Справа № 367/8081/23
Провадження №2/367/5467/2023
Іменем України
27 листопада 2023 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:
головуючого судді Мерзлого Л.В.,
за участі секретаря судових засідань Мартинюка Н.Р.,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Харченко Євгенія Володимирівна, про визнання права власності на частину спадкового майна у порядку спадкування за законом,-
До Ірпінського міського суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Харченко Євгенія Володимирівна, про визнання права власності на частину спадкового майна у порядку спадкування за законом.
Позов мотивує по тим підставам, що мати сторін - ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Заповіту вона не лишила. Мати була разом з синами ОСОБА_4 та ОСОБА_5 співвласником житлового будинку з господарчими та побутовими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та співвласником (без визначення часток) земельної ділянки з кадастровим номером 3210945300:01:107:0024 загальною площею 0,1189 га, яка розташована під вищевказаним житловим будинком у АДРЕСА_1 . Житловий будинок перебуває у спільній частковій власності. Розмір частки позивача ОСОБА_1 складає 11/100 даного будинку. Розмір частки відповідача ОСОБА_2 складає 63/100 даного будинку. Вищевказана земельна ділянка належала на праві спільної сумісної власності ОСОБА_6 та її синам - ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . Цільове призначення даної земельної ділянки за цим актом - будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. 24.01.2020 року ОСОБА_9 та ОСОБА_10 звернулися до приватного нотаріуса Бучанського районного нотаріального округу Харченко Євгенії Володимирівни із заявою про прийняття спадщини. Відповідно, була відкрита спадкова справа № 1/2020 щодо майна померлої ОСОБА_3 . Свідоцтво про право власності на належну спадкодавцю долю 26/100 у житловому будинку в порядку спадкування, видане третьою особою приватним нотаріусом Харченко Є.В. отримав позивач ОСОБА_9 . Відповідач ОСОБА_10 від належної йому частки у даному спадковому майні відмовився на користь позивача ОСОБА_1 . При цьому, ОСОБА_10 добровільно відмовився на користь брата ОСОБА_1 у відповідності до вимог ч. 2 ст. 1274 ЦК України. Тобто, єдиним спадкоємцем після померлої матері ОСОБА_3 є ОСОБА_9 , який і прийняв цю спадщину.
Так, 06.07.2020 року позивач звернувся до приватного нотаріуса Бучанського районного нотаріального округу Харченко Євгенії Володимирівни із заявою про видачу на його ім'я свідоцтва про право на спадщину за законом на частку вищевказаної земельної ділянки кадастровий номер 3210945300:01:107:0024 загальною площею 0,1189 га. Заява була зареєстрована в Книзі обліку і реєстрації спадкових справ.
Постановою від 08.07.2020 приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Харченко Є.В. відмовила у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку кадастровий номер 3210945300:01:107:0024 загальною площею 0,1189 га, яка розташована під вищевказаним житловим будинком на АДРЕСА_1 , з наступних підстав: «Вказана земельна ділянка належить ОСОБА_3 , ОСОБА_11 , ОСОБА_1 на праві сумісної власності. У разі смерті одного з учасників права спільної сумісної власності на земельну ділянку необхідно визначити частку померлого у спільному майні, яка і буде суб'єктом спадкування».
Таким чином, зазначає про те, що позивач вимушений звернутися із вказаним позовом до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.
Вказує про те, що відповідно до часток у житловому будинку, частка власності ОСОБА_1 складає 37/100 вказаної земельної ділянки (з наступного розрахунку: 11/100 + частки померлої матері ОСОБА_12 26/100 = 13/100); частка власності ОСОБА_2 складає 63/100 вказаної земельної ділянки.
Вважає, що розміри часток у праві спільної сумісної власності позивача, як співвласника земельної ділянки слід визначити пропорційно до розміру частки як співвласника на житловий будинок, розташований на цій же земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: частка власності ОСОБА_1 складає 37/100, а частка власності ОСОБА_2 складає 63/100.
Просить суд припинити спільну сумісну власність та встановити спільну часткову власність ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 3210945300:01:107:0024 загальною площею 0,1189 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , визначивши частки кожного з них наступним чином: визнати за ОСОБА_1 право власності на 26/100 частки земельної ділянки з кадастровим номером 3210945300:01:107:0024 загальною площею 0,1189 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті його матері ОСОБА_3 , а всього - визнати за ним право власності на 37/100 частку даної земельної ділянки. Визнати за ОСОБА_2 право власності на 63/100 частки земельної ділянки з кадастровим номером 3210945300:01:107:0024 загальною площею 0,1189 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Положеннями статті 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Ухвалою суду від 13.10.2023 по справі відкрито загальне позовне провадження.
В підготовче судове засідання позивач не з'явився, до суду від позивача надійшла заява, згідно якої просить розгляд справи проводити за його відсутності, позовні вимоги просить задовольнити.
В підготовче судове засідання відповідач не з'явився, до суду подав заяву, згідно якої просить розгляд справи проводити у його відсутність, позов визнає, просить вимоги задовольнити.
В підготовче судове засідання третя особа не з'явилась, про розгляд справи повідомлена належним чином.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно пункту 3 вказаної частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч.1 ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч.2 ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно ст.80 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина 1); докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі (частина 5).
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що мати сторін - ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 . Заповіту вона не лишила.
ОСОБА_3 разом з синами ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - співвласники житлового будинку з господарчими та побутовими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та співвласниками (без визначення часток) земельної ділянки з кадастровим номером 3210945300:01:107:0024 загальною площею 0,1189 га, яка розташована під вищевказаним житловим будинком у АДРЕСА_1 .
Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 22.08.2022 р. (індексний номер 07931420) вказаний житловий будинок перебуває у спільній частковій власності, розмір частки ОСОБА_1 складає 11/100 даного будинку.
Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 22.08.2022 р. (індексний номер 307931041) вказаний житловий будинок перебуває у спільній частковій власності, розмір частки ОСОБА_2 складає 63/100 даного будинку.
Вищевказана земельна ділянка належала на праві спільної сумісної власності ОСОБА_6 , та її синам - ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , що підтверджується Державним актом про право власності на земельну ділянку серія ЯГ № 231190 від 22.06.2006. Цільове призначення даної земельної ділянки за цим актом - будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.
Відповідно до ч. 1 ст. 1261 ЦК сторони являються спадкоємцями першої черги за законом.
Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). спадкування здійснюється за заповітом або за законом (статті 1216, 1217 ЦК України).
Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця.
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини, яким є день смерті особи, не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина друга статті 1220, частина перша статті 1269 ЦК України).
24.01.2020 року, тобто у встановлений статтею 1270 Цивільного кодексу України 6-місячний термін прийняття спадщини, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 звернувся до приватного нотаріуса Бучанського районного нотаріального округу Харченко Євгенії Володимирівни із заявою про прийняття спадщини. Відповідно, була відкрита спадкова справа № 1/2020 щодо майна померлої ОСОБА_3 .
Свідоцтво про право власності на належну спадкодавцю долю 26/100 у житловому будинку в порядку спадкування, видане третьою особою приватним нотаріусом Харченко Є.В. отримав позивач ОСОБА_9 . Відповідач ОСОБА_10 від належної йому частки у даному спадковому майні відмовився на користь позивача ОСОБА_1 .
ОСОБА_10 відмовився на користь брата ОСОБА_1 у відповідності до вимог ч. 2 ст. 1274 ЦК України.
Таким чином, єдиним спадкоємцем після померлої матері ОСОБА_3 є ОСОБА_9 , який і прийняв цю спадщину.
06.07.2020 року позивач звернувся до приватного нотаріуса Бучанського районного нотаріального округу Харченко Євгенії Володимирівни із заявою про видачу на його ім'я свідоцтва про право на спадщину за законом на частку вищевказаної земельної ділянки кадастровий номер 3210945300:01:107:0024 загальною площею 0,1189 га. Заява була зареєстрована в Книзі обліку і реєстрації спадкових справ.
Відповідно вимог ст. 1225 ЦК України (спадкування права на земельну ділянку), право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд, об'єкта незавершеного будівництва, щодо якого зареєстровано право власності/спеціальне майнове право, переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені. Частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.
Постановою від 08.07.2020 р. приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Харченко Є.В. відмовила у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку кадастровий номер 3210945300:01:107:0024 загальною площею 0,1189 га, яка розташована під вищевказаним житловим будинком на АДРЕСА_1 .
Відповідно до частини першої статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно до нотаріуса, який відповідно до вимог статті 68 Закону України «Про нотаріат» при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва та склад спадкового майна.
У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ч. 1 ст. 316 ЦК України).
Частиною першою ст. 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Статтею 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
При цьому, відповідно до положень ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.
Згідно із ст.356 ЦК України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Порядок та підстави визначення часток у праві спільної часткової власності визначено у ст. 357 ЦК України.
Зокрема, зі змісту ст. 357 ЦК України вбачається, що під терміном «визначення часток» законодавець розуміє визначення (встановлення) розміру частки співвласника у спільному сумісному майні.
Відповідно до ст. 370 ЦК України, якою регулюється питання про виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності та якою передбачено, що співвласники спільної сумісної власності, як і співвласники спільної часткової власності мають право на виділ у натурі частки із спільного майна з тією лише різницею, що учасники першої не мають завідомо визначених ідеальних часток у праві спільної власності, а відтак, вони мають бути передусім визначені, після чого стає можливим виділ частки в натурі. При визначені розміру часток співвласників у спільній сумісній власності вважається, що вони є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між співвласниками, законом або рішенням суду.
Приписами частин 1 та 2 статті 372 Цивільного кодексу України встановлена презумпція рівності часток у праві спільної сумісної власності, а саме вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення.
Згідно із частиною 4 статті 86 Земельного кодексу України, співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки.
Відповідно до положень статті 89 Земельного кодексу України, земельна ділянка може належати на праві спільної сумісної власності лише громадянам. Володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою спільної сумісної власності здійснюються за договором або законом. Співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки. Поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.
У разі наявності спору між співвласниками щодо порядку користування земельною ділянкою, який раніше ними не визначався, визначення такого порядку чи поділ земельної ділянки здійснюється в залежності від розміру ідеальних часток на час виникнення спільної часткової власності.
Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 88 ЗК України учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення йому частки із складу земельної ділянки як окремо, так і разом з іншими учасниками, які вимагають виділення. Учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки.
Крім того, згідно із пунктом «г» частини 1 статті 87 Земельного кодексу України, право спільної часткової власності на земельну ділянку виникає за рішенням суду.
Згідно із ч. 4 ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.
Пунктом 17 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» передбачено, що частка суб'єкта права спільної сумісної власності визначається зокрема, при поділі майна, виділі частки зі спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами, відкритті після нього спадщини.
Відповідно до п. 5 постанови Пленуму Верховного суду України від 22.12.1995 року №20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», частка учасника спільної сумісної власності визначається при поділі майна, виділі частки з спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами, відкритті після нього спадщини. При відсутності доказів про те, що участь когось з учасників спільної сумісної власності (крім сумісної власності подружжя) у надбанні майна була більшою або меншою - частки визначаються рівними.
Пленум Верховного Суду України у п. 21 Постанови № 7 від 16 квітня 2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» роз'яснив, що якщо до вирішення судом спору між співвласниками жилого будинку розмір часток у спільній власності на земельну ділянку, на якій розташовані будинок, господарські будівлі та споруди, не визначався або вона перебувала у користуванні співвласників і ними не було досягнуто угоди про порядок користування нею, суду при визначенні частини спільної ділянки, право на користування якою має позивач (позивачі), слід виходити з розміру його (їх) частки у вартості будинку, господарських будівель та споруд на час перетворення спільної сумісної власності на спільну часткову чи на час виникнення останньої.
Таким чином, частки власності складають (відповідно до часток у житловому будинку): частка власності ОСОБА_1 складає 37/100 вказаної земельної ділянки; частка власності ОСОБА_2 складає 63/100 вказаної земельної ділянки.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд, про що зазначив у постанові від 28 липня 2021 року у справі №346/5216/18 (провадження №61-3050св21).
Оскільки визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, котрий має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, враховуючи те, що нотаріусом відмовлено у вчинені нотаріальної дії щодо видачі свідоцтва про право на спадщину на частку будинку після смерті матері, беручи до уваги, що позивач згідно ч. 1 ст. 1268 ЦК України прийняв спадщину у строки, визначені ч. 1 ст. 1270 ЦК України, є підстави вважати що позовні вимоги про визнання в порядку спадкування права власності на належну померлій матері частку земельної ділянки ґрунтуються на вимогах закону та підлягають задоволенню.
Аналогічною є правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові у справі № 227/3750/19.
Щодо відсутності обов'язку у Позивача визначення частки померлої ОСОБА_3 у спільному майні слід зазначити наступне.
В постанові Верховного Суду у справі №570/997/19 від 16.06.2021 р. викладена наступна правова позиція. Для оформлення права на спадщину закон не вимагає рішення суду про визначення частки спадкодавця. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. За змістом статті 392 ЦК України право власності на майно може бути визнано судом у випадку, коли це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує це право.
Відповідно до ч.4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову, якщо визнання відповідачем позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
За таких обставин, на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись статтями 16, 357, 368, 370, 392, 1268, 1270Цивільного кодексу України, ст.ст. 86, 88, 89, 120 Земельного кодексу України, ст.ст. 12, 13, 81, 206, 247, 263-265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Харченко Євгенія Володимирівна, про визнання права власності на частину спадкового майна у порядку спадкування за законом,- задовольнити.
Припинити спільну сумісну власність та встановити спільну часткову власність ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 3210945300:01:107:0024 загальною площею 0,1189 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , визначивши частки кожного з них наступним чином:
- визнати за ОСОБА_1 право власності на 26/100 частки земельної ділянки з кадастровим номером 3210945300:01:107:0024 загальною площею 0,1189 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті його матері ОСОБА_3 , а всього - визнати за ним право власності на 37/100 частку даної земельної ділянки.
- визнати за ОСОБА_2 право власності на 63/100 частки земельної ділянки з кадастровим номером 3210945300:01:107:0024 загальною площею 0,1189 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланнямhttp://reyestr.court.gov.ua.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подачі у 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Суддя: Л.В. Мерзлий