ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 листопада 2023 року м. Чернівці
Справа № 727/7077/23
Провадження № 22-ц/822/900/23
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Литвинюк І. М.
суддів: Височанської Н.К., Перепелюк І.Б.,
секретар: Собчук І.Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 18 вересня 2023 року, головуючий у І-й інстанції - Бойко М.Є.,
ВСТАНОВИВ:
У липні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.
В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що 28 грудня 2022 року рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , зареєстрований 21.09.2012 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Чернівецького міського управління юстиції, актовий запис №1456.
Від шлюбу сторони мають доньку - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом з позивачкою та перебуває на її утриманні, згоди з приводу матеріального утримання та виховання якої між ними не досягнуто, а тому ОСОБА_5 змушена звернутися до суду із даним позовом.
Просила стягнути з ОСОБА_6 на її користь аліменти на утримання їх неповнолітньої дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі однієї четвертої заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини щомісячно, починаючи стягнення з дати подачі позову і до повноліття дитини.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 18 вересня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти на користь ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на утримання їх неповнолітньої дитини: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі однієї четвертої заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини, щомісячно, починаючи стягнення з 06 липня 2023 року і до досягнення дитиною повноліття .
Рішення звернуто до негайного виконання в частині стягнення аліментів за один місяць.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з вимог про стягнення аліментів саме в частці від заробітку (доходу) відповідача, а також мінімального гарантованого розміру аліментів на одну дитину, обов'язку відповідача утримувати дитину та положення Сімейного кодексу щодо можливості визначення розміру аліментів саме у частці від доходу її батьків. Враховано рівність обов'язків батьків щодо утримання дитини, а також ту обставину, що малолітня донька проживає разом із позивачкою, що тягне за собою більше витрат, а тому призначення аліментів у меншому розмірі порушить принцип рівності батьків у виконанні обов'язку щодо утримання дітей.
Доказів щодо неможливості сплачувати аліменти у такому розмірі відповідач суду не надав. Добровільне надання відповідачем матеріальної допомоги на утримання доньки не може обмежувати право позивачки на звернення до суду з даним позовом та не є підставою для часткового задоволення її вимог.
На зазначене рішення суду відповідач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягнути з нього на користь позивача аліменти у розмірі не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Посилається не те, що рішення суду першої інстанції не відповідає обставинам справи, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
Зазначає, що позивачем не надано доказів на отримання заробітку (доходу) відповідачем, відсутні докази розміру заробітку (доходу) відповідача, що свідчить про відсутність підстав для стягнення аліментів у розмірі 1/4 заробітку (доходу) ОСОБА_2 .
Вказує на те, що його середньомісячний заробіток не перевищує 6 700 грн, а тому аліменти у розмірі 1/4 заробітку є для нього непомірними. Він згідний сплачувати аліменти у розмірі, що не перевищує 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_9 просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду залишити без змін.
Зазначає, що Сімейним кодексом України чітко визначено два способи стягнення аліментів: у частці від доходу або в твердій грошовій сумі і без альтернативи, яку пропонує апелянт.
Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
За змістом частин 4, 6 статті 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ (справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб); справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження (ч. 4 ст. 274 ЦПК), розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищезазначене, розгляд даної справи з ознаками малозначності згідно із частинами 4, 6 статті 19, частини 1 статті 369 ЦПК України, здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, з огляду на наступне.
Відповідно до частин 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 28 грудня 2022 року розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , зареєстрований 21.09.2012 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Чернівецького міського управління юстиції, актовий запис №1456.
Від шлюбу у сторін ІНФОРМАЦІЯ_4 народилася донька - ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження дитини серії НОМЕР_1 .
У відзиві на позовну заяву відповідач ОСОБА_2 вказував, що його середньомісячний заробіток не перевищує 6 700 грн.
Статтею 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно з частиною другою статті 27 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Відповідно до частини 2 статті 51 Конституції України, статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Статтями 150, 180 СК України передбачено, що батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Відповідно до положень статті 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Статтею 182 СК України встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує:
1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів;
3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» розмір прожиткового мінімуму для дітей віком дітей віком від 6 до 18 років - 2 833 гривні.
Відповідно до частин 1, 3 статті 12, частин 1, 6 статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Обов'язок по доведенню обставин покладається на сторони.
Відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б вказували на тяжкий матеріальний стан або стан його здоров'я, які перешкоджають йому сплачувати аліменти у визначеному судом першої інстанції розмірі на утримання доньки ОСОБА_10 .
Ураховуючи встановлені судом обставини справи, що стосуються матеріального стану відповідача, стан здоров'я платника аліментів, виходячи з того, що обов'язок утримувати дитини рівною мірою покладається як на матір, так і батька, суд першої інстанції, виходячи з закріплених частиною 9 статті 7 СК України принципів справедливості, добросовісності та розумності, відповідності моральним засадам суспільства, дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання доньки ОСОБА_10 у розмірі у розмірі однієї четвертої заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини, щомісячно, починаючи з 06.07.2023 року і до досягнення повноліття дитини.
Доводи апелянта по своїй суті зводяться до незгоди з висновком суду першої інстанції щодо установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом при розгляді зазначеної справи.
Апеляційний суд вважає необхідним зазначити, що прожитковий мінімум, визначений законом на дітей відповідного віку, не є сталим та постійно змінюється.
Норми СК України не передбачають обов'язок батьків утримувати дітей в рівних частках. Батьки повинні забезпечувати належний та достатній рівень життя своєї дитини, а не прожитковий мінімум, а тому доводи апелянта про його спроможність сплачувати аліменти у розмірі, що не перевищують 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, тобто на рівні мінімального розміру аліментів, є безпідставними.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, а не його мінімальний розмір.
Також колегія суддів враховує, що виховування дитини одним із батьків, коли інший проживає окремо, створює додаткове навантаження по догляду та вихованню дитини, у зв'язку з чим певним чином з'являється дисбаланс між зусиллями, які мають прикладати обоє батьків для розвитку дитини, отже, тягар здебільшого лягає лише на одного.
При цьому суд роз'яснює, що сторони не позбавлені можливості згодом, у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених СК України, звернутися до суду з позовом про зміну розміру аліментів (ч.1 ст.192 СК України).
Відповідно до частин першої - четвертої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій
Стаття 76 ЦПК України визнає доказами будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 77 ЦПК України).
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанова Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі №917/1307/18).
Колегія суддів вважає, що належних та допустимих доказів для спростування висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції, передбачених статтями 76, 77, 78 ЦПК України, чи порушень норм процесуального права, які можуть бути підставою для скасування рішення відповідно до статті 376 ЦПК України, апеляційна скарга не містить.
На підставі викладеного, відповідно до вимог статті 375 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись статтями 367, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 18 вересня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, окрім випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий І.М. Литвинюк
Судді: Н.К. Височанська
І.Б. Перепелюк