РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа №568/1360/23
Провадження №2/568/286/23
28 листопада 2023 р. м.Радивилів
Радивилівський районний суд Рівненської області
суддя Сільман А.О.
секретар судового засідання Саган В.В.
позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу
за позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_2
про стягнення боргу за договором позики
ВСТАНОВИВ
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.
Позов мотивовано тим, що 02.06.2020 року позивач надав відповідачу грошові кошти у розмірі 31408 доларів США строком на шість місяців, що підтверджується розпискою. Відповідач зобов'язання щодо повернення коштів виконав частково, внаслідок чого виникла заборгованість перед позивачем в сумі 16740 доларів США.
Просить стягнути з ОСОБА_2 на його користь заборгованість за договором позики від 22.09.2020 року в розмірі 16740 доларів США, 3% річних в розмірі 1505 доларів США (нараховані за період з 23.09.2020 р. по дату звернення до суду).
Ухвалою від 10.10.2023 р. позовну заяву прийнято до провадження за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою від 31.10.2023 р. розгляд справи відкладено.
Ухвалою від 16.11.2023 р. закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті.
В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі. Зауважив, що на підставі боргової розписки, позивач надав відповідачу грошові кошти в сумі 31408 доларів США, проте відповідач у визначений строк позичені кошти в повному обсязі не повернув.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась, причини неявки не повідомила. Про дату, час та місце судового засідання повідомлена належним чином, що підтверджується оголошенням на офіційному сайті Судова влада. Правом на подання відзиву не скористалась.
Враховуючи вимоги ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання відповідача, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, суд враховує наступне.
Судом встановлено, що 02.06.2020 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений договір позики, шляхом підписання розписки (а.с. 12).
Відповідно до умов розписки, відповідач отримав від позивача 31408 доларів США та зобов'язався їх повернути 22.09.2020 р.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач умови договору виконав частково та повернув відповідачу позичені кошти в загальній сумі 14665 доларів США, а саме: 03.06.2020 р. в сумі 3000 доларів США, 29.06.2020 р. - 1000 доларів США, 03.08.2020 р. - 2000 доларів США, 01.09.2020 р. 2000 доларів США, 05.10.2020 р. - 1005 доларів США, 14.10.2020 р. - 510 доларів США, 27.10.2020 - 500 доларів США, 12.11.2020 р. - 500 доларів США, 01.12.2020 р. - 500 доларів США; 14.12.2020 - 500 доларів США, 01.03.2021 р. - 1000 доларів США, 30.04.2021 р. - 200 доларів США, 24.05.2020 р. - 500 доларів США, 05.07.2021 р. - 500 доларів США, 13.07.2021 р. - 500 доларів США, 13.09.2021 р. - 100 доларів США, 27.06.2022 р. - 50 доларів США, 13.07.2022 р. - 200 доларів США, 24.10.2022 р. - 100 доларів США.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору, виникла заборгованість перед позивачем в сумі 16743 доларів США.
Листом від 21.08.2023 р. начальник ВП № 2 Дубенського РВП ГУНП в Рівненській області повідомив ОСОБА_1 , що в ході розгляду його звернення, проводились заходи по встановленню місця знаходження ОСОБА_2 та встановлено, що вона перебуває на роботі за кордоном. Рекомендовано звернутись з позовом до суду в порядку цивільного судочинства про повернення грошових коштів.
Звертаючись до суду із вказаним позовом, позивач, крім переданих відповідачам в позику 16740 доларів США, просив на підставі ст. 625 ЦК України стягнути на його користь - 1505 доларів США - 3 % річних.
Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики на позичальникові лежить зобов'язання повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи, як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року по справі № 723/304/16-ц, від 16 січня 2019 року в справі № 464/3790/16-ц).
Суд враховує, що заборони на виконання грошового зобов'язання в іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов'язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику. Тому як укладення, так і виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству. Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті. При цьому з огляду на положення ч.1 ст.1046 ЦК України, а також ч.1 ст.1049 ЦК України належним виконанням зобов'язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.
Аналогічна правова позиція Великої Палати Верховного Суду у постановах від 04 липня 2018 року по справі №761/12665/14-ц, від 16 січня 2019 року у справах №373/2054/16-ц, №464/3790/16-ц, від 23 жовтня 2019 року у справі №723/304/16-ц.
Статтею 545 ЦК України визначено, що прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов'язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.
Отже, наявність оригіналу боргової розписки у позивача, свідчить про те, що боргове зобов'язання не виконане.
Враховуючи наведене, дослідивши докази наявні в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що між позивачем та відповідачем наявні цивільно-правові відносини, на які розповсюджуються положення глави 71 параграфу 1 ЦК України щодо договору позики.
В судовому засіданні судом досліджено оригінал боргової розписки від 02.06.2020 р.
Як вбачається із тексту розписки, відповідач ОСОБА_2 отримали в борг від ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 31408 доларів США строком до 22.09.2020 р. та зобов'язалася їх повернути.
В матерілах справи відсутні докази, що спростовують дійсність укладеного між сторонами договору позики.
Відтак, наявна у справі розписка, є доказом наявності боргового зобов'язання позичальника перед позикодавцем та отримання позичальником суми позики, яка підлягає поверненню позикодавцю.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від договору не допускається, а зобов'язання має виконуватись належним чином.
Оскільки, відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав, грошові кошти у визначений строк позивачу не повернув в повному обсязі, враховуючі межі позовних вимог, суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 16740 доларів США.
Щодо стягнення з відповідачів на користь позивача 1505 доларів США 3% річних за період з 23.09.2020 р. по 21.09.2023 р., суд враховує наступне.
Відповідно до частини першої статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу та 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.
Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня.
При цьому Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.
Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника.
У частині другій статті 625 ЦК України прямо зазначено, що 3 % річних визначаються від простроченої суми за весь час прострочення.
Тому, при обрахунку 3 % річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України.
Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц.
Відповідно до Закону України № 2120-IX від 15 березня 2022 року "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану", розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 40 - 44, ст. 356) доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
А відтак, суд суд дішов висновку, що 3 % річних слід обраховувати від простроченої суми боргу за період з моменту прострочення грошового зобов'язання до моменту визначеного вищевказаним законом, а саме з 23.09.2020 року по 23.02.2022 року.
Здійснивши розрахунок 3% річних за період з 23.09.2020 року по 23.02.2022 року (сума санкції =16740 x 3 % x 519 : 365 : 100), суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог в частині стягнення 3% річних в сумі 713,71 доларів США.
На підставі п. 18 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України відповідачі звільняється від обов'язків сплатити на користь позивача 3% річних за період з 24.02.2022 р. по 21.09.2023 р., які нараховано у період дії воєнного стану в Україні, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати за розгляд позовної заяви слід покласти на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Керуючись ст.ст. 3, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 16740 доларів США основної заборгованості, 713,71 доларів США 3% річних.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 6376,8 грн.
Апеляційна скарга подається до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач: ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса АДРЕСА_2 )
Повний текст рішення виготовлено 28.11.2023 року.
Суддя А.О. Сільман