Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 листопада 2023 р. № 520/29425/23
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Волошина Д.А., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 02.10.2023 № 203950009342 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком, внаслідок неврахування до страхового стажу періоду роботи з 01 вересня 1988 року по 09 жовтня 2002 року на підприємстві - Мале науково-упроваджуюче підприємство "БІОФІРМА";
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити ОСОБА_1 з 25 вересня 2023 року пенсію за віком, зарахувавши до її страхового стажу період роботи з 01 вересня 1988 року по 09 жовтня 2002 року на підприємстві - Мале науково-упроваджуюче підприємство "БІОФІРМА".
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що відповідачем прийнято протиправне рішення від 02.10.2023 № 203950009342 про відмову в призначенні їй пенсії за віком та протиправно не зараховано до страхового стажу позивача період роботи з 01.09.1988 по 09.10.2002, у зв'язку з чим позивач звернулася до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 27.10.2023 відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України, та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження доставлена відповідачам до електронного кабінету через систему "Електронний суд", що підтверджується довідками про доставку електронного листа.
Перший відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, надав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що заяву позивача про призначення пенсії було розглянуто за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, за результатами чого було прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії, у зв'язку з відсутністю у позивача необхідного страхового стажу. До страхового стажу позивача не зараховано період роботи з 01.09.1988 по 09.10.2002, оскільки запис на звільнення завірений печаткою УРСР. Також, ГУ ПФУ в Харківській області вказало, що рішення про відмову в призначенні пенсії за віком позивачу приймалось ГУ ПФУ в Хмельницькій області, тому саме ГУ ПФУ в Хмельницькій області є належним відповідачем у даній справі. Просить відмовити в задоволенні позову.
Другий відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, надав до суду відзив, в якому зазначив, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області № 203950009342 від 02.10.2023 позивачці відмовлено в призначенні пенсії за віком, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Необхідний страховий стаж, визначений статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить 30 років. Страховий стаж позивачки становить 24 роки 08 місяців 07 днів. За доданими до заяви документами до страхового стажу не зараховано період роботи з 01.09.1988 по 09.10.2002 згідно з трудовою книжкою від 18.08.1980 серія НОМЕР_1 , оскільки у трудовій книжці запис № 10 про звільнення з 09.10.2022 (наказ № 23 від 09.10.2002) завірений печаткою періоду дії Української Радянської Соціалістичної Республіки, що викликає сумнів у достовірності зазначеного запису. Для зарахування до страхового стажу періоду з 01.09.1988 по 09.10.2002 позивачці необхідно надати уточнюючу довідку про роботу, видану на підставі первинних документів та довідку про реорганізацію підприємства (організації). Також, вказує, що в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування відомості щодо спірного періоду відсутні. Зазначає, що ГУ ПФУ в Хмельницькій області при прийнятті рішення діяло згідно вимог чинного законодавства, тому просить відмовити в задоволенні позову.
Позивач подала відповідь на відзив, в якій вказала, що нею були надані всі необхідні документи для підтвердження набуття права на пенсію за віком. Зазначає, що відповідач протиправно не зарахував до її страхового стажу період роботи з 01.09.1988 по 09.10.2002, посилаючись на те, що запис про звільнення завірений печаткою періоду дії Української Радянської Соціалістичної Республіки, оскільки та обставина, що підприємство не змінило свою печатку після припинення СРСР, не робить документи, які засвідчені нею, недійсними. Просить задовольнити позов.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази, судом встановлено наступне.
Судом встановлено, що 25.09.2023 ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області з метою оформлення пенсії за віком та подала до пенсійного органу відповідні документи.
У результаті розгляду заяви позивача за екстериторіальним принципом, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області прийнято рішення від 02.10.2023 № 203950009342, яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, підтвердженого в установленому законодавством порядку.
Так, у рішенні пенсійного органу було зазначено, що страховий стаж заявника становить 24 роки 08 місяців 07 днів, а необхідний страховий стаж для призначення пенсії становить не менше 30 років.
Також, у рішенні вказано, що за наданими документами до загального стажу роботи не зараховано період згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 18.08.1980 з 01.09.1988 по 09.10.2002, оскільки запис про звільнення завірений печаткою періоду дії Української Радянської Соціалістичної Республіки.
Позивач не погодившись із вищевказаним рішенням звернулася до суду з даним позовом.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом №1058-ІV.
Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
За визначеннями, наведеними у статті 1 цього Закону, страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування; страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Положеннями статті 24 Закону №1058-ІV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
У разі якщо зазначену доплату не було здійснено, до страхового стажу зараховується період, визначений за кожний місяць сплати страхових внесків за формулою: ТП = Св : В, де: ТП - тривалість періоду, що зараховується до страхового стажу та визначається в місяцях; Св - сума фактично сплачених страхових внесків за відповідний місяць; В - мінімальний страховий внесок за відповідний місяць.
Періоди роботи після призначення пенсії зараховуються до страхового стажу на загальних підставах.
Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.
Верховний Суд у постанові від 27.05.2021 у справі №343/659/17 зробив висновок, що страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов'язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до положень статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) та пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до п. 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Із записів у трудовій книжці позивача, що міститься в матеріалах справи від 18.08.1980 серія НОМЕР_1 встановлено, що в спірний період з 01.09.1988 по 09.10.2002 остання працювала техніком з нестандартного обладнання в Малому науково-упроваджуючому підприємстві "БІОФІРМА".
Постановою Кабінету Міністрів України №794 від 04.06.1998 затверджено Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (далі - Положення №794), відповідно до пункту 1 якого персоніфікований облік полягає в збиранні, обробленні, систематизації та зберіганні передбачених законодавством про пенсійне забезпечення відомостей про фізичних осіб, що пов'язані з визначенням права на виплати з Пенсійного фонду та їх розмір за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Згідно з пунктом 5 Положення № 794 персоніфікований облік здійснює Пенсійний фонд та його органи на місцях (далі - уповноважений орган).
Пунктом 6 цього Положення передбачено, що уповноважений орган з додержанням вимог статті 23 Закону України «Про інформацію» має право своєчасно одержувати в установленому порядку від фізичних осіб та роботодавців відомості, передбачені пунктом 1 цієї постанови.
Згідно з пунктом 7 Положення №794 уповноважений орган створює і забезпечує функціонування єдиного державного автоматизованого банку відомостей про фізичних осіб та з цією метою організовує збирання, оброблення, систематизацію і зберігання відомостей про фізичних осіб.
Пунктами 9.1-9.3 Інструкції про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України №16-6 від 19.10.2001 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 29.11.2001 р. за №998/6189 (далі - Інструкція), визначено поняття організації персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Як вбачається з матеріалів справи, запис у трудовій книжці про роботу в Малому науково-упроваджуючому підприємстві "БІОФІРМА" має недоліки, а саме такий запис завірений печаткою періоду дії УРСР.
Разом з тим судом встановлено, що згідно інформації з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за формою ОК-5, данні щодо спірного періоду в Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування, зокрема, з початку функціонування Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування по 09.10.2002 відсутні.
Отже, факт роботи позивача в період з 1997 року по 09.10.2002 даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування також не підтверджується.
Суд зазначає, що за відсутності інформації за даними персоніфікованого обліку про нарахування заробітної плати та сплати страхових внесків за спірний період відносно позивача, немає й підстав для врахування спірного періоду роботи до стажу роботи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.02.2023 у справі №263/9178/17.
Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Також, суд зазначає, що позивачем не було подано до пенсійного органу жодних уточнюючих довідок про спірний період роботи. Матеріали справи таких довідок або інших документів щодо підтвердження спірного періоду роботи також не містять. Також, матеріали позову не містять обставин неможливості подання до пенсійного органу уточнюючих довідок про спірний період роботи, як вказав пенсійний орган в оскаржуваному рішенні.
За таких обставин, суд не вбачає правових підстав для зарахування до страхового стажу позивача спірного періоду з 01 вересня 1988 року по 09 жовтня 2002 року на підприємстві - Мале науково-упроваджуюче підприємство "БІОФІРМА", оскільки вказаний період роботи не підтверджений позивачем належними документами.
Таким чином, судом не встановлено протиправності дій чи бездіяльності пенсійного органу, оскільки пенсійний орган діяв в межах своїх повноважень та відповідно до вимог на підставі, у спосіб, що визначені Конституцією та Законами України, отже підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
При цьому позивач не позбавлена права подати до пенсійного органу уточнюючі довідки, накази про прийняття та звільнення позивача за спірний період для підтвердження факту роботи.
Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів позивача), сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду щодо правомірності оскаржуваного рішення та дій пенсійного органу не спростовують.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Отже, суд приходить до висновку про залишення позову без задоволення.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром 3 під., 2 пов., м. Харків, 61022, ЄДРПОУ 14099344), Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Чекірди Гната, буд. 10, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29000, ЄДРПОУ 21318350) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні ді - залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Д.А. Волошин