МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 жовтня 2023 р. № 400/1640/19
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю секретаря судового засідання Тяннікової А.С., представника позивача Краснікової Я.В., представника відповідача Коперсака М.С. за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Морський" спеціалізований порт Ніка - Тера" до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.05.2019 № 0002664915, № 0002674915, № 0002684915,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Морський спеціалізований порт Ніка-Тера» (далі - Товариство або позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Одеського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - Офіс або відповідач), що містив вимоги:
визнати протиправним та скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення № 0002684915 від 14.05.2019 щодо збільшення податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, на суму 26 119 грн та нарахування штрафних санкцій у розмірі 6 530 грн;
визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0002674915 від 14.05.2019 в частині збільшення податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 564 572 грн та нарахування штрафних санкцій у розмірі 282 286 грн;
визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0002664915 від 14.05.2019 в частині застосування штрафних санкцій за платежем податок на прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 85 181,88 грн.
Рішенням від 12.12.2019 (т. 4, арк. 62-71) Миколаївський окружний адміністративний суд позов Товариства задовольнив.
Постановою від 09.07.2020 (т. 4, арк. 154-166) П'ятий апеляційний адміністративний суд апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної податкової служби України задовольнив частково, рішення Миколаївського окружного адміністративного скасував в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.05.2019 № 0002664915, прийняв в цій частині нове рішення, яким відмовив у задоволенні відповідної позовної вимоги.
За результатами розгляду касаційних скарг Товариства та Офісу постановою від 11.11.2021 Верховний Суд рішення Миколаївського окружного адміністративного суду та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду скасував «… в частині вирішення позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.05.2019 року: №0002664915 в частині застосування штрафних санкцій за платежем податок на прибуток іноземних юридичних осіб в розмірі 85181,88 грн; №0002674915 в частині визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 14 250,00 грн та у відповідній частині штрафних санкцій, та №0002684915 в частині визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 12825 грн, та у відповідній частині штрафних санкцій …», справу в цій частині вимог направив на новий розгляд до суду першої інстанції (т. 5, арк. 127-140).
У постанові Верховний Суд, зокрема, зазначив, що під час нового розгляду справи необхідно надати оцінку правомірності нарахування позивачем податкового кредиту (14 250 грн) та віднесення відповідних сум до складу валових витрат (12 825 грн) за наслідками господарських операцій з контрагентом ТОВ «Кремпуть», з огляду на доводи контролюючого органу про нереальність відповідних господарських операцій. Також Верховний Суд вказав, що суди першої та апеляційної інстанції дійшли протилежних висновків щодо правомірності накладення на позивача на підставі статті 126 Податкового кодексу України штрафу в сумі 85 181,88 грн (порушення - утримання та сплата до бюджету податку з доходів нерезидента пізніше терміну, встановленого підпунктом 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 Податкового кодексу України), при цьому «… поза межами дослідження судів попередніх інстанцій залишилось те, коли, яким чином та у який спосіб позивачу стало відомо про дати фактичного перерахування коштів (сум доходів) органом державної виконавчої служби на рахунок нерезидента Sandypool LTD (Кіпр) та коли саме у нього виник обов'язок з утримання й перерахування до бюджету податку з таких доходів …».
З урахуванням мотивів і висновків, що викладені у постанові Верховного Суду, Миколаївський окружний адміністративний суд ухвалою від 07.12.2021 про прийняття справи до розгляду, серед іншого, зобов'язав позивача подати до суду:
інформацію (за наявності) щодо керівника ТОВ «КРЕМПУТЬ», що необхідна для виклику цієї особи до суду в якості свідка (адресу, місце проживання, адресу місця роботи, дату та місце народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків, реквізити паспорта, номер телефону, адресу електронної пошти);
письмові пояснення щодо первинних документів, які, на думку позивача, підтверджують дотримання ним строків, установлених підпунктом 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 Податкового кодексу України (ППР № 0002664915);
письмові пояснення (з доказами на їх підтвердження) щодо того, коли саме, яким чином та у який спосіб йому стало відомо про дати фактичного перерахування коштів (сум доходів) органом державної виконавчої служби на рахунок нерезидента Sandypool LTD (Кіпр) та коли саме у нього виник обов'язок з утримання й перерахування до бюджету податку з таких доходів.
Відповідач також був зобов'язаний подати інформацію щодо керівника ТОВ «КРЕМПУТЬ» та письмові пояснення щодо доказів, на підставі яких був зроблений висновок про порушення позивачем підпункту 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 Податкового кодексу України (ППР № 0002664915).
Товариство подало пояснення (т. 5, арк. 168-183, 225-228).
Відповідач подав пояснення (т. 5, арк. 189-195, т. 6, арк. 29-32).
Ухвалою від 13.01.2022 (т. 5, арк. 201-202) суд задовольнив клопотання представника відповідача (т. 5, арк. 161-163) та замінив Офіс його правонаступником - Південним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків.
В судовому засіданні представник Товариства вимоги адміністративного позову підтримала, представник відповідача (брав участь в режимі відеоконференції) просив у задоволенні позову відмовити.
Як встановлено судом, з 23.01.2019 до 27.03.2019 посадові особи Офісу провели документальну планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.07.2016 до 30.09.2018, валютного законодавства за період з 01.07.2016 до 30.09.2018, з питань єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.07.2016 до 30.09.2018, результати якої оформили актом від 10.04.2019 № 27/28-10-49-15/22439446 (далі - Акт, т. 1, арк. 21-220, т. 2, арк. 1-148).
Згідно з висновками Акта (з урахуванням відповіді контролюючого органу від 11.05.2019 № 23864/10/28/10-49-15, т. 2, арк. 169-190, на заперечення позивача до Акта від 26.04.2019 № 685/41, т. 2, арк. 149-168), Товариство порушило:
пункт 44.1, пункт 44.2 статті 44, підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункт 135.1 статті 135 Податкового кодексу України, статті 1, 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996), пункт 2.4 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, з урахуванням умови пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 «Зобов'язання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 № 20, пункт 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290, пункт 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 26 119 грн, в тому числі: за період з 01.07.2016 до 31.12.2016 податок на прибуток занижено на суму 25 714 грн, за 2017 рік податок на прибуток занижено на суму 405 грн;
підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, підпункт 192.1.1 пункту 192.1, пункт 192.2 статті 192, пункт 198.1, пункт 198.2, пункт 198.3, пункт 198.6 статті 198, пункт 200.1, пункт 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, Закон № 996, пункт 21, пункт 26 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307 «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної», Закон № 996, Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 584 992 грн, в тому числі за липень 2016 року на суму 26 662 грн, за вересень 2016 року на суму 880 грн, за жовтень 2016 року на суму 288 грн, за листопад 2016 року на суму 740 грн, за грудень 2016 року на суму 18 725 грн, за лютий 2017 року на суму 450 грн, за березень 2017 року на суму 403 397 грн, за травень 2017 року на суму 1 625 грн, за грудень 2017 року на суму 4 633 грн, за квітень 2018 року на суму 122 889 грн, за липень 2018 року на суму 4 633 грн;
підпункт 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 Податкового кодексу України, в результаті чого при сплаті доходу нерезиденту компанії «SANDYPOOL LTD» (Кіпр) підприємством ТОВ «МСП НІКА-ТЕРА» несвоєчасно здійснено утримання та сплату податку з доходів нерезидента за рахунок виплати нерезиденту в сумі 496 869,22 грн, та при сплаті доходу нерезиденту компанії «YAVOSUN TRADING LTD» (Кіпр) підприємством ТОВ «МСП НІКА-ТЕРА» несвоєчасно здійснено утримання та сплату податку з доходів нерезидента за рахунок виплати нерезиденту в сумі 13 116,20 грн.
14.05.2019 Офіс прийняв податкові повідомлення-рішення:
№ 0002684915, яким, з посиланням на підпункт 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та абзаци перший, другий пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, збільшив суму грошового зобов'язання Товариства за платежем «Податок на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів» на 32 649 грн, з яких 26 119 грн - за податковими зобов'язаннями, 6 630 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (далі - ППР № 1, т. 2, арк. 195-196). У межах цієї справи, відповідно до постанови Верховного Суду, розглядається правомірність ППР № 1 в сумі 16 031,25 грн, з яких 12 825 грн - за податковими зобов'язаннями (податок за ставкою 18% від вартості (без ПДВ) придбаних Товариством у липні, вересні 2016 року та у лютому 2017 року у Товариства з обмеженою відповідальністю «КРЕМПУТЬ» товарів на загальну суму 71 250 грн товарів), 3 206,25 грн - штраф (25%);
№ 0002674915, яким, з посиланням на підпункт 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, абзаци третій, четвертий пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, збільшив суму грошового зобов'язання Товариства за платежем «Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» на 877 383 грн, з яких 584 922 грн - за податковими зобов'язаннями, 292 461 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (далі - ППР № 2, т. 2, арк. 193-194). У межах цієї справи, відповідно до постанови Верховного Суду, розглядається правомірність ППР № 2 в сумі 21 375 грн, з яких 14 250 грн - за податковими зобов'язаннями (податковий кредит, що був задекларований позивачем у деклараціях з ПДВ (липень 2016 року - 12 920 грн, вересень 2016 року - 880 грн, лютий 2017 року - 450 грн) у зв'язку з придбанням товарів у ТОВ «КРЕМПУТЬ»), 7 125 грн - штраф (50%);
№ 0002664915, яким, з посиланням на підпункт 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, абзац третій статті 126 Податкового кодексу України, застосував до Товариства штраф в сумі 90 925,46 грн за платежем «Податок на прибуток іноземних юридичних осіб» (далі - ППР № 3, т. 2, арк. 191-192). Товариство просило визнати ППР № 3 протиправним частково, в сумі 85 181,88 грн (рядки 1, 3, 5, 6, 10 у розрахунку до ППР № 3, суми 3 613,05 грн, 1 263,15 грн, 126,36 грн, 241,47 грн, 79 907,84 грн відповідно).
На стор. 19-21 Акта («Дохід та фінансовий результат до оподаткування, визначені за правилами бухгалтерського обліку») Офіс вказав, що Товариство відобразило у бухгалтерському обліку «… товарно-матеріальні цінності, нібито придбані у ТОВ «КРЕМПУТЬ», реальність отримання яких не доведено …» на суму 85 500 грн (з ПДВ). Відповідач навів інформацію щодо видаткових накладних, проведених розрахунків та вказав, що позивач не надав «… сертифікати якості (відповідності), посвідчення якості, або інші документи, що засвідчують якість або походження товару, видані компетентними органами, які передбачені умовами пп.5.1 п. 5 «Качество поставляемого товара» по договору від 06.05.2015 № 117/НК-15 та специфікаціями до нього на поставку підприємством ТОВ «Кремпуть» товарно-матеріальних цінностей, номенклатура по яких наведена у додатку 3.1.2.2.1 до акту перевірки … детальний опис порушення наведено у розділі 3.1.2.2 цього акту …».
Розділ 3.1.2.2 Акта - «Податковий кредит». Товариство придбало: шпали дерев'яні тип І-А просочені - 200 шт., резину ОП - 1 000 шт., резину ОП (прокладка ПРБ-1) - 500 шт., болт стиковий без гайки М-27х160 - 200 шт. Доводи, з яких відповідач встановив завищення позивачем податкового кредиту на суму 14 250 грн, викладені на стор. 75-95 Акта. Так, Офіс вказав, що «… відповідно до баз даних реєстри та корисні посилання, технічний засіб - причіп НОМЕР_1 , не зареєстровано …». Цей причіп вказаний у товарно-транспортній накладній на перевезення шпал та резини ОП у кількості 1 000 шт. (№ ТТН-000137 від 22.07.2016, т. 3, арк. 17).
Інші товари, як вказав позивач, були доставлені ТОВ «НОВА ПОШТА» (експрес-накладні - т. 3, арк. 21, 25).
На стор. 77 Акта відповідач вказав: «… щодо безпосереднього транспортування ТОВ «Кремпуть» … товару - Шуруп путовий - 0,5 т. липень, вересень 2016 року, лютий 2017 року, а також документально підтвердженого факту в'їзду згідно журналу реєстрації в'їзду/виїзду на територію підприємства поставлених ТМЦ на ТОВ «МСП НІКА-ТЕРА» до перевірки не надано …». Суд зауважив, що товар «шуруп путовий» відсутній у видаткових та у податкових накладних.
Відповідач зазначив, що позивач не надав паспорти якості (відповідності) заводу - виробника, які передбачено умовами договору. Суд зауважив, що, згідно з процитованим відповідачем в Акті договором, якість товару має підтверджуватися сертифікатами якості (відповідності) у випадку, якщо це передбачено законодавством.
Крім того, до заперечень до Акта Товариство додало сертифікати якості на 4 арк. (т. 2, арк. 166-166а, т. 3, арк. 28-31).
З посиланням на наявну податкову інформацію про «ланцюги постачання» відповідач в Акті зазначив про неможливість здійснення постачання товарів, придбання яких було задекларовано Товариством.
Крім того, на стор. 92 Акта вказано про складення 26.03.2018 посадовими особами Головного управління ДФС у Полтавській області «акта відсутності ТОВ «КРЕМПУТЬ» … за податковою адресою», а на стор. 94 Акта міститься інформація про внесення у грудні 2017 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про вчинене службовими особами ТОВ «КРЕМПУТЬ» кримінальне правопорушення.
У справі також наявний вирок Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області (т. 4, арк. 17-18), яким ОСОБА_1 (директора ТОВ «КРЕМПУТЬ») було визнано винуватим за частиною першою статті 366 Кримінального кодексу України (т. 4, арк. 17-18).
На підтвердження господарських операцій з ТОВ «КРЕМПУТЬ» Товариство подало до контролюючого органу:
договір поставки від 06.05.2015 № 117/НК-15 (т. 3, арк. 7-10);
видаткову накладну від 22.07.2016 № РН-0443 (шпала дерев'яна просочена тип І-А) на суму 72 720 грн (т. 3, арк. 11);
платіжне доручення від 27.07.2016 № 35938 на суму 72 720 грн (т. 3, арк. 12);
товарно-транспортну накладну від 22.07.2016 № ТТН-000137 (т. 3, арк. 13);
податкову накладну від 22.07.2016 № 48 на суму 72 720 грн (т. 3, арк. 14);
видаткову накладну від 22.07.2016 № РН-0444 (резина ОП) на суму 4 800 грн (т. 3, арк. 15);
платіжне доручення від 26.07.2016 № 35887 на суму 4 800 грн (т. 3, арк. 16);
податкову накладну від 22.07.2016 № 49 на суму 4 800 грн (т. 3, арк. 18);
видаткову накладну від 15.09.2016 № РН-0505 (болт стиковий без гайки М-27х160) на суму 5 280 грн (т. 3, арк. 19);
платіжне доручення від 20.09.2016 № 38950 на суму 5 280 грн (т. 3, арк. 20);
експрес-накладну від 15.09.2016 № 20 4000 1778 6904 (т. 3, арк. 21);
податкову накладну від 15.09.2016 № 32 на суму 5 280 грн (т. 3, арк. 22);
видаткову накладну від 15.02.2017 № РН-0000020 (резина ОП) на суму 2 700 грн (т. 3, арк. 23);
платіжне доручення від 21.02.2016 № 47558 на суму 2 700 грн (т. 3, арк. 24);
експрес-накладну від 15.02.2017 № 59998042738785 (т. 3, арк. 25);
податкову накладну від 15.02.2017 № 9 на суму 2 700 грн (т. 3, арк. 26);
зазначені вище паспорти, сертифікати відповідності, сертифікат якості (т. 3, арк. 28-31).
З цих документів суд встановив, що поставка відбулася у липні, вересні 2016 року та у лютому 2017 року.
Товари були оприбутковані позивачем, про що вказано на стор. 78 Акта.
Сторони не подали суду інформації щодо директора ТОВ «КРЕМПУТЬ», наявність якої дозволила б викликати цю особу в якості свідка.
На стор. 63-65 Акта вказано, що посадові особи Офісу виявили 11 фактів невиконання позивачем вимог, що викладені у підпункті 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 Податкового кодексу України. Згідно з чинною у 2016-2017 роках редакцією цієї норми, резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у підпункті 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.
Товариство заперечило 5 порушень.
Відповідно до Акта:
1. Дохід нерезиденту в сумі 65 438, 40 дол. США (1 770 391,41 грн) був виплачений 30.11.2017 (платіжне доручення № 312), податок з доходу був перерахований до бюджету 04.12.2017. Товариство факт перерахування коштів 30.11.2017 заперечило та пояснило, що платіжне доручення № 312 на суму 65 438,40 дол. США було відправлено до банківської установи 04.12.2017, але не було виконано банком. При цьому, платіжне доручення від 04.12.2017 № 66076 на суму податку (36 130,50 грн) було виконано банком (т. 3, арк. 134). Дохід на користь нерезидента був виплачений 24.01.2018 (34 401,49 дол. США) та 25.01.2018 (31 036,91 дол. США), що підтверджується банківськими виписками (т. 3, арк. 128). Отже, податок з доходу був сплачений раніше, ніж був виплачений дохід. Будь-яких заперечень щодо цих обставин відповідач не висловив, докази на спростування доводів позивача не подав.
2. Головним управлінням юстиції перераховані компанії «SANDYPOOL LTD» примусово стягнуті з Товариства грошові кошти в сумі 133 414,54 дол. США (3 152 325,46 грн) в рахунок погашення заборгованості по сплаті нарахованих процентів (операція за № 12588 від 15.12.2016 відображена в бухгалтерському обліку підприємства у журналі операції програми ІС: підприємство); податок на доходи нерезидента (частина) перераховано Товариством до бюджету згідно з платіжним дорученням від 08.12.2016 № 43505 на суму 51 701,69 грн, залишок суми податку - 12 631,49 грн перераховано згідно з платіжним дорученням від 26.12.2016 № 44691.
3. Головним управлінням юстиції перераховані компанії «SANDYPOOL LTD» примусово стягнуті з Товариства грошові кошти в сумі 5 415,50 євро (150 291,69 грн) в рахунок погашення заборгованості по сплаті нарахованих процентів (операція за № 12588 від 15.12.2016 відображена в бухгалтерському обліку підприємства у журналі операції програми ІС: підприємство); податок на доходи нерезидента (частина) перераховано Товариством до бюджету згідно з платіжним дорученням від 08.12.2016 № 43504 на суму 1 803,60 грн, залишок суми податку - 1 263,58 грн перераховано згідно з платіжним дорученням від 27.12.2016 № 44773.
4. Головним управлінням юстиції перераховані компанії «SANDYPOOL LTD» примусово стягнуті з Товариства грошові кошти в сумі 22 922,88 швейцарських франків (592 381,20 грн) в рахунок погашення заборгованості по сплаті нарахованих процентів (операція за № 12588 від 15.12.2016 відображена в бухгалтерському обліку підприємства у журналі операції програми ІС: підприємство); податок на доходи нерезидента (частина) перераховано Товариством до бюджету згідно з платіжним дорученням від 08.12.2016 № 43503 на суму 9 374,73 грн, залишок суми податку - 2 714,69 грн перераховано згідно з платіжним дорученням від 27.12.2016 № 44691.
5. Головним управлінням юстиції перераховані компанії «SANDYPOOL LTD» примусово стягнуті з Товариства грошові кошти в сумі 767 750,85 дол. США (19 685 499,03 грн) в рахунок погашення заборгованості по сплаті нарахованих процентів (операція за № 12465 від 25.10.2016 відображена в бухгалтерському обліку підприємства у журналі операції програми ІС: підприємство); податок на доходи нерезидента перераховано Товариством до бюджету згідно з платіжним дорученням від 08.12.2016 № 43502 на суму 399 539,22 грн.
З урахуванням цього Офіс встановив, що Товариство сплатило податок у сумах: 36 130,50 грн, 12 631,49 грн, 1 263,58 грн, 2 714,69 грн, 399 539,22 грн несвоєчасно, тому, з посиланням на статтю 126 Податкового кодексу України, застосувало до позивача штраф в сумі 85 181,88 грн.
Відповідно до пункту 126.1 статті 126 («Порушення правил сплати (перерахування) податків») Податкового кодексу України (в редакції, що була чинною у травні 2019 року), у разі, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляду штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Позивач вказав, що зазначені вище суми були примусово стягнуті з його рахунків на рахунки органу державної виконавчої служби (в межах відповідного виконавчого провадження), про дати перерахування грошових сум виконавчою службою на користь стягувача-нерезидента (що, власне, і є датами виплати доходу у розумінні підпункту 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 Податкового кодексу України) інформації у Товариства не було. Після отримання відповідних відомостей від стягувача позивач відобразив операції у бухгалтерському обліку та сплатив податок. На думку Товариства, утримання та перерахування до бюджету податку було обов'язком органу державної виконавчої служби, оскільки саме він здійснював виплати.
При прийнятті рішення суд виходив з такого.
Відповідно до норм Кодексу адміністративного судочинства України (статті 72-78, 90), суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, на підставі належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів. Обов'язок доведення правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень (відповідно, й факту порушення платником податків норм податкового законодавства) покладений на контролюючий орган. Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
На переконання суду, надані Товариством відповідачу документи (докази) підтверджують здійснення господарських операцій та доводять правильність декларування позивачем витрат та податкового кредиту.
Згідно з Актом, єдина претензія контролюючого органу до документів - сумніви щодо товарно-транспортної накладної. Заперечуючи факт транспортування товарів, відповідач вказав про відсутність у нього інформації про державну реєстрацію причепу. Допустимий доказ на підтвердження факту відсутності реєстрації транспортного засобу у справі відсутній, посилань на нього Акт не містить.
Крім того, Товариство не декларувало витрати та податковий кредит у зв'язку із отриманням ним послуг з перевезення, тому товарно-транспортна накладна не є первинним документом, що підтверджує господарську операцію з придбання товарів.
Відповідач не подав суду доказів, що підтверджують висновки Акта.
Оцінюючи доводи Офісу, суд зазначив, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік певного платника податків від інших осіб, від господарських та виробничих можливостей контрагента. Відсутність, за твердженням відповідача, у контрагента власних або орендованих основних засобів не свідчить про безтоварність операцій. Переконання контролюючого органу про те, що контрагенти позивача не мали достатньої кількості трудових та матеріальних ресурсів для здійснення господарських операцій, не можуть слугувати беззаперечними доводами щодо фактичного нездійснення господарських операцій, оскільки вони не підтверджені належними та допустимими доказами, базуються на узагальненій податковій інформації без проведення контрольних заходів щодо постачальників позивача та дослідження первинних документів. Така позиція узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 16.01.2018, 15.05.2018, 11.09.2019 у справах №№ 826/1398/14, 810/4391/16, 804/4787/16 відповідно.
Відсутність у спірних контрагентів матеріальних та трудових ресурсів також не виключає можливості реального виконання ними господарської діяльності та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу. Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.
Верховний Суд у постанові від 17.02.2020 у справі № 826/2926/14 зауважив, що контролюючий орган повинен довести та надати належні докази, які б свідчили, що наявні у контрагентів трудові ресурси та матеріальне-технічне забезпечення були недостатніми для виконання умов договору.
Законодавством не пред'являються вимоги до суб'єктів підприємницької діяльності стосовно кількості працівників у штаті підприємства, наявності тих чи інших основних фондів, зокрема, складських приміщень, транспортних засобів тощо для здійснення господарської діяльності. Проте, податковий орган має довести, що відсутність таких ресурсів унеможливила в кожному конкретному випадку реальну можливість виконання правочину.
Податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів, не є належним доказом у розумінні процесуального закону і сама по собі не породжує правових наслідків для платника податків.
Таке правозастосування відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 27.03.2018 у справі № 816/809/17, від 15.05.2018 у справі № 810/4391/16.
Суд зазначив, що пунктом 73.5 статті 73 Податкового кодексу України контролюючим органам надано право, з метою отримання податкової інформації, необхідної у зв'язку з проведенням перевірки, здійснювати зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Під час зустрічної звірки: здійснюється співставлення даних, отриманих від платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин, з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування повноти їх відображення в обліку платника податків.
Цим правом відповідач не скористався, належних та допустимих доказів, що спростовують факти поставки товарів, суду не подав.
Відсутність 26.03.2018 за податковою адресою працівників ТОВ «КРЕМПУТЬ» (стор. 92 Акта) жодним чином не впливає на оцінку господарських операцій позивача з цим постачальником у липні, вересні 2016 року та у лютому 2017 року.
Інформація про кримінальне провадження (стор. 94 Акта) не є доказом вчинення позивачем порушень податкового законодавства.
Відповідно до частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Як зазначено у постанові Верховного Суду від 29.03.2018 у справі № 826/3498/15, вирок суду має обов'язкове значення для адміністративного суду лише в частині встановлення фактичних обставин.
У постанові від 04.09.2018 у справі № 826/18952/14 Верховний суд вказав, що сам факт наявності вироку, ухваленого на підставі угоди у кримінальному провадженні (саме таку угоду між прокурором і ОСОБА_1 затвердив Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області), не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій.
У вироку (т. 4, арк. 17-18) зазначено про незаконне включення ТОВ «КРЕМПУТЬ» до складу податкового кредиту сум, зазначених у податкових накладних, що були складені ТОВ «Аріал-торг» (від 26.01.2016 № 148), ТОВ «Актив Айті Сервіс» (від 09.09.2016 № 62, від 16.09.2016 № 164, від 21.09.2016 № 167).
Суд зауважив, що інформації про господарські операції ТОВ «КРЕМПУТЬ» та ТОВ «Аріал-торг» Акт не містить, а вказані у вироку податкові накладні № 62, № 164 № 167 (ТОВ «Актив Айті Сервіс») відсутні навіть в описаному відповідачем «ланцюгу постачання».
Отже, інформація, що міститься у вироку, не має відношення до тих подій, наслідки яких стали підставою для відповідних висновків контролюючого органу.
З урахуванням наведеного суд встановив відсутність у відповідача права на збільшення грошових зобов'язань позивача (ППР № 1 та ППР № 2 у відповідних частинах).
Також суд визнав обґрунтованими позовні вимоги в частині визнання протиправним накладення на Товариства штрафу (ППР № 3) з таких підстав.
1. Несвоєчасну сплату податку в сумі 36 130,50 грн (безпосереднє перерахування позивачем коштів на користь нерезидента) відповідач не довів, тому твердження відповідача про порушення підпункту 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 є безпідставним.
2. У підпункті 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 Податкового кодексу України йдеться про утримання резидентом (який здійснює на користь нерезидента виплату доходу з джерелом його походження з України) та сплату за рахунок цього доходу податку. Відповідні кошти нерезиденту перерахував не позивач, а орган державної виконавчої служби.
3. Відповідач безпідставно ототожнив стягнення коштів з рахунків позивача з виплатою доходу на користь нерезидента.
Як зазначено у розділі VII затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 Інструкції з організації примусового виконання рішень (у редакції, що була чинною у 2016-2017 роках), стягнуті з боржника грошові суми підлягають зарахуванню на рахунки для обліку депозитних сум і зарахування стягнутих з боржників коштів та їх виплати стягувачам, у тому числі в іноземній валюті, відкриті Міністерством юстиції України, головними територіальними управліннями юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі, відділами державної виконавчої служби в органах, що здійснюють казначейське обслуговування (в іноземній валюті - в банках), приватними виконавцями - в банках (далі - депозитний рахунок).
Органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем щодо депозитного рахунку заводиться книга обліку депозитних сум.
В органі державної виконавчої служби ведення книг обліку за кожним рахунком здійснюється відповідальною особою, яка визначається розпорядчим документом начальника органу державної виконавчої служби (далі - відповідальна особа). Відповідальна особа здійснює підготовку розрахункових документів про перерахування коштів, ведення необхідних нарядів банківських документів та розпоряджень державних виконавців, підготовку звітності щодо коштів на рахунках органів державної виконавчої служби.
При надходженні коштів на депозитний рахунок органу державної виконавчої служби відповідальна особа повинна не пізніше наступного робочого дня повідомити начальника органу державної виконавчої служби, від якого боржника чи стягувача надійшли кошти і в якій сумі. Начальник органу державної виконавчої служби на виписці з рахунку Державної казначейської служби України або банку ставить напис «ознайомлений», підпис та дату ознайомлення.
Після цього не пізніше наступного робочого дня відповідальна особа повідомляє державного виконавця про надходження депозитних сум. Державний виконавець на виписці Державної казначейської служби України або банку поряд із сумою, що надійшла на рахунок, ставить дату та підпис.
У разі відсутності відомостей, яким чином проводити виплату коштів, виконавець повідомляє стягувача про наявність належних йому коштів та пропонує йому повідомити шляхи отримання ним коштів (через фінансові установи з обов'язковими зазначенням реквізитів для перерахування коштів або поштовим переказом із зазначенням повної адреси стягувача).
У разі достатності суми для покриття всіх вимог стягувача та наявності відомостей від стягувача про шляхи отримання ним коштів державний виконавець не пізніше ніж протягом трьох робочих днів від дня ознайомлення з інформацією про надходження коштів готує одне розпорядження, яким визначає належність указаних коштів та спосіб перерахування стягувачу, яке затверджується начальником органу державної виконавчої служби.
Підготовка розрахункових документів про перерахування коштів здійснюється відповідальною особою не пізніше ніж протягом трьох робочих днів з дня отримання розпорядження державного виконавця.
Перерахування коштів з рахунків органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця здійснюється на підставі платіжних доручень.
Таким чином, процедура отримання стягувачем коштів, що надійшли на депозитний рахунок органу державної виконавчої служби від боржника, є досить тривалою, тому твердження відповідача про те, що позивач мав утримати та сплатити податок у ті дні, коли відбулося стягнення, є безпідставними. В Акті не вказано, коли саме був виплачений дохід, тому інформація про кількість днів прострочення не може вважатися достовірною.
4. Як вказано вище, статтею 126 Податкового кодексу України (у відповідній редакції) встановлена відповідальність за несвоєчасну сплату платником податків узгодженої суми податкового зобов'язання. На думку суду, підстав для застосування цієї норми (навіть за умови доведеності порушення позивачем підпункту 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 Податкового кодексу України) не було, оскільки санкції за порушення правил нарахування, утримання та сплати (перерахування) податків у джерела виплати встановлені іншою нормою - статтею 127 Податкового кодексу України (у відповідній редакції).Так, згідно з абзацами першим та другим пункту 127.1 статті 127 Податкового кодексу України, ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. В абзацах третьому та четвертому пункту 127.1 йдеться про повторне протягом 1095 днів порушення, та порушення, що протягом вказаного строку вчинено втретє та більше разів (штраф - 50% та 75% відповідно).
Товариство оскаржило ППР № 3 в частині, заперечуючи проти певних доводів відповідача. Суд встановив, що відповідач не мав підстав для застосування статті 126 Податкового кодексу України (незалежно від того, чи є доведеними викладені в Акті порушення), тому визнав за необхідне вийти за межі позовних вимог та скасувати ППР № 3 у повному обсязі.
Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, сплачена Товариством сума судового збору - 14 470,33 грн підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. На частину цієї суми (12 549 грн), згідно з постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду, Миколаївський окружний адміністративний суд 27.11.2020 видав виконавчий лист (т. 4, арк. 174). Отже, за цим рішенням стягненню підлягає різниця - 1 921 грн.
Керуючись статтями 2, 9, 19, 139, 241 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Морський" спеціалізований порт Ніка - Тера" (вул. Айвазовського, 23, м. Миколаїв, 54052, ідентифікаційний код: 22439446) до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (проспект Шевченка, буд. 15/1, м. Одеса, 65015, ідентифікаційний код: 44104032) задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати прийняте 14.05.2019 Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби податкове повідомлення - рішення № 0002664915.
Визнати протиправним та скасувати прийняте 14.05.2019 Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби податкове повідомлення - рішення № 0002674915 в частині збільшення податкового зобов'язання на суму 14 250 грн та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 7 125 грн.
Визнати протиправним та скасувати прийняте 14.05.2019 Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби податкове повідомлення - рішення № 0002684915 в частині збільшення податкового зобов'язання на суму 12 825 грн та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 3 206,25 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (проспект Шевченка, буд. 15/1, м. Одеса, 65015, ідентифікаційний код: 44104032) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю " Морський" спеціалізований порт Ніка - Тера" (вул. Айвазовського, 23, м. Миколаїв, 54052, ідентифікаційний код: 22439446) судовий збір у сумі 1 921 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Дата складення повного судового рішення - 27.11.2023
Суддя В.В. Птичкіна