ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 листопада 2023 року місто Чернівці справа №716/65/23
провадження №22-ц/822/908/23
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Височанської Н.К.,
суддів: Литвинюк І.М., Перепелюк І.Б.
секретар Собчук І.Ю.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Вонсович Христина Іванівна на рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 28 серпня 2023 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням шляхом вселення, головуючий в суді першої інстанції суддя Вайновська О.Є.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні будинком АДРЕСА_1 .
Посилався на те, що в 1999 році уклав шлюб з ОСОБА_3 та за згодою її батька-власника домоволодіння ОСОБА_4 вселився до будинку як член родини.
В шлюбі з ОСОБА_3 у них народилася донька ОСОБА_2 - відповідачка у справі.
Після смерті тестя ОСОБА_4 , власником вказаного будинку стала ОСОБА_2 .
В 2022 році шлюб між ним та ОСОБА_3 розірвано, остання виїхала на постійне місце проживання за межі України. З того часу погіршилися відносини і з донькою - власником житлового будинку: вона почала чинити перешкоди у користуванні домоволодінням, змінила замки і він був змушений переїхати проживати до своєї сестри в село Погорилівка Чернівецького району Чернівецької області.
До вимушеного переїзду він постійно проживав у домоволодінні АДРЕСА_1 , оскільки іншого житла немає, здійснював його поточний ремонт, оплачував витрати на комунальні послуги. До того ж в будинку до теперішнього часу знаходяться його особисті речі, предмети побуту та інше. Просив вселити його до домоволодіння АДРЕСА_1 як законного користувача, зобов'язати ОСОБА_2 не чинити перешкоди у користуванні житловим приміщенням.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Заставнівського районного суду Чернівецької області від 28 серпня 2023 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням шляхом вселення - задоволено повністю.
Усунуто перешкоди ОСОБА_1 у користуванні домоволодінням АДРЕСА_1 шляхом його вселення у це домоволодіння.
Зобов'язано ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_1 у користуванні домоволодінням АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складено 07 вересня 2023 року.
Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги та позиції інших учасників
На дане рішення ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Вонсович Х.І. подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 28 серпня 2023 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Посилається на те, що право на вільний вибір місця проживання чи перебування пов'язується з необхідністю реєстрації (або декларування) місця проживання.
З 14 березня 2022 року на зміну механізму зняття із зареєстрованого місця проживання та затверджених форм необхідних для цього документів, затверджений новий механізм, що передбачений Порядком №265.
Відповідач спільним побутом із позивачем не пов'язаний, його право на користування чужим майном підлягає припиненню на вимогу власника цього майна на підставі ч.2 ст.406 ЦК України.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Відзиву на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходило.
Мотивувальна частина
Позиція апеляційного суду
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судом встановлено, що ОСОБА_2 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 , який успадкувала після смерті дідуся ОСОБА_4 і вказана обставина визнається сторонами, а отже не підлягає доведенню на підставі ст.82 ЦПК України.
Рішенням Заставнівського районного суду Чернівецької області від 24 жовтня 2022 року розірвано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (а.с.5).
Згідно довідки про реєстрацію місця проживання особи №20 від 15 січня 2021 року, вбачається, що позивач ОСОБА_1 зареєстрований з 02 лютого 2001 року за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.3 на звороті).
Позивач ОСОБА_1 являється інвалідом другої групи, загальне захворювання, інвалідність встановлена на строк до 01 грудня 2023 року, що підтверджується довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12 ААГ №067734 (а.с.4).
Сторонами визнається, що позивач, будучи членом сім'ї та за життя колишнього власника ОСОБА_4 (колишній тесть позивача), вселився до будинку АДРЕСА_1 .
Згідно Акту обстеження умов проживання сім'ї, складеного 22 листопада 2022 року секретарем та депутатами Вікнянської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області, вбачається, що позивач ОСОБА_1 , його дружина ОСОБА_3 та донька ОСОБА_2 проживають у будинку за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_2 (донька позивача) (а.с.6).
Таким чином, позивач є членом сім'ї не тільки колишнього, а й теперішнього власника будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_2 , бо є її батьком, постійно проживає у вищевказаному будинку разом з нею.
15 грудня 2022 року позивач звертався до ВП №3 (м. Заставна) ЧРУП ГУНП в Чернівецькій області з приводу того, що його донька ОСОБА_2 , яка є власником житлового будинку АДРЕСА_1 , чинить йому перешкоди у користуванні будинком, змінила замки на вхідних дверях, у зв'язку з чим він позбавлений можливості потрапити до будинку, що підтверджується довідкою про результати розгляду звернення за №3186 від 21 листопада 2022 року (а.с.7).
Згідно листа-відповіді Відділення поліції №3 (м.Заставна) Чернівецького району Чернівецької області ГУНП в Чернівецькій області, вбачається, що проведеною перевіркою в даній події встановлено наявність ознак цивільно-правового характеру, які вирішуються в судовому порядку. Також в діях ОСОБА_2 вбачаються ознаки адміністративного правопорушення за ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (вчинення домашнього насильства в сім'ї) (а.с.8).
Ухвалою Заставнівського районного суду Чернівецької області від 23 березня 2023 року в задоволенні клопотання представника відповідачки про зупинення провадження у даній цивільній справі до розгляду Чернівецьким окружним адміністративним судом адміністративної справи за позовом ОСОБА_5 до Вікнянської сільської ради Заставнівського району Чернівецької області про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити дії - відмовлено.
Мотиви, з яких виходив апеляційний суд та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення суду першої інстанції вказаним вимогам відповідає.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивач в свій час набув право користування житловим приміщенням будинку АДРЕСА_1 , є членом сім'ї відповідача і на час розгляду справи не втратив право користування вказаними житловим приміщенням, а власник житла чинить перешкоди члену сім'ї у користуванні житлом.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду.
Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, відновлення становища, яке існувало до порушення (пункт 4 частини другої статті 16 ЦК України).
Згідно пункту 6 статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
Конституція України гарантує як захист права власності, так і захист права на житло.
Згідно з частиною третьою статті 47 Конституції України ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Згідно зі статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного та сімейного життя, до свого житла та кореспонденції.
Ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом (частина четверта статті 9 ЖК України).
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кривіцька і Кривіцький проти України» («Kryvitska and Kryvitskyy v. Ukraine») від 2 грудня 2010 року, поняття «житло» не обмежується приміщенням, в якому особа проживає на законних підставах або яке було у законному порядку встановлено, а залежить від фактичних обставин, а саме існування достатніх і тривалих зв'язків з конкретним місцем. Втрата житла будь-якою особою є крайньою формою втручання у право на житло.
У пункті 36 рішення від 18 листопада 2004 року у справі «Прокопович проти Росії» Європейський суд з прав людини зазначив, що концепція «житла» за змістом статті 8 Конвенції не обмежена житлом, яке зайняте на законних підставах або встановленим у законному порядку. «Житло» - це автономна концепція, що не залежить від класифікації у національному праві. Тому чи є місце конкретного проживання «житлом», що спричинило захист на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин справи, а саме - від наявності достатніх триваючих зав'язків з конкретним місцем проживання (рішення Європейського суду з прав людини по справі «Баклі проти Сполученого Королівства» від 11 січня 1995 року, пункт 63).
Згідно з частиною першою статті 383 ЦК України, статтею 150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб.
Відповідно до статті 156 ЖК України члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу (до членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство). Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
У постанові від 13 жовтня 2020 року у справі № 447/455/17, провадження №14-64цс20, Велика Палата Верховного Суду сформулювала правовий висновок щодо застосування норм права щодо припинення права користування житловим приміщенням колишнього члена сім'ї власника житла.
Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків, що аналіз норм статей 150, 156, 162 ЖК Української РСР дає підстави для висновку про те, що право членів сім'ї власника квартири користуватись жилим приміщенням може виникнути та існувати лише за умови, що така особа є членом сім'ї власника житлового приміщення, власник житлового приміщення надавав згоду на вселення такої особи, як члена сім'ї. Будь-яке виселення або позбавлення особи права користування житлом допускається виключно на підставах, передбачених законом, і повинно відбуватись в судовому порядку. При розгляді питання про припинення права користування колишнього члена сім'ї власника житла, суди мають приймати до уваги як формальні підстави, передбачені статтею 406 ЦК України, так і зважати на те, що сам факт припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням, та вирішувати спір з урахуванням балансу інтересів обох сторін.
У справі, що переглядається, судом апеляційної інстанції встановлено, що між сторонами існує конфліктна ситуація з приводу користування спірним житловим будинком, що підтверджується зверненнями позивача з відповідними заявами до відділу поліції, у яких зазначено, що донька чинить заявнику перешкоди у користуванні спірним майном, змінила в будинку вхідні замки.
Як вбачається з досліджених доказів, позивач з лютого 2001 року зареєстрований та проживає в спірному будинку, однак своїми діями донька позивача ОСОБА_2 фактично позбавляє позивача свого батька ОСОБА_1 можливості доступу до спірного будинку та проживання у ньому.
Ухвалюючи судове рішення, суд першої інстанцій врахував, що ОСОБА_1 вселився у домоволодіння по АДРЕСА_1 та зареєстрований у ньому зі згоди колишнього власника ОСОБА_4 як член сім'ї, тому він у встановленому законом порядку набув право користування вказаним домоволодінням.
Колегія суддів враховує, що з моменту набуття права власності на домоволодіння (20 червня 2021 року) ОСОБА_2 не оспорила вказане право ОСОБА_1 , який зареєстрований у домоволодінні, та у встановленому законом порядку питання про визнання його таким, що втратив право користування житлом або його виселення, не вирішено. Крім цього, вона є донькою позивача і відноситься до членів сім'ї.
Встановивши, що позивач як член сім'ї колишнього власника житла набув право користування домоволодінням і таке право не припинено у встановленому законом порядку, врахувавши відсутність у позивача іншого житла, суд першої інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову в частині вирішення позовних вимог про вселення та усунення перешкод у користуванні майном.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, і не може бути скасоване з підстав, викладених у апеляційній скарзі.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив це рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 28 серпня 2023 року слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 28 серпня 2023 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Головуючий Н.К. Височанська
Судді: І.М. Литвинюк
І.Б. Перепелюк