МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 листопада 2023 р. Справа № 400/8887/23
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Малих О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 ,
до відповідача:Військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 ,
про:визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі також - відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправним бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не звільнення ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» згідно поданого мною рапорту від 20.03.2023 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення, яким достроково звільнити ОСОБА_1 з військової служби згідно поданого рапорту від 20.03.2023 року.
Ухвалою від 25.07.2023 року суд відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач звертався із рапортом на ім'я командира Військової частини НОМЕР_1 , в якій проходить військову службу. У рапорті просив звільнити його з військової служби на підставі статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Однак станом на момент подачі позову рішення по суті рапорту відповідачем не надано, з військової служби не звільнено.
Відповідач відзив на адміністративний позов не надав, про розгляд справи повідомлений належним чином.
Згідно ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
З'ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:
Солдат ОСОБА_1 проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 на посаді Стрілець-снайпер.
20.03.2023 року позивачем було підготовлено рапорт щодо звільнення з військової служби за пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Додатками зазначено ряд нотаріально завірених копій документів. Зокрема:
- свідоцтва про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , серії НОМЕР_2 ; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , серії НОМЕР_3 ; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , серії НОМЕР_4 ;
- посвідчення про багатодітну сім'ю серії НОМЕР_5 ;
- довідку сільської ради, що діти знаходяться на утриманні позивача.
Рапорт позивача зареєстрований в журналі реєстрації вхідних документів Військової частини НОМЕР_1 за вх. № 2736 від 25.03.2023 року.
Відповідач листом від 14.04.2023 року № 642/вих3ВГ/191 зазначав, що рапорт від 20.03.2023 року поданий без додержання порядку підпорядкованості на ім'я командира військової частини НОМЕР_1 без погодження безпосереднього командира підрозділу, в якому позивач проходить військову службу, та його прямих начальників.
Водночас, матеріали справи не містять відомостей щодо вчинених відповідачем дій (або прийнятих рішень) за результатами поданого рапорту та фактично ці обставини й слугували підставою для звернення до суду із цим позовом.
Приймаючи рішення у справі, суд виходить з наступного:
Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 року № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 року.
На час розгляду справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби, врегульовано нормами Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 року № 2232-XII (далі - Закон №2232), а також нормами Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року № 1153/2008 (далі - Положення № 1153/2008).
Зокрема, ч. 4 ст. 26 Закону № 2232 визначено, що підстави звільнення військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів під час дії воєнного стану.
Підпунктом «г» п. 2 ч. 4 ст. 24 Закону № 2232 передбачено звільнення з військової служби через ряд сімейних обставин або інших поважних причин (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), зокрема - перебування на утриманні військовослужбовця трьої і більше дітей віком до 18 років.
Позивач виявив своє небажання продовжувати проходити військову службу та подав рапорт про звільнення з військової служби на підставі пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону № 2232 - за сімейними обставинами у із перебуванням на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років.
З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для звільнення позивача з військової служби за пп. «г» п. 2 ч. 2, ч. 4. ст. 26 Закону № 2232, оскільки у позивача перебуває на утриманні трьох дітей віком до 18 років.
Разом з тим, відповідно до ч. 7 ст. 26 Закону № 2232, звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Зокрема, ст. 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 року № 548-XIV, передбачено, що із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
Пунктом 233 Положення № 1153/2008 передбачено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються:
- підстави звільнення з військової служби;
- думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю;
- районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Абзац 2 п. 12 Положення № 1153/2008 зазначає, що право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Суд зазначає, що подання рапорту «по команді» означає направлення його в порядку підпорядкування прямому командиру, який після розгляду та задоволення передає далі своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання. І так далі до командира військової частини або іншої посадової особи, що наділена правом вирішувати питання по суті. Лише у разі неприйняття, нерозгляду чи незадоволення рапорту, він подається непрямому, старшому командиру із поясненням причин такої подачі. І так до посадової особи, яка наділена правом звільнення підлеглого військовослужбовця зі служби чи скасування рішень попередніх командирів.
Безпосереднім начальником позивача є командир вказаної Військової частини НОМЕР_1 .
У листі № 642/вих.3ВГ/191 від 14.04.2023 року відповідач зазначає, що позивачем подано рапорт від 20.03.2023 року щодо звільнення з військової служби не по команді без дотримання порядку підпорядкованості.
Водночас, такий рапорт, адресований командиру 2 звіоду 3 роти 1 батальону Військової частини НОМЕР_1 , надійшов та зареєстрований , на нього надана відповідь командиром Військової частини НОМЕР_1 .
Під час воєнного стану подання військовослужбовцем документів на звільнення разом з рапортом не безпосередньому начальнику хоча і є недотриманням приписів ст. 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, п. 233 Положення № 1153/2008, однак не може бути підставою для нерозгляду в розумний строк рапорту військовослужбовця про звільнення з військової служби.
Згідно з абз. 2 та 13 п. 14.10 Розділу ХІV Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 10.04.2009 року № 170 (далі - Інструкція № 170), звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.
Документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби. Наказ по особовому складу про звільнення цих військовослужбовців повинен бути виданий і доведений до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем взяття громадянина на військовий облік та до військової частини за місцем проходження військової служби в строки, що забезпечуватимуть вчасне здавання справ і посад і розрахунок військовослужбовців, а також виконання строків звільнення, визначених Президентом України.
Пунктом 1.5 розділу І Інструкції № 170 визначено, що для встановлення, зміни, призупинення, або припинення правових відносин з громадянами України, які реалізуються наказами посадових осіб по особовому складу, у Генеральному штабі Збройних Сил України, Командуванні об'єднаних сил Збройних Сил України, видах Збройних Сил України, окремих родах сил Збройних Сил України, окремих родах військ Збройних Сил України, органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах, організаціях, (далі - військові частини), оформляються:
- згідно підпункту 1 - подання (додаток 1), рішення колегіальних органів, утворених і діючих відповідно до законодавчих актів і актів Міністерства оборони України, Резерв кандидатів для просування по службі (додаток 2), План переміщення військовослужбовців на посади номенклатури посад (далі - План переміщення на посади) (додаток 16): на військовослужбовців крім тих, які проходять строкову військову службу щодо, зокрема, звільнення з військової служби;
- згідно підпункту 7 - клопотання посадових осіб у вигляді службової характеристики (додаток 7), рапорту, телеграми, списку, донесення, якщо в умовах особливого періоду неможливо оформити документи, визначені підпунктом 1 цього пункту, - на військовослужбовців, які займають посади, передбачені штатами воєнного часу, щодо призначення на посади, переміщення, звільнення з посад і зарахування у розпорядження та звільнення з військової служби (крім громадян, які приймаються на військову службу за контрактом, осіб, які призначені або призначаються на посади вищого офіцерського складу, та тих, призначення яких на посади здійснюється за погодженням з Президентом України).
Пункт 12.11 розділу XII Інструкції № 170 визначає, що перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, зазначено у додатку 19 до Інструкції.
Зокрема, відповідно до п. 5 Додатку 19 Інструкції № 170, при поданні до звільнення з військової служби за підставами: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 року № 413 та визначено пп. «г» п. 1, 2 ч. 4, пп. «ґ» п. 2 ч. 5, пп. «г» п. 2 ч. 6 ст. 26 Закону № 2232, подаються:
- копія аркуша бесіди;
- копія рапорту військовослужбовця;
- документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин;
- копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років).
Відповідно до п. 234 Положення №1153/2008 перед звільненням військовослужбовців уточнюються дані про проходження ними військової служби, документально підтверджуються періоди служби, що підлягають зарахуванню до вислуги в календарному та пільговому обчисленні, проводиться розрахунок вислуги років військової служби.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що розгляд рапорту про звільнення зі служби відбувається за встановленою процедурою, яка включає, зокрема, підготовку подання, перевірку документів, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин. Також уточнюються дані про проходження особою військової служби, документально підтверджуються періоди служби, що підлягають зарахуванню до вислуги в календарному та пільговому обчисленні, проводиться розрахунок вислуги років військової служби.
Згідно пп. 2 п. 225 Положення № 1153/2008 звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п'ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», зокрема, у військових званнях до підполковника (капітана 2 рангу) включно за всіма підставами - командирами корпусів та командувачами військ оперативних командувань і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.
Отже, документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби (як вказує відповідач, рішення щодо звільнення позивача з військової служби має приймати Командувач Військово-Морських Сил Збройних Сил України).
Разом з тим, як вказує позивач у позовній заяві, та що не спростовано відповідачем, жодних дій щодо поданого позивачем рапорту про його звільнення з військової служби за сімейними обставинами, вчинено відповідачем не було.
За своєю правовою природою бездіяльність - пасивна форма поведінки особи, що полягає у невчиненні нею конкретних дій, які вона повинна була і могла вчинити в даних конкретних умовах; так і характеризується свідомим і вольовим актом поведінки особи.
Підсумовуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо нерозгляду рапорту позивача від 20.03.2023 року про звільнення з військової служби.
За викладених обставин, позовні вимоги позивача належить задовольнити шляхом визнання протиправною бездіяльності військової частини щодо нерозгляду рапорту позивача про звільнення з військової служби на підставі пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону № 2232.
У той же час, позовні вимоги про зобов'язання відповідача прийняти рішення про звільнення позивача з військової служби є передчасними та фактично такими, що звернуті на майбутнє, адже їх вирішення безпосередньо залежить від результатів розгляду поданого позивачем рапорту, підготовки передбачених законодавством документів, направлення таких до уповноваженої особи щодо прийняття рішення про звільнення.
Вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зважаючи на відсутність порушення відповідачем прав (інтересів) позивача стосовно прийняття рішення про звільнення з військової служби, позовні вимоги у цій частині не підлягають задоволенню.
Водночас, належним способом захисту прав позивача у спірному випадку є зобов'язання відповідача розглянути рапорт про звільнення з військової служби на підставі пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону № 2232.
Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Судові витрати по справі відсутні.
Керуючись ст.ст. 2, 19, 134, 139, 241 - 246, 260 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ВИРІШИВ:
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ) - задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нерозгляду рапорту ОСОБА_1 від 20.03.2023 року про звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 року № 2232-XII.
3. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ) розглянути рапорт ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 ) від 20.03.2023 року про звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 року № 2232-XII.
4. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 27.11.2023 року.
Суддя О.В. Малих