28 листопада 2023 року Справа № 280/9856/23 м.Запоріжжя
Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Стрельнікова Н.В., перевіривши адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАЙН-БЕСТ» до Головного управління ДПС у Львівській області про скасування рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю «ВАЙН-БЕСТ» (надалі позивач) звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі відповідач ), в якому позивач просить суд: скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області: 1) податкове повідомлення - рішення від 24.07.2023 року №00170530905 на суму 73 255 грн.; 2)податкове повідомлення - рішення від 21.09.2023 року № 00204610905 на суму 254 125 грн. 50 коп.; 3) податкове повідомлення - рішення від 16.10.2023 року № 00226160905 на суму 277 756 грн. 50 коп.; 4) податкове повідомлення - рішення від 10.11.2023 року № 002535200905 на суму 306 825 грн. 00 коп..
Відповідно до ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, крім іншого, немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Вирішуючи питання щодо відкриття провадження у справі за цим позовом суддя виходить з такого.
Частиною першою статті 21 КАС України встановлено, що позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов'язані між собою.
Статтею 172 КАС України, визначено підстави об'єднання та роз'єднання позовів.
Відповідно до ч.1 ст. 172 КАС України, в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Під вимогою розуміється матеріально-правова вимога, тобто предмет позову, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права. При цьому об'єднанню підлягають вимоги, які пов'язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.
Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача (обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що підтверджують позов, зокрема факти матеріально-правового характеру, що визначаються нормами матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, їх виникнення, зміну, припинення).
Предмет і підстава позову сприяють з'ясуванню наявності характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного права і обов'язку.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення адміністративного спору.
Таким чином, у випадку заявлення позивачем в одній позовній заяві кількох вимог, що становлять предмет позову, вказані вимоги мають виникати з однакових юридичних фактів, тобто мати єдині підстави позову, оскільки в протилежному випадку виникають різні позови, які підлягають розгляду в окремих самостійних провадженнях.
За своїм процесуальним призначенням інститут об'єднання позовних вимог забезпечує правильність і одностайність розгляду та вирішення окремих позовних вимог, які можуть бути розглянуті як самостійні справи, але об'єднуються пов'язаністю вимог, тобто вимог, які випливають з одних і тих же правовідносин.
Крім того, об'єднання позовних вимог дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також унеможливити винесення різних рішень за однакових обставин.
Отже, порушенням правила об'єднання вимог є об'єднання непов'язаних вимог, тобто таких, які не пов'язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.
Такий підхід щодо неможливості об'єднання позовних вимог, що належить розглядати в окремих самостійних провадженнях, головним чином спрямовано на забезпечення дотримання принципу ефективного захисту порушеного права особи.
Як вбачається зі змісту позовної заяви та її прохальної частини, позивач оскаржує податкові повідомлення - рішення відповідача:
- від 24.07.2023 № 00170530905 на суму 73 255. 00 грн. (акт перевірки №14974/13-01-09-05/44417157 від 02.06.2023 за поданою декларацією акцизного податку від 19.05.2023 № 91116510235 за звітний період квітень 2023 року
-21.09.2023 № 00204610905 на суму 254 125,50 грн. (акт перевірки №19365/13-01-09-05/44417157 від 25.07.2023 за поданою декларацією акцизного податку від 19.06.2023 № 9145361679 за звітний період травень 2023 року);
- 16.10.2023 № 00226160905 на суму 277 756, 50 грн. (акт перевірки №21214/13-01-09-05/44417157 від 18.08.2023 за поданою декларацією акцизного податку від 20.07.2023 № 9178772033 за звітний період червень 2023 року);
- 10.11.2023 № 00253520905 на суму 306 825. 00 грн. (акт перевірки №23359/13-01-09-05/44417157 від 21.09.2023 року за поданою декларацією акцизного податку від 18.08.2023 № 9210991302 за звітний період липень 2023 року);
Отже, спірні ППР винесено на підставі різних актів перевірок, за поданими різними деклараціями акцизного податку та різний період, а отже і спірні рішення не пов'язані між собою підставами виникнення та поданими доказами.
Крім того, суддя звертає увагу, що позивач також посилається на акт перевірки №25934/13-01-09-05/44417157 від 19.10.2023, як на підставу винесення спірних ППР, проте із наданих позивачем копій спірних ППР не вбачається, що хоча б якесь з них винесено на підставі такої перевірки.
Винесення рішень одним органом, суб'єктом владних повноважень, не робить позовні вимоги пов'язаними та не дає підстав для їх об'єднання в одне провадження, оскільки їх прийняття пов'язане з оцінкою різних документів (різних договорів), а отже вказані рішення не пов'язані між собою підставою виникнення.
Фактично, звернувшись до суду з таким позовом, позивач має намір одночасно врегулювати усі наявні у нього спірні правовідносини з відповідачем, незважаючи на те, що фактичні обставини та докази в обґрунтування позовних вимог мають індивідуальний характер, а також не враховуючи, що таке об'єднання непов'язаних між собою вимог значно ускладнить розгляд справи.
Отже за поданою позивачем позовною заявою фактично підлягають вирішенню 4 окремі спори (4 акти перевірки).
З наведеного вбачається, що позивачем у поданій до суду позовній заяві об'єднано вимоги, які не пов'язані між собою підставою виникнення або поданими доказами.
Отже, суддя дійшов висновку, що подані на обґрунтування позовних вимог документи, не є пов'язаними між собою, а тому підстав для застосування положень ст. 172 КАС України суддею не встановлено.
Також, суддя звертає увагу позивача, що відповідно до ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Згідно з частиною 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю; 7) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 8) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 9) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України.
Отже, виходячи з приписів КАС України передумовою для скасування рішення суб'єкта владних повноважень є оскарження позивачем та встановлення судом допущення відповідачем протиправних дій, рішення чи бездіяльності.
Згідно з п. 6 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).
При цьому, згідно із ч. 5 ст.169 КАС України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Керуючись п. 6 ч. 4 ст. 169, ст.ст. 241, 248 КАС України, суддя
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАЙН-БЕСТ» до Головного управління ДПС у Львівській області про скасування рішень, повернути.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви згідно з ч. 8 ст. 169 КАС України не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала суду набирає законної сили у порядку та строки, передбачені ст. 256 КАС України та може бути оскаржена у порядку та строки, передбачені ст.ст. 293, 294, 295, 296 КАС України.
Суддя Н.В. Стрельнікова