Дата документу 22.11.2023 Справа № 333/7246/23
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ЄУ № 333/7246/23 Слідчий суддя ОСОБА_1
Провадж. №11-сс/807/591/23 Доповідач 2 інст. ОСОБА_2
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 в режимі відеоконференції через підсистему відеоконференцзв'язку,
захисника-адвоката ОСОБА_7 в режимі відеоконференції через підсистему відеоконференцзв'язку,
підозрюваного ОСОБА_8 в режимі відеоконференції з ДУ «Запорізький слідчий ізолятор»,
розглянула 22 листопада 2023 року у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі матеріали справи за апеляційною скаргою захисника підозрюваного ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 31 серпня 2023 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з одночасним визначенням розміру застави відносно
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця, одруженого, малолітніх чи неповнолітніх дітей на утриманні не має, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , місце реєстрації як внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_2 ,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 КК України.
Як вбачається з матеріалів провадження, 29.08.2023 року слідчий другого слідчого відділу (з дислокацією у місті Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі ОСОБА_10 звернувся до суду із даним клопотанням. Вимоги клопотання обґрунтовані наступним.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 25 лютого 2022 року наказом командира військової частини солдата ОСОБА_8 , призначено на посаду стрільця-помічника гранатометника 2 гранатометного відділення гранатометного взводу військової частини, зараховано до списків особового складу, поставлено на всі види забезпечення та останній приступив до виконання службових обов'язків за посадою.
19 червня 2022 року наказом командира військової частини солдата ОСОБА_8 , призначено на посаду водія 1 гранатометного відділення взводу вогневої підтримки роти вогневої підтримки військової частини.
Відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому, Указом Президента України воєнний стан в Україні продовжено та діє в теперішній час.
Згідно з вимогами ст.1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Згідно ст.ст.11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» (далі - Статуту внутрішньої служби ЗС України) солдат ОСОБА_8 , як військовослужбовець, зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, поважати честь і гідність кожної людини, додержуватися правил поведінки військовослужбовців, беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, берегти державне майно, завжди пам'ятати, що за його поведінкою судять про Збройні Сили України в цілому.
Відповідно до ст.ст.1, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» (далі - Дисциплінарний статут ЗС України), військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця бездоганно та неухильно додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків, застосовувати зброю лише в бойовій обстановці, а в мирний час - у виняткових випадках, відповідно до вимог Статуту внутрішньої служби ЗС України.
Проте, солдат ОСОБА_8 достовірно знаючи свої обов'язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов'язку і проходження військової служби, та маючи можливість належно їх виконувати, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, свідомо допустив їх порушення та вчинив військовий злочин проти встановленого порядку проходження військової служби.
10.10.2022 року солдат ОСОБА_8 діючи в умовах воєнного стану, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з метою ухилення від військової служби, самовільно залишив місце тимчасової дислокації підрозділу військової частини.
При цьому, поважних причин для самовільного залишення місця служби, солдат ОСОБА_8 не мав, в тому числі у хворобливому стані, який би перешкоджав проходженню ним військової служби, не перебував.
Таким чином, солдат ОСОБА_8 , підозрюється у тому, що будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, перебуваючи на посаді водія 1 гранатометного відділення взводу вогневої підтримки роти вогневої підтримки військової частини, у військовому званні «солдат», 10.10.2022 року (точний час в ході досудового розслідування встановити не надалось за можливе) діючи в умовах воєнного стану, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з метою ухилення від військової служби без поважних причин, самовільно залишив місце тимчасової дислокації підрозділу військової частини.
Враховуючи викладене, дії військовослужбовця ОСОБА_8 кваліфіковані за ч.4 ст.408 КК України, а саме як дезертирство, тобто самовільне залишення місця служби з метою ухилитися від військової служби, вчинене в умовах воєнного стану
19 травня 2023 року відносно ОСОБА_8 складено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст.408 КК України, яке було опубліковане на сайті Офісу Генерального прокурора та на «Урядовий кур'єр» 23 травня 2023 року, в зв'язку з чим саме з 23 травня 2023 року ОСОБА_8 вважається належним чином повідомлений про підозру.
25, 26, 27 травня 2023 року підозрюваний ОСОБА_8 за викликом до ТУ ДБР у м. Мелітополі (м. Запоріжжя, пр. Соборний, 174-а) не з'явився, про причини неявки не повідомив.
31 травня 2023 року постановою слідчого у кримінальному провадженні підозрюваного оголошено в розшук.
Так, в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного покладається необхідність запобігання спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
На підставі вищевикладеного, слідчий просив обрати відносно підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Ухвалою слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 31 серпня 2023 року задоволено клопотання слідчого другого слідчого відділу (з дислокацією у місті Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, ОСОБА_10 про застосування запобіжного заходу.
Застосовано до ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 29 жовтня 2023 року включно.
Встановлено ОСОБА_8 заставу в розмірі 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 268400 гривень, яка може бути внесена протягом строку дії запобіжного заходу.
У разі внесення застави і звільнення з-під варти ухвалено покласти на підозрюваного ОСОБА_8 обов'язки, передбачені ст.194 КПК України: прибувати за кожною вимогою до слідчого, слідчого судді та суду, в проваджені яких перебуває дане кримінальне провадження; повідомляти слідчого, суд, в проваджені яких перебуває дане кримінальне провадження, про зміну свого місця проживання (місця дислокації підрозділу) та/або місця роботи (несення військової служби); утримуватися від спілкування із свідками з приводу обставин вчинення інкримінованого йому злочину; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Задовольняючи клопотання слідчого про застосування до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з одночасним визначенням застави у розмірі 268400 гривень, слідчий суддя вважав встановленим та доведеним наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 вказаного кримінального правопорушення, та слідчим доведено, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам,передбаченим ч.1 ст.177 КПК України.
В апеляційній скарзі захисник вказує на незаконність та необґрунтованість ухвали слідчого судді, яка підлягає зміні.
В обґрунтування доводів зазначає, що в мотивувальній частині рішення слідчий суддя викладає встановлений факт того, що ОСОБА_8 самостійно з'явився до органу досудового розслідування. Ця обставина прямо спростовує наявність ризику переховування від слідства та суду.
Встановлено ризик впливу на свідків, які проходять службу у військовій частині, військовослужбовцем якої є підозрюваний. Однак не взято до уваги посаду свідків. Так, свідок ОСОБА_11 є начальником медичної служби військової частини, тобто є безпосереднім керівником ОСОБА_8 . Свідок ОСОБА_12 підтверджує ту обставину, яка ніким не оспорюється. У судовому засіданні ОСОБА_8 визнав фактичні обставини, які викладено у повідомленні про підозру.
Крім того, слідчим суддею констатовано наявність ризику вчинення нових правопорушень. Проте, наявність такого ризику навпаки спростовується матеріалами, які додано до клопотання слідчого. Так, з 10.10.2022 року, тобто з дати вчинення дій, яку сторона обвинувачення розцінює як кримінальне правопорушення, не було виявлено фактів вчинення будь-яких правопорушень з боку підозрюваного ОСОБА_8 .
Просить ухвалу слідчого судді змінити, обрати ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Позиції учасників судового провадження.
Підозрюваний та його захисник підтримали апеляційну скаргу з наведених у ній підстав та наполягали на її задоволенні.
Прокурор висловив заперечення вимогам апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін.
Встановлені судом апеляційної інстанції обставини та мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали.
Відповідно до ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд відповідно до вимог ст.178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини повинен враховувати тяжкість кримінального правопорушення, у якому підозрюється особа, відомості стосовно особистості підозрюваного, обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
За вимогами ч.1, п.4 ч.2 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Згідно вимог ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною 1 цієї статті.
Відповідно до вимог ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язані встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Під час апеляційного перегляду оскарженої ухвали встановлено, що слідчий суддя дотримався вказаних вимог закону при розгляді клопотання про застосування до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Прийняте рішення слідчий суддя мотивував наявністю обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 КК України, врахував суспільно-небезпечний характер, тяжкість кримінального правопорушення, тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному в разі визнання його винуватим, а також наявність ризиків, які дають підстави вважати, що підозрюваний, перебуваючи на свободі, може переховуватись від органу досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, а також врахував дані про особу підозрюваного.
З викладеного вбачається, що слідчий суддя, приймаючи рішення про доцільність застосування щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, врахував обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування такого запобіжного заходу та обґрунтовано дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання, в зв'язку з відсутністю достатніх стримуючих факторів, які б дозволили менш суворим запобіжним заходам дієво запобігти ризикам, доведеним органом досудового розслідування.
Відповідно до положень ч.1 ст.404 КПК України, з урахуванням того, що обґрунтованість висунутої стосовно ОСОБА_8 підозри в апеляційній скарзі та при апеляційному перегляді не оспорюється, зазначені висновки слідчого судді перевірці не підлягають.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого та висновки слідчого судді на предмет наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК України, апеляційний суд дійшов висновку, що вони є обґрунтованими.
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.
При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваного кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто в даному випадку, слідчий, прокурор, слідчий суддя мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Стосовно загрози втечі особи, практика ЄСПЛ виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати його до втечі. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно враховувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейних зв'язків, будь яких зв'язків з іншою країною, або наявність зв'язків в іншому місці.
Надаючи оцінку можливості підозрюваного ОСОБА_8 переховуватись від органів досудового розслідування або суду, суд бере до уваги серйозність висунутої останньому підозри за вчинення особливо тяжкого злочину в умовах воєнного стану, та очікуване покарання, також дані про його особу, який зареєстрований на тимчасово окупованій території України, є внутрішньо переміщеною особою, а в умовах воєнного стану, який на теперішній час діє в Україні, ризик переховування лише збільшується, що свідчить про доведеність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України.
Стосовно доведеності ризику, передбаченого п.3 ст.177 КПК України, відносно того, що підозрюваний ОСОБА_8 може незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, колегія суддів вважає, що він є також в повній мірі доведений, остільки на теперішній час в ході досудового розслідування проводиться повне та всебічне вивчення та встановлення обставин вчинення кримінального правопорушення, та ОСОБА_8 , будучи військовослужбовцем, як і свідки у кримінальному провадженні, розуміючи фактичні обставини та знаючи свідків, яким можуть бути відомі обставини вчинення кримінального правопорушення, може впливати на них для надання сприятливих для нього пояснень.
Також судова колегія зауважує на даних про особу підозрюваного, який хоча раніше не судимий, проте на розгляді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_8 за ч.1 ст.406 КК України, що вочевидь свідчить на користь висновку слідчого судді про обґрунтованість передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України ризику вчинення підозрюваним іншого кримінального правопорушення.
З урахуванням викладеного, доводи апеляційної скарги сторони захисту стосовно необґрунтованості певних ризиків, передбачених ст.177 КК України не знайшли свого підтвердження і під час перегляду оскаржуваного рішення апеляційним судом.
Отже, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді про необхідність застосування стосовно ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та вважає, що інший більш м'який запобіжний захід не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Доводи захисника про можливість застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, апеляційний суд визнає неспроможними, оскільки більш м'який запобіжний захід, з великою вірогідністю може виявитися нездатним гарантувати запобігання встановленим ризикам.
Більш того, відповідно до вимог ч.8 ст.176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, а саме тримання під вартою.
Окремо слід зауважити на застосуванні у відповідності до вимог ч.3 ст.183 КПК України по відношенню до ОСОБА_8 через визначення розміру застави, альтернативного запобіжного заходу, якій діятиме у разі внесення встановленої суми.
Слідчим суддею обставинам, які впливають на вирішення питання про застосування запобіжного заходу, було надано належної оцінки з точки зору конкретності та обґрунтованості, відповідності вимогам процесуального закону та практиці Європейського суду з прав людини і вони обґрунтовано покладені в обґрунтування висновку про наявність підстав для обрання підозрюваному ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Апеляційним судом не встановлено істотних порушень положень кримінального процесуального закону, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод при розгляді слідчим суддею питання щодо обрання ОСОБА_8 запобіжного заходу.
З урахуванням викладеного, колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваної ухвали, що обумовлює відхилення апеляційної скарги захисника.
Керуючись ст.ст.404, 405, 419, 422 КПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 31 серпня 2023 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з одночасним визначенням розміру застави відносно ОСОБА_8 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
СУДДІ:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4