Справа № 560/8644/23
РІШЕННЯ
іменем України
27 листопада 2023 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Фелонюк Д.Л. розглянув адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області , Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
І. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН
ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову у призначенні пенсії №222030019065 від 09.02.2023 року;
- зобов'язати призначити пенсію за віком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що має страховий стаж не менш, як 29 років.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач має право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV), оскільки відповідає вимогам, встановленим законодавством.
До суду надійшов відзив, в якому Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області просить відмовити в задоволенні позову. Зазначає, що страховий стаж позивача є недостатнім для призначення пенсії за віком. Звертає увагу на те, що обчислення стажу, призначення та виплата пенсії відноситься виключно до функцій органів Пенсійного фонду України.
До суду надійшов відзив, в якому Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначає, що відповідно до статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення 60 років за наявності страхового стажу з 01.01.2022 по 31.12.2022 не менш, як 29 років. Проте страховий стаж позивача становить 22 роки 07 місяців 13 днів.
ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 18.05.2023 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 26.05.2023 продовжено ОСОБА_1 на п'ять днів з моменту отримання копії цієї ухвали строк для усунення недоліків позовної заяви, визначених в ухвалі Хмельницького окружного адміністративного суду від 18.05.2023 у справі №560/8644/23 в частині подання належним чином оформленої позовної заяви з визначенням належних відповідачів у справі та з викладенням позовних вимог відповідно до визначеного суб'єктного складу учасників справи з копіями для всіх сторін.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 02.06.2023 відкрито провадження в цій справі та вирішено її розглянути за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 27.11.2023 у задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про розгляд справи з викликом (повідомленням) сторін відмовлено.
ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 06.07.1981, позивач: з 12.07.1988 по 14.06.1993 працював робітником хлібопекарні; з 28.10.1985 по 27.06.1988 працював робочим Дворічанської харчопереробної фабрики.
За змістом архівної довідки від 16.03.2023 № 01-20/88, виданої трудовим архівом Великоолександрівської селищної ради, у документах архівного фонду Великоолександрівський харчокомбінат позивач значиться з 12.07.1988 (наказ №62 від 01.07.1988) по 14.06.1993 (наказ №48 від 16.06.1993). На основі постанови №15 від 31.07.1997 "Про реорганізацію в системі В-Олександрівського РПС" об'єднали в Великоолександрійський харчокомбінат: харчокомбінат РПС, заготконтору РПС та організацію громадського харчування.
Відповідно до листа Державного архіву Харківської області від 13.04.2023 №01-43/589 документи Дворічанської харчопереробної фабрики за 1985 - 1988 роки на зберігання до Державного архіву Харківської області не надходили.
Позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області з заявою від 01.02.2023 про призначення пенсії за віком відповідно до Закон №1058-IV.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову у призначенні пенсії №222030019065 від 09.02.2023 позивачу відмовлено в призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю страхового стажу роботи. Зазначено, що вік заявника 60 років 04 місяців 27 днів, страховий стаж - 22 роки 07 місяців 13 днів. До стажу роботи не враховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 06.07.1981:
- 12.07.1988 - 14.06.1993, оскільки має місце виправлення в даті наказу про звільнення та не завірене належним чином, також відсутня назва організації при прийнятті;
- 28.10.1985 - 27.06.1988, оскільки неможливо ідентифікувати дату наказу про прийняття та має місце виправлення в даті прийняття яке не завірено належним чином.
Позивач, вважаючи порушеними його права, звернувся з позовом до суду.
IV. ЗАКОНОДАВСТВО ТА ОЦІНКА СУДУ
Питання, що пов'язані з пенсійним забезпеченням врегульовані Законом №1058-1V.
За змістом статті 26 Закону №1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком у період з 01.01.2022 по 31.12.2022 після досягнення 60 років та за наявності страхового стажу 29 років.
Спірним є наявність в позивача 29 років страхового стажу.
Щодо доводів відповідачів про відсутність підстав для зарахування до страхового стажу позивача періодів з 12.07.1988 по 14.06.1993 та з 28.10.1985 по 27.06.1988 у зв'язку з недоліками в заповненні трудової книжки, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Пунктом 1 Порядку №637 визначено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Зі змісту наведених норм слідує, що положення Порядку №637 щодо підтвердження стажу роботи, який є спеціальним по відношенню до Закону України "Про пенсійне забезпечення", мають бути застосовані лише у чітко визначених та вичерпних випадках, а саме: за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Разом з тим, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Постановою Держкомтруда СРСР від 20.06.1974 №162 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях (далі Інструкція №162).
Відповідно до абзацу 1 пункту 1.1 Інструкції №162 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців.
Згідно з абзацами 2, 3 пункту 2.2 Інструкції №162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства у присутності робітника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. До трудової книжки вносяться відомості про роботу: прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.
Абзацом 1 пункту 2.10 Інструкції №162 встановлено, що відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження.
Згідно з пунктом 2.11 Інструкції №162 першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
Відповідно до пункту 4.1 Інструкції №162 при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, що внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, завіряються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Аналогічні вимоги закріплені в Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція №58).
Зміст викладених норм свідчить про те, що законодавством чітко визначено порядок організації ведення, обліку, зберігання і видачу трудових книжок працівників, а також встановлено відповідальність за порушення такого порядку.
Всі записи, які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб.
Таким чином, позивач, як особа на яку не покладено обов'язку щодо організації ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок, не може нести відповідальність за неправильність, неточність або неповноту внесених до його трудової книжки відомостей, а тому, невірне заповнення трудової книжки не може бути підставою для прийняття органом Пенсійного фонду України рішення про відмову у призначенні пенсії та не зарахування страхового стражу, результатом чого стало обмеження належного соціального захисту громадянина.
Наведене узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17.
Суд зауважує, що трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому, працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.
Відповідачі не врахували, що не усі недоліки записів (заповнення) у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а, в якій зазначено, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Суд вважає, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у її трудовій книжці.
Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Крім того, відомостями трудової книжки підтверджується безперервність працевлаштування позивача з 12.07.1988 по 14.06.1993 та з 28.10.1985 по 27.06.1988.
Таким чином, відповідач протиправно зазначив в рішенні №222030019065 від 09.02.2023 про не зарахування до страхового стажу позивача періодів з 12.07.1988 по 14.06.1993 та з 28.10.1985 по 27.06.1988.
Враховуючи наведене, Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області слід зобов'язати зарахувати до страхового стажу позивача періоди з 12.07.1988 по 14.06.1993 та з 28.10.1985 по 27.06.1988.
Як встановив суд, страховий стаж, вказаний в спірному рішенні відповідача, становить 22 роки 07 місяців 13 днів. З урахуванням періодів роботи з 12.07.1988 по 14.06.1993 та з 28.10.1985 по 27.06.1988 загальний страховий стаж позивача становить більше 29 років, що є достатнім для призначення йому пенсії за віком.
Отже, позивач відповідав вимогам законодавства, дотримання яких надає йому право на призначення пенсії за віком згідно з Законом №1058-ІV, станом на час звернення до пенсійного органу (01.02.2023).
При цьому порушене право позивача полягає у прийнятті суб'єктом владних повноважень рішення про відмову призначити пенсію за наявності законодавчо визначених підстав.
З огляду на наведені обставини, суд вважає, що наявні підстави для визнання протиправним та скасування рішення №222030019065 від 09.02.2023.
Суд також зазначає, що належним способом захисту прав позивача є зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити, здійснити нарахування й виплату йому пенсії за віком згідно з Законом №1058-ІV.
Оскільки позивач досяг пенсійного віку 04.09.2022, а звернувся з заявою 01.02.2023 та, як встановив суд, на час звернення мав визначений законодавством страховий стаж, то з урахуванням підпункту 1 частини 1 статті 45 Закону №1058-ІV пенсія йому має бути призначена з 01.02.2023.
Щодо доводів відповідача про те, позовна вимога зобов'язального характеру є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства, суд зазначає наступне.
На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
У справі, що розглядається, повноваження пенсійного органу щодо призначення пенсії визначені Законом №1058-ІV.
Умови, за яких пенсійний орган відмовляє у призначенні пенсії, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, пенсійний орган повинен призначити пенсію. Повноваження пенсійного органу та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, за умови звернення особи з усіма необхідними для призначення пенсії документами, - призначити пенсію. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.
Інші доводи та заперечення сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.
Слід зазначити, що згідно з пунктом 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994).
За нормами частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Наведене свідчить про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач сплатив судовий збір у розмірі 1073,60 грн, а тому, ці витрати слід стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, яким фактично відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком згідно з Законом №1058-ІV. Інші докази документально підтверджених судових витрат, понесених позивачем, у матеріалах справи відсутні.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №222030019065 від 09.02.2023, яким ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком згідно з Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди з 12.07.1988 по 14.06.1993 та з 28.10.1985 по 27.06.1988.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити, здійснити нарахування й виплату ОСОБА_1 пенсії за віком згідно з Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 01.02.2023.
Стягнути на користь ОСОБА_1 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн 60 коп. судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 )
Відповідачі:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди 10, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29000 , код ЄДРПОУ - 21318350) Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги 26, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49094 , код ЄДРПОУ - 21910427)
Головуючий суддя Д.Л. Фелонюк