Номер провадження: 11-кп/813/2423/23
Справа № 521/15974/22
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.11.2023 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючий - суддя ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
захисника - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції між Одеським апеляційним судом та ДУ «Одеський слідчий ізолятор» виділені матеріали справи за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 на ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 18.10.2023 року про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою в кримінальному провадженні №42021163020000090 від 02.11.2021 року щодо ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.27, ч.2 ст.307 КК України,
встановив:
В Малиновському районному суді м. Одеси перебуває на розгляді кримінальне провадження №42021163020000090 від 02.11.2021 року за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27, ч.2 ст.307, ч.2 ст.255-1 КК України, ОСОБА_7 та ОСОБА_9 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.27, ч.2 ст.307 КК України.
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 18.10.2023 року продовжено строк дії запобіжних заходів обвинуваченому ОСОБА_7 у виді тримання під вартою, строком на 60 (шістдесят) днів, до 16.12.2023 року включно, без зміни раніше визначеного розміру застави; обвинуваченому ОСОБА_8 у виді тримання під вартою, строком на 60 (шістдесят) днів, до 16.12.2023 року включно; обвинуваченому ОСОБА_9 у виді домашнього арешту в нічний час за місцем його фактичного проживання, з 23:00 год. до 05:00 год., строком на 60 (шістдесят) діб, до 16.12.2023 року, з покладенням обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.
Не погоджуючись з ухвалою суду, захисник ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу про продовження запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_7 скасувати та постановити нову, якою обрати останньому запобіжний захід у виді домашнього арешту або визначити заставу в меншому розмірі.
Захисник посилається на незаконність оскарженої ухвали, стверджує, що ризики у кримінальному провадженні прокурором не доведені та судом безпідставно не застосовано до обвинуваченого ОСОБА_7 більш м'який запобіжний захід, а також не враховано даних, що характеризують його особу.
Іншими учасниками кримінального провадження ухвала суду не оскаржена.
Відповідно до вимог ст.422-1 КПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.
Прокурор Малиновської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_10 , будучи повідомленим про дату, час та місце розгляду, до судового засідання не з'явився, надіслав заяву про розгляд апеляційної скарги за його відсутності, ухвалу суду просив залишити без змін.
За наведених обставин, враховуючи положення ч.4 ст.405, ст.422-1 КПК України апеляційний розгляд проведено без участі прокурора.
Заслухавши суддю-доповідача, обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_6 , які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити; обговоривши доводи апеляційної скарги; колегія суддів дійшла висновку про таке.
Частина перша ст. 404 КПК України (далі - КПК) передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Стаття 370 КПК передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
За змістом ч.1 ст. 331 КПК під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дотримався вказаних вимог закону, з огляду на таке.
Апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.27, ч.2 ст.307 КК України.
Відповідно до ст.12 КК України вказане кримінальне правопорушення відноситься до тяжких злочинів.
Апеляційний суд вважає, що розглядаючи питання доцільності продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 , суд першої інстанції виконав вимоги ст.ст. 199, 331 КПК, які регламентують продовження строку дії запобіжного заходу.
Прийняте рішення суд мотивував тяжкістю покарання, яке загрожує ОСОБА_7 у разі визнання його винуватим, а також продовження існування ризиків, які дають підстави вважати, що обвинувачений, перебуваючи на свободі, може здійснити спроби переховування від суду; незаконного впливу на свідків та інших обвинувачених у кримінальному провадженні; а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим шляхом.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи сторони захисту про необґрунтованість обвинувачення, оскільки винуватість чи не винуватість обвинуваченого, належність, достатність та допустимість доказів має бути перевірена судом першої інстанції за результатами повного та всебічного дослідження всіх обставин справи, та перевірки всіх доказів у їх сукупності. Остаточна оцінка доказам по справі надається судом при ухваленні вироку.
Апеляційний суд наголошує, що колегія суддів на даній стадії не вправі давати оцінку обґрунтованості обвинувачення, оскільки остаточна оцінка доведеності обвинувачення у відповідності до вимог закону, буде дана лише за наслідками судового розгляду справи в суді першої інстанції, за результатами повного дослідження всіх доказів.
За таких обставин, доводи сторони захисту щодо необґрунтованості обвинувачення станом на даний час є безпідставними.
Апеляційний суд вважає, що тяжкість пред'явленого обвинувачення ОСОБА_7 , а також існування ризиків переховування обвинуваченого від суду, здійснення незаконного впливу на свідків та інших обвинувачених у кримінальному провадженні, виправдовують продовження застосування найсуворішого запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_7 .
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про неможливість застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою, з огляду на те, що раніше існуючі та доведені ризики не знизились і не відпали, оскільки обвинувачений не може не розуміти тяжкість можливого суворого покарання, у разі доведеності його вини за результатами розгляду кримінального провадження.
На думку апеляційного суду, наведені обставини в достатній мірі підтверджують існування ризику можливих спроб переховування обвинуваченого ОСОБА_7 від суду, в тому числі і з урахуванням позиції ЄСПЛ у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року, в якій Суд зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилятись від слідства.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Клоот проти Бельгії», Суд зазначив: «Серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання обвинуваченого під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших правопорушень. Однак, необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід - необхідним в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться».
Також, ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Обставини даного кримінального провадження, в тому числі і дані про особу обвинуваченого ОСОБА_7 , на думку апеляційного суду, дають достатні підстави припускати, що останній може здійснити спроби переховування від суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК, не можна визнавати недоведеним.
При встановленні наявності ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК - впливу на свідків в даному кримінальному провадженні, апеляційний суд враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224, ч. 4 ст. 95 КПК.
Апеляційний суд визнає неспроможними доводи сторони захисту щодо відсутності ризику незаконного впливу обвинуваченого ОСОБА_7 на свідків у кримінальному провадженні, оскільки покази свідків мають істотне значення для проведення повного, всебічного та неупередженого судового розгляду. Перебуваючи на свободі, обвинувачений може здійснювати незаконний вплив на свідків, схиляючи їх до зміни показів в рамках даного кримінального провадження, з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Обвинувачений ОСОБА_7 , перебуваючи на свободі, також зможе здійснювати незаконний вплив на інших обвинувачених в кримінальному провадженні.
Апеляційний суд звертає увагу, що КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки обвинуваченого та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження.
Тобто в даному випадку, слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Стосовно загрози втечі особи, практика ЄСПЛ виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий обвинувачений, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати його до втечі. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно враховувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейних зв'язків, будь яких зв'язків з іншою країною, або наявність зв'язків в іншому місці.
За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 , виходячи з вимог ст.ст. 177, 178, 183, 199 КПК, в тому числі і з огляду на правову кваліфікацію інкримінованого останньому кримінального правопорушення, а тому вважає, що зміна запобіжного заходу обвинуваченому на більш м'який, з великою вірогідністю, не зможе запобігти ризикам можливого переховування обвинуваченого від суду, здійснення незаконного впливу на свідків та інших обвинувачених в кримінальному провадженні, що унеможливить завершення судового розгляду кримінального провадження, та в свою чергу не буде слугувати виконанню завдань кримінального судочинства, передбачених ст. 2 КПК.
Крім того, колегія суддів враховує, що ініціюючи питання про можливість застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді домашнього арешту, стороною захисту не надано відповідних документів, що підтверджують можливість перебування обвинуваченого ОСОБА_7 під домашнім арештом за певною адресою.
Доводи сторони захисту про те, що матеріальна шкода в кримінальному провадженні відсутня, інкримінований злочин не пов'язаний із посяганням на життя та здоров'я особи, а також те, що обвинувачений ОСОБА_7 раніше до кримінальної відповідальності за ст.307 КК України не притягувався, колегія суддів визнає безпідставними, оскільки вони не спростовують існування раніше встановлених ризиків.
Доводи захисника про те, що на утриманні обвинуваченого ОСОБА_7 перебуває дружина, колегія суддів визнає неспроможними, оскільки з виділених матеріалів судової справи не вбачається доказів про те, що обвинувачений до затримання офіційно працював та міг утримувати інших осіб, а також наявність у нього дружини.
Що стосується доводів сторони захисту про необґрунтованість визначеного судом обвинуваченому розміру застави, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч.5 ст.182 КПК розмір застави визначається у таких розмірах:
-щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчинені нетяжкого злочину, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
-щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчинені тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
-щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчинені особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Тобто процесуальним законом визначено, що до особи, яка обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину може бути застосовано розмір застави в межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З оскарженої ухвали вбачається, що судом продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, без зміни раніше визначеного розміру застави відповідно до ухвали слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси від 27.05.2022 року, який складає 80 (вісімдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, у сумі 198480 (сто дев'яносто вісім тисяч чотириста вісімдесят) грн., який відповідає положенням ч.5 ст.182 КПК.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що продовжений оскарженою ухвалою строк дії альтернативного запобіжного заходу у виді застави у вищевказаному розмірі є необхідним, достатнім і прийнятним для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого. При цьому, колегія суддів враховує, що відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати кримінальному провадженню.
Доводи сторони захисту про можливість зменшення обвинуваченому ОСОБА_7 розміру застави до мінімального, колегія суддів визнає необґрунтованими, оскільки зазначений розмір застави, з великою вірогідністю може виявитися нездатним гарантувати запобігання встановлених ризиків.
Матеріали справи не містять інших даних про застереження, які б унеможливлювали перебування вказаного обвинуваченого під вартою. Стороною захисту апеляційному суду не надано будь-яких документів, які б свідчили про неможливість перебування обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою.
Одночасно, апеляційний суд звертає увагу, що доцільність необхідності подальшого утримання обвинуваченого під вартою буде перевірена через нетривалий час в порядку ст.331 КПК, а сторона захисту не позбавлена можливості надати суду документи на підтвердження доводів щодо неможливості подальшого утримання обвинуваченого під вартою, або зміни обставин, які свідчать про нівелювання врахованих раніше ризиків.
Апеляційним судом не встановлено істотних порушень положень КПК України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод при розгляді судом першої інстанції питання щодо продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинувачених, які б були підставою для скасування оскарженої ухвали та зміни запобіжного заходу на більш м'який.
З урахуванням вищенаведеного, апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги сторони захисту та скасування ухвали суду першої інстанції.
Одночасно, апеляційний суд враховує те, що обвинувачений ОСОБА_7 тривалий час перебуває під вартою, а судовий розгляд кримінального провадження ще не завершений, а тому вважає за необхідне звернути особливу увагу суду першої інстанції на положення ст.8 Конституції України та ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Аналіз практики Європейського суду щодо тлумачення положення «розумний строк» свідчить: в рішенні у справі «Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства» Суд роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б не природно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
У розумінні Європейського суду для визначення того, чи була тривалість певного строку розумною, передусім встановлюється початок цього строку та його закінчення. Строк, який слід брати до уваги у зазначеному відношенні, охоплює собою все провадження.
Аналіз наданих апеляційному суду копій матеріалів кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 , свідчить про те, що кримінальне провадження, навіть враховуючи його складність, перебуває на розгляді суду першої інстанції протягом тривалого часу. Протягом цього часу обвинувачений тримається під вартою та судом неодноразово продовжувався строк дії запобіжного заходу, але судовий розгляд ще не завершений.
Апеляційний суд вважає таку тривалість розгляду даного кримінального провадження неприпустимою, що з огляду на положення ч.4 ст.28, ч.1 ст.318 КПК, може потягти за собою порушення принципу розумності строку розгляду справи.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу місцевого суду на необхідність врахування позиції обвинуваченого ОСОБА_7 щодо забезпечення його особистої участі в судових засіданнях, що має забезпечити право останнього на безпосередню участь в судовому розгляді в залі судових засідань.
Керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 183, 199, 376, 404, 405, 407, 419, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 18.10.2023 року щодо продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 в кримінальному провадженні №42021163020000090 від 02.11.2021 року - залишити без змін.
Звернути увагу суду першої інстанції на необхідність дотримання вимог ч.4 ст.28, ч.1 ст.318 КПК України щодо дотримання розумного строку розгляду кримінального провадження, а також забезпечення права обвинуваченого на участь в судовому розгляді кримінального провадження в залі судового засідання місцевого суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4