28 листопада 2023 року (15:00)Справа № 280/944/23 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Калашник Ю.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,
10.02.2023 до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач) до Військової частини НОМЕР_2 (надалі - відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу грошового забезпечення та додаткової місячної винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 за період з 01.11.2022 по 01.01.2023;
стягнути з відповідача на користь позивача грошове забезпечення та додаткову місячну винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 за період з 01.11.2022 по 01.01.2023 у розмірі 108 000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивач з 29.08.2022 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 . З 29.08.2022 по 01.09.2022 позивач виконував військові обов'язки під містом Бахмут, Бахмутського району, Донецької області. Під час виконання військового обов'язку позивач отримав поранення. З 02.09.2022 по 09.09.2022 позивач перебував на стаціонарному лікуванні в КНП «Павлоградська лікарня інтенсивного лікування» Павлоградської міської ради; з 10.09.2022 по 16.09.2022 позивач перебував на стаціонарному лікування в шпиталі м. Бахмут, Бахмутського району, Донецької області, з 17.09.2022 по 17.10.2022 позивач виконував військовий обов'язок в Черкаській області, з 17.10.2022 по 08.12.2022 позивач виконував військовий обов'язок під містом Бахмут, Бахмутського району, Донецької області, з 08.12.2022 по 20.12.2022 позивач перебував на лікуванні у військовому госпіталі у м. Дніпро. Зазначає, що з листопада 2022 року по січень 2023 року позивач отримав грошову допомогу і додаткову винагороду в неповному обсязі, а саме: з 01.11.2022 по 01.12.2022 - 70 000 гривень (додаткова грошова винагорода у розмірі до 100 000 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу (30 днів) участі у таких діях та заходах на підставі пункту 1 Постанови КМ України №168 від 28 лютого 2022 року); з 01.12.2022 по 01.01.2023 - 38 000 гривень (грошове забезпечення у розмірі 8 000 гривень та додаткова грошова винагорода у розмірі 30 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу (31 день) участі у таких діях та заходах на підставі пункту 1 Постанови КМ України №168 від 28 лютого 2022 року). Зазначає, що відповідно до приписів абз. 5 п. 1 Постанови КМ України №168 від 28 лютого 2022 року, у позивача виникло право на отримання грошового забезпечення та додаткової винагороди. Просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 15.02.2023 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
17.11.2023 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 51334), в якому зазначає, що позивач наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 28.12.2022 №367 був знятий з усіх видів забезпечення у зв'язку із самовільним залишенням частини. На всі види забезпечення позивача зарахований лише 25.09.2023 наказом №268. Також зазначає, що період з 08.12.2022 по 20.12.2022 не підтверджений позивачем, оскільки останній перебував на лікуванні не у зв'язку із пораненням, а у зв'язку із загальним захворюванням. Також зазначає, що у грудні 2022 року позивачу виплачено 13912,63 грн. грошового забезпечення за листопад 2022 року та 29550 грн. додаткової грошової винагороди за листопад 2022 року із розрахунку 30000 грн. на місяць; у січні позивачу виплачено 5208,81 грн. - грошове забезпечення за 23 доби грудня 2022 року. За період самовільного залишення військової частини (з 24.12.2022 по 24.09.2023) нарахування та виплата грошового та додаткової винагороди не здійснювалось. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог. У відзиві також відповідач зазначає, що не мав змоги вчасно подати до суду відзив, з огляду на перебування військової частини на лінії зіткнення та з огляду на виконання бойових завдань.
Згідно зі ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.
Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.
Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 №243 від 29.08.2022 ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 , з 29 серпня 2022 року.
Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_4 від 01.09.2022 №246 позивач вважається таким, що вибув до лікувального закладу, у зв'язку із пораненням, контузією, травмуванням, отриманих під час ведення бойових дій, з 01.09.2022 до мобільного госпіталю м. Дружківка.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 №345 від 06.12.2022, позивач вибув до лікувального закладу, у зв'язку із захворюванням, з 06 грудня 2022 року: до військової частини НОМЕР_5 , АДРЕСА_3 .
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 №360 від 21.12.2022, позивач прибув з лікувального закладу і приступив до виконання службових обов'язків з 21 грудня 2022 року.
Згідно із наказом командира військової частини НОМЕР_2 №367 від 28.12.2022, позивача знято з усіх видів забезпечення в зв'язку з самовільним залишенням частини з 24 грудня 2022 року.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 №268 від 25.09.2023, позивача зараховано на всі види забезпечення, з 25 вересня 2023 року, у зв'язку з поверненням до частини після самовільного залишення частини.
Відповідно на довідки від 02.11.2023 №1/198, позивачу виплачено:
у грудні 2022 року - 13 912,63 грн. (грошове забезпечення за листопад 2022 року) та 29 550,00 грн. (додаткова грошова винагорода за листопад 2022 року із розрахунку 30 000 грн. на місяць згідно наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 05.12.2022 №6291);
у січні 2023 року - 5 208,81 грн. (грошове забезпечення за 23 доби грудня 2022 року).
У спірний період (листопад 2022 року - січень 2023 року) позивач перебував на стаціонарному лікуванні, а саме: з 08.12.2022 по 20.12.2022 - у військовому госпіталі у місті Дніпро.
Вважаючи, що відповідач у період з 01.11.2022 по 01.01.2023 нарахував та виплатив позивачу грошову винагороду в неповному обсязі, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII).
Відповідно до частини першої статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Згідно з частиною першою статті 2 Закону №2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
В силу статті 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ), військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Згідно пункту першого статті 9 Закону №2011-XII, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Відповідно до пунктів 2, 3 статті 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова КМУ №704) установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Відповідно до п. 3 Постанови КМУ № 704 передбачено, що виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації (далі - державні органи).
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IХ, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, постановлено:
ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб;
військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався згідно з Указами Президента від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 № 254/2023, від 26.07.2023 № 451/2023, від 06.11.2023 № 734/2023.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та від 24.02.2022 №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв постанову «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168 (далі - Постанова №168).
Абзацом першим пункту 1 Постанови №168 установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які: у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
У спірний період (01.11.2022 по 01.01.2023) позивач перебував на стаціонарному лікуванні у м. Дніпро з 08.12.2022 по 20.12.2022 (Виписка №2720). Проте, у цьому випадку перебування позивача на стаціонарному лікуванні не пов'язано із пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини. Згідно Виписки №2720 діагноз: хронічний ерозивний гастродуоденіт, стадія загострення з больовим та диспепсичним синдромом; стеатоз печінки; синдром подразненої печінки…Отже, вказана Виписка не містить жодних посилань на отримання позивачем поранення під час захисту Батьківщини.
Відтак, на думку суду, під час перебування позивача на стаціонарному лікуванні у м. Дніпро з 08.12.2022 по 20.12.2022, підстави для застосування щодо позивача приписів п. 1 Постанови №168, відсутні.
Також, суд зазначає таке.
Пункт 1 постанови КМУ №168 передбачає, що військовослужбовцям виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Отже, умовами для отримання виплати у розмірі до 100000 грн. є: період дії воєнного стану; безпосередня участь у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів; наявність наказу командира.
В той же час, у суду відсутні докази здійснення позивачем заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій, які б давали право на отримання додаткової винагороди до 100000 грн.
Також суд звертає увагу, що позивач 24.12.2022 самовільно залишив військову частину, у зв'язку із чим його знято з усіх видів забезпечення (згідно із наказом командира військової частини НОМЕР_2 №367 від 28.12.2022).
Відповідно до п. 15 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення. Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.
Отже, з моменту самовільного залишення позивачем військової частини, у нього відсутнє право на отримання додаткової винагороди, яка передбачена п. 1 Постанови №168.
Із матеріалів справи судом встановлено, що за спірний період відповідач нарахував та виплатив позивачу грошове забезпечення: 13 912,63 грн. (грошове забезпечення за листопад 2022 року) та 29 550,00 грн. (додаткова грошова винагорода за листопад 2022 року із розрахунку 30 000 грн. на місяць згідно наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 05.12.2022 №6291).
Таким чином, судом не встановлено протиправних дій відповідача, на яких наполягає позивача.
Нарахування та виплата позивача грошового забезпечення та додаткової винагороди здійснювалась у відповідності до вимог чинного законодавства.
Докази наявності у позивача права на отримання винагороди у розмірі до 100000 грн. суду не надані.
В той же час, грошова винагорода у розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, позивачу у спірних період нарахована та виплачена.
Таким чином, підстави для задоволення позовних вимог - відсутні.
Згідно з частиною першою статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 долина, код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 28.11.2023.
Суддя Ю.В. Калашник