Справа № 463/2027/23 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/1129/23 Доповідач: ОСОБА_2
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 листопада 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2
суддів: - ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 03 листопада 2023 року про продовження строку тримання під вартою,
за участю: прокурора ОСОБА_8
захисника - адвоката ОСОБА_7
підозрюваного - ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
ВСТАНОВИЛА:
вищевказаною ухвалою задоволено клопотання прокурора та продовжено ОСОБА_6 строк тримання під вартою до 01 січня 2023 року включно.
Не погоджуючись з ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 03 листопада 2023 року захисник ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу суду щодо ОСОБА_6 скасувати та ухвалити нову, якою обрати обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за місцем його реєстрації з 23:00 год. до 06:00 год.
В обґрунтування апеляційних вимог захисник зазначає, що судом не взято до уваги покликання сторони захисту, що подані стороною обвинувачення в якості підстав для задоволення клопотання доводи і аргументи не підкріплені жодними доказами та є надуманими.
Вважає необґрунтованими вказані у клопотанні прокурора ризики, на які останній покликався як на підставу необхідності продовження ОСОБА_6 строку тримання під вартою.
На думку захисника, лише тяжкість злочину не можу слугувати законною підставою для тримання особи під вартою та повинна враховуватися разом з іншими ризиками, передбаченими КПК України.
Зазначає, що в ухвалі про обрання запобіжного заходу суд відповідно до ст.ст. 182, 183 КПК України не визначив підозрюваному ОСОБА_6 заставу, хоча при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Стверджує, що застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло в нічний період доби буде достатнім для забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_6 на підтримку апеляційної скарги, думку прокурора ОСОБА_8 , який вважає ухвалу суду законною та обґрунтованою, обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи та дослідивши матеріали контрольного провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скаргазадоволенню не підлягає з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів контрольного провадження № 463/2027/23, в провадженні Сихівського районного суду м. Львова перебуває кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28 -ч. 3 ст. 146, ч.3 ст. 27, ч. 4 ст. 28 - ч. 4 ст. 189, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 296, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 355, ч. 1 ст. 304, ч. 1 ст. 263 КК України; ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 146, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28 ч,. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 355 КК України; ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 146, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 296, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28 - ч. 3 ст. 355 КК України; ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 146, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28 - ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 296 КК України; ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28 - ч. 3 ст. 146, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28 - ч. 4 ст. 189 КК України.
У вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення застави, який неодноразово продовжувався.
Статтею 199 КПК України передбачено порядок продовження строку тримання під вартою.
Відповідно до частини 1 статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченими статтею 177 цього Кодексу.
Згідно із статтею 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, слідчий суддя, відповідно до статті 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини повинен враховувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховуватися від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Під час апеляційного перегляду, судом апеляційної інстанції встановлено, що ухвала суду першої інстанції є обґрунтованою та постановлена з дотриманням вимог чинного законодавства.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо продовження існування ризиків, передбачених частиною 1 статті 177 КПК України, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду, або ж створять загрозу суспільству.
Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків у даному кримінальному провадженні, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинене кримінальне правопорушення, може вдатися до відповідних дій.
На думку апеляційного суду, місцевий суд, задовольняючи клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу ОСОБА_6 , врахував, що будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, для застосування відносно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою не встановлено, а тому існування зазначених ризиків виправдовує подальше тримання його під вартою.
Вирішуючи питання продовження строку тримання під вартою, суд першої інстанції врахував обставини, характер і тяжкість інкримінованих ОСОБА_6 кримінальних правопорушень та дані про його особу, та, відповідно, наявність передбачених ст.177 КПК ризиків.
Матеріали провадження не містять інших переконливих даних про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою.
Правових підстав для зміни обвинуваченому запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт у нічну пору доби (як про це просить апелянт) колегія суддів не вбачає і вважає, що продовження ОСОБА_6 строку тримання під вартою здійснене з дотриманням вимог закону та з врахуванням конкретних обставин кримінального провадження та особи обвинуваченого.
ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, які відносяться до тяжких та особливо тяжких злочинів, ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не зменшилися, й судовий розгляд у справі не завершено.
На думку колегії суддів, саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення обвинуваченому ОСОБА_6 розміру застави, забезпечить виконання останнім процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні.
Колегія суддів ставиться критично до тверджень апелянта щодо не доведеності ризиків та не підтвердження їх існування, оскільки відомості, що є наявними в матеріалах судового провадження свідчать про протилежне, а їх наявність об'єктивно спростовує апеляційні доводи про недоведеність ризиків щодо можливого переховування від суду, незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні.
Отже, на час проведення апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали, ризики, передбачені пунктами частини 1 статті 177 КПК України, що існували на час обрання стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 строку тримання під вартою, не втратили свою актуальність, а суспільний інтерес, внаслідок висунутого йому обвинувачення, об'єктивно переважає принцип поваги до особистої свободи.
З огляду на значимі для цього провадження обставини, на переконання суду апеляційної інстанції, суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження строку тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином всі наявні в матеріалах провадження відомості та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, не зможе забезпечити виконання покладених на нього процесуальних обов'язків, що безпосередньо впливає на дотримання розумних строків судового розгляду.
У зв'язку із наведеним, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції та відсутності підстав для її скасування за доводами апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 .
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 03 листопада 2023 року про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Головуючий
Судді