ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.11.2023 року м.Дніпро Справа № 904/285/23
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів
головуючого судді: Чус О.В. (доповідач)
суддів: Кощеєва І.М., Дарміна М.О.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.07.2023 (повне рішення складено 03.07.2023, суддя Назаренко Н.Г.) у справі №904/285/23
за позовом Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради
до відповідача ОСОБА_1 , м. Дніпро
про стягнення заборгованості за договором про постачання теплової енергії у розмірі 143 723, 14 грн.,
ВСТАНОВИВ:
Комунальне підприємство "Теплоенерго" Дніпровської міської ради звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про постачання теплової енергії № 080814 від 03.02.2014 у розмірі 143 723,14 грн., з яких:
- 89 437, 07 грн. - основний борг;
- 3 917, 82 грн. - 3 % річних;
- 32 345, 41 грн. - інфляційні збитки;
- 18 022, 82 грн. - пеня.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем договору про постачання теплової енергії № 080814 від 03.02.2014 в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленої теплової енергії.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 03.07.2023 у справі №904/285/23 позов задоволено частково.
Суд стягнув з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради основний борг у розмірі 89 437, 07 грн, 3% річних у розмірі 3 914, 92 грн., пеню в розмірі 17 924, 65 грн., інфляційні втрати в розмірі 22 452, 97 грн., судовий збір у розмірі 2 497, 37 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся Відповідач - ОСОБА_1 , в якій просила скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області по справі №904/285/23 та постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Відповідач вважає, що рішення суду першої інстанції постановлене з порушенням норм діючого процесуального законодавства, не з'ясовано всі фактичні обставини, що мають значення для справи, не доведено обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, висновки суду не відповідають обставинам справи, що є підставами для скасування рішення суду відповідно до ст. 277 ГПК України.
На думку скаржника, направлення місцевим господарським судом повісток на неправильні засоби зв'язку Відповідача спричинило необізнаність про наявність даної справи, що є порушенням процесуального законодавства, а також права на доступ до правосуддя та справедливий розгляд справи.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги Відповідач зазначає, що у матеріалах справи наявні акти прийому-передачі теплової енергії, що не містять її підпису - ФОП Хохлович О.О., відтак у суду першої інстанції були відсутні підстави вважати, що Позивачем послуги надавалися.
Окрім цього, апелянт посилається на неповне з'ясування всіх обставин справи, оскільки поза увагою суду першої інстанції залишився факт добровільної сплати Відповідачем суми основного боргу в повному обсязі - 89 437,08 грн., що підтверджується меморіальним ордером №943_1 від 06.02.2023 р.
Скаржник вважає, що судом першої інстанції безпідставно не застосовано строк позовної давності до позовних вимог.
23.08.2023 від Позивача надійшло заперечення проти заяви скаржника про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження з огляду на відсутність документів на підтвердження повноважень представниці Відповідача - ОСОБА_3, зокрема на підписання апеляційної скарги та завірення копій доданих до неї документів.
Позивач також подав до суду пояснення №1235 від 12.09.2023, якими підтвердив отримання від Відповідача оплати суми основного боргу та, керуючись ст. 46, ст. 191 ГПК України, просить суд апеляційної інстанції прийняти відмову КП "Теплоенерго" Дніпровської міської ради від частини позовних вимог, а саме - від вимоги про стягнення суми основного боргу в розмірі 89 437,07 грн. з ОСОБА_1 у зв'язку з її оплатою та закрити провадження у справі №904/285/23 у цій частині; відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 , а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.07.2023 у справі №904/285/23 в частині задоволення вимог про стягнення інфляційних збитків, 3% річних та пені - залишити без змін.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.08.2023 у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий (доповідач) суддя ОСОБА_2, судді: Дармін М.О., Чус О.В.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.08.2023 відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи № 904/285/23. Доручено Господарському суду Дніпропетровської області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи №904/285/23.
16.08.2023 року матеріали справи №904/285/23 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.08.2023 у зв'язку з відпусткою судді Чус О.В., для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження, справу №904/285/23 передано колегії суддів у складі: головуючий суддя ОСОБА_2 (доповідач), судді Дармін М.О., Кощеєв І.М.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.08.2023 поновлено строк на подання апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.07.2023 у справі №904/285/23. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.07.2023 у справі №904/285/23. Зупинено дію рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.07.2023 у справі №904/285/23 на час розгляду апеляційної скарги. Визначено розглянути апеляційну скаргу в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.10.2023, у зв'язку зі звільненням судді ОСОБА_2 з посади судді Центрального апеляційного господарського суду, справу передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого (доповідач) судді Чус О.В., суддів Дарміна М.О., Кощеєва І.М.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.10.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.07.2023 у справі №904/285/23 прийнято до свого провадження зазначеною колегією суддів.
Розглянувши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.
Між Комунальним підприємством "Дніпропетровські міські теплові мережі" Дніпропетровської міської ради та Фізичною особою-підприємцем Хохлович Оленою Онисимівною укладено договір про постачання теплової енергії № 080814 від 03.02.2014.
Відповідно до п. 1.1 договору, енергопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.
Згідно з п. 2.1 договору, теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком 1 до цього договору у вигляді гарячої води на такі потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону (172 діб); гаряче водопостачання - протягом 350 діб; технологічні потреби - відповідно з виробничою програмою; кондиціювання повітря - по мірі необхідності.
Споживач теплової енергії зобов'язується: додержуватися кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені в додатку 1, не допускаючи їх перевищення; виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором. На кінець опалювального сезону проводити звіряння розрахунків з енергопостачальною організацією, у разі заборгованості на початок опалювального сезону споживач до мереж теплопостачання підключений не буде (п.3.2.1 та п. 3.2.2 договору).
Згідно правил користування тепловою енергією, споживач зобов'язується встановити прилади обліку теплової енергії (п. 5.1 договору).
Відповідно до п.5.2 договору, облік споживання теплової енергії здійснюється за показниками приладів обліку, встановлених на вводах: розрахунковим способом опалення по вул. Леніна, 21, прим. 16.
Межа балансової та експлуатаційної відповідальності сторін вказана в додатку 3 до договору та не може бути змінена в односторонньому порядку (п. 5.4. договору).
Тарифи на теплову енергію, що споживається згідно з цим договором установлюються Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України (п. 6.1. договору).
Тариф для розрахунків по цьому договору складає: з 01.01.2014 - 1Гкал 1008,34грн./міс (п. 6.2. договору).
Згідно з п. 7.1 договору, розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів, або, за згодою сторін будь-яким іншим шляхом, не забороненим чинним законодавством України.
Розрахунковим періодом є календарний місяць, по результатам якого підписується акт (в 2-х примірниках) на відпуск-отримання теплової енергії по формі додатку 4. (п. 7.2. договору).
Відповідно до п. 7.4 договору, остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію проводиться споживачем в продовж 5 діб після одержання рахунку енергопостачальної організації, яка зобов'язана направити його споживачу не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.
Цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до "03" лютого 2017 року (п. 11.1. договору).
Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (11.4. договору).
Згідно з рішенням Дніпровської міської ради №28/12 від 27.07.2016 "Про надання дозволу на передачу з балансу КП "Дніпропетровські міські теплові мережі" на баланс КП "Теплоенерго" об'єктів і мереж теплопостачання", акту приймання-передачі об'єктів і мереж теплопостачання, КП "Теплоенерго" отримало засоби теплопостачання об'єктів Відповідача.
Позивачем надіслано на адресу Відповідача повідомлення про зміну енергопостачальної організації №2555/2065 від 05.10.2016 та № 1697-сс від 11.10.2017, яким запропоновано укласти додаткову угоду від 27.07.2016 до договору №080814 від 03.02.2014, предметом якої є зміна енергопостачальної організації і внесення відповідних змін до основного договору в частині його сторін та їх реквізитів, та направлено примірники додаткової угоди.
Колегія суддів зауважує, що відповідно до п.3.4 додаткової угоди від 27.07.2016 - у разі неотримання Новою Енергопостачальною організацією підписаної Угоди або обґрунтованих заперечень в її підписанні протягом 30 днів з дня її отримання, додаткова угода вважається погодженою.
За змістом статті 1 Закону України "Про теплопостачання" споживачем теплової енергії визнається особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.
Зазначене кореспондується з положеннями Правил користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198, за змістом яких споживач теплової енергії - фізична особа, яка є власником будівлі або суб'єкт підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.
Відповідно до ст. 24 Закону України "Про теплопостачання" основним обов'язком споживача теплової енергії є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.
На час звернення до суду додаткова угода до договору Відповідачем не підписана та на адресу Позивача не повернута.
Згідно зі ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Як убачається з матеріалів справи, за період із листопада 2017 по березень 2022, Позивач поставив для опалення приміщення, яке знаходиться за адресою вул. Леніна (Воскресенська), буд. 21, прим. 16, м. Дніпро теплову енергію на загальну суму 131 066,57 грн., із врахуванням коригувальних актів, що підтверджується актами приймання-передачі теплової енергії та рахунками на оплату вартості поставленої теплової енергії.
Акти приймання-передачі теплової енергії Відповідач не підписав, однак, частково сплатив вартість поставленої теплової енергії в розмірі 41 629,49 грн.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що Відповідач погодився з виставленими Позивачем рахунками.
Позивач направив Відповідачу досудову вимогу про сплату заборгованості.
Відповіді на вимогу Відповідач не надав, заборгованість не сплатив, що і стало причиною звернення Позивача до суду.
Місцевий господарський суд, частково задовольняючи позовні вимоги виходив з доведеності належними та допустимими доказами факту надання Позивачем послуг постачання теплової енергії та наявності заборгованості у Відповідача за спірний період, тому вимоги про стягнення суми основного боргу та штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань з оплати є обґрунтованими.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.
Доводи апеляційної скарги стосовно порушення судом першої інстанції норм процесуального права через неналежне повідомлення Відповідача про наявність даної справи спростовуються наступним.
Під час вивчення матеріалів справи колегією суддів встановлено, що ухвала про відкриття провадження у справі від 13.04.2023 була направлена судом першої інстанції Відповідачу за адресою: 49000, м. Дніпро, вул. Виконкомівська, буд. 7, кв. 14, що є адресою реєстрації місця проживання ОСОБА_1 відповідно до даних реєстру територіальної громади міста Дніпра та картотеки з питань реєстрації місця проживання осіб (лист відділу формування та ведення реєстру територіальної громади Дніпровської міської ради №6/5-3064 від 19.04.2023) та підтверджується Відповіддю №22341 від 07.04.2023 з Єдиного державного демографічного реєстру. Вказана адреса зазначена самим Відповідачем як реквізити зв'язку, що містяться у Договорі постачання теплової енергії №080814 від 03.02.2014 та апеляційній скарзі по справі.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.03.2019 у справі № 923/1432/15 наявна правова позиція: у разі, якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення. Водночас, Суд зазначає, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
Відтак, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що місцевий господарський суд, здійснивши надсилання судових повісток за правильною адресою: 49000, м. Дніпро, вул. Виконкомівська, буд. 7, кв. 14, та отримавши повернення з відміткою «адресат відсутній» - повідомив Відповідача належним чином.
Судова колегія відкидає доводи апелянта про відсутність підстав вважати наданими послуги Позивача з огляду на не підписані Відповідачем акти приймання-передачі теплової енергії з огляду на наступне.
За приписами частини першої статті 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", частини шостої статті 19 Закону України "Про теплопостачання", який визначає основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об'єктах сфери теплопостачання та регулює відносини, пов'язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії, споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію (спожиті житлово-комунальні послуг), якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
У свою чергу, Відповідачем не наведено доказів відключення від систем теплопостачання Позивача, наявності інших показань приладу обліку, ніж ті, що зазначені в актах приймання-передачі теплової енергії за спірний період, а фактичне споживання теплової енергії Відповідач підтверджує оплатою суми заборгованості у розмірі 89 437,08 грн. (06.02.2023 р.), що свідчить про визнання факту та обсягів спожитої послуги Позивача.
Згідно зі ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення основного боргу у розмірі 89 437,07 грн є правомірними та підлягають задоволенню.
Під час апеляційного провадження у справі Позивач подав до суду пояснення №1235 від 12.09.2023, у яких просить прийняти відмову КП "Теплоенерго" Дніпровської міської ради від частини позовних вимог, а саме - від вимоги про стягнення суми основного боргу в розмірі 89 437,07 грн. з ОСОБА_1 у зв'язку з її оплатою та закрити провадження у справі №904/285/23 у цій частині; відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 , а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.07.2023 у справі №904/285/23 в частині задоволення вимог про стягнення інфляційних збитків, 3% річних та пені - залишити без змін.
Зазначені пояснення підписані директором КП "Теплоенерго" - Клименко А. В., а тому, відмову від частини позовних вимог підписано повноважним представником Позивача.
Колегія суддів вважає за можливе прийняти відмову КП "Теплоенерго" від частини позовних вимог, а саме від вимоги про стягнення суми основного боргу в розмірі 89 437,07 грн., визнати рішення суду першої інстанції нечинним та закрити провадження у справі №904/285/23 у цій частині.
Щодо позовних вимог про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з приписами ст. 193 ГК України та ст. ст. 525, 526 ЦК України цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином відповідно до закону та договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до положень ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 ЦК України).
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано (частина 6 стаття 232 Господарського кодексу України).
Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Згідно умов п. 8.2.3. договору, в разі несвоєчасної оплати за спожиту теплову енергію - нараховується пеня в розмірі 1%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення.
Статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов'язання. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Апеляційний господарський суд, з огляду на доведеність факту прострочення Відповідачем виконання зобов'язань з оплати за спожиту теплову енергію, погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність та обґрунтованість вимог Позивача про стягнення штрафних санкцій у наступних розмірах: пеня - 17 924,65 грн., 3% річних - 3 914,92 грн., інфляційні втрати - 22 452,97 грн.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо неправомірності не застосування судом першої інстанції строків позовної давності до заявлених позовних вимог, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).
Положеннями частин першої та другої статті 258 Цивільного кодексу України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Згідно з частиною першою статті 259 Цивільного кодексу України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України).
Виходячи з положень статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем.
Суд першої інстанції зауважив, що Позивач звернувся до суду 12.01.2023 та заявив позовні вимоги в частині стягнення основного боргу за період з листопада 2017 по грудень 2020 з пропуском позовної давності. Однак, зважаючи на відсутність відповідної заяви з боку Відповідача, господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування строку позовної давності у даній справі.
Колегія суддів зазначає, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 200/11343/14-ц (провадження № 14-59цс18) викладено висновок про те, що створення рівних можливостей учасникам процесу у доступі до суду та до реалізації і захисту їх прав є частиною гарантій справедливого правосуддя, зокрема, принципів рівності та змагальності сторін. Відповідач, який не був належним чином (згідно з вимогами процесуального закону) повідомлений про час і місце розгляду справи в суді першої інстанції, не має рівних з позивачем можливостей щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед цим судом їх переконливості, а також не може нарівні з позивачем довести в суді першої інстанції ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень. Той факт, що відповідач, який не був належно повідомлений судом першої інстанції про час і місце розгляду справи, не брав участі у такому розгляді, є підставою для вирішення апеляційним судом заяви цього відповідача про застосування позовної давності, навіть якщо така заява не подавалася ним у суді першої інстанції. Таким чином, суд апеляційної інстанції вправі прийняти до розгляду заяву про застосування позовної давності лише за умови, що відповідач у справі не був належним чином повідомлений судом першої інстанції про день та час судового розгляду справи, чи у разі інших поважних причин, які об'єктивно позбавляли особу зробити в суді першої інстанції таку заяву, внаслідок чого було порушено принцип процесуальної рівності сторін.
З огляду на вищевикладене та матеріали справи, що свідчать про відсутність заяви про застосування строків позовної давності зі сторони Відповідача, що був повідомлений про розгляд справи судом першої інстанції належним чином, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку щодо відсутності правових підстав для застосування строку позовної давності до позовних вимог.
Відповідно до положень ст. 274 ГПК України у суді апеляційної інстанції позивач має право відмовитися від позову, а сторони - укласти мирову угоду відповідно до загальних правил про ці процесуальні дії незалежно від того, хто подав апеляційну скаргу. Якщо заява про відмову від позову чи мирова угода сторін відповідають вимогам статей 191, 192 цього Кодексу, суд постановляє ухвалу про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін, якою одночасно визнає нечинним судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, та закриває провадження у справі.
Згідно з п.3 ч.1 ст.275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право визнати нечинним судове рішення суду першої інстанції повністю або частково у передбачених цим Кодексом випадках і закрити провадження у справі у відповідній частині.
Враховуючи усе вищевикладене, судова колегія апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.07.2023 у справі №904/285/23 задоволенню не підлягає; наявні підстави для прийняття відмови Позивача від частини позовних вимог щодо стягнення суми основного боргу в розмірі 89 437,07 грн., визнання рішення суду першої інстанції нечинним та закриття провадження у справі в частині стягнення боргу в сумі 89 437,07 грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін.
У Відповідача наявне право на повернення з державного бюджету судового збору в сумі 2 012,33 грн. на підставі п.5 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір».
З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 274-284 ГПК України, апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.07.2023 у справі №904/285/23 залишити без задоволення.
Прийняти відмову Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради від позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_1 суми боргу в розмірі 89 437,07 грн.
Поновити дію рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.07.2023 у справі №904/285/23, яка була зупинена ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.08.2023.
Визнати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.07.2023 нечинним та закрити провадження у справі №904/285/23 в частині стягнення боргу в сумі 89 437,07 грн.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги в сумі 2013,67 грн. покласти на апелянта - ОСОБА_1 .
Видачу наказу, з урахуванням необхідних реквізитів, доручити Господарському суду Дніпропетровської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, зазначених у пункті 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя О.В. Чус
Суддя І.М. Кощеєв
Суддя М.О. Дармін