печерський районний суд міста києва
Справа № 757/17853/23-ц
09 листопада 2023 року Печерський районний суд м. Києва
суддя Батрин О.В.
секретар судового засідання Звонарьова В.О.,
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1
відповідач: Акціонерне товариство «Українська залізниця»
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про визнання незаконним наказу про призупинення дії трудового договору, поновлення дії трудового договору, стягнення середнього заробітку,
представник позивача ОСОБА_2 ,
представник відповідача Шаповал І.О.
У травні 2023 року позивач звернулась з позовом до АТ «Українська залізниця», який в подальшому уточнила, та просила:
- визнати незаконним та скасувати наказ АТ «Укрзалізниця» від 04.05.2022 № 483/ос в частині призупинення дії трудового договору від 21.10.2021 № 634-2021 з ОСОБА_1 , аудитором внутрішнім Департаменту внутрішнього аудиту та контролю АТ «Укрзалізниця», починаючи з 06.05.2022 року;
- зобов'язати АТ «Укрзалізниця» поновити з 06.05.2022 дію трудового договору з ОСОБА_1 , аудитором внутрішнім Департаменту внутрішнього аудиту та контролю АТ «Укрзалізниця», з якою було призупинено дію трудового договору від 21.10.2021 № 634-2021 на підставі наказу АТ «Укрзалізниця» від 04.05.2022 № 483/ос;
- стягнути з АТ «Укрзалізниця» на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу (час призупинення дії трудового договору) за період з 06.05.2022 року по 14.09.2023 - день звільнення позивача з посади аудитора внутрішнього Департаменту внутрішнього аудиту та контролю АТ «Укрзалізниця» у сумі 396 279, 40 грн.;
- допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення дії укладеного з позивачем трудового договору від 21.10.2021 № 634-2021 та в частині стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу з часу призупинення дії трудового договору в межах суми платежу за один місяць.
Позовні вимоги мотивовані тим, що з 21.10.2021 року між сторонами укладено трудовий договір № 634-2021, відповідно до п. 1.3 якого позивача прийнято на посаду аудитора внутрішнього Департаменту внутрішнього аудиту та контролю АТ «Укрзалізниця». Наказом відповідача № 2705/ос від 21.10.2021 року її було переведено на посаду аудитора внутрішнього Департаменту внутрішнього аудиту та контролю з 22.10.2021 до 21.10.2024. Наказом відповідача від 04.05.2022 № 483/ос призупинено дію трудового договору від 21.10.2021 № 634-2021, яке обумовлено відсутністю виконуваних процесів, функцій і завдань за укладеним трудовим договором, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. 16.06.2022 позивач звернулась до відповідача про поновлення трудового договору. Листом від 12.07.2022 відповідачем повідомлено позивача про відсутність можливості забезпечити останню роботою.
Позивач вважає призупинення трудового договору незаконним, оскільки відповідач мав можливість надавати роботу, а вона її виконувати. При цьому АТ «Укрзалізниця», як станом на час початку збройної агресії Російської Федерації, так і станом на час винесення оскаржуваного наказу працює та продовжує працювати, у зв'язку з чим позивач звернулась до суду за захистом своїх прав.
Ухвалою суду від 09.05.2023 року у справі відкрито провадження у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (т. 1 а.с. 46).
05.07.2023 року від представника відповідача Калічака В. на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву (т. 1 а.с. 112-124), відповідно до якого заперечив проти задоволення позовних вимог. Зазначив, що обсяги господарської діяльності АТ «Укрзалізниця» у зв'язку зі збройною агресією Російської Федерації проти України критично зменшились, що підтверджується консолідованими фінансово-економічними показниками по АТ «Укрзалізниця» за 1 квартал 2022 року. Актом простою від 24.02.2022 засвідчено, що у зв'язку із запровадженням в Україні воєнного стану, з 24.02.2022 зупинена робота структурних підрозділів апарату управління АТ «Укрзалізниця», які не виконують критично важливі завдання. Завдання, які були покладені на Департамент внутрішнього аудиту та контролю АТ «Укрзалізниця» не були критично важливі, оскільки не пов'язані з перевізним процесом та робота даного підрозділу була призупинена. Наказом АТ «Укрзалізниця» від 24.02.2022 №Ц-42/6-В встановлено режим простою з 24.02.2022 до відміни для працівників апарату управління відповідно до додатку № 1. Наказами АТ «Укрзалізниця» від 24.03.2022 № Ц-42/12-В та від 11.07.2022 № Ц-42/38 внесено зміни до додатку № 1 наказу від 24.02.2022 № Ц-42/6-В. Так, згідно додатку № 1 ОСОБА_1 встановлено режим простою з 28.02.2022 по 10.04.2022. Таким чином, вказане підтверджує, що позивач була працівником структурного підрозділу - Департаменту внутрішнього аудиту та контролю АТ «Укрзалізниця», робота якого була зупинена у зв'язку зі збройною агресією Російської Федерації проти України, відповідно робота позивачу не могла бути надана. Тому, для забезпечення безперебійного перевізного процесу товариством, продовження його діяльності у військовий час та збереження робочих місць для працівників, АТ «Укрзалізниця» прийняло рішення про призупинення трудових договорів з деякими працівниками. Крім того, позовна вимога про стягнення середнього заробітку за час призупинення трудового договору є похідною від вимоги про визнання незаконним та скасування в частині наказу АТ «Укрзалізниця» від 04.04.2022 № 483/ос, тому не підлягає задоволенню у зв'язку із законністю вказаного наказу. Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин. У зв'язку з тим, що позивача не було незаконно звільнено чи переведено на іншу роботу, підстави для застосування ч. 2 ст. 235 КЗпП України відсутні. Також зазначив, що підставами призупинення дії трудового договору відповідно до ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» може бути не лише повна непрацездатність підприємства через його руйнування, а й інші викликані збройною агресією, фактичні та економічні чинники, які не дозволяють забезпечити працівника роботою, яку він виконував раніше, наприклад: скорочення замовлень чи обсягу послуг, які надаються підприємством, суттєве зниження доходів підприємства, неможливість виконання роботодавцем перед працівником зобов'язань з виплати заробітної плати та страхових внесків тощо.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 підтримав позовну заяву, просив задовольнити з підстав, в ній наведених.
Представник відповідача Шаповал І.О. в судовому засіданні заперечила щодо задоволення позовної заяви
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з такого.
Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно зі ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що 21.10.2021 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем АТ «Українська залізниця» укладено трудовий договір № 634-2021 (т. 1 а.с. 14-29).
Відповідно до розділу 1 договору працівник призначається на посаду аудитора внутрішнього Департаменту внутрішнього аудиту та контролю АТ «Укрзалізниця». Працівник знаходиться у підпорядкуванні директора Департаменту внутрішнього аудиту та контролю АТ «Укрзалізниця». Працівнику, відповідно до статей 26 та 27 КЗпП України строк випробування не встановлюється. Працівник діє на підставі положення про структурний підрозділ, посадової інструкції та в межах повноважень, передбачених довіреністю, іншими локальними актами роботодавця та цим договором Працівник призначається відповідальним за напрям діяльності, визначений посадовою інструкцією, положенням про структурний підрозділ та іншими локальними актами роботодавця.
Згідно з пунктом 7.1 договір діє з 22.10.2021 року до 21.10.2024 включно.
Пунктом 6.4 договору визначено, що договір може бути достроково розірваний з підстав, передбачених законодавством України. Крім того, розділом 6 договору було визначено підстави для припинення цього трудового договору.
Наказом (розпорядженням) АТ «Українська залізниця» № 2705/ос від 21.10.2021 року позивача ОСОБА_1 переведено з посади провідного інженера на посаду аудитора внутрішнього Департаменту внутрішнього аудиту та контролю з 22.10.2021 до 21.10.2024 (т. 1 а.с. 30).
Актом простою від 24.02.2022 засвідчено, що у зв'язку із запровадженням в Україні воєнного стану, що зумовлено військовою агресією Російської Федерації проти України, з 24.02.2022 року зупинена робота структурних підрозділів апарату управління АТ «Укрзалізниця», які не виконують критично важливі завдання (т. 1 а.с. 137).
Наказом АТ «Українська залізниця» від 24.02.2022 року № Ц-42/6-В на підприємстві встановлено режим простою з 24.02.2022 року до відміни для працівників апарату управління відповідно до додатку № 1 (т. 1 а.с. 138-139).
Наказами АТ «Укрзалізниця» від 24.03.2022 № Ц-42/12-В та від 11.07.2022 № Ц-42/38 внесено зміни до додатку № 1 наказу від 24.02.2022 № Ц-42/6-В (т. 1 а.с. 140-143).
Так, згідно з додатком № 1 ОСОБА_1 встановлено режим простою з 28.02.2022 по 10.04.2022.
Наказом АТ «Укрзалізниця» від 04.05.2022 № 483/ос призупинено дії трудового договору від 21.10.2021 № 634-2021 з ОСОБА_1 , аудитором внутрішнім Департаменту внутрішнього аудиту та контролю АТ «Укрзалізниця», починаючи з 06.05.2022 року на підставі статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» до припинення або скасування воєнного стану (т.1 а.с. 149-150, 145).
Стаття 43 Конституції України гарантує право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.
Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, в Україні введено воєнний стан, який діє на теперішній час.
Згідно з пунктом 3 цього Указу, у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України.
15 березня 2022 року прийнято Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», яким визначені особливості трудових відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Частинами першою та другою Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» встановлено, що на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 Конституції України.
У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом.
Згідно з пунктом 2 Прикінцевих положень КЗпП України, під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».
Відповідно до статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором.
Дія трудового договору може бути призупинена у зв'язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи.
Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин.
Призупинення дії трудового договору роботодавець та працівник за можливості мають повідомити один одного у будь-який доступний спосіб.
Відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення дії трудового у повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову агресію проти України.
Наведена спеціальна норма права надає роботодавцю право тимчасово призупинити дію трудового договору з працівником у разі неможливості у зв'язку із військовою агресією проти України забезпечити працівника роботою.
Водночас таке право не є абсолютним. Для застосування цієї норми права роботодавець має перебувати в таких обставинах, коли він не може надати працівнику роботу, а працівник не може виконати роботу. Зокрема, у випадку, якщо необхідні для виконання роботи працівником виробничі, організаційні, технічні можливості, засоби виробництва знищені в результаті бойових дій або їх функціювання з об'єктивних і незалежних від роботодавця причин є неможливим, а переведення працівника на іншу роботу або залучення його до роботи за дистанційною формою організації праці неможливо.
Відповідна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 21 червня 2023 року у справі № 149/1089/22 (провадження № 61-292св23).
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що відповідачем у справі не доведено законність та обґрунтованість наказу АТ «Укрзалізниця» від 04.05.2022 № 483/ос про призупинення дії трудового договору з позивачем, зокрема не доведено, що на час видання оспорюваного наказу, існували обставини, які виключали можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов'язки, передбачені трудовим договором, тобто, що існувала абсолютна неможливість роботодавця надати роботу, а працівника - виконувати її, а тому оскаржуваний наказ є незаконним та підлягає скасуванню, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Доводи представника відповідача стосовно того, що станом на 18 серпня 2022 року кількість зруйнованого та пошкодженого майна товариства становила 4770 од. залишковою вартість 5 145 648 тис грн., суд не бере до уваги, оскільки такі дані надані відповідачем станом після припинення із позивачем трудового договору, а не станом на 04.05.2022 року.
Крім того, представником відповідача не обґрунтовано із посиланням на відповідні докази, яким чином вказане вплинуло на обсяг обов'язків Департаменту внутрішнього аудиту та контролю, та, зокрема, позивача як аудитора внутрішнього вказаного Департаменту.
Також суд відхиляє посилання представника відповідача, що відповідно до консолідованих фінансово-економічних показників АТ «Укрзалізниця» за 1 квартал 2022 року збитки товариства склали 2 034 230 тис грн.., що на 247,9% більше очікуваних показників та на 121% більше порівняно з аналогічним періодом у 2021 року, оскільки на території міста Києва, зокрема з початку квітня місяця не проводилось активних бойових дій чи вуличних боїв, які б могли свідчити про об'єктивну неможливість роботодавця забезпечити роботою позивача, а позивачу відповідно не виконувати таку роботу.
До того ж неможливість виплачувати працівникам підприємства заробітну плату у повному обсязі, якщо це мало місце, з урахуванням пояснень представника відповідача щодо зростання збитків підприємства, не може бути підставою для призупинення дії трудового договору із працівниками.
При цьому, представником відповідача не було надано суду доказів того, що позивач не могла виконувати свої посадові обов'язки чи певну їх частину дистанційно.
Щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Згідно з ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Згідно з ч. 9 ст. 10 ЦПК України якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону),а за відсутності такого суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
Особливістю призупинення дії трудового договору є вимушена необхідність тимчасово не виконувати роботу протягом періоду, який роботодавцем не оплачується та тривалість якого може бути значною. На переконання суду, зазначене, за своєю правовою природою, є фактичним відстороненням від роботи (позбавленням права виконувати роботу за плату) та вимушеним прогулом. При цьому, захист відповідного права особи іншим чином є неможливим.
Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100.
Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку № 100 основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п. 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів за цей період.
Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на число робочих днів у розрахунковому періоді.
Відповідно до п. 2 Порядку, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або для виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.
У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата.
Відповідно до довідки АТ «Укрзалізниця» від 03.05.2023 року № 180 ОСОБА_1 у січні 2022 року нарахована заробітна плата 34 441 грн. 78 коп. за 19 робочих днів згідно графіку та 16 фактично відпрацьованих робочих днів, у лютому 2022 року нарахована заробітна плата 18 532 грн. 50 коп. за 20 робочих днів згідно графіку та 11 фактично відпрацьованих робочих днів, середньомісячна заробітна плата складає 38 259 грн. 20 коп.
Відповідно до довідки АТ «Укрзалізниця» від 03.05.2023 року № 1800 середньоденна заробітна плата позивача ОСОБА_1 складає 1 962 грн. 10 коп.
Проте, позивач у позовній заяві (т. 1 а.с. 1-7) та в уточненій позовній заяві (т. 2 а.с. 41-53) у розрахунок середньомісячного заробітку бере довідку АТ «Укрзалізниця» від 03.05.2023 року № 181, де середньоденна заробітна плата позивача ОСОБА_1 складає 1 116 грн. 28 коп. та яка не долучена до справи.
Враховуючи принципи змагальності та диспозитивності, передбачені ст. 12, 13 ЦПК України суд бере за основу розрахунок середньомісячного заробітку, зазначений позивачем у позовній та в уточненій позовних заявах, а саме 1 116 грн. 28 коп. середньоденної заробітної плати позивача.
Тому, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня призупинення дії трудового договору 06.05.2022 року до дня звільнення позивача з посади 14.09.2023 року, у розмірі 396 279 грн. 40 коп., з розрахунку 1 116 грн. 28 коп. х 355 робочих днів.
Посилання представника відповідача на відсутність підстав для застосування ч. 2 статті 235 КЗпП України з посиланням на постанову Верховного Суду у справі № 460/2675/18, оскільки позивача не було незаконно звільнено або переведено на іншу роботу є безпідставними, оскільки у вказаній постанові Верховний Суд дійшов висновку про незастосування положень статті 235 КЗпП України, оскільки позивач не виконував трудові обов'язки за власним переконанням, яке обумовлене незгодою із переведенням на іншу посаду, отже позивач міг виконувати роботу, в той час, як в межах цієї справи мова йде про призупинення трудового договору, а не переведення на іншу (нижчу) посаду, що виключає можливість працівника виконувати трудові обов'язки та не залежить від його переконань чи бажань.
Водночас, згідно з наказом (розпорядженням) АТ «Українська залізниця» № 1786/ос від 13.09.2023 ОСОБА_1 звільнена з посади аудитора внутрішнього Департаменту внутрішнього аудиту та контролю АТ «Укрзалізниця» з 14.09.2023 на підставі п. 5 ст. 36 КЗпП України у зв'язку з переведенням до апарату управління філії «Головний інформаційно-обчислювальний центр» АТ «Укрзалізниця» (т. 1 а.с. 203).
Тому не підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_1 поновити з 06.05.2022 дію трудового договору з ОСОБА_1 , аудитором внутрішнім Департаменту внутрішнього аудиту та контролю АТ «Укрзалізниця», з якою було призупинено дію трудового договору від 21.10.2021 № 634-2021 на підставі наказу АТ «Укрзалізниця» від 04.05.2022 № 483/ос, оскільки з 14.09.2023 року трудові відносини ОСОБА_1 на посаді аудитора внутрішнього Департаменту внутрішнього аудиту та контролю АТ «Укрзалізниця» з підприємством відповідача припинені на підставі п. 5 ст. 36 КЗпП України у зв'язку з переведенням до апарату управління філії «Головний інформаційно-обчислювальний центр» АТ «Укрзалізниця».
За таких обставин суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
Щодо розподілу судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача (п.1 ч. 1 ст. 141 ЦПК України).
Позивачем при зверненні із позовом до суду було сплачено судовий збір у розмірі 2 147 грн. 20 коп. за вимоги про визнання незаконним та скасування наказу про призупинення дії трудового договору в частині, що стосується позивача та за вимогу про поновлення дії трудового договору.
Проте, позивач була звільнена від сплати судового збору за стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Отже, враховуючи те, що позовні вимоги позивача задоволено частково, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1 073 грн. 60 коп. за вимогу про визнання незаконним та скасування наказу про призупинення дії трудового договору в частині, що стосується позивача.
Крім того, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3 962 грн. 79 коп., що становить 1% від загальної суми задоволених вимог про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.
На підставі ст. 235 КЗпП України, ст. 13, 81, 82, 141, 263-265, 267, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про визнання незаконним наказу про призупинення дії трудового договору, поновлення дії трудового договору, стягнення середнього заробітку - задовольнити частково.
Визнати незаконним та скасувати наказ Акціонерного товариства «Укрзалізниця» від 04.05.2022 № 483/ос в частині призупинення дії трудового договору від 21.10.2021 № 634-2021 з ОСОБА_1 , аудитором внутрішнім Департаменту внутрішнього аудиту та контролю Акціонерного товариства «Укрзалізниця», починаючи з 06.05.2022 року.
Стягнути з Акціонерного товариства «Укрзалізниця» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу (час призупинення дії трудового договору) за період з 06.05.2022 року по 14.09.2023 року у сумі 396 279,40 грн.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з часу призупинення дії трудового договору в межах суми платежу за один місяць в розмірі 38 259 грн. 20 коп.
У задоволенні позовних вимог про поновлення дії трудового договору - відмовити.
Стягнтуи з Акціонерного товариства «Укрзалізниця» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 073 грн. 60 коп.
Стягнтуи з Акціонерного товариства «Укрзалізниця» на користь держави судовий збір у розмірі 3 962 грн. 79 коп.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання до Київського апеляційного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
позивач: ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1
відповідач: Акціонерне товариство «Українська залізниця»: 03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815
Суддя О.В.Батрин