТК "Візит" мало можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжило достатніх заходів щодо їх дотримання. Створення платником податків удавано, цілеспрямовано умов, які направлені на виконання або неналежне виконання установлених законодавчих вимог, є свідченням того, що дані дії (бездіяльність) ним вчинені умисно.
Позивачем подано до ГУ ДПС у Полтавській області заперечення від 21.12.2021 за № 85 стосовно Акта від 08.12.2021 за № 10635/16-31-18-07-11/13932372, в яких, зокрема, зазначено, що Акт перевірки не є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства, у тому числі щодо винних умисних дій, з боку ПП "ПТК Візит", у зв'язку з чим він не може бути підставою для прийняття будь-яких рішень, що мають юридичне значення.
Листом ГУ ДПС у Полтавській області "Про результати розгляду заперечення" від 10.01.2022 за № 396/6/16-31/18-03-11 повідомлено платника податків про прийняте комісією рішення.
Відповідно до Акта від 08.12.2021 за № 10635/16-31-18-07-11/13932372 ГУ ДПС у Полтавській області складено податкове повідомлення-рішення від 12.01.2022 за № 212/1807, яким за порушення строку сплати суми грошового зобов'язання/порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), визначене пунктом 57.1 статті 57, пунктом 203.2 статті 203 Податкового кодексу України, та на підставі статті 124 Податкового кодексу України, за затримку на 14 календарних днів сплати грошового зобов'язання в сумі 175479,40 грн, зобов'язано ПП "ПТК "Візит" сплатити штраф у розмірі 50 % у сумі 87 739,70 грн.
Позивачем подано скаргу на податкове повідомлення-рішення від 31.01.2022 за № 9 до Державної податкової служби України. Рішення про результати розгляду скарги від 13.03.2022 за № 6136/6/99-00-06-03-01-06 податковим органом скаргу платника податків залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін.
Скориставшись правом на оскарження податкового повідомлення-рішення в судовому порядку, позивач звернувся до суду з позовом у цій справі.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що контролюючий орган безпідставно застосував до позивача штраф у розмірі 50 % від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов'язання, передбаченого пунктами 124.2 та 124.3 статті 124 ПК України, а відтак податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС в Полтавській області від 12.01.2022 за № 212/1807 не ґрунтується на вимогах законодавства, прийнято без урахування всіх обставин, які мали значення для його прийняття, а тому підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Колегія суддів апеляційної інстанції частково не погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 67 Конституції України закріплено обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенції контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регламентуються Податковим кодексом України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
За визначеннями, наведеними у підпунктах 14.1.39 та 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України: грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов'язання та/або інше зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня; податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України.
Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений Податковим кодексом України строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному Податковим кодексом України (п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України).
Згідно з п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Пунктом 31.1 ст. 31 ПК України передбачено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.
За змістом положень статті 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (пункт 36.1 статті 36 ПК України).
За приписами пункту 38.1 статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Відповідно до п. 54.1 ст. 54 ПК України платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
В свою чергу, відповідно до п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених Кодексом.
Відповідно до п. 203.2 ст.203 ПК України сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.
Положеннями ст. 111 ПК України встановлено, що за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, передбачено такі види юридичної відповідальності: фінансова; адміністративна; кримінальна. Фінансова відповідальність, що встановлюється згідно з цим Кодексом, застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).
Законом України від 16.01.2020 за № 466-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві" (далі - Закон № 466) внесено зміни до Кодексу, у тому числі, в частині кваліфікації податкового правопорушення саме як протиправного, винного (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб'єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.
Так, відповідно до п. 124.1 ст. 124 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім грошового зобов'язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього па підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Діяння, передбачені пунктами 124.1, 124.1-1 цієї статті, вчинені умисно, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов'язання (п. 124.2 ст. 124 ПК України).
Відповідно до п. 124.3 ст. 124 ПК України діяння, передбачені п. 124.2 цієї статті, вчинені повторно протягом 1095 календарних днів або які призвели до прострочення сплати грошового зобов'язання на строк більше 90 календарних днів, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов'язання.
Отже нормами п. 124.2 та п. 124.3 ст. 124 ПК України передбачено штрафні санкції за діяння, передбачені пунктом 124.1 цієї статті, але вчинені умисно.
Так, податковим правопорушенням, відповідно до п. 109.1 ст. 109 Податкового кодексу України, є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (у т. ч. осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб'єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.
Відповідно до п. 112.1, п. 112.2 ст. 112 ПК України особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.
Ужиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.
Отже невжиття платником податків достатніх заходів щодо дотримання правил та норм податкового законодавства, або якщо контролюючий орган доведе, що вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються не достатніми, платник податків вважається винною у вчиненні правопорушення.
Колегія суддів зазначає, що ПК України не містить визначення поняття «вина», однак умови, за яких особа вважається винною, наведені у п. 112.1, 112.2 ст. 112 ПК України та полягають у тому, що особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.
При цьому необхідно враховувати, що вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.
За таких обставин умовами, які визначають вину особи, у розумінні ст. 112 Кодексу є: встановлення можливості дотримання особою правил та норм, за порушення яких Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжиття цією особою достатніх заходів щодо їх дотримання; доведення контролюючим органом того, що вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.
Саме можливість особою дотримуватися правил та норм, за порушення яких ПК України передбачена відповідальність, однак не вжиття нею достатніх заходів щодо їх дотримання, через вчинення дій, які можуть бути кваліфіковані як нерозумні, недобросовісні та без належної обачності, за умови доведення цього контролюючим органом, є свідченням вини особи у вчинені податкового правопорушення.
Разом з тим необхідно враховувати, що вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.
Таким чином ПК України на контролюючий орган - податковий орган покладено обов'язок доведення вини, без виконання якого, особу не можливо притягнути до фінансової відповідальності за податкове правопорушення, для кваліфікації якого необхідною умовою є наявність вини.
Водночас згідно з п. 109.3 ст. 109 ПК України необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення є встановлення контролюючими органами вини особи лише у випадках, визначених п. 119.3 ст. 119, п.п. 123.2 - 123.5 ст. 123 ПК України.
Враховуючи зміст наведених законодавчих положень, можна дійти висновку, що юридичним фактом, з яким законодавець пов'язує відповідальність у вигляді штрафу за п. 124.3 ст. 124 ПК України, є обов'язок доведення контролюючим органом вини платника податків, а саме, що платник податків мав можливість вжити заходи щодо дотримання правил та норм ПК України, але умисно не вчиняв певні дії щодо сплати узгодженої суми грошового зобов'язання.
Згідно з п. 113.1 ст. 113 ПК України граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов'язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу.
Так, згідно з п. 102.1 ст. 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Таким чином установлений законодавцем у Податковому кодексі України строк, як темпоральна величина, призначений для своєчасної реалізації контролюючими органами як суб'єктами владних повноважень компетенції щодо застосування штрафних санкцій, спричиняючи у разі його пропуску юридично значимі наслідки. Такими юридичними наслідками є звільнення платника податків, як учасника податкових правовідносин, від відповідальності, обмежуючи таким чином період невизначеності щодо останнього, що в кінцевому результаті гарантує дотримання конституційних прав та обов'язків особи, інтересів держави, а також раціональну організацію правозастосовної діяльності. Запровадження таких строків сприяє правовому захисту, забезпеченню стабільності, стійкості існуючої системи правовідносин, а також забезпеченню можливості збору та закріплення доказів вчиненого правопорушення.
Верховний Суд неодноразово за результатами правового аналізу наведених норм Податкового кодексу України, зокрема, у постановах від 10.05.2018 у справі № 820/3544/17, від 05.07.2019 у справі № 820/11541/13-а, від 24.11.2020 у справі № 520/13377/19 вказував, що граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов'язань, визначеним статтею 102 Податкового кодексу України, то відповідно штрафні санкції можуть бути застосовані у межах 1095 днів, з дня, що настає за останнім днем граничного строку сплати грошових зобов'язань.
Зі змісту спірного податкового повідомлення-рішення вбачається, що контролюючим органом застосовано до позивача штраф в розмірі 50 відсотків від суми несвоєчасно сплаченого грошового зобов'язання, як за діяння, які вчинені умисно, що передбачено пунктом 124.2 статті 124 ПК України.
Згідно з актом камеральної перевірки від 08.12.2021 за № 10635/16-31-18-07-11/13932372 порушення полягало у несвоєчасній сплаті та несвоєчасному поданні платіжного доручення на сплату узгодженої суми грошових зобов'язань за податком на додану вартість за вересень 2021 року - граничний термін сплати - 01.11.2021, фактично сплачено 02.11.2021 та 15.11.2021 із затримкою на 1 та 14 календарних днів; за уточнюючим розрахунком податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за липень 2021 року - граничний термін сплати - 02.11.2021, фактично сплачено 15.11.2021 із затримкою на 13 календарних днів.
Згідно з розрахунком до податкового повідомлення-рішення від 12.01.2022 за № 212/1807 штрафні санкції в сумі 87 739,70 грн обчислено з урахуванням:
- податкова декларація з податку на додану вартість № 9308952480 від 19.10.2021, сума недоплати (несвоєчасної оплати) - 1492,00 грн, кількість днів затримки - 1, розмір штрафної санкції (%) - 50, сума штрафних санкцій - 746,00 грн;
- податкова декларація з податку на додану вартість за вересень 2021 року № 9308952480 від 19.10.2021, сума недоплати (несвоєчасної оплати) - 172495,40 грн, кількість днів затримки - 14, розмір штрафної санкції (%) - 50, сума штрафних санкцій - 86247,70 грн;
- уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за липень 2021 року № 9327321127 від 02.11.2021, сума недоплати (несвоєчасної оплати) - 746,00 грн, кількість днів затримки - 13, розмір штрафної санкції (%) - 50, сума штрафних санкцій - 746,00 грн.
Надаючи правову оцінку правомірності застосування до позивача штрафних санкцій на підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до пункту 86.1 статті 86 Кодексу матеріали перевірки це: акт (довідка) перевірки з інформативними додатками, які є його невід'ємною частиною; заперечення, надані платником податків до акта (довідки) перевірки (у разі їх наявності на час розгляду); пояснення та їх документальне підтвердження, які надані платником податків відповідно до підпункту 16.1.15 пункту 16.1 статті 16 та відповідно до підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 розділу I Кодексу.
У акті перевірки в обов'язковому порядку зазначається можливість надання платником пояснень та додаткових документів у порядку, визначеному статтею 86 Кодексу про вчинені ним податкові правопорушення.
Крім того, відповідно до пункту 73.3 статті 73 Кодексу контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.
Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема:
1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;
2) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків.
З урахуванням викладеного, у разі виявлення фактів несвоєчасної сплати узгодженої суми грошового зобов'язання, контролюючий орган має право звернутися із запитом до платника податку.
У разі отримання пояснень та документів, матеріали передаються до підрозділів податкового аудиту для прийняття рішення щодо проведення документальної перевірки.
Проте акт перевірки від 08.12.2021 за № 10635/16-31-18-07-11/13932372 не містить відомостей щодо надсилання платнику податків письмового запиту про подання відповідної інформації.
З огляду на вказане, суд апеляційної інстанції не вбачає можливим установлення у межах камеральної перевірки обставин, що свідчать про винність та умисність діянь платника податків, оскільки згідно з пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України камеральна перевірка проводиться виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (уточнюючих розрахунках), та даних відповідних електронних систем, які об'єктивно не можуть підтвердити чи спростувати розумність, добросовісність і належну обачність платника податків, що є необхідним для встановлення його вини.
Допущена контролюючим органом неповнота дослідження обставин фактичної дійсності зумовила за суттю явний та очевидний, а за характером нездоланний і непереборний дефект у реалізації владної функції контролю за дотриманням податкової дисципліни.
Стосовно посилань в Акті на те, що ПП "ПТК "Візит" мало можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких ПК України передбачена відповідальність, проте не вжило достатніх заходів щодо їх дотримання, що є свідченням того, що дії (бездіяльність) платника податків вчинені умисно, колегія суддів зазначає, що такі доводи є необґрунтованими, оскільки контролюючим органом не встановлено на підставі відповідних документів наявність можливості ПП "ПТК "Візит" сплатити податкове зобов'язання з ПДВ за червень 2021 року у повному обсязі у строк, передбачений ПК України (зокрема, наявність достатніх коштів на розрахункових рахунках, а також на рахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість).
При цьому колегія суддів ураховує, що у позовній заяві позивач стверджував про недостатність протягом жовтня-листопада 2021 року коштів на рахунках, у тому числі на електронному ПДВ-рахунку, для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов'язань, що зумовлено дією на території України карантину, встановленого Постановою КМУ від 11.03.2020 за № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID - 19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", що під час перевірки відповідачем не перевірено.
Таким чином колегія суддів дійшла висновку, що правова норма, на підставі якої позивача притягнуто до фінансової відповідальності, обрана контролюючим органом необґрунтовано, без дотримання всіх вимог чинного законодавства, штраф застосований без доведення наявності умислу та вини платника податків.
Зазначене відповідає нормі абзацу першого частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Така норма узгоджується як з нормою абзацу першого пункту 56.4 статті 56 Податкового кодексу України, відповідно до якої обов'язок доведення, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених Податковим кодексом України, або будь-яке інше рішення контролюючого органу є правомірним, покладено на контролюючий орган, так і з нормою підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України щодо презумпції правомірності рішень платника податків, які в сукупності закріплюють презумпцію добросовісності податкової поведінки платника податків.
Разом з цим колегія суддів апеляційної інстанції зауважує, що позивач оскаржує податкове повідомлення - рішення від 12.01.2022 за № 212/1807 щодо застосування до позивача штрафу у сумі 87739,70 грн (50 % від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов'язання), обгрунтовуючи свою позицію у спорі відсутністю вини з боку підприємства, проте не спростовує факту наявності порушення терміну сплати сум узгоджених податкових зобов'язань у розмірі, визначеному п. 124.1 ст. 124 ПК України.
Як було зазначено вище, п. 124.1 ст. 124 ПК України визначені такі розміру штрафу:
- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу;
- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Так, з акта перевірки колегією суддів установлено, а сторонами не спростовано, що позивачем з порушенням строку сплати із затримкою до 30 календарних днів включно сплачено податкові зобов'язання на суму 175 479,40 грн (1492,00+172495,40+1492,00).
Отже відповідач, з урахуванням приписів п. 124.1 ст. 124 ПК України, мав нарахувати позивачеві штрафні санкції у сумі 8 773,97 грн (175479,40 : 100 % х 5 %), проте необґрунтовано застосував до спірних правовідносин приписи п. 124.3 ст. 124 ПК України та нарахував штрафні санкції на суму 87 739,70 грн.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області від 12.01.2022 за № 212/1807 у сумі 78 965,73 грн (87 739,70 - 8 773,97) та, відповідно, часткового задоволення позовних вимог.
Висновки суду апеляційної інстанції узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 03 серпня 2023 року у справі № 520/22505/21.
Відповідно висновки суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог у повному обсязі є помилковими.
Щодо врахування судом першої інстанції того, що постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука від 10.01.2022 у справі № 524/11847/21 закрито провадження у справі відносно ОСОБА_1 , керівника ПП "ПТК "Візит", у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-2 КУпАП, колегія суддів зазначає, що провадження у справі № 524/11847/21 закрито з огляду на оскарження ПП "ПТК "Візит" податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 12.01.2022 за № 212/1807 у судовому порядку і не набрання ним законної сили до закінчення процедури оскарження.
Згідно з пунктом другим частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
За приписами статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи та неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що є безумовною підставою для його скасування.
За приписами ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За частиною шостою статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 2684,00 грн (1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня 2023 року).
Оскільки Другим апеляційним адміністративним судом ухвалено нове рішення, яким адміністративний позов задоволено частково, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне змінити розподіл судових витрат та стягнути з Головного управління ДПС у Полтавській області за рахунок бюджетних асигнувань суб'єктів владних повноважень на користь позивача 2415,60 грн (78965,73 грн : 87739,70 грн х 2684,00 грн = 2415,60 грн, де 78965,73 грн - грошова оцінка задоволених позовних вимог, 87739,70 грн - ціна позову, 2684,00 грн - понесені позивачем судові витрати).
Керуючись ст. 139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області - задовольнити частково.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.06.2023 по справі № 440/4675/23 - скасувати.
Прийняти постанову, якою позовні вимоги Приватного підприємства «Приватна телекомпанія «Візит» задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області № 212/1807 від 12.01.2022 в частині визначення штрафу в сумі 78 965 (сімдесят вісім тисяч дев'ятсот шістдесят п'ять) грн 73 коп.
В інший частині у задоволенні позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь Приватного підприємства "Приватна телекомпанія "Візит" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області судовий збір у сумі 2415 (дві тисячі чотириста п'ятнадцять) грн 60 коп.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Я.В. П'янова
Судді В.Б. Русанова О.В. Присяжнюк