27 листопада 2023 року Справа № 280/7834/23 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чернової Ж.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в перерахунку та виплаті пенсії за віком позивачу, ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 14.02.2022 по 31.01.2023, із зарахуванням до загального страхового стажу періоду роботи з 18.11.1985 по 31.12.1997;
зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком позивачу, ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 14.02.2022 по 31.01.2023, із зарахуванням до загального страхового стажу періоду роботи з 18.11.1985 по 31.12.1997.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Запорізькій області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Станом на 14.02.2022 ГУ ПФУ в Запорізькій області нараховано позивачу загальний страховий стаж в розмірі 31 рік 09 місяців 22 дні. Розмір пенсії позивача з 14.02.2022 становив 7372,31 грн. Як вбачається з розрахунку пенсії позивача станом на 28.04.2022, до загального страхового стажу позивача відповідачем не було враховано період роботи з 15.08.1984 по 31.12.1997 (при цьому, період з 23.06.1984 по 22.06.1987 враховано як догляд за дитиною до трьох років; натомість, період з 23.06.1987 по 31.12.1997 не враховано до страхового стажу взагалі). Починаючи з січня 2023 року позивач неодноразово зверталася до відповідача з питання виплати їй грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Листом ГУ ПФУ в Запорізькій області від 28.06.2023 позивачу відмовлено в призначенні грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Зазначеним листом також було повідомлено позивача про те, що управлінням було проведено перерахунок її пенсії з 01.02.2023. В червні 2023 року при зверненні до сервісного центру ГУ ПФУ в Запорізькій області позивач дізналася, що розмір її пенсії складає 10200,74 грн, загальний страховий стаж становить 42 роки 07 місяців 01 день. Однак, доплата за період з 14.02.2022 по дату здійснення перерахунку позивачу не надійшла. Позивач не погоджується з діями відповідача щодо відмови в перерахунку пенсії за період з 14.02.2022 по 31.01.2023 із зарахуванням до загального страхового стажу періоду роботи з 18.11.1985 по 31.12.1997, вважає відмову протиправною та такою, що порушує її гарантоване Конституцією та Законами України право на отримання пенсії. Просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Ухвалою суду від 27.09.2023 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення та виклику сторін.
Відповідач у поданому до суду письмовому відзиві проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень посилається на те, що позивач з 14.02.2022 перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію згідно із Законом №1058. 17.01.2023 позивач звернулась до відповідача із заявою № 359 про призначення та виплату їй грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню у розмірі десяти місячних пенсій, додатково надавши довідку №2.1 від 04.01.2023, видану Запорізькою гімназією №93. Відповідачем був зроблений перерахунок пенсії з 01.02.2023. В результаті обчислення страховий стаж позивачки склав 42 роки 07 місяці 01 день, з них 36 років 04 місяці 14 днів - це робота, яка дає право на призначення пенсії за вислугу років та повідомив листом від 13.02.2023 №0800-0210-8/9145 про наступне. За додатково наданою позивачкою довідкою №2.1 від 04.01.2023 разом із заявою від 17.01.2023 відповідачем був обрахований стаж у кількості 42 роки 07 місяців 01 день, з них 36 років 4 місяці 14 днів - робота, яка дає право на призначення пенсії за вислугу років. За наданими документами до страхового стажу не зараховані періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки дата народження власника дописана, але відсутній відповідний запис - згідно якого документу із посиланням на номер і дату документа. Розмір призначеної з 14.02.2022 року пенсії за віком становив 7451,74 грн. Оскільки було подано заяву з усіма необхідними документами після 15.01.2023, перерахунок було проведено з 01.02.2023. Не підлягає задоволенню позовна вимога щодо зобов'язання відповідача здійснити перерахунок зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 14.02.2022 по 31.01.2023 оскільки обчислення страхового стажу є повноваженнями відповідача, які реалізовуються виключно в процесі прийняття рішення про призначення (перерахунок) пенсії, та з урахуванням того, що звернення до суду є способом захисту порушених суб'єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах. Відповідно до зазначеної довідки, розмір пенсії позивача становив: в період з 14.02.2022 по 31.01.2023- 7451,74 грн щомісячно; в період з 01.02.2023 по 30.06.2023- 10300,74 грн щомісячно. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи, судом установлені наступні обставини.
З матеріалів адміністративної справи судом установлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 14.02.2022 перебуває на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до записів у трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 , виданої 29.05.1985, позивач працювала на наступних посадах:
в період з 15.08.1984 року по 18.11.1985 року - на посаді вчителя фізики та математики в середній школі № 15 м. Запоріжжя;
в період з 18.11.1985 року по теперішній час - на посаді вчителя фізики в середній школі № 93 (нині - Запорізька гімназія № 93 Запорізької міської ради Запорізької області).
Згідно з довідкою, виданою Запорізькою гімназією № 93 від 23.03.2022 № 175, позивач працює в Запорізькій гімназії № 93 Запорізької міської ради Запорізької області на посаді учителя фізики з 18.11.1985 по теперішній час.
Станом на 14.02.2022 загальний страховий стаж позивача становив 31 рік 09 місяців 22 дні.
Розмір пенсії позивача з 14.02.2022 становив 7372,31 грн, що підтверджується протоколом розрахунку пенсії від 28.04.2022.
Як вбачається з розрахунку пенсії позивача станом на 28.04.2022, до загального страхового стажу позивача відповідачем не було зараховано період роботи з 15.08.1984 по 31.12.1997. Період з 23.06.1984 по 22.06.1987 враховано як догляд за дитиною до трьох років, натомість, період з 23.06.1987 по 31.12.1997 не зараховано до страхового стажу.
Починаючи з січня 2023 року позивач неодноразово зверталася до відповідача з питання виплати їй грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Листом ГУ ПФУ в Запорізькій області від 28.06.2023 № 10014-9382/Р-02/3-0800/23 позивачу відмовлено в призначенні грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Зазначеним листом також було повідомлено позивача про те, що управлінням було проведено перерахунок її пенсії з 01.02.2023.
В червні 2023 року при зверненні до сервісного центру ГУ ПФУ в Запорізькій області позивач дізналася, що розмір її пенсії складає 10200,74 грн, загальний страховий стаж становить 42 роки 07 місяців 01 день.
Позивач зазначає, що доплата за період з 14.02.2022 по дату здійснення перерахунку не надійшла.
13.07.2023 позивач звернулася до відповідача із заявою, в якій просила здійснити їй перерахунок пенсії по стажу із врахуванням до загального стажу роботи періоду з 18.11.1985 по 31.12.1997, починаючи з дати призначення пенсії, тобто з 14.02.2022, та виплатити різницю між нарахованою та виплаченою пенсією з урахуванням виплачених сум.
Листом ГУ ПФУ в Запорізькій області від 17.08.2023 №13173-12481/Р-02/8-0800/23 повідомлено позивача про те, що за матеріалами електронної пенсійної справи встановлено, що на день досягнення пенсійного віку страховий стаж позивача складав 32 роки 22 дні. За наданими документами до страхового стажу не зараховані періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки дата народження власника дописана, але відсутній відповідний запис - згідно якого документу із посиланням на номер і дату документа. Розмір призначеної з 14.02.2022 пенсії за віком становив 7451,74 грн. 17 січня 2023 року позивач звернулася до управління з заявою щодо призначення одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій та надали до управління довідку від 04.01.2023 № 21, яка, зокрема, підтверджувала період роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 . Страховий стаж позивача було перераховано з 01.02.2023 та в результаті обчислення він склав 42 роки 07 місяців 1 день. Після проведення перерахунку стажу, розмір пенсії відповідно зріс до 10200,74 грн. … Оскільки позивачем було подано заяву з усіма необхідними документами після 15.01.2023, перерахунок було проведено з 01.02.2023. Враховуючи вищевикладене, розмір пенсії розрахований вірно у відповідності до вимог чинного законодавства».
Зазначеним листом позивачу було надано довідку про розмір призначеної та фактично виплаченої пенсії за період з 14.02.2022 по 30.06.2023. Відповідно до зазначеної довідки, розмір пенсії позивача становив: в період з 14.02.2022 по 31.01.2023- 7451,74 грн щомісячно; в період з 01.02.2023 по 30.06.2023 - 10300,74 грн щомісячно.
Не погодившись з відмовою у перерахунку пенсії за період з 14.02.2022 по 31.01.2023 із зарахуванням до загального страхового стажу періоду роботи з 18.11.1985 по 31.12.1997, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Щодо строків звернення до суду.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 122 КАС Українипозов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із частиною 3 статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому, з матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини виникли внаслідок відмови позивачу у перерахунку пенсії за період з 14.02.2022 по 31.01.2023 із зарахуванням до її загального страхового стажу періоду роботи з 18.11.1985 по 31.12.1997, про що вказано у листі Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 17.08.2023.
Оскільки позивач звернулася до суду з позовом 21.09.2023, тобто протягом шестимісячного строку, встановленого статтею 122 КАС України, з моменту коли вона дізналася про порушення свого права, суд дійшов висновку, що строк звернення до адміністративного суду не пропущений.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-ХІІ) та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV).
Відповідно до положень ч. 4 ст. 24 Закону № 1058 періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Закон № 1058 набрав чинності з 01.01.2004. До вказаної дати порядок обчислення стажу визначався Законом України «Про пенсійне забезпечення». Тобто періоди трудової та іншої діяльності, що проходили до 01.01.2004 підлягають зарахуванню до страхового стажу відповідно до статей 56-63 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Відповідно до ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Водночас порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок №22-1).
Пунктом 1.1 даного Порядку №22-1 передбачено, що заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).
Відповідно до підпункту 2 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку № 22-1, до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи:документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).
Відповідно до пунктів 1-3 Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Із аналізу вказаних вище положень Порядку №637 слідує, що подання інших документів, окрім трудової книжки, для підтвердження трудового стажу з метою призначення пенсії здійснюється виключно у випадку, якщо в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.
Згідно норм законодавства, чинного у спірний період роботи Позивача, а саме: Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженої постановою Державного комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20.06.1974 №162 (далі - Інструкція № 162) було визначено порядок ведення трудових книжок.
Відповідно до п. 2.5 Інструкції № 162 у випадку виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення виправлення здійснюється адміністрацією того підприємства, де було внесено відповідний запис. Адміністрація за новим місцем роботи зобов'язана надати працівнику необхідну допомогу в цьому.
Згідно п. 2.8 Інструкції № 162 виправлені відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення і т. ін. мають повність відповідати оригіналу наказу або розпорядження. У випадку втрати наказу або розпорядження або невідповідності їх фактично виконуваній роботі виправлення відомостей про роботу здійснюється на основі інших документів, що підтверджують виконання робіт, що не вказані в трудовій книжці.
Відповідно до п.2.2 Інструкції №162, заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. У трудову книжку вносяться: · відомості про працівника: прізвище, ім'я по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; · відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; · відомості про нагородження і заохочення: нагородження орденами і медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи в роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження і заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку і статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства; · відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди. Стягнення до трудової книжки не заносяться.
Згідно з п.2.3. Інструкції №162, всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільнені - в день звільнення та повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Пунктом 2.11 Інструкції №162 встановлено, що після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей.
Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після того ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
Також, п.2.13 Інструкції №162 визначено, що у графі 3 розділу «Відомості про роботу» у вигляді заголовка, пишеться повне найменування підприємства.
Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу.
У графі 3 пишеться: «Прийнятий або призначений в такий-то цех, відділ, підрозділ, ділянку, виробництво» із зазначенням їх конкретного найменування, а також найменування роботи, професії або посади і присвоєного розряду.
Згідно з 4.1 Інструкції №162, при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження і заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи в даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
З 29.07.1993 порядок ведення трудових книжок регулюється Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі Інструкція №58), яка містить аналогічні вимоги щодо внесення записів до трудових книжок що й Інструкція №162.
Таким чином, аналіз вказаних вище правових норм дозволяє дійти до висновку, що обов'язок щодо внесення достовірних відомостей про працівника під час заповнення трудової книжки покладається на роботодавця або уповноважену ним особу, які здійснюють заповнення трудової книжки вперше, а не на працівника, а тому наявність таких недоліків в трудовій книжці позивача не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу останнього періодів роботи згідно з записами в трудовій книжці, виконаними у відповідності до вимог Інструкцій № 162 та № 58.
Крім того, відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України Про трудові книжки працівників від 27.04.1993 №301 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
Отже, працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.
Верховний Суд у постановах від 06.02.2018 у справі №677/277/17, від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а та від 04.09.2018 у справі № 423/1881/17 висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Крім того, частиною 1 ст.101 Закону України Про пенсійне забезпечення також передбачено, що органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Таким чином, суд зазначає, що при виникненні у ГУ ПФУ в Запорізькій області сумнівів, відповідач має право перевіряти достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Отже, витребування та перевірка додаткових документів і довідок є правом пенсійного органу. Тобто, перекладання обов'язку доказування, надання відомостей тощо на позивача є неприйнятним. Неможливість пенсійного органу скористатися правом на перевірку зазначених у трудовій книжці відомостей не може бути підставою для обмеження права пенсіонера на отримання належної пенсії.
На виконання вимог Порядку № 22-1 та Порядку № 637 позивачем разом із заявою про призначення пенсії за віком було надано відповідачу копію трудової книжки серії НОМЕР_1 від 29.05.1985, яка містить записи про період роботи позивача, зокрема, за період з 18.11.1985 по 31.12.1997. Трудова книжка позивача містить вичерпну інформацію про періоди її роботи, скріплені підписами відповідальних осіб та печатками підприємства. На титульній сторінці трудової книжки міститься запис про дату народження позивача, а саме: ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Суд вважає, що позивач вчинила всі необхідні дії, передбаченні чинним законодавство України, з метою підтвердження періодів своєї роботи додатковими документами. Зокрема, позивачем було надано відповідачу довідку Запорізької гімназії № 93 від 23.03.2022 № 175 на підтвердження спірного періоду роботи.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що наявність виправлень у трудовій книжці позивача може мати негативні наслідки лише для особи, відповідальної за заповнення та зберігання зазначеного документу. Зазначені обставини є такими, що позивач не може їх самостійно усунути, виправити, вплинути на їх зміст чи в інший спосіб підтвердити періоди роботи, а отже, не може впливати на реалізацію права позивача на перерахунок пенсії.
Оскільки пенсію за віком позивачу призначено з 14.02.2022, перерахунок пенсії має бути проведений з дати призначення пенсії, а саме з 14.02.2022.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням вимог ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку, що відповідач діяв не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, не обґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду зазахистом порушених прав.
Частиною 4 статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Аналіз зазначених норм у їх взаємозв'язку зі статтями 2, 5 КАС України свідчить про те, що такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав, свобод чи інтересів позивача, що зумовлює необхідність їх відновлення належним способом у тій мірі, у якій вони порушені. Зміст вимог адміністративного позову, як і, відповідно, зміст постанови, має виходити з потреби захисту саме порушених прав, свобод та інтересів у цій сфері.
З урахуванням викладеного належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, є зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком позивачу за період з 14.02.2022 по 31.01.2023, із зарахуванням до загального страхового стажу періоду роботи з 18.11.1985 по 31.12.1997.
Частиною 1 ст. 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно з ч.1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
За наведених обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, пр.Соборний, 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови у перерахунку та виплаті пенсії за віком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 14.02.2022 по 31.01.2023, із зарахуванням до загального страхового стажу періоду роботи з 18.11.1985 по 31.12.1997.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 14.02.2022 по 31.01.2023, із зарахуванням до загального страхового стажу періоду роботи з 18.11.1985 по 31.12.1997.
Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 1073,60 грн (одна тисяча сімдесят три гривні 60 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Ж.М. Чернова