ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
15.11.2023Справа № 909/335/23
За клопотанням Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТА ІНВЕСТ"
про стягнення судових витрат
у справі № 909/335/23
За позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "АРТА ІНВЕСТ" (69006, місто Запоріжжя, вулиця В.Лобановського, будинок 22)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСВ ТЕХНОЛОДЖИ" (04060, місто Київ, вулиця Ризька, будинок 73Г, офіс 7/3)
про стягнення заборгованості за договором поставки в сумі 2 678 848,59 грн.
Суддя Літвінова М.Є.
Представники учасників справи:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Арта Інвест" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСВ ТЕХНОЛОДЖИ" про стягнення 2 678 848,59 грн, з яких: 2 209 646,75 грн сума попередньої оплати, товар на яку поставлено не було, а також нараховані на неї 64 836,48 грн 3% річних і 404 365,36 грн пені.
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 30.05.2023 справу №909/335/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТА ІНВЕСТ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСВ ТЕХНОЛОДЖИ" про стягнення заборгованості за договором поставки в сумі 2 678 848 грн 59 коп. передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.06.2023 матеріали справи №909/335/23 передані на розгляд судді Літвіновій М.Є.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.07.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи №909/335/23 вирішено здійснювати у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.08.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу №909/335/23 до судового розгляду по суті.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.10.2023 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСВ ТЕХНОЛОДЖИ" (04060, місто Київ, вулиця Ризька, будинок 73Г, офіс 7/3, код ЄДРПОУ 42524143) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТА ІНВЕСТ" (69006, місто Запоріжжя, вулиця В.Лобановського, будинок 22, код ЄДРПОУ 31540084) суму основної заборгованості 2 209 646 (два мільйони двісті дев'ять тисяч шістсот сорок шість) грн 75 коп та витрати по сплаті судового збору у розмірі 33 144 (тридцять три тисячі сто сорок чотири) грн 70 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
19.10.2023 через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшло клопотання про стягнення судових витрат, в якому просив суд здійснювати розгляд клопотання без участі представника.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.11.2023 призначено розгляд клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТА ІНВЕСТ" про стягнення судових витрат в судовому засіданні на 15.11.2023.
Представники позивача та відповідача 15.11.2023 у судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час були повідомлені належним чином, що підтверджується про доставку електронного листа від 10.11.2023.
Розглянувши клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТА ІНВЕСТ" про стягнення судових витрат, суд зазначає наступне.
Статтею 16 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).
Частиною 3 ст. 123 ГПК України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
Водночас, за змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України).
Отже, за змістом положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині ч. 4 ст. 129 ГПК України. Проте, у частині п'ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Так, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу.
Як зазначає Верховний Суд у численних постановах, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).
У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
При цьому, за змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Як вбачається з клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТА ІНВЕСТ" про стягнення судових витрат, останнім заявлено до стягнення з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 55 241,00 грн.
При цьому, суд встановив, що подане клопотання відповідає вимогам ч. 8 ст. 129 ГПК України. Також, позивачем дотримано вимоги ч. 1 ст. 124 ГПК України та зазначено у позовній заяві, що очікуваний орієнтовний розмір витрат на правову допомогу становить 55 241,00 грн.
На підтвердження понесених витрат на послуги адвоката до суду надано: копію договору №01/2023 про надання правничої допомоги від 03.04.2023, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "АРТА ІНВЕСТ" (далі-клієнт) та Фізичною особою-підприємцем Шибенко Дмитром Валентиновичем (далі-виконавець), відповідно до п.1 виконавець зобов'язується здійснювати представництво клієнта, що вказане в цьому договорі на умовах і порядку, що визначені цим договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання цього договору; копію додаткової угоди №1 до Договору 01/2023 про надання правничої допомоги від 03.04.2023, відповідно до якої сторони погодили виплату фіксованої суми гонорару (винагороди) за надання виконавцем правничої допомоги вказаної в договорі в розмірі 55 241,00 грн, що складає 2,5 % від суми основного зобов'язання за договором поставки № 23/12-2021; копію розрахунку суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які поніс позивач; копія платіжної інструкції № 25 від 05 квітня 2023 на суму 55 421,00 грн «призначення платежу плата за юридичні послуги згідно договору №01/2023 від 03.04.2023».
Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Згідно ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України „Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, п. 269). (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 22.11.2017 року у справі № 914/434/17).
Суд зазначає, що у розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 13.12.2018 у справі №816/2096/17, від 16.05.2019 у справі №823/2638/18, від 09.07.2019 у справі №923/726/18, від 26.02.2020 у справі № 910/14371/18, від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії.
Крім того, суд враховує, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.
Відповідна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 20.11.2020 №910/13071/19.
Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги підтверджений матеріалами справи факт надання професійної правничої допомоги, приймаючи до уваги принципи співмірності та розумності судових витрат на професійну правничу допомогу, ціну позову, рівень складності, характер спору та юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, а також їх значення для спору, з огляду на те, що відповідачем не було подано до суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу у заявленому позивачем розмірі, а також відповідного клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, суд приходить до висновку, що клопотання позивача про стягнення з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 55 241,00 грн підлягає задоволенню в повному обсязі.
Керуючись статтями 123, 126, 129, 234, 244 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
ВИРІШИВ:
1. Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТА ІНВЕСТ" про стягнення судових витрат задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСВ ТЕХНОЛОДЖИ" (04060, місто Київ, вулиця Ризька, будинок 73Г, офіс 7/3, код ЄДРПОУ 42524143) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТА ІНВЕСТ" (69006, місто Запоріжжя, вулиця В.Лобановського, будинок 22, код ЄДРПОУ 31540084) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 55 241 (п'ятдесят п'ять тисяч двісті сорок одну) грн 00 коп.
3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
4. Додаткове рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту додаткового рішення.
Повний текст додаткового рішення складено та підписано 27.11.2023.
Суддя М.Є. Літвінова