Справа № 420/30351/23
УХВАЛА
24 листопада 2023 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Дубровна В.А., перевіривши виконання вимог статей 160, 161 КАС України за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області, про визнання протиправним та скасування наказів,
встановила :
До суду з позовом звернувся адвокат Губська Христина Юріївна, діюча в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) із позовною заявою до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області (далі - відповідач ГУ ДСНС України в Одеській області), в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ ГУ ДСНС України в Одеській області № 494 від 21.09.2021 “Про преміювання” в частині встановлення ОСОБА_1 премії за серпень 2021 року у розмірі 10 % посадового окладу.
- визнати протиправним та скасувати наказ ГУ ДСНС України в Одеській області № 542 від 12.10.2021 “Про преміювання” в частині встановлення ОСОБА_1 премії за вересень 202І року у розмірі 10 % посадового окладу.
- визвати протиправним та скасувати наказ ГУ ДСНС України в Одеській області № 609 від 09.11.2021 “Про преміюванню в частині встановлення ОСОБА_1 премії за жовтень 2021 року у розмірі 10 % посадового окладу.
- визвати протиправним та скасувати наказ ГУ ДСНС України в Одеській області № 673 від 08.12.2021 “ Про преміювання ” в частині встановлення ОСОБА_1 премії за листопад 2021 року у розмірі 10 % посадового окладу.
- визнати протиправним та скасувати наказ ГУ ДСНС України в Одеській області №676 від 18.09.2023 “Про преміювання полковника служби цивільного захисту ОСОБА_1
- стягнути з Головного управління ДСНС України в Одеській області на користь ОСОБА_1 премію за липень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2021 року у розмірі 110% посадового окладу, встановленого станом на 17 червня 2021 року.
Ухвалою суду від 13.11.2023 року позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення ухвали, зобов'язавши надати до суду заяву про поновлення строку звернення до суду із обов'язковим зазначенням обставин та причин, які можуть бути враховані судом, як поважні для поновлення пропущеного строку із наданням відповідних доказів, або докази дотримання строку звернення до суду з даним позовом, платіжний документ про сплату судового збору в сумі 5 368,00 грн. або документ, який підтверджує підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
16.11.2023 р. представником позивача надано заяву про усунення недоліків, до якої додано документ про сплату судового збору та клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду.
Отже, позивачем усунені недоліки в частині надання до суду платіжного документу про сплату судового збору в сумі 5 368,00 грн.
Вирішуючи заяву позивача про поновлення строку звернення до суду, суддя враховує наступне.
Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч. 5 ст. 122 КАС України, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Як вже зазначалось в ухвалі суду від 13.11.2023 року про залишення позову без руху, відповідно до змісту позовних вимог, основною вимогою у контексті спірних правовідносин є протиправність та скасування наказів відповідача щодо преміювання позивача, датовані 21.09.2021 р., 12.10.2021 р, 09.11.2021 р., 08.12.2021 р., 18.09.2023 р.
При цьому, спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Оскільки позивач звернувся до суду з даними позовними вимогами засобами поштового зв'язку 02.11.2023 року, тому місячний строк звернення до суду є пропущеним.
У первинній заяві про поновлення пропущеного строку позивач вказував, що про існування оскаржуваних наказів він дізнався 16.05.2023 року під час судового розгляду справи № 420/22855/21, а тому до завершення апеляційного та касаційного провадження у даній справі не вважав за потрібне звертатись до суду.
В ухвалі від 13.11.2023 року суд відмовивши позивачу у задоволенні даної заяви, визнав вказані обставини такими, що не підтверджують об'єктивну неможливість чи ускладнення для позивача звернутись до суду у місячний строк,а тому строк звернення до суду пропущений з причин, які виникли з волі позивача, а, отже, не є поважними.
У клопотанні від 16.11.2023 року про поновлення строку звернення до суду представник позивача повторно наголошує, що позивач дізнався про наявність оскаржуваних наказів лише 16.05.2023 р. під час судового розгляду справи № 420/22855/21 по суті. При цьому, вказує, що подання окремого позову про визнання незаконними оскаржуваних наказів до остаточного вирішення спору справі № 420/22855/21 створило б одночасну множинність позовів щодо пов'язаних між собою обставин преміювання позивача. Тому, оскаржувані накази є протиправними з моменту скасування первинного Наказу № 395 від 10.08.2021. Зважаючи на те, що 15.08.2023 П'ятим апеляційним адміністративним судом рішення Одеського окружного адміністративного суду по справ № 420/22855/21, яким скасовані первинні Наказ № 355 від 23.07.2021 та Наказ № 395 від 10.08.2021 - залишено без змін, а 05.10.2023 Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу ОСОБА_1 у зазначеній справі повернуто скаржнику, копію якої ОСОБА_1 отримав засобами поштового зв'язку 18.10.2023, ОСОБА_1 набув процесуальної можливості звернутись з цим позовом. При цьому, додатково вказує, що отримуючи грошове забезпечення протягом серпня-грудня 2021 року, у т.ч. оскаржуваний розмір премії, позивач вважав, що згідно Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затвердженої наказом МВС України від 20.07.2018 № 623 (далі- Інструкція № 623) протягом усього періоду перебування в розпорядженні йому буде нараховуватись саме той розмір грошового забезпечення, який був йому встановлений на момент його виведення до такого розпорядження у липні 2021 року. А тому не міг знати про не, що в подальшому щомісяця будуть виноситись окремі накази про преміювання.
Вирішуючи питання щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду з урахуванням вказаних доводів представника позивача, суддя вказує про таке.
Як вказано представником позивача, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у справі № 380/15245/22 від 25.04.2023 висловився щодо строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці при звільненні з публічної служби.
При цьому, матеріали позовної заяви свідчать проте, що позивач проходить службу цивільного захисту в ГУ ДСНС України в Одеській області, а відтак покликання представника позивача на постанову Верховного Суду від 25.04.2023 по справі № 380/15245/22 є безпідставним.
З огляду на вказане є безпідставним твердження представника позивача, що до спірних правовідносин належить застосувати положення частини другої статті 233 КЗпП України, про що вже зазначалось судом в ухвалі від 13.11.2023 р.
Як зазначалось судом в ухвалі від 13.11.2023 року, за позицією Верховного Суду, викладеної у постанові від 16 жовтня 2020 року у справі №640/18439/19 та від 19 січня 2021 року у справі №440/4686/1, вирішення питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом не ставиться в залежність від порядку отримання наказів, а вирішується з огляду на факт, коли він дізнався або повинен був дізнатись про порушення такого права.
З огляду на вказане, довід представника позивача про не отримання позивачем оскаржуваних наказів суд вважає безпідставним.
Щодо доводів представника позивача про те, що будучи обізнаним про існування оскаржуваних наказів 16.05.2023 року, проте тільки після отримання 18.10.2023 ухвали Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 05.10.2023 про повернення касаційної скарги ОСОБА_1 у справі № 420/22855/21 скаржнику, ОСОБА_1 набув процесуальної можливості звернутись з цим позовом, то суд враховує наступне.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття "дізнався" та "повинен був дізнатись".
Під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Отже, очікування набрання законної сили судового рішення по справі № 420/22855/21 є обставиною, яка виникла суб'єктивно, залежно від волі позивача, а тому не підтверджує об'єктивну неможливість чи ускладнення для позивача звернутись до суду протягом місяця після обізнаності про існування оскаржуваних наказів, тобто у період з 17.05.2023 до 17.06.2023 р
Щодо доводу представника позивача про те, що з моменту скасування первинного наказу № 395 від 10.08.2021 про преміювання у справі № 420/22855/21 оскаржувані накази є протиправними з огляду на їх взаємопов'язаність, то суд вважає його помилковим, оскільки зміст оскаржуваних наказів не містиь посилання на їх прийняття на підставі наказу № 395 від 10.08.2021 р.
Суд зауважує, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011). Такі обмеження направлені на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Відповідно до пункту 6 частини 5 статті 44 КАС України, учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Отже суд дійшов висновку про те, що строк звернення до суду пропущений з причин, які виникли з волі позивача, а, отже, не є поважними. Жодних належних та допустимих доказів поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, які б унеможливлювали і не залежали б від волі позивача своєчасно звернутися за судовим захистом, позивачем не надано та судом не знайдено.
Аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 123, яка кореспондується з п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України, якими зокрема, передбачено, якщо заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Оскільки з позовними вимогами позивач звернувся до суду поза межами строку, встановленого частиною 5 статті 122 КАС України, а зазначені у клопотанні від 16.11.2023 року підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду визнані неповажними та необґрунтованими, суддя приходить до висновку про повернення позивачу позовної заяви згідно приписів ч. 2 ст. 123 КАС України.
Керуючись ч. 4 ст. 169, 243, 248 КАС України,
ухвалила:
У задоволенні клопотання представника позивача адвоката Губською Христини Юріївни від 16.11.2023 року про поновлення строку звернення до суду - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області, про визнання протиправним та скасування наказів разом з доданими документами повернути позивачеві.
Роз'яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали надіслати позивачу.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду в 15-денний строк з дня її підписання.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя В.А. Дубровна