Справа № 638/8300/20
Номер провадження 2/948/504/22
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.11.2023 Машівський районний суд Полтавської області у складі :
головуючого - судді Косик С.М.,
за участю: секретаря Ткач Н.М.,
відповідача ОСОБА_1 ,
представника відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектрум Ессетс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектрум Ессетс» про визнання пунктів кредитного договору недійсними та такими, що не відповідають Закону України «Про права споживачів» та ст. 203 Цивільного кодексу України,
відповідно до ч. 1 ст. 268 ЦПК України в судовому засіданні 15.11.2023 суд проголосив вступну та резолютивну частину Рішення,-
ВСТАНОВИВ:
у червні 2020 року ТОВ «Спектрум Ессетс» звернулося до Дзержинського районного суду м.Харкова зі вказаною позовною заявою, у якій просить стягнути з відповідача від загальної заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №6/4/33/2007/840-К/90 від 14.06.2007 року, яка станом на 15.05.2020 становить 103 191,19 доларів США, що станом на 15.05.2020 еквівалентно 2 753 058, 40 грн. і складається з простроченої заборгованості за кредитом - 45 714, 84 доларів США, що станом на 15.05.2020 еквівалентно 1 219 635, 36 грн. та простроченої заборгованості по сплаті відсотків - 57 476, 35 доларів США, що станом на 15.05.2020 еквівалентно 1 533 423, 04 грн, частину заборгованості за зазначеним вище кредитним договором у розмірі 5 252, 00 доларів США, що станом на 15.05.2020 еквівалентно 140 119,16грн., яка складається з частини простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 2 326,00 доларів США, що станом на 15.05.2020 еквівалентно 62 055, 82 грн. та частини простроченої заборгованості за відсотками у розмірі 2 926,00 доларів США, що станом на 15.05.2020 еквівалентно 78 063, 34грн (а.с.2-6 т.1), з послідуючим збільшенням розміру позовних вимог до 11 244,71 доларів США, що станом на 15.05.2020 еквівалентно 300 000,00 грн.(а.с.115 т.1), останній раз до 21 067,41 доларів США, що станом на 15.05.2020 еквівалентно 600 000,00 грн (а.с.189 т.1).
Ухвалою Дзержинського районного суду м.Харкова від 10.08.2020 справу за позовом ТОВ «Спектрум Ессетс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором передано на розгляд до Вовчанського районного суду Харківської області, оскільки відповідач ОСОБА_1 за відомостями відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУДМС України в Харківській області зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 (а.с.45, т.1).
14.09.2020 своєю ухвалою Вовчанський районний суд Харківської області відкрив провадження по вказаній справі (а.с.51-52, т.1).
22.12.2020 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ТОВ «Спектрум Ессетс» про визнання пунктів кредитного договору недійсними та такими, що не відповідають Закону України «Про права споживачів» та ст. 203 Цивільного кодексу України, в якому позивачка просить визнати недійсними та такими що порушують Закон України «Про захист прав споживачів», Цивільний Кодекс України пп. 1.1, пп.1.2, абзац другий пп. 2.4, пп.2.8, пп.2.11 та п.4 додаткової угоди №3 від 11.08.2011 року до кредитного договору №6/4/33/2007/840-К/90 (а.с.1-16 т.3).
Позов мотивований тим, що додатковою угодою №3 від 11.08.2011 року до кредитного договору №6/4/33/2007/840-К/90 вказаний кредитний договір був викладений в новій редакції, вказаній в додатковій угоді №3, за якою ПАБ КБ «Надра» зобов'язався надати кредитні кошти в розмірі 75 000,00 доларів США, при цьому встановив позичальнику щомісячний обов'язковий платіж в розмірі 785,65 доларів США. Однак, в матеріалах справи відсутнє підтвердження виконання зобов'язань за додатковою угодою №3 з боку ПАБ КБ «Надра», а тому п.1.1 додаткової угоди є таким, що не відповідає дійсності та є несправедливим. Також п.1.1 додаткової угоди №3 не містить відомостей про суми платежу в національній валюті та визначення суми платежу за офіційним курсом в іноземній валюті - долларах США. П.2.8 додаткової угоди №3 є таким, що суперечить вимогам законодавства, оскільки встановлює розподілення грошових коштів на погашення кредиту на власний розсуд. П.2.4 додаткової угоди №3 передбачено сплату кредиту у валюті кредиту, що суперечить законодавству України та іншим умовам договору, за яким позичальник повинен вносити щомісячні обов'язкові платежі в іноземній валюті - доларах США без їх прив'язки до національної валюти. Також уважає що п.2.11 додаткової угоди №3 є незаконним та таким, що суперечить принципу добросовісності, оскільки втановлює комісію у розмірі 2% від початкової суми кредиту за дострокове повернення кредиту.
Ухвалою від 05.02.2021 Вовчанський районний суд Харківської області об'єднав в одне провадження справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектрум Ессетс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектрум Ессетс» про визнання пунктів кредитного договору недійсними та такими, що не відповідають Закону України «Про права споживачів» та ст. 203 Цивільного кодексу України (а.с.11-15 т.2).
11.10.2021 суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_1 та її представника про залишення позову ТОВ «Спектрум Ессетс» без розгляду та про встановлення факту відсутності у ОСОБА_3 цивільної процесуальної дієздатності та повноваженнь представника (а.с.244-248 т.2)
Своєю ухвалою від 08.06.2021 Вовчанський районний суд Харківської області закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті (а.с. 71-74 т. 2).
У листопаді 2022 року, на виконання ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та розпорядження Голови Верховного Суду від 08.03.2022 № 2/0/9-22, справа з Вовчанського районного суду Харківської області надійшла до Машівського районного суду Полтавської області, та автоматизованим розподілом судової справи між суддями визначена для розгляду судді Косик С.М., яка своєю ухвалою від 01.12.2022 прийняла справу до провадження і призначила судовий розгляд по суті (а.с.57,58 т.5).
У відзиві на позов від 13.10.2020 та запереченні від 10.11.2020 (а.с.56-69, 77-89, 91-98, 138-158 т.1) відповідач ОСОБА_1 позов ТОВ «Спектрум Ессетс» не визнала та заперечила проти його задоволення з огляду на незгоду з розрахованою сумою заборгованості, відповідач зазначила, що розрахунки заборгованості позичальника здійснено неправильно і вони є абсолютно необгрунтованими, у розрахунках відсутні дати погашення відповідачем тіла кредиту та відсотків за його користування після виникнення заборгованості. Зазначення цих дат є необхідним, оскільки з моменту здійснення позичальником платежів за кредитним договором, позивач повинен був нараховувати заборгованість вже на нову суму зобов'язання. В розрахунку заборгованості не зазначено залишку заборгованості на початок та кінець кожного періоду та суму грошових коштів, сплачених відповідачем в рахунок погашення заборгованості, напрямки та підстави їх зарахування. Як зазначає відповідач, такі розрахунки повинні бути надані з розбивкою зазначених сум сплати та заборгованості за кожний місяць у відповідності до графіку погашення кредиту протягом усього періоду, за який нараховувалася заборгованість. ОСОБА_1 уважає, що законодавство не відносить до первинних документів бухгалтерського обліку документи, які були долучені позивачем до позовної заяви, а, отже, їх не можна розглядати як належний та допустимий доказ, що обгрунтовує наявність відповідного розміру заборгованості відповідача та механізму обчислення боргу.
Окрім того, відповідач зазначила, що надання кредитних коштів проводилось згідно умов п.3.1 кредитного договору, за яким надання кредиту проводиться шляхом видачі готівки позичальнику через касу банку при наявності належним чином оформленої заяви на видачу готівки, а отже, заява на її видачу є лише однією з умов для видачі кредиту, але не є документом, який підтверджує сам факт отримання коштів позичальником через касу банку та слід зазначити, що позивачем не надано жодного доказу видачі кредитних коштів.
У відзиві на позов відповідач посилається на Закон України «Про захист прав споживачів», відповідно до якого здійснення внесків або повернення споживчого кредиту можуть бути здійснені споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - шістдесяти календарних днів з дня одержання повідомлення про таку вимогу від кредитодавця. Однак повідомлень щодо необхідності дострокового повернення всієї суми кредиту відповідачу від позивача або банку не надходило, тому на момент подачі позовної заяви права позивача жодним чином не були порушені. Отже, відповідач ОСОБА_1 вважає, що позов подано передчасно і в його задоволенні повинно бути відмовлено та звертає увагу на те, що сама по собі наявність вимоги про дострокове погашення кредитної заборгованості чи квитанції, яка підтверджує її відправку не може бути доказом отримання позичальником цієї вимоги. Порушення позивачем визначеного кредитними договорами порядку направлення юридично значимих повідомлень, факт отримання адресатами, які суди не встановили, не може мати наслідком покладення на відповідача тягаря дострокового погашення заборгованості за кредитними договорами.
Також відповідач просила суд застосувати строк позовної давності та відмовити у задоволенні позову з підстав пропущення позивачем строку звернення до суду з позовом.
Щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, то позовна заява повинна містити попередній розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс чи очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
В додатових поясненнях від 03.02.2021 (а.с.217-243 т.1) відповідач ставить під сумнів дійсність договору відступлення та вважає його нікчемним, оскільки договір відступлення фактично є договором факторингу, а тому для дійсності фактору необхідно мати статус фінансової установи та відповідну ліцензію на момент укладення такого договору. Відповідач уважає, що позивач не мав права за законом надавати послуги на фінансовому ринку без отрмиання відповідної ліцензії, яку він мав отримати згідно з розпорядженням №315 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 18.02.2020, проте не отримав.
Також відповідач зазначає, що правовою позицією Верховного Суду у справі № 373/2054/16-ц, позику, надану в іноземній валюті, потрібно стягувати в іноземній валюті, але неможливо вимагати виконання обов'язків в іноземній валюті позивачем, в якого відсутня ліцензія на здійснення валютних операцій. Вважає що договір відступлення підписаний не уповноваженою Фондом гарантування вкладів фізиних осіб особою, оскільки рішенням Фонду від 05.06.2015 №113 розпочатку процедуру ліквідації банку та призначено уповноважену особу Фонду, а представником банку за довіреністю, якій не могла бути видана така довіреність. Зазначає, що норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», які регулюють процедуру ліквідації банків, є спеціальними та мають пріоритет перед іншим законодавством у регулюванні правовідносин ліквідації банків.
ОСОБА_1 уважає, що при підписанні договору відступлення було грубо порушені норми ст.203 та 215 ЦК України, а також норми ст.ст.37,47 Закону України «Про систему гарантування», а тому вказаний договір є недійсним за законом (нікчемним), що вказав і Верховний Суд в постанові від 16.12.2020 по справі № 461/2900/11.
Позивач у відповіді на відзив, що поданий ним 04.11.2020 (а.с.122-125, т.1), не погоджується із доводами відповідача, наведеними у відзиві та зазначив, що у розрахунку відсутні зазначені дати погашення тіла кредиту та відсотків за його користування після виникнення заборгованості, також повідомив, що позивачем, з метою підтвердження факту отримання ОСОБА_1 кредитних коштів, до позовної заяви додана копія заяви на видачу готівки №1 від 14.06.2007, яка містить усі необхідні реквізити. Також зауважує, що відповідачем не надано будь-яких доказів неправильності наданого суду розрахунку заборгованості, не надано зустрічний розрахунок заборгованості, яку визнає відповідач та не надано будь-яких заперечень щодо факту існування заборгованості відповідача.
Крім зазначеного, представник позивача пояснює, що строк повернення кредиту в повному обсязі настав у 2017 році, а тому вимоги позивача про повернення кредиту не є достроковими, а посилання відповідача на недотримання зазначеного порядку та його наслідки - відсутність порушення права позивача та передчасність позову, є безпідставними.
На твердження відповідача щодо пропущеного строку позовної давності, позивач зазначає, що кредитний договір №6/4/33/2007/840-К/90 від 14.06.2007 від свого початку містив п.7.3, відповідно до якого, сторони дійшли згоди збільшити строк позовної давності до 10 років. При цьому, відповідно до п.4 Додаткової угоди №4 від 11.08.2011р. до вище зазначеного кредитного договору сторони домовились на збільшення терміну позовної давності, встановленого чинним законодавством, до моменту повного виконання зобов'язань за кредитним договором.
У відзиві на позов ОСОБА_1 (а.с.223-232 т.3) представник позивача ТОВ «Спектрум Ессетс» просив відмовити в задоволенні позову та поликався на те, що позов ОСОБА_1 містить вимоги, які здебільшого стосуються процедур банку при видачі та обліку кредитних коштів та не вплинули на загальний розмір заборгованості, кредитні кошти були видані ОСОБА_1 на підставі заяви про видачу готівки №1, в якій зазначено еквівалент у національній валюті. Кредитні кошти використані не на споживчі потреби, а тому посилання на порушення Закону України «Про захист прав споживачів» є безпідставними, а доводи про несправедливі умови кредитного договору є надуманими.
У судове засідання представник позивача не з'явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві (а.с.75,76 т.5), відповідач та її представник в судовому засіданні позов ОСОБА_1 підтримали, проти задоволення позовуТОВ «Спектрум Ессетс» заперечували з підстав, викладених у відзиві та запереченнях, також покликалися на те, що позивач не надав доказів отримання ОСОБА_1 коштів, а розрахунок заборгованості не є первинним документом, а документом, сформованим позивачем, а також ПАТ КБ «Надра» в 2014 році скористався правом на дострокове стягнення заборгованості за спріним кредитним договором та звернувся до суду, внаслідок чого із ОСОБА_1 стягнуто заборгованість за кредитом №6/4/33/2007/840-К/90 від 14.06.2007 рокудостроково. Також наполягали на застосуванні строку позовної давності та стягненні витрат на правову допомогу.
Суд, заслухавши відповідача та її представника, з'ясувавши правову позицію сторін, а також дослідивши надані письмові докази, встановив такі обставини у справі та відповідні їм правовідносини.
Так, 14.06.2007 року між ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір №6/4/33/2007/840-К/90, в подальшому між сторонами укладено чотири додаткові угоди (а.с.9-23 т.1) та за додатковою угодою №3 від 11.08.2011, якою кредитний договір №6/4/33/2007/840-К/90 викладено в новій редакції, ПАТ «КБ «Надра» зобов'язалося надати ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 75 000,00 доларів США зі сплатою 12,49 % річних із щомісячним мінімальним необхідним платежем 1105,39 доларів США, з кінцевим терміном повернення 13.06.2017 року.
Кредит надається позичальнику для проведення розрахунків по договору купівлі-продажу житлового будинку від 14.07.2007, що укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 ; витрат позичальника по договору страхування нерухомого майна та витрат по оформленню кредиту (п.1.2).
Згідно з п.1.3.1. вказаної додаткової угоди ПАТ «КБ «Надра» укладає з ОСОБА_1 іпотечний договір, за яким позичальник передає кредитору в іпотеку вказане нерухоме майно.
Додатковою угодою №4 від 11.08.2011 сторони погодили прощення нарахованих штрафів та пені у розмірі 930,72 доларів США за кредитним договором №6/4/33/2007/840-К/90 та збільшення терміну позовної давності до моменту повного виконання зобов'язань за кредитним договором, а також про втрату чинності цієї додаткової угоди в разі невикоанння додаткової угоди №3 від 11.08.2011 року .
14.07.2007 року кредитні кошти в розмірі 75 000,00 доларів США видані ОСОБА_1 , що стверджується заявою про видачу готівки №1 від 14.07.2007 року (а.с.236 т.3), що також стверджується банківською випискою за вказаним кредитним договором (а.с.74-232 т.3).
Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором №6/4/33/2007/840-К/90 від 14.06.2007, станом на 15.05.2020 заборгованість складає 103 191,19 доларів США, що складається з простроченої заборгованості за кредитом в розмірі 45 714,84 доларів США та протсроченої заборгованості по сплаті відсотків в розмірі 57 476,35 доларів США (а.с.32-34 т.1).
У заяві від 01.12.2020 року ТОВ «СПЕКТРУМ ЕССЕТС» просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 частину заборгованості за кредитним договором №6/4/33/2007/840-К/90 від 14.06.2007 в розмірі 21 067,41 доларів США, що станом на 15.05.2020 еквівалентно 600 000,00 грн (а.с.189 т.1).
Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
У частині другій статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
За правилом статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред'явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 03 березня 2014 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором №6/4/33/2007/840-К/90 від 14.06.2007 в розмірі 555 495 грн, що виникла станом на 27.08.2013 року (а.с.160-162 т.5).
Як убачається зі змісту вказаного рішення суду, заборгованість за кредитним договором №6/4/33/2007/840-К/90 від 14.06.2007 станом на 27.08.2013 року становила 69 067, 20 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ дорівнює 555 495 грн, в т.ч. заборгованість за кредитом - 45 714,84 доларів США, що дорівнює 365 398,72 грн, заборгованість за відсотками - 18 570,60 доларів США, що дорівнює 148 434,81 грн, заборгованість за пенею - 2521,73 доларів США, що дорівнює 20 156, 19 грн та заборгованість за штрафом - 2260,03 доларів США, що дорівнює 18 064,42 грн..
Такими діями кредитор на власний розсуд відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив умови основного зобов'язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом.
Після цього банк має право лише на отримання гарантій належного виконання зобов'язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів, передбачених договором з позовними вимогами яких до суду не звертався.
Оскільки кредитор використав право вимагати дострокового повернення усієї суми кредиту, тому з цього часу настав строк виконання договору в повному обсязі і право кредитора нараховувати передбачені договором відсотки за кредитом, обумовлені цим договором, припинилося.
15 травня 2020 року між ПАТ «КБ «Надра» та ТОВ «СПЕКТРУМ ЕССЕТС» укладений Договір про відступлення права вимоги №GL3N017513 від 15.05.2020 відповідно до якого ПАТ «КБ «Надра» відступив шляхом продажу ТОВ «СПЕКТРУМ ЕССЕТС» права вимоги, що належали ПАТ «КБ «Надра» за відповідними договорами, до яких, зокрема входять права вимоги до ОСОБА_1 за договором № 6/4/33/2007/840-К/90 від 14.06.2007р. (а.с.24-29 т.1).
Листом від 10.05.2020 ТОВ «СПЕКТРУМ ЕССЕТС» повідомило ОСОБА_1 про відступлення права вимоги на його користь за кредитним договором №6/4/33/2007/840-К/90 та про здійснення платежів на рахунок ТОВ «СПЕКТРУМ ЕССЕТС» (а.с.30 т.1).
Згідно з п. 2 ч. 1ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок правонаступництва.
За змістом ст.514ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Звернувшись до суду із даним позовом у 2020 році, ТОВ «СПЕКТРУМ ЕССЕТС» згідно з наданим розрахунком нараховував відсотки за користування кредитом після зміни умов основного зобов'язання щодо строку дії договору.
Між тим, нарахування відсотків за кредитом можливе лише в межах строку кредитування, а такий строк було змінено у березні 2014 року шляхом дострокового стягнення заборгованості . Тобто нарахування позивачем боргу з процентів поза межами строку кредитування є безпідставним.
За таких підстав, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості за кредитом та відсотків за користування кредитом поза межами строку кредитування, зміненого на підставі положень статті 1050 ЦК України, що узгоджуються з висновками щодо можливості нарахування процентів, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (№ 14-154цс18).
Доводи про дію кредитного договору до повного повернення позичальником кредиту, сплати відсотків та можливість нарахування у зв'язку з цим відсотків до повного погашення зобов'язання, є необґрунтованими, оскільки така умова кредитного договору не є встановленням строку дії договору у розумінні статті 251 ЦК України.
Кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов'язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати відсотків за користування кредитом, а також неустойки.
Отже, строк кредитування боржника є таким, що закінчився, як і його право законно користуватися позиченими коштами, а тому вимога ТОВ «Спектрум Ессетс» про стягнення заборгованості за кредитом та відсотків за користування кредитом, нарахованих поза межами строку кредитування не підлягає задоволенню.
Розглядаючи позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектрум Ессетс» про визнання пунктів кредитного договору недійсними та такими, що не відповідають Закону України «Про права споживачів» та ст. 203 Цивільного кодексу України суд зазначає таке.
За положеннями частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Визначення поняття «несправедливі умови договору» закріплено в частині другій статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції на час укладення спірного договору). Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.
Аналізуючи норму цієї статті, можна дійти висновку, що умови договору кваліфікуються як несправедливі за наявності одночасно таких ознак: по-перше, порушення принципу добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, спричинення істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, завдання шкоди споживачеві.
Несправедливими згідно із частиною третьою статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору (пункти 2-4); надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі (пункт 11); визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору (пункт 13).
Визначення окремих умов договору несправедливими відповідно до статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» не є обов'язковою підставою для визнання договору недійсним у цілому.
Вирішуючи питання про визнання договору недійсним у цілому, суди повинні виходити зі змісту договору, його істотних умов, цілей, яких прагнули досягти сторони при укладенні цього договору, необхідності у зв'язку із цим зміни інших умов договору, а також зміни суті та змісту правовідносин сторін тощо.
Визнаючи договір недійсним у цілому з підстави несправедливості його окремих умов, суд має встановити, чи змінює визнання окремого пункту договору суть правовідносин сторін та істотних умов договору, оцінити інші умови договору в контексті наявності усіх складових щодо існуючих між сторонами правовідносин.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до статті 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Відповідно до висновку Верховного Суду у постанові від 03 грудня 2020 року у справі № 397/580/15-ц, положення чинного законодавства хоч і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни НБУ курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти.
Положенням ст. 1054, 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику, кредит, тобто грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).
За змістом частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до частини першої статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансові послуги відповідно до положень цього Закону надаються суб'єктами господарювання на підставі договору.
Договір, якщо інше не передбачено законом, повинен містити: 1) назву документа; 2) назву, адресу та реквізити суб'єкта господарювання; 3) прізвище, ім'я і по батькові фізичної особи, яка отримує фінансові послуги, та її адресу; 4) найменування, місцезнаходження юридичної особи; 5) найменування фінансової операції; 6) розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків; 7) строк дії договору; 8) порядок зміни і припинення дії договору; 9) права та обов'язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; 9-1) підтвердження, що інформація, зазначена в частині другій статті 12 цього Закону, надана клієнту; 10) інші умови за згодою сторін; 11) підписи сторін.
Положеннями частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що у договорі про надання споживчого кредиту зазначаються: 1) сума кредиту; 2) детальний розпис сукупної вартості кредиту для споживача (у процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов'язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту; 3) дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту; 4) право дострокового повернення кредиту; 5) річна відсоткова ставка за кредитом; 6) умови дострокового розірвання договору; 7) інші умови, визначені законодавством.
З аналізу оспорюваного кредитного договору вбачається, що відповідачем в цілому було виконано приписи вищенаведених норм. Договір укладений за участю і згодою позичальника й, відповідно, не порушує жодного принципу договірних зобов'язань, не містить несправедливих умов, окрім тих пунктів, які підлягають визнанню недійсними.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 27 листопада 2018 року у справі № 905/1227/17, вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та у разі задоволення позовних вимог зазначати у судовому рішенні, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Крім того, стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
Виходячи із презумпції правомірності правочину (стаття 204 ЦК України, частина третя статті 215 ЦК України) обов'язок доказування недійсності правочину покладається на сторону, яка його оспорює.
У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Відповідно до висновку Верховного Суду у постанові від 29 серпня 2018 року у справі № 635/7784/16-ц, «твердження позичальника, що кредитний договір не відповідає вимогам діючого законодавства та порушує його права, як споживача кредитних послуг, зокрема, і тому, що при укладанні кредитного договору банком не було надано повної орієнтовної вартості кредиту та у ньому відсутні відомості детального розпису загальної вартості кредиту, а також не надання банком окремого письмового документу з детальним розписом загальної вартості кредиту для споживача та графіку погашення заборгованості, не є підставою для визнання кредитного договору недійсним.»
Матеріали справи не містять доказів на спростування презумпції правомірності правочину у цілому, зокрема, не спростовано, що під час укладення кредитного договору позивач діяла свідомо та вільно, враховуючи власні інтереси, добровільно погодилась з його умовами, визначивши при цьому характер правочину і всі його істотні умови.
Істотними умовами кредитного договору відповідно до змісту частини першої статті 638 та статті 1054 ЦК України є умови про мету, суму і строк кредиту, умови і порядок його видачі і погашення, розмір, порядок нарахування та виплата процентів, відповідальність сторін.
Згідно із змістом укладеного сторонами спірного кредитного договору такі умови договором передбачено.
Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» станом на час укладення кредитного договору, споживач має право протягом чотирнадцяти календарних днів відкликати свою згоду на укладення договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин. Перебіг цього строку розпочинається з моменту передачі споживачеві примірника укладеного договору. Відкликання згоди оформлюється письмовим повідомленням, яке споживач зобов'язаний подати особисто чи через уповноваженого представника або надіслати кредитодавцю до закінчення строку, зазначеного в абзаці першому цієї частини. З відкликанням згоди на укладення договору про надання споживчого кредиту споживач повинен одночасно повернути кредитодавцю кошти або товари, одержані згідно з договором. Споживач також сплачує відсотки за період між моментом одержання коштів та моментом їх повернення за ставкою, встановленою в договорі.
При підписанні кредитного договору ОСОБА_1 погодилася з усіма умовами цього правочину і прийняла на себе зобов'язання щодо його виконання. В день підписання оспорюваного правочину позичальник отримала примірник кредитного договору, що дало їй додаткову можливість детально вивчити його умови.
У постанові Верховного Суду від 17 червня 2021 року у справі № 761/12692/17 вказано, що «тлумачення статей 215, 216 ЦК України свідчить, що для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред'явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Як наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, так і порушення суб'єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, має встановлюватися саме на момент вчинення оспорюваного правочину».
Отже, недійсність договору має існувати в момент його укладення, а не в результаті невиконання чи неналежного виконання зобов'язань, що виникли на підставі укладеного договору.
Натомість позивач, як на момент укладення кредитного договору, так і на момент укладення додаткових угод, не заявляла додаткових зауважень щодо умов договору кредиту та надалі частково виконувала його і лише після завершення строку кредитування, маючи значну заборгованість за тілом кредиту та процентами у грудні 2020 року, після пред'явлення до неї позову правонаступником банку, позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом, посилаючись на те, що правочин було вчинено з порушенням Закону.
Враховуючи, що оспорюваний позичальником кредитний договір підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх його істотних умов, мали потрібний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; на момент укладення спірного договору позичальник не заявляла додаткових вимог щодо надання додаткової інформації щодо умов договору та у подальшому виконувала їх; зміст кредитного договору містить необхідну інформацію про умови кредитування, процентну ставку, відповідно до положень статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній на момент укладення оспорюваного правочину, підстави для визнання недійсними окремих пунктів кредитного договору - відсутні, у зв'язку з чим позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Згідно з вимогами ст.141 ЦПК України судові витрати, понесені сторонами, відшкодуванню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1-18, 81, 141, 209-245, 259, 264, 265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектрум Ессетс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектрум Ессетс» про визнання пунктів кредитного договору недійсними та такими, що не відповідають Закону України «Про права споживачів» та ст. 203 Цивільного кодексу України - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Спектрум Ессетс», Кловський узвіз, буд.7, приміщення 51, м.Київ, 01021, код ЄДРПОУ 43285992.
Відповідач- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Повний текст Рішення складений 27.11.2023.
Суддя С. М. Косик