печерський районний суд міста києва
Справа № 757/11799/23-ц
02 листопада 2023 року
Печерський районний суд м. Києва в складі:
головуючого: судді Григоренко І.В.,
при секретарі: Сестро-Животовській А.В.,
за участю:
представника позивача: не з'явився,
представника відповідача: не з'явився,
третьої особи-1: не з'явився,
третьої особи-2: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «БІЗНЕС ПОЗИКА» за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бригіди Володимира Олександровича, Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Клименка Олексія Олександровича, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Печерського районного суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (далі - відповідач, ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА») за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бригіди Володимира Олександровича (далі - третя особа-1, Приватний нотаріус Бригіда В.О.), Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Клименка Олексія Олександровича (далі - третя особа-2, Приватний виконавець Клименко О.О.), в якому просить визнати виконавчий напис, вчинений 14.01.2022 року Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О., що зареєстрований в реєстрі за № 4851 та стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, які складаються з витрат по сплаті судового збору у розмірі 1 073,60 грн. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.
В обґрунтування заявлених вимог представник позивача зазначає, що 26.01.2021 року між позивачем та ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» було укладено Договір № 220662-КС-001 про надання кредиту. У січні 2023 року позивач дізналася про те, що постановою Приватного виконавця Клименка О.О. від 21.02.2022 року відкрито виконавче провадження № 68738224 з примусового виконання виконавчого напису, вчиненого 14.01.2022 року Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О., що зареєстрований в реєстрі за № 4851 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» боргу у розмірі 53 052,02 грн. Позивач вважає, що виконавчий напис є таким, що не підлягає виконанню, оскільки його вчинено з порушенням процедури, передбаченої Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5, нотаріус не пересвідчився у направленні боржнику та одержанні останнім письмової вимоги про усунення порушень; нотаріусу не було надано оригіналу нотаріально посвідченої угоди, виписки з рахунку боржника та нотаріус не переконався у безспірності грошових вимог. За таких обставин, позивач вважає, що виконавчий напис нотаріуса підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.03.2023 року справу було передано судді Печерського районного суду м. Києва Григоренко І.В.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 30.03.2023 року в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «БІЗНЕС ПОЗИКА» за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бригіди Володимира Олександровича, Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Клименка Олексія Олександровича, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, та судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 07.08.2023 року.
27.04.2023 року на електронну пошту Печерського районного суду м. Києва від представника позивача - адвоката Клименка Т.В. надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності позивача та її представника.
26.07.2023 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від відповідача надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, в якому представник ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» просив зменшити розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу у справі до 2 000,00 грн., виходячи з принципів співмірності, реальності та розумності, оскільки вартість послуг адвоката у розмірі 10 000,00 грн. є необґрунтовано завищеною та неспівмірною із часом, витраченим на виконання робіт, обсягом виконаної роботи.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 07.08.2023 року, у зв'язку із неявкою представника відповідача, згідно ч. 2 ст. 223 ЦПК України, розгляд справи було відкладено до 02.11.2023 року.
22.08.2023 року на електронну пошту Печерського районного суду м. Києва від представника позивача - адвоката Клименка Т.В. надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності позивача та її представника.
11.10.2023 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника позивача - адвоката Клименка Т.В. надійшла заява, в якій останній повідомив про те, що 28.08.2023 року між ним та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду до Договору про надання правової допомоги від 24.02.2023 року № 2402, відповідно до якої Договір було достроково розірвано. Отже, з 28.08.2023 року він не є представником позивача у вказаній справі.
В судове засідання 02.11.2023 року учасники справи не з'явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином, в тому числі, з використанням засобів мобільного зв'язку, електронною поштою та шляхом публікації оголошення на веб-порталі судової влади України. Представник позивача у клопотанні від 22.08.2023 року просив розглядати справу за відсутності позивача її представника.
Частиною 1 ст. 223 ЦПК України встановлено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Оскільки учасники справи були належним чином повідомлені про розгляд справи, а представник позивача у клопотанні від 22.08.2023 року просив розглядати справу за відсутності позивача її представника, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності учасників справи.
Дослідивши письмові докази у справі у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Суд встановив, що 26.01.2021 року між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» (далі - Кредитодавець) та ОСОБА_1 (далі - Позичальник) укладено договір про надання кредиту № 220662-КС-001 (далі - Договір), відповідно до умов якого Кредитодавець надає Позичальнику грошові кошти у розмірі 28 000,00 грн. на засадах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим Договором та Правилами надання споживчих кредитів (а. с. 13 - 15).
Як визначено у п. 1 Договору, строк кредиту - 16 тижнів. Процентна ставка - в день 0,94849120%, фіксована. Комісія за надання кредиту - 1 400,00 грн. Загальний розмір наданого кредиту - 28 000,00 грн. Термін дії договору до 18.05.2021 року. Орієнтовна загальна вартість наданого кредиту - 49 600,00 грн. Орієнтовна реальна річна процентна ставка - 378,90136080%.
Відповідно до п. 4 Договору, у разі порушення Позичальником дати сплати чергового платежу, визначеного Графіком платежів, Кредитодавець має право нараховувати штраф за кожен випадок такого порушення строків сплат на початок наступного дня після обов'язкового платежу, визначеного Графіком платежів відповідно до нижченаведеного розрахунку та Розділу 5 Правил надання споживчих кредитів.
14.01.2022 року Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О. вчинено виконавчий напис, що зареєстрований в реєстрі за № 4851, яким запропоновано стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованість за Договором від 26.01.2021 року № 220662-КС-001, укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА», за період часу з 23.02.2021 року по 13.12.2021 року у розмірі 52 452,02 грн., яка складається з: 27 183,70 грн. - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 25 268,32 грн. - прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом; 600,00 грн. - плата за вчинення виконавчого напису. Загальна сума, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 - 53 052,02 грн. (а. с. 12).
21.02.2022 року Приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Клименком О.О. відкрито виконавче провадження № 68738224 з примусового виконання виконавчого напису, вчиненого 14.01.2022 року Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О., що зареєстрований в реєстрі за № 4851 (а. с. 76 - 77).
Згідно зі ст. 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Як визначено у ст. 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» встановлено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Умови вчинення виконавчих написів визначені Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5.
Згідно пп. пп. 1.1, 1.2 п. 1 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пп. 3.1 п. 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5, нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Підпунктом 3.2 п. 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5, встановлено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172.
Як визначено у пп. 3.4 п. 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5, строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу.
В силу вимог пп. 3.5 п. 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5, при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.
Відповідно до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172, для одержання виконавчого напису додаються: оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
26.11.2014 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів».
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 р. № 662 було внесено зміни до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, згідно п. 2 якої доповнено перелік після розділу "Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами" новим розділом такого змісту: "Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.".
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14 визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, зокрема, доповнення Переліку новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».
Постанова Київського апеляційного адміністративного суду набрала законної сили 22.02.2017 року.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року залишено без змін.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 року відмовлено у задоволенні заяви ПАТ «КБ «ПриватБанк» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року у справі № 826/20084/14.
Таким чином, з 26.11.2014 року по 22.02.2017 року нотаріус міг вчиняти виконавчі написи на кредитних договорах за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями на підставі наданого кредитором оригіналу кредитного договору та засвідченої стягувачем виписки з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Разом з тим, виконавчий напис Приватним нотаріусом Бригідою В.О. про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» було вчинено 14.01.2022 року, відтак, для вчинення виконавчого напису необхідно було надати оригінал нотаріально посвідченого кредитного договору.
Так, серед документів, наданих відповідачем нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору, за яким стягнення може провадитися у безспірному порядку.
Також суд вважає за необхідне зазначити, що нотаріус під час вчинення виконавчого напису не встановлює права та обов'язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність необхідних документів. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком.
Верховним Судом у постанові від 12.03.2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) зроблено правовий висновок про те, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
Вчиняючи виконавчий напис, нотаріус не врахував та не перевірив факт наявності чи відсутності спору щодо заборгованості. Розрахунок розміру невиконаних зобов'язань за кредитним договором, суми боргу за тілом кредиту, відсотків за користування кредитом у виконавчому написі зроблено відповідачем одноособово без урахування та позиції позивача. Жодного повідомлення позивачу від нотаріуса не надсилалося.
Так, належними доказами є первинні облікові документи, оформлені у відповідності до Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" та Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 року № 75. Розрахунок заборгованості є лише відображенням односторонніх арифметичних розрахунків банку і не може слугувати доказом безспірності розміру грошових вимог відповідача до позивача.
Документами, які підтверджують безспірність заборгованості, не можуть бути розрахунок заборгованості чи довідка про існування заборгованості, складені банком. Останні є лише відображенням односторонніх арифметичних розрахунків банку і не можуть слугувати доказом безспірності розміру грошових вимог відповідача до позивача.
Натомість, доказів надання приватному нотаріусу належним чином оформленої засвідченої виписки з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості до матеріалів справи не долучено.
При цьому, відповідачем не спростовано належними, достатніми та допустимими доказами вказаних обставин.
Крім того, у матеріалах справи відсутні докази направлення боржнику вимоги стягувача про усунення порушень за договором про надання кредиту від 26.01.2021 року № 220662-КС-001 та одержання її боржником, що є порушенням процедури вчинення напису, передбаченої пунктом 2.3 глави 16 Порядку.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.03.2019 року у справі № 137/1666/16, посилаючись на приписи статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» зазначила, що захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Як визначено у ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідачем не надано будь-яких належних, достатніх та допустимих доказів в обґрунтування своїх заперечень, відтак, позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання виконавчого напису, вчиненого 14.01.2022 року Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О., що зареєстрований в реєстрі за № 4851, таким, що не підлягає виконанню, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Як визначено у ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за подачу позову до Печерського районного суду м. Києва сплачено судовий збір у розмірі 1 073,60 грн., що підтверджується квитанцією № 3252879880000651117 від 20.03.2023 року. Відповідачем не надано належних доказів на підтвердження понесення судових витрат.
Оскільки суд задовольняє позовні вимоги в повному обсязі, то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 1 073,60 грн. у відшкодування судових витрат.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.
Як визначено у ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно попереднього (орієнтовного) розрахунку витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, витрати, пов'язані з розглядом справи, становлять 11 073,60 грн. та складаються з: 1 073,60 грн. - судовий збір за подання позовної заяви; 10 000,00 грн. - витрати на професійну правничу (правову) допомогу.
Так, на підтвердження понесених витрат на правову допомогу представником позивача додано до позовної заяви: копію договору про надання правової допомоги від 24.02.2023 року № 2402, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Клименком Т.В. та копію прибуткового касового ордеру від 24.02.2023 року на суму 10 000,00 грн.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження), акт виконаних робіт (детальний опис робіт, наданих послуг).
Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату цих послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Разом із тим граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлений Законом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах».
Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі № 826/1216/16 зроблено правовий висновок про те, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.); документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунки таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Разом з тим, позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами факт оплати витрат на професійну правову допомогу. Так, до матеріалів справи не додано акт виконаних робіт, розрахунок витрат, квитанцію про оплату послуг адвоката, тощо. За таких обставин, суд дійшов висновку, що витрати на професійну правничу допомогу не підлягають відшкодуванню.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 18 Цивільного кодексу України, ст. ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат», пп. пп. 1.1, 1.2 п. 1 глави 16 розділу ІІ, пп. пп. 3.1, 3.2, 3.4, 3.5 п. 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5, Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172, ст. ст. 3, 4, 12, 13, 19, 76-81, 133-141, 259, 263-265, 273, 274, 275, 278, 279, 353, 354, 355, п.п. 15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «БІЗНЕС ПОЗИКА», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бригіди Володимира Олександровича, Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Клименка Олексія Олександровича, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, - задовольнити.
Визнати виконавчий напис, вчинений 14.01.2022 року Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою Володимиром Олександровичем, що зареєстрований в реєстрі за № 4851, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «БІЗНЕС ПОЗИКА» боргу у розмірі 53 052 (п'ятдесят три тисячі п'ятдесят дві) грн. 02 коп. таким, що не підлягає виконанню.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» на користь ОСОБА_1 1 073 (одну тисячу сімдесят три) грн. 60 коп. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА», адреса: 01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, буд. 13, офіс 524, ЄДРПОУ 41084239.
Третя особа-1: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович, адреса: 02068, м. Київ, пр-т. Григоренка, 15, прим. 3.
Третя особа-2: Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Клименко Олексій Олександрович, адреса: 02002, м. Київ, вул. Сверстюка Євгена, 23, офіс 1220.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційні скарги на рішення подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва, а з початку функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до апеляційного суду, матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Цивільним процесуальним кодексом України в редакції від 15.12.2017 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складений та підписаний 02.11.2023 року.
Суддя І.В. Григоренко