Справа № 420/24871/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 листопада 2023 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стефанова С.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпроресурс» до Одеської митниці (відокремлений підрозділ Державної митної служби України) про визнання протиправним та скасування рішення щодо визначення (коригування) митної вартості товару, -
ВСТАНОВИВ:
До Одеського окружного адміністративного суду 15 вересня 2023 року надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпроресурс» до Одеської митниці (відокремлений підрозділ Державної митної служби України), в якому позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці (відокремлений підрозділ Державної митної служби України) про коригування митної вартості товарів №UA500500/2023/000432/2 від 16.06.2023 року;
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці (відокремлений підрозділ Державної митної служби України) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОРЕСУРС» понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 12217,54 грн. (дванадцять тисяч двісті сімнадцять гривень 54 копійок).
Позиція позивача обґрунтовується наступним
Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпроресурс» в обґрунтування позовних вимог зазначило, що ним було подано достатньо доказів на підтвердження заявленої митної вартості товару за основним методом. Проте Одеською митницею, всупереч вимогам діючого законодавства за результатами опрацювання поданих митних декларацій та документів, винесена картка відмови у прийнятті митної декларації та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів. Позивачем наголошувалося, що Одеською митницею в оскаржуваному рішенні не наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано та не зазначено інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.
Позивач не погоджується із зазначеними у рішенні доводами митного органу та стверджує, що подані ним документи містять достатньо відомостей, що визначають та підтверджують митну вартість товару.
Позиція відповідача обґрунтовується наступним
Відповідач не погоджується з заявленими позовними вимогами, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню та зазначає, що оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці, містились розбіжності та були відсутні всі відомості що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 статті 53 Митного кодексу України від 13.03.2012 року №4495-VІ, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст.54 Митного кодексу України від 13.03.2012 року №4495-VІ, були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митного органу у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.
Таким чином, на переконання відповідача, Одеська митниця, під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішення про коригування митної вартості товарів, а також картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підставі для задоволення адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпроресурс» .
Процесуальні дії та клопотання учасників справи
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами в порядку ст.262 КАС України.
05 жовтня 2023 року від Одеської митниці разом з відзивом на позов надійшло клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження (вхід. № ЕС/11532/23).
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2023 року в задоволенні заяви представника Одеської митниці про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін адміністративної справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпроресурс» до Одеської митниці (відокремлений підрозділ Державної митної служби України) про визнання протиправним та скасування рішення щодо визначення (коригування) митної вартості товару - відмовлено.
30 жовтня 2023 року від позивача до суду надійшло клопотання про долучення доказів (вхід. ЕС/13296/23).
Станом на 27 листопада 2023 року будь-яких інших заяв по суті справи з боку сторін на адресу суду не надходило.
Відповідно до ч.2 ст.262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Вивчивши матеріали справи, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позиція позивача та відповідача, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.
Обставини справи встановлені судом
Між товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпроресурс» та GUANGLU ELECTRICAL CO., LTD. було укладено Контракт №8-10/01/18 від 10.01.2018 року, відповідно до якого продавець зобов'язується виготовити та передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та сплатити товар в асортименті, кількості та по цінам, вказаним в рахунках-фактурах, що є невід'ємною частиною контракту.
Відповідно до п.п. 2.1., 2.2. Контракту орієнтована сума контракту складає 990000,00 доларів США. Ціна на товар встановлюється в доларах США на кожну партію товару та вказується в рахунках-фактурах до цього контракту. У вартість товару входить вартість пакування, маркування, доставки до порту та завантаження на борт судна.
За умовами п.п. 3.2., 3.3. Контракту Покупець зобов'язаний переказати авансовий платіж у розмірі 30% від загальної суми рахунку-фактури банківським переказом на рахунок Продавця. Покупець перераховує другу частину оплати у розмірі 30% від загальної суми рахунку-фактури банківським переказом на рахунок Продавця, залишок суми перераховує на розрахунковий рахунок Продавця після отримання коносаменту по факсу або електронній пошті.
На виконання Контракту Сторонами було узгоджено постачання товару, по цінам, вказаним в рахунках-фактурах (інвойсах).
08 лютого 2023 року Продавцем було сформовано рахунок-проформу №RTGLDNP2301, згідно якого загальна вартість обсягу продукції, що підлягає поставці становить 336834,75 доларів США.
В межах постачання цієї партії товару, було сформовано рахунок-проформу №RTGLDNP2301-2 від 08.02.2023 року та виставлено рахунок-фактуру №RTGL-DNP2301-2 від 30.03.2023 року, відповідно до якого, вартість товару складає 156375,50 доларів США.
Відповідно до умов контракту та інвойсу позивач сплатив на розрахунковий рахунок контрагента (детально порядок розподілу вказаних платежів міститься у пункті 4) позовної заяви на ст.10):
- у розмірі 151575,64 доларів США, що підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті №152 від 09.02.2023 р.,
- у розмірі 209968,15 доларів США, що підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті №155 від 04.04.2023 р.
З метою здійснення митного оформлення товару, представником позивача, ПП «Трейд Бізнес Сервіс» (декларантом) було подано митну декларацію, в якій митна вартість товару була визначена за ціною інвойсів (рахунку-фактури) №UA500500/2023/000432/2 від 16.06.2023 р.
На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості товару та обраного методу його визначення Декларант надав митному органу разом з декларацією наступні документи: 0271 Пакувальний лист №б/н від 30.03.2023, 0325 Рахунок-проформа №RTGL-DNP2301 від 08.02.2023, 0380 Рахунок-фактура (iнвойс) №RTGL-DNP2301-2 від 30.03.2023, 0705 Коносамент №WMSS23041218 від 24.04.2023, 0730 Автотранспортна накладна №б/н від 14.06.2023, 0730 Автотранспортна накладна №б/н від 14.06.2023, 0730 Автотранспортна накладна №б/н від 14.06.2023, 0862 Декларація про походження товару №RTGL-DNP2301-2 від 30.03.2023, 1701 Акт про проведення огляду товарів №23UA500000913451U3 від 15.06.2023, 3001 Банківський платіжний документ, що стосується товару №152 від 09.02.2023, 3001 Банківський платіжний документ, що стосується товару №155 від 04.04.2023, 3007 Документ, що підтверджує вартість перевезення товару №09/06/23 від 09.06.2023, 4103 Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №8 від 01.06.2022, 4104 Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу №8-10/01/18 від 10.01.2018, 4207 Договір про надання послуг митного брокера №476/2021 від 16.12.21, 9000 Акт зважування контейнера № MRKU9083247 від 15.06.2023, 9000 Акт зважування контейнера № MSKU5896195 від 15.06.2023, 9000 Акт зважування контейнера № TEMU4418381 від 15.06.2023, 9000 Лист декларанта №б/н від 16.06.2023.
Одеська митниця відмовила у митному оформленні (випуску) товарів та Декларантом було отримано Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2023/000881 від 16.06.2023 р. та Рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2023/000432/2 від 16.06.2023 р., яким було скориговано митну вартість товарів, а саме, на підставі аналізу баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС та встановлено, що рівень митної вартості є більшим та становить: по товару № 1- 4,50 дол. США/кг (МД від 10.10.2022 № UA500500/2022/036478), ніж заявлено декларантом - 2,5472 дол. США/кг; по товару № 2 - 4,51 дол. США/кг (МД від 19.07.2022 № UA209150/2022/01028), ніж заявлено декларантом - 2.4618 дол. США/кг; по товару № 3 - 4,63 дол. США/кг (МД від 09.03.2023 № UA500500/2023/007755), ніж заявлено декларантом - 4.5984 дол. США/кг; по товару № 4 - 4,65 дол. США/кг (МД від 13.10.2022 № UA209150/2022/017459), ніж заявлено декларантом - 2.4862дол. США/кг; по товару 5 - 4,50 дол. США/кг нетто (МД від 19.01.2023 №UA100440/2023/490086) ніж заявлено декларантом 2,3104 дол.США/кг нетто; по товару № 6 - 8,07 дол. США/кг (МД від 24.11.2022 № UA110130/2023/005692), ніж заявлено декларантом - 2.228 дол. США/кг.
Оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару містить наступні підстави для відмови в прийнятті митної декларації за заявленою декларантом митною вартістю товарів, а саме:
1) У наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо такої складової митної вартості товару, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.
2) Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Проте, декларантом надано довідки, що підтверджує вартість перевезення товару від 09.06.2023 №09/06/23, без зазначення умов поставки.
3) Згідно п.3.2-3.3 зовнішньоекономічного договору (контракту) (далі-Контракт) від 10.01.2018 №8-10/01/18 покупець повинен провести авансовий платіж у розмірі 30% від загальної суми рахунку-фактури; другу частину оплати у розмірі 30% після отримання коносаменту. Але, в графі «Призначення платежу» наданих банківських платіжних документів від 09.02.2023 №152, від 04.04.2023 №155 внесена інформація щодо інвойсу «RTGL-DNP 2301- 2 dd 08.02.23», що не відповідає реквізитам інвойсу 30.03.2023 №RTGLDNP2301-2 або рахунку-проформи від 08.02.2022 №RTGL-DNP2301.
Позивач, вважаючи, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, таким, що прямо суперечить нормам та вимогам Митного кодексу України, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Оцінивши належність, допустимість та достовірність наданих позивачем доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає, що оскаржуване рішення та картка відмови є необґрунтованими, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Джерела права та висновки суду
За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно частини 1 статті 49 Митного кодексу України (далі - МК України): митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частиною 1 статті 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою
Відповідно до частини 1 статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Згідно з частиною 2 статті 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до частини 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно з частиною 4 статті 53 МК України , у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
У частині 5 статті 53 МК України зазначено, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
У відповідності до частини 1 статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Згідно з частиною 2 статті 54 МК України , контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
У частині 3 статті 54 МК України зазначено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до частини 6 статті 54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Згідно з частиною 7 статті 54 МК України, у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Відповідно до частини 1 статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Згідно з частиною 2 статті 57 МК України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
У відповідності до частини 3 статті 57 МК України, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу .
Відповідно до частини 4 статті 57 МК України, застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Згідно з частиною 2 статті 57 МК України, у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що обов'язок доведення митної ціни товару покладений на декларанта, а у митного органу, у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, є право витребувати додаткові документи.
Враховуючи зазначені норми матеріального права, суд зазначає, що сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є, зокрема, зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.
Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України заборонено.
Як встановлено судом, при перевірці митної декларації та поданих до неї документів, митний орган виявив, на його думку, наявність розбіжностей у поданих документах, та у порядку ч.2,3 ст.53,54 МК України, запитав додаткові документи, які б могли спростувати виявлені митним органом розбіжності.
Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, воно обґрунтоване наступним: подані документи містять розбіжності, не містить всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
В оскаржуваному рішенні митним органом було зазначено, що у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо вартості упаковки або вартості пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.
З цього приводу, слід зауважити, що згідно п. 2.2. Контракту сторони домовилися, що у вартість товару входить вартість пакування, маркування, доставки до порту та завантаження на борт судна.
Відповідно п.п. 7.1. Сторонами узгоджено, що пакування повинно забезпечити повне збереження товару та забезпечити транспортування всіма видами транспорту.
Крім того, згідно графи 31 МД «Вантажні місця та опис товарів» визначено, що товар транспортується в ящиках з досок, частково в картонних коробках.
Проте, як було вказано митним органом, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.
Необхідно вказати, що за результатом розгляду справи №815/6817/17 КАС ВП прийняв постанову від 25.01.2019 року, відповідно до якої посилання контролюючого органу, як на підставу для невизнання заявленої позивачем вартості імпортованого товару, на те, що у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо складової митної вартості товару - вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних з пакуванням, суд апеляційної інстанції обґрунтовано відхилив з огляду на те, що відповідно до умов Контракту пакування товару здійснюється за рахунок продавця, а вартість упаковки входить до ціни товару.
Одеська митниця хибно дійшла висновку щодо відсутності інформації про включення/не включення даних складових митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, а саме вартість упаковки або робіт, які пов'язані з пакуванням, оскільки згідно з п. 2.2 Контракту обов'язок упаковки і маркування товару покладається на Продавця, а тому дані витрати входять до ціни товару та не підлягають відшкодуванню.
З аналізу вказаних норм вбачається, що декларантом може бути зазначено данні про витрати на пакування та маркування товару, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Таким чином, у позивача відсутній обов'язок зазначення даних про витрати на пакування та маркування товару, оскільки вони включені до ціни товару.
Поміж іншого, в рішенні митний орган вказав, що для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Проте, декларантом надано довідки, що підтверджує вартість перевезення товару від 09.06.2023 №09/06/23, без зазначення умов поставки.
Слід зазначити, що надання послуг з міжнародної доставки вантажу ТОВ «Посейдон Групп» підтверджується наданою довідкою про транспортні витрати №09/06/23 від 09.06.2023 р., згідно якої, вартість транспортних витрат з міжнародної доставки вантажу в контейнерах MRKU9083247, MSKU5896195, TEMU4418381 за коносаментом WMSS23041218 по маршруту порт Shanghai (Китай) - порт Рені (Україна), становлять: 397047,00 грн. 00 копійок.Страхування вантажу не проводилося.
Разом з цим, до переліку витрат, які мають включатися до митної вартості товарів, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з п. 5 ч. 10 ст. 58 МКУ входять витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.
Відповідно до п. 2 ч. 11 ст. 58 МКУ, витрати на транспортування товару після його ввезення не включаються до митної вартості за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена за оцінювані товари, які документально підтверджено та які піддаються обчисленню.
Оскільки розподілені витрати на транспортно-експедиційні послуги, до та після перетину митного кордону України, тому до митної вартості оцінюваних товарів включаються транспортні витрати понесені до перетину кордону України.
За оцінюваною партією товару декларантом додані транспортні витрати у розмірі 397047,00 грн., що становить загальну сума транспортних витрат за межами митної території України та відповідає заявленій сумі в розрахунку вартості та документально підтверджується.
За наведеного, витрати до кордону України згідно з наданою довідкою можливо ідентифікувати із витратами включеними декларантом як складову митної вартості відповідно до вимог п.10 статті 58 МКУ.
Суд акцентує увагу, що 31 травня 2019 року ВС КАС в рамках справи № 804/16553/14, досліджував питання доказів якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення згідно умов Митного кодексу. Відтак, за аналогією правил про допустимість доказів в адміністративному судочинстві, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Слід зазначити, якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким(-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Крім того, як зазначено у наданих до митного оформлення документах та Відповідачем не заперечується, між Сторонами узгоджено умови поставки - FOB SHANGHAI. Жодних суперечностей чи неточностей в документах щодо умов постачання товару не міститься. Незважаючи на це, відповідачем було вказано, що надана довідка не містить зазначення умов поставки.
Щодо не наведення умов поставки у вказаних довідках, то зазначаємо, що наявність або відсутність цих відомостей не є ціноутворюючим фактором та не впливає саме на числове значення складових митної вартості товарів, а приналежність наданих довідок до перевезення товару та їх відповідність, можна перевірити шляхом ретельного дослідження наданих разом з митними деклараціями документів.
На думку суду, необхідно також зважати на положення п. 4 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України, яким закріплено таку загальну засаду цивільного законодавства, як свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом. Із наведеної засади випливає свобода способів ініціювання підприємницьких цивільних правовідносин, у тому числі свобода форми довідки про вартість транспортних витрат.
Отже, з огляду на засаду свободи підприємницької діяльності митним органам заборонено втручатися у підприємницьку діяльність декларантів шляхом відмови взяти до уваги довідки з мотивів їх недопустимості у зв'язку із наявністю чи відсутністю у них певних відомостей (реквізитів).
Отже, з викладеного вбачається, що у транспортних (перевізних) документах вказані всі необхідні відомості щодо ототожнення цих довідок та наданих послуг.
За наведеного, у транспортних (перевізних) документах вказані всі необхідні відомості щодо ототожнення цієї довідки та наданих послуг, а також підтверджують вартість транспортних витрат, які було включено до числових значень складових митної вартості товарів.
Митним органом також було вказано, що згідно п.3.2-3.3 зовнішньоекономічного договору (контракту) (далі-Контракт) від 10.01.2018 № 8-10/01/18 покупець повинен провести авансовий платіж у розмірі 30% від загальної суми рахунку-фактури; другу частину оплати у розмірі 30% після отримання коносаменту. Але, в графі «Призначення платежу» наданих банківських платіжних документів від 09.02.2023 №152, від04.04.2023 №155 внесена інформація щодо інвойсу «RTGL-DNP 2301-2 dd 08.02.23», що не відповідає реквізитам інвойсу 30.03.2023 №RTGLDNP2301-2 або рахунку-проформи від 08.02.2022 №RTGL-DNP2301.
За умовами п.п. 3.2., 3.3. Контракту Покупець зобов'язаний переказати авансовий платіж у розмірі 30% від загальної суми рахунку-фактури банківським переказом на рахунок Продавця. Покупець перераховує другу частину оплати у розмірі 30% від загальної суми рахунку-фактури банківським переказом на рахунок Продавця, залишок суми перераховує на розрахунковий рахунок Продавця після отримання коносаменту по факсу або електронній пошті.
Слід зазначити, що Додатковою угодою №9 від 01.09.2022 було внесено зміни до пункту 3.2., 3.3. Контракту № 8-10/01/18 від 10.01.2018 р. та викладено в наступній редакції: « 3.2. Покупець зобов'язаний внести авансовий платіж у розмірі 45% від суми рахунку-фактури (проформи) банківським переказом на рахунок Продавця. 3.3. Покупець проводить остаточний розрахунок на банківський рахунок Продавця за комерційним рахунком-фактурою протягом 5 (п'яти) календарних днів від дати письмового повідомлення Продавцем про готовність продукції до відвантаження».
Як було зазначено, Продавцем було сформовано рахунок-проформу №RTGL-DNP2301 від 08.02.2023 р., згідно якого загальна вартість обсягу продукції, що підлягає поставці становить 336834,75 доларів США.
Отже, на виконання вказаного, позивачем було здійснено передоплату у розмірі 45% від загальної суми рахунку-фактури (проформи) у розмірі 151575,64 доларів США, що підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті №152 від 09.02.2023 р., в призначенні якої зазначено «PREPAYMENT FOR ELECTRIC GENERATING IN contract 8- 10/01/18 dd 10.01.18, inv RTGL-DNP 2301 dd 08.02.23» (70: Призначення платежу).
На підставі наведеного рахунку-проформи, продавцем було розподілено та виставлено два інвойси:
- №RTGL-DNP2301 від 30.03.2023 на суму 205168,29 доларів США (інша партія товару),
- №RTGL-DNP2301-2 від 30.03.2023 на суму 156375,50 доларів США на підставі рахунку-проформи №RTGL-DNP2301-2 від 08.02.2023 (поставлена партія товару).
Другу частину оплати від загальної суми рахунку-фактури (проформи) було здійснено у розмірі 209968,15 доларів США, що підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті №155 від 04.04.2023 р., в призначенні якої зазначено «PREPAYMENT FOR ELECTRIC GENERATING IN contract 8- 10/01/18 dd 10.01.18, inv RTGL-DNP 2301 dd 08.02.23» (70: Призначення платежу).
Враховуючи, що Контракт №8-10/01/18 укладено 10.01.2018 року, орієнтована сума якого складає 990000,00 доларів США, та на його виконання неодноразово були поставлені товари, Позивач здійснював передплати за інвойсами в межах суми контракту.
Вказані платежі за усталеною практикою між продавцем та покупцем, було розподілено на відповідні інвойси, зокрема:
1. платіж від 09.02.2023 р. у розмірі 151575,64 доларів США, розподілено наступним чином: - 151575,64 доларів США - переплата за товар по інвойсу №RTGL-DNP2301-2.
2. платіж від 04.04.2022 р. у розмірі 209968,15 доларів США, розподілено наступним чином: - 4799,86 доларів США - переплата за товар по інвойсу №RTGL-DNP2301-2, - 205168,29 доларів США - переплата за товар по іншому інвойсу №RTGL-DNP2301 в межах контракту.
Детально розрахунок здійснених позивачем передоплат міститься у листі ТОВ «Дніпроресурс» до АТ «Альянс Банк» щодо розподілу валютних платежів по митним деклараціям, що наявний в матеріалах справи.
Необхідно зазначити, згідно ст. 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця. Платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Платежі необов'язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно).
З огляду на вказаний розподіл та калькуляцію, доводи відповідача про наявність сумніву у заявленій позивачем митній вартості імпортованих товарів з підстави наявності розбіжності в умовах оплати є безпідставними, оскільки вбачається, що оплата за поставку товару була здійснена в повному обсязі, суперечностей у вартості товару, способі та об'ємі сплати не виявлено.
З огляду на вищевикладене, митний орган здійснив формальну перевірку, без ретельного дослідження наданих документів та відомостей, без застосування процедури співставлення подібних товарів та їх вартості.
Ігноруючи положення чинного законодавства України відповідач прийняв оскаржувані Рішення та здійснив розрахунок митної вартості за резервним методом, обмежившись загальною фразою про те, що декларантом заявлені не повні відомості про митну вартість товару, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, не вказав які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, а також не зазначив, чому саме з документів, які було подано декларантом неможливим є встановлення даних складових.
Висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованим та підтверджений відповідними доказами.
Так, встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Необхідно зазначити, що всупереч вимогам ч. 3 ст. 53 МК України, митний орган не надсилав декларанту позивача письмову вимогу надати додаткові документи.
При цьому, митним органом було повідомлено декларанта про необхідність подання протягом 10 календарних днів (за наявності) додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Електронним листом №б/н від 16.06.2023 р. декларантом ПП «Трейд Бізнес Сервіс» повідомлено, що всі документи які стосуються вантажу по МД вже надані та інші додаткові документи надаватися не будуть.
Щодо висновку про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, слід зазначити, що МК України не відносить до документів, що підтверджують митну вартість товарів, висновки експертних організацій. Висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями передбачені у ч. 3 ст. 53 цього Кодексу, тобто відносяться до додаткових документів, які можуть витребовуватись у декларанта виключно за умови відсутності можливості визначити митну вартість на основі документів, передбачених у ч. 2 названої статті.
Отже вимога митниці щодо подання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, є безпідставною, оскільки необхідній перелік документів, що підтверджують складові митної вартості товарів був наявний у митного органу.
Інших документів, затребуваних митницею надати декларантом позивача було неможливо, у зв'язку з їх відсутністю.
Таким чином митний орган має право витребувати додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості, але це право виникає лише в передбачених законом випадках, а саме: у разі якщо документи, що подаються декларантом містять розбіжності, наявні ознаки підробки, або неповноту відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Зазначені обставини митним органом, на думку суду, не було доведено.
Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічна позиція викладена у рішеннях Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду №809/1174/17 від 27.07.2018 року; №820/17417/14 від 21.02.2018 року.
При цьому, неподання документів, витребуваних митницею, не є підставою для відмови в митному оформленні товару, оскільки для прийняття такого рішення митний орган повинен довести, що подані до митного оформлення документи в своїй сукупності не дають можливість здійснити митне оформлення товару за методом, обраним декларантом. У ході розгляду документів такі обставини відповідачем не доведені.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що документи, подані позивачем до митного органу з метою підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, відповідають переліку документів, встановлених ч. 2 ст. 53 МК України та не містять розбіжностей.
Відповідач, приймаючи оскаржуване рішення, не зазначив про наявність жодних розбіжностей у числових показниках сплачених декларантом сум та проігнорував подані декларантом додаткові документи та пояснення.
Відповідачем не вказано, які саме конкретні розбіжності або невідповідності в поданих позивачем до митного оформлення документах стали підставою для невизнання встановленої ним митної вартості товару, як і не наведено обставин, що вплинули на таке коригування; зі змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів не вбачається, який саме показник ціни придбаного товару, на думку відповідача, був сумнівним чи/або помилковим, що є підставою для визнання незаконним та скасування рішення митного органу.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 21.04.2021 року у справі №820/307/17.
При цьому суд зазначає, що витребування додаткових документів у позивача було обґрунтовано формальними підставами (всіма переліченими у ч. 3 ст. 53 МК України підставами).
При цьому, відповідачем не було зазначено яких саме відомостей не вистачає; проігноровано документи, надані позивачем, якими підтверджується як ціна товарів так і розмір фактичної сплати за такі товари; не зазначено конкретних розбіжностей щодо числових значень складових митної вартості імпортованих товарів.
Верховний Суд у постанові від 13.10.2021 р. у справі № 804/15600/15 наголосив, що витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
У цій поставної Верховний Суд звернув увагу, що витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитися в правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.
Верховний Суд у постанові від 14.04.2021 р. у справі № 820/4849/16 назвав вимоги до запиту додаткових документів, відповідно до яких митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Верховний Суд у постанові від 21.04.2021 р. у справі №820/263/17 дійшов висновку, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
З викладеного можна дійти висновку, що відповідачем було формально запитано всі документи, які передбачені статтею 53 МК України без зазначення конкретних розбіжностей задекларованої позивачем митної вартості, тому такий запит відповідача не мав на меті та на стосувався визначення митної вартості товару.
Відсутність належного обґрунтування митним органом причин та суті запиту додаткових документів є однією із підстав для подальшого визнання рішення про коригування митної вартості протиправним.
Щодо обраного відповідачем методу митної вартості, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 55 МКУ прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів повинно містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію, у тому числі щодо митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, яка призвела до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом. При коригуванні митної вартості товарів за другорядними методами, передбаченими статями 59, 60 та 64 цього Кодексу, у рішенні обов'язково зазначаються помер та дата митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів (пункту 2.1 розділу II Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598).
При цьому в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 19 червня 2018 року в справі №826/6346/16 (№К/9901/36092/18).
Проте, як видно з гр. 33 оскаржуваного рішення, коригувань на обсяг партії товарів, умови поставки, комерційних умов тощо, відповідачем не здійснювалось.
Частиною 1 ст. 57 МК встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
При цьому частинами 2, 3, 6 ст.57 передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
У ч.8 ст.57 МК України, зазначено, що лише у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Відповідач неправомірно застосував резервний метод при визначенні митної вартості ігноруючи попередні методи при об'єктивній можливості їх застосування.
В рішенні про коригування митної вартості зазначає, що "у митного органу відсутня інформація стосовно операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами", внаслідок чого він застосовує саме резервній (6) метод.
Митний орган зазначає про неможливість застосування методів визначення митної вартості товарі передбачених п. 2 ч. 1 ст.57 Митного кодексу України, у зв'язку з відсутністю інформації щодо вартості ідентичного, подібного (аналогічного) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, однак таке формальне обґрунтування із загальними висновками не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини 2 статті 55 Митного кодексу України.
Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 06.03.2019 року у справі №809/278/17, у постанові від 27.07.2018 року у справі №809/1174/17 у постанові від 21.02.2018 року у справі №820/17417/14.
Посилання відповідача в рішенні про коригування митної вартості товару на відомості з довідкової інформації не є доказом заниження митної вартості товарів в разі наявності у декларанта всіх документів, які підтверджують обґрунтованість заявленої митної вартості товару за ціною договору та не мають розбіжностей, які б не давали можливість визначити вартість товару.
Слід зазначити, що Єдина автоматизована інформаційна система (ЄАІС) Держмитслужби України закрита для вільного доступу, що позбавляє декларанта можливості довести задекларовану митну вартість. Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого Позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС Держмитслужби України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено.
Аналогічна правова позиція викладена в Рішенні Верховного Суду від 21.02.2018 року у справі № 820/17417/14, від 04.09.2018 року у справі № 818/1186/17.
Отже, вказані позивачем при декларуванні товару відомості не ставлять під сумнів числові значення складових митної вартості, зазначених позивачем у митній декларації, та не свідчать, що у документах декларанта є розбіжності, які не дозволяють встановити вартість товару за основним методом.
Висновки відповідача про заниження позивачем митної вартості товару та надання митному органу недостовірних даних не підтверджуються наявними матеріалами справи, а виявлені невідповідності у поданих позивачем документах не впливають на ціну товару.
Таким чином, на підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що оскаржувані рішення, прийняті Одеською митницею, є необґрунтованими, а відтак позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпроресурс» є такими, що підлягають задоволенню.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Звежинський проти Польщі», заява №34049/96 відповідно до п.71 якого суд повторює, що позбавлення майна, у значенні цього речення, може бути виправданим, лише якщо воно відбувається в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом. Крім того, будь-яке втручання у право власності має відповідати критерію пропорційності (цит. вище справа Брумареску). Суд нагадує, що під час втручання необхідно дотримуватися "справедливої рівноваги" між загальними інтересами суспільства і вимогами захисту основних прав людини (див. рішення у справі «Pressos Compania Naviera S. A. та інші проти Бельгії» від 20 листопада 1995, серія A, N 332, с. 23, п. 38). Цю рівновагу буде порушено, якщо людині доведеться нести надто специфічний або надмірний тягар (див. цит. вище рішення у справі Спорронга і Льонрота. При цьому, п. 73 суд підкреслює, що, розглядаючи питання, які мають загальний інтерес, органи державної влади повинні діяти коректно і дуже послідовно (див. цит. вище рішення у справі «Беєлер проти Італії»). Крім того, як охоронець громадського порядку держава має моральне зобов'язання бути взірцевою, вона повинна стежити за тим, щоб такими були й державні органи, що захищають публічний порядок.
Крім цього, згідно рішення у справі «TOB «Полімерконтейнер» проти України», заява №23620/05, відповідно до п.17 суд повторює, що будь-яке втручання, включаючи те, яке виникло в результаті заходів для забезпечення сплати податків, не повинно порушувати «справедливого балансу» між вимогами загальних інтересів суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Важливість забезпечення такого балансу в цілому відображається в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на зацікавлену особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших авторитетних джерел, рішення у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), від 23 вересня 1982 року, пп. 69-73, серія А №52).
Згідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно зі ст.249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оцінивши докази, наявні в справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про те, що вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Строй Мир» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення щодо визначення (коригування) митної вартості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Розподіл судових витрат
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, враховуючи задоволення позовних вимог та згідно із ст.139 КАС України судові витрати товариства з обмеженою відповідальністю «Строй мир» у загальній сумі 12 217,55 грн., сплачені згідно платіжного доручення № 8481 від 12.09.2023 року підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 12, 14, 44, 139, 242-246 КАС України, суд, -
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпроресурс» до Одеської митниці (відокремлений підрозділ Державної митної служби України) про визнання протиправним та скасування рішення щодо визначення (коригування) митної вартості товару - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500500/2023/000432/2 від 16.06.2023 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпроресурс» суму сплаченого судового збору в розмірі 12 217 грн. 55 коп. (дванадцять тисяч двісті сімнадцять гривень п'ятдесят п'ять копійок).
Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 та п.15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржено, згідно ст.295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпроресурс» (вул. Чорноморського козацтва, буд. 103, офіс 428, м. Одеса, 65003, код ЄДРПОУ 24112229).
Відповідач: Одеська митниця, як відокремлений підрозділ Державної митної служби України (вул. Лип Івана та Юрія, буд.21А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 44005631).
Суддя С.О. Cтефанов