ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 листопада 2023 рокусправа № 380/8310/23
м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Личаківського відділу соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити дії -
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Личаківського відділу соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, у якій просить:
- визнати протиправною відмову відповідача у видачі позивачу посвідчення реабілітованого, оформлену листом від 16.12.2022 № 26307-9050;
- визнати протиправною відмову відповідача у видачі позивачу посвідчення реабілітованого, оформлену листом від 28.02.2023 № 26307-760;
- встановити факт належності позивачу архівної довідки від 14.07.2022 № 24-П-2/2022, виданої управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області на ім'я ОСОБА_2 ;
- зобов'язати відповідача видати позивачу посвідчення реабілітованого.
В обґрунтування позову зазначив, що при народженні позивач хрещений як ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зазначив, що до 1949 року проживав в селі Гарбузів Зборівського району Тернопільської області. Проте, в 1949 році його разом з батьком ОСОБА_3 , матір'ю - ОСОБА_4 , та сестрою - ОСОБА_5 , безпідставно виселено з постійного місця проживання с. Гарбузів Зборівського району Тернопільської області в Хабаровський край. Там разом з сім'єю перебував з березня 1949 року по липень 1957 року. У 1957 році сім'я позивача звільнена від заслання і отримала дозвіл повернутись в с. Гарбузів Зборівського району Тернопільської області. У 1963 році він отримав Свідоцтво про народження, в якому вказано його ім'я як ОСОБА_6 , оскільки такого імені як « ОСОБА_7 » в СРСР не існувало. Вказав, що, рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 23.12.2021 року, яке набрало законної сили, було встановлено факт належності ОСОБА_1 архівної довідки № 215-в від 24.07.1992 року, виданої комісією з питань поновлення прав реабілітованих Зборівської районної Ради народних депутатів Тернопільської області на ім'я ОСОБА_2 . Вказав, що 16 листопада 2022 року повторно подав усі необхідні документи до Личаківського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, а також і заяву про видачу посвідчення реабілітованої особи. До заяви додавалася довідка № 215-в від 24 липня 1992 року про визнання позивача реабілітованим, яка є підставою для видачі посвідчення реабілітованої особи. Вважає, що вказаний документ відповідає вимогам до такої, які вказані у Законі України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» від 17.04.1991 № 962-ХІІ. Однак, Личаківський відділ соціального захисту надав відмовив позивачу у видачі посвідчення реабілітованої особи, оформивши це листом від 16.12.2022 року № 26307-9050 з, підстав відсутності у довідці № 215-в від 24.07.1992 посилання на орган, який встановив факт безпідставного виселення з постійного місця проживання, а також у зв'язку з тим, що в архівній довідці щодо виселення та перебування на обліку спец переселенців від 14.07.2022 № 24-П-2/2022, виданої управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області, вказано про реабілітацію ОСОБА_2 на підставі архівної справи. Повідомив, що 20 січня 2023 року повторно звернувся з вимогою про видачу посвідчення реабілітовано до Личаківського відділу соціального захисту та надав додаткове пояснення щодо обов'язку державного органу видати мені відповідне посвідчення. Однак, Личаківський відділ соціального захисту знову відмовив у видачі посвідчення реабілітованого у зв'язку з тим, що надана довідка № 215-в від 24.07.1992, не є підставою для видачі позивачу посвідчення реабілітованого. Також вказано те, що в архівній довідці щодо виселення та перебування на обліку спец переселенців від 14.07.2022 № 24-П-2/2022, виданій управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області на підставі архівної справи, вказано про реабілітацію ОСОБА_2 . Дана довідка є підставою для видачі посвідчення реабілітованого, однак, відсутній документ про те, що вищезазначена довідка належить ОСОБА_1 . Позивач вважає, що склалась ситуація, за якої наявні дві довідки, які підтверджують, що ОСОБА_1 , є реабілітованим, а саме: довідка № 215-в від 24.07.1992, видана комісією з питань поновлення прав реабілітованих Зборівської районної Ради народних депутатів Тернопільської області на ім'я ОСОБА_2 та архівна довідка щодо виселення та перебування на обліку спец переселенців від 14.07.2022 № 24-П-2/2022, видана управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області на підставі архівної справи, у якій вказано про реабілітацію ОСОБА_2 . Як зазначив позивач, відповідач щодо першої довідки вказує, що її видав неналежний орган, а щодо другої довідки - немає підтвердження, що вона належить позивачу. Тому звернувся до суду із цим позовом.
Ухвалою від 24.04.2023 позовну заяву залишено без руху для усунення недоліків.
Ухвалою від 12.05.2023 відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою суду від 24.11.2023 закрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Личаківського відділу соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити дії в частині позовних вимог встановлення факту належності позивачу архівної довідки від 14.07.2022 № 24-П-2/2022, виданої управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області на ім'я ОСОБА_2 .
Від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позову заяву (вх. № 39027 від 26.05.2023) у якому проти позову заперечив. В обґрунтування вказав, що Рішенням Львівської міської ради від 20.03.2020 № 605 затверджено Положення про порядок видачі посвідчень реабілітованим, які мають право на пільги, передбачені Законом України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» (надалі - Положення).
Відповідно до п. 3 Положення, підставою для видачі посвідчення реабілітованого є копії висновку та рішення Національної комісії з реабілітації про визнання особи реабілітованою або потерпілою від репресій встановлених зразків згідно з додатками до Положення про Національну комісію з реабілітації, затвердженого наказом Міністерства культури України від 25.10.2018 № 926. Згідно з п. 3.1. Положення, у разі, якщо особа була реабілітована до 05.05.2018 (дня набуття чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедури реабілітації жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років") та згідно зі ст. 6 Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років" і має право на пільги, підставою для видачі такій особі посвідчення є один із вказаних документів:
- довідки про реабілітацію, які були видані органами прокуратури, Комітету державної безпеки колишнього Союзу PCP або Служби безпеки України (пункт 3.1.1. Положення);
- рішення/ухвали судів про реабілітацію (пункт 3.1.2. Положення);
- довідки органів внутрішніх справ, видані на підставі наявних у них відповідних документів (постанови про вислання, особистих справ на висланих осіб тощо) (пункт 3.1.3. Положення);
- довідки про реабілітацію, які були видані в інших країнах колишнього СРСР (пункт 3.1.4. Положення).
Відповідач вважає, що Положенням передбачено вичерпні підстави для видачі такій особі посвідчення є один із вищевказаних документів у разі, якщо особа була реабілітована до 05.05.2018. Вказав, що до заяв від 13.12.2022 та 06.02.2023 позивачем додано копію архівної довідки від 14.07.2022 № 23-П-2/22. У цій довідці щодо виселення та перебування на обліку спец поселенців від 14.07.2022 № 23-П-2/2022, виданій управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області, вказано про реабілітацію ОСОБА_2 на підставі архівної справи. Дана довідка є підставою для видачі посвідчення реабілітованого відповідно до п.3.1.3. Положення, однак відсутній документ про те, що вищезазначена довідка належить ОСОБА_1 . Окрім цього, до заяв від 13.12.2022 та 06.02.2023 позивачем додано копію довідки від 24.07.1992 року № 215-в та копію рішення Личаківського районного суду від 23.12.2021 у справі № 463/9725/21. У поданій позивачем довідці від 24.07.1992 № 215-в, виданій комісією з питань поновлення прав реабілітованих Зборівської районної Ради народних депутатів Тернопільської області, ОСОБА_2 визнаний реабілітованим. Однак, відсутнє посилання на орган, який встановив факт безпідставного виселення з постійного місця проживання. Тобто така довідка, на думку відповідача, в розумінні пунктів 3.1.1-3.1.4. Положення не є документом, який є підставою для видачі довідки реабілітованої особи. Вказав, що 23.12.2021 встановлено факт належності вищевказаної довідки ОСОБА_1 . Однак, відповідно до п. 3.1. Положення ця довідка не є підставою для видачі особі посвідчення реабілітованого. Відповідно до п. 9 Положення, у разі невідповідності поданих документів/неподання вищезазначених документів, тощо особі може бути відмовлено у видачі посвідчення реабілітованого. Повідомив, що Листами від 16.12.2022 № 26307-9050 та від 28.02.2022 № 26307-760 Личаківським відділом соціального захисту надано ОСОБА_1 вичерпні відповіді на звернення з обґрунтуванням неможливості видачі посвідчення із зазначенням вичерпного переліку відсутніх документів та пояснення підстав видачі посвідчення реабілітованої особи. Просив відмовити у задоволенні позову.
Від позивач на адресу суду надійшла відповідь на відзив (вх. № 43007 від 09.06.2023) у якій, серед іншого, вказав, що Довідка № 215-в від 24.07.1992, якою позивача визнано реабілітованим, була видана Комісією з питань поновлення прав реабілітованих Зборівської районної Ради народних депутатів Тернопільської області, тобто уповноваженим на той час органом. Повідомив, що після отримання судового рішення про приналежність його довідки № 215 - в від 24.07.1992 року, він звернувся до Національної комісії з реабілітації, з метою підтвердження свого статусу реабілітованого. Національна комісія з реабілітації листом № 1698 від 11.11.2022 повідомила позивача року про те, що довідка № 215-в від 14.07.1992 року, видана Комісією з питань поновлення прав реабілітованих Зборівської районної ради народних депутатів Тернопільської області підтверджує те, що ОСОБА_1 є реабілітованим, і така довідка про реабілітацію є чинною та підтверджує факт визнання позивача реабілітованим. Стверджує, що чинним законодавством не передбачено будь-якої обов'язкової повторної або додаткової реабілітації осіб, яким видано такі документи про реабілітацію, а так само обов'язкового отримання такими особами висновків, рішень або інших документів від національної комісії щодо підтвердження факту їх реабілітації. Отже, зважаючи на положення ст. 9 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» № 962-ХІІ від 17.04.1991 у редакції, яка діяла до 05.05.2018 (на момент видачі позивачу довідки про визнання реабілітованим), довідка № 215-в від 24.07.1992, видана Комісією з питань поновлення прав реабілітованих Зборівської районної Ради народних депутатів Тернопільської області є підставою для видачі посвідчення реабілітованого. Також вважає, що відповідач ігнорує статтю 9 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» № 962-ХІІ від 17.04.1991 у редакції, яка діяла до 05.05.2018, якою передбачено, що штатні комісії з питань поновлення прав реабілітованих є належним органом для видачі довідки реабілітованої особи.
Щодо архівної довідки від 14.07.2022 № 24-П-2/2022 вказав, що відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України від 17.04.1991 № 962-ХІІ «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» у редакції, яка діяла до 05.05.2018, за дорученням штатних комісій з питань поновлення прав реабілітованих факти безпідставності заслання і вислання, направлення на спецпоселення, а також конфіскації і вилучення майна встановлювалися органами внутрішніх справ. Відтак, такі відомості, як стверджує позивач, зберігалися у архіві. В архівній справі № 5936 органу внутрішніх справ України в Тернопільській області зберігаються відомості про виселення позивача та його сім'ї. На основі цих відомостей управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області видано архівну довідку № 24-П-2/2022 від 14.07.2022. Довідка видана на ім'я ОСОБА_8 , адже на таке ім'я про позивача зберігалася інформація у архіві. На думку позивача, цей факт не свідчить про неналежність йому архівної довідки, адже змінена лише форма імені. Просив позов задовольнити повністю.
Суд дослідив подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясував усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінив докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та встановив таке.
Згідно з витягом протоколом № 08 від 09.03.2021 засідання Львівської регіональної комісії з реабілітації, вказаною Комісією ухвалено за попереднім розглядом вирішено підготувати справу для скерування до Національної комісії з реабілітації щодо надання роз'яснень, а заявнику рекомендовано звернутися у судовому порядку встановлення фактів, що мають юридичне значення з метою підтвердження імені, що зазначене у паспорті та свідоцтві про народження і відомостей, що вказані у архівній довідці. Таке рішення прийнято у зв'язку з тим, що в копіях документів архівної справи № 5936, а також у довідці реабілітацію вказано ім'я позивача ОСОБА_8 .
Листом № 10 від 31.03.2021 Львівська регіональна комісія з реабілітації повідомила ОСОБА_1 про вищевказані результати засідання Комісії.
Відповідно до довідки № 215-в від 24.07.1992, яка видана на ім'я ОСОБА_2 комісією з питань поновлення прав реабілітованих Зборівської районної Ради народних депутатів Тернопільської області, ОСОБА_2 , 1947 року народження, в 1949 році ОСОБА_2 був безпідставно виселений із постійного місця проживання с. Гарбузів Зборівського району Тернопільської області в Хабаровський край. У відповідності з Законом України від 17.04.1991 «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» гр. ОСОБА_2 реабілітований.
Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 23.12.2021 у справі № 463/9725/21 встановлено факт належності ОСОБА_1 архівної довідки № 215-в від 24.07.1992, виданої комісією з питань поновлення прав реабілітованих Зборівської районної Ради народних депутатів Тернопільської області на ім'я ОСОБА_2 .
Відповідно до архівної довідки № 23-П-2/2022 від 14.07.2022, яка видана Управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області, гр. ОСОБА_9 , 1884 р.н., ОСОБА_10 , 1925 р.н., ОСОБА_3 , 1927 р.н., ОСОБА_2 (так в документах) ОСОБА_11 , 1947 р.н., ОСОБА_12 (так в документах) ОСОБА_13 , 1949 р.н., на підставі наказу МДБ СРСР № 00386 від 20.10.1948 року рішенням позасудових органів в адміністративному порядку, як сім'ю учасника ОУН, 28 березня 1949 року було виселено з с. Гарбузів Зборівського району Тернопільської області на спецпоселення в Хабаровський край з конфіскацією майна.
Виселення затверджено Особливою Нарадою при МДБ СРСР від 13.04.1949 р., протокол № 21. На поселенні під наглядом спецкомендатури ОСОБА_9 , ОСОБА_10 . ОСОБА_3 перебували до 22 вересня 1956 року. Звільнені з обліку спецпоселенців на підставі Постанови РМ СРСР 15.05.1956 року.
Цією довідкою встановлено, що 25.09.1954 року ОСОБА_2 та ОСОБА_12 на підставі постанови уряду СРСР від 05.07.1954 року зняті з обліку спецпоселення, як такі що не досягли 16 річного віку. На підставі ст. 3 Закону України від 17.04.1991 року «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» - ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_12 - реабілітовані.
Листом від 16.12.2022 № 26307-9050 Личаківський відділ соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради повідомив позивача про те, що Рішенням Львівської міської ради від 20.03.2020 № 605 затверджено Положення про порядок видачі посвідчень реабілітованим, які мають право на пільги, передбачені Законом України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років" від 17.04.1991 № 962-ХІІ (в редакції Закону від 19.09.2019 № 113-ІХ) (надалі - Положення). Відповідно до п. 3 Положення підставою - для видачі посвідчення реабілітованого є копії висновку та рішення Національної комісії з реабілітації про визнання особи реабілітованою або потерпілою від репресій встановлених зразків згідно з додатками до Положення про Національну комісію з реабілітації, затвердженого наказом Міністерства культури України від 25.10.2018 № 926. У разі, якщо особа була реабілітована до 05.05.2018 та згідно зі ст. 6 Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років" і має право на пільги, підставою для видачі такій особі посвідчення є один із вказаних документів:
3.1.1. Довідки про реабілітацію, які були видані органами прокуратури, Комітету державної безпеки колишнього Союзу PCP або Служби безпеки України;
3.1.2. Рішення/ухвали судів про реабілітацію.
3.1.3. Довідки органів внутрішніх справ, видані на підставі наявних у них відповідних документів (постанови про вислання, особистих справ на висланих осіб тощо).
3.1.4. Довідки про реабілітацію, які були видані в інших країнах колишнього СРСР.
Відповідно до п. 9 Положення у разі невідповідності поданих документів/неподання вищезазначених документів, тощо особі може бути відмовлено у видачі посвідчення реабілітованого.
Вказано, що у поданій позивачем довідці від 24.07.1992 № 215-в, виданій комісією з питань поновлення прав реабілітованих Зборівської районної Ради народних депутатів Тернопільської області, ОСОБА_2 визнаний реабілітованим, однак, відсутнє посилання на орган, який встановив факт безпідставного виселення з постійного місця проживання. Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 23.12.2021 встановлено факт належності вищевказаної довідки ОСОБА_1 . Однак, відповідно до п. 3.1 Положення ця довідка не є підставою для видачі особі посвідчення реабілітованого. У довідці щодо виселення та перебування на обліку спец поселенців від 14.07.2022 № 24-П-2/2022, виданій управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області, вказано про реабілітацію ОСОБА_2 на підставі архівної справи. Дана довідка є підставою для видачі посвідчення реабілітованого, але відсутній документ про те, що вищезазначена довідка належить ОСОБА_1 . Для отримання посвідчення рекомендовано привести документи у відповідність.
Листом Національної комісії з реабілітації від 11.11.2022 № 1698 повідомлено позивача про те, що правове регулювання питань, пов'язаних з видачею посвідчень реабілітованого, а також вказано, що до звернення позивача додано копію довідки Комісії з питань поновлення прав реабілітованих Зборівської районної ради народних депутатів Тернопільської області № 215-в від 24.07.1992 відповідно до якої позивача визнано реабілітованим. Зазначено, що ОСОБА_1 , вже є реабілітованим, а вищезазначений документ про реабілітацію є чинним та підтверджує факт визнання позивача реабілітованим. Чинним законодавством не передбачено будь-якої обов'язкової повторної або додаткової реабілітації осіб, яким видано такі документи про реабілітацію, а так само обов'язкового отримання такими особами висновків, рішень або інших документів від Національної комісії щодо підтвердження факту їх реабілітації.
Листом від 28.02.2023 № 26307-760 Личаківський відділ соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради повідомив позивача про те, що з питання видачі посвідчення реабілітованої особи листом відділу від16.12.2022 № 260307-9050 йому було надано ґрунтовні роз'яснення. Проінформовано, що відповідно до п. 3 Положення про порядок видачі посвідчень реабілітованим, які мають право на пільги, передбачені Законом України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» від 17.04.1991 № 962-ХІІ (в редакції Закону від 19.09.2019 № 113-ІХ), затвердженого рішенням Львівської міської ради від 20.03.2020 № 605, підставою для видачі посвідчення реабілітованого є копії висновку та рішення Національної комісії з реабілітації про визнання особи реабілітованою або потерпілою від репресій встановлених зразків згідно з додатками до Положення про Національну комісію з реабілітації, затвердженого наказом Міністерства культури України від 25.10.2018 № 926. У разі, якщо особа була реабілітована до 05.05.2018 (дня набуття чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедури реабілітації жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років") та згідно зі ст. 6 Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років" і має право на пільги, підставою для видачі такій особі посвідчення є один із вказаних документів:
- довідки про реабілітацію, які були видані органами прокуратури, Комітету державної безпеки колишнього Союзу PCP або Служби безпеки України;
- рішення/ухвали судів про реабілітацію;
- довідки органів внутрішніх справ, видані на підставі наявних у них відповідних документів (постанови про вислання, особистих справ на висланих осіб тощо);
- довідки про реабілітацію, які були видані в інших країнах колишнього СРСР.
Відповідно до п. 9 Положення у разі невідповідності поданих документів/неподання вищезазначених документів, тощо особі може бути відмовлено у видачі посвідчення реабілітованого. Вказано, що подана довідка від 24.07.1992 № 215-в, видана комісією з питань поновлення прав реабілітованих Зборівської районної Ради народних депутатів Тернопільської області, відповідно до п. 3.1 Положення не є підставою для видачі особі посвідчення реабілітованого. У довідці щодо виселення та перебування на обліку спец поселенців від 14.07.2022 № 24-П-2/2022, виданій управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області на підставі архівної справи, вказано про реабілітацію ОСОБА_2 . Дана довідка є підставою для видачі посвідчення реабілітованого, однак, відсутній документ про те, що вищезазначена довідка належить ОСОБА_1 . Таким чином, позивачу відмовлено у видачі посвідчення реабілітованого. Для отримання посвідчення реабілітованої особи рекомендовано позивачу привести документи у відповідність.
Позивач вважає відмову відповідача у видачі позивачу посвідчення реабілітованого, відтак звернувся до суду із цим позовом.
При вирішенні спору по суті суд керується таким.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 1 Закону України від 17.04.1991 року № 962-ХІІ «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» передбачено, що реабілітованими вважаються особи, які з політичних мотивів були необґрунтовано засуджені судами або піддані репресіям позасудовими органами, в тому числі «двійками», «трійками», особливими нарадами і в будь-якому іншому позасудовому порядку, за вчинення на території України діянь, кваліфікованих як контрреволюційні злочини за кримінальним законодавством України до набрання чинності Законом СРСР «Про кримінальну відповідальність за державні злочини» від 25 грудня 1958 року, за винятком осіб, зазначених у статті 2 Закону України від 17.04.1991 року № 962-ХІІ «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років».
Відповідно до статті 3 Закону України від 17.04.1991 року № 962-ХІІ «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» визнано реабілітованими всіх громадян, засланих і висланих з постійного місця проживання та позбавлених майна за рішенням органів державної влади і управління з політичних, соціальних, національних, релігійних та інших мотивів під приводом боротьби з куркульством, противниками колективізації, так званими бандпособниками та їх сім'ями.
Згідно із статтею 7 Закону України від 17.04.1991 року № 962-ХІІ «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», органи прокуратури у взаємодії з органами державної безпеки проводять перевірки та складають відповідні висновки щодо всіх кримінальних справ, зазначених у статтях 1 і 2 цього Закону, рішення по яких не були скасовані до моменту його прийняття.
На реабілітованих осіб органи прокуратури видають відповідні довідки.
Відповідно до статті 9 Закону України від 17.04.1991 року № 962-ХІІ «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», вирішення питань, пов'язаних з встановленням факту розкуркулювання, адміністративного виселення, здійснювалося штатними комісіями з питань поновлення прав реабілітованих, утвореними обласними, міськими та районними радами. За дорученням зазначених комісій факти безпідставності заслання і вислання, направлення на спецпоселення, а також конфіскації і вилучення майна встановлювалися органами внутрішніх справ.
Отже, у період до 05.05.2018 року довідки та інші документи про реабілітацію репресованих осіб приймалися (складалися) та видавалися репресованим особам органами прокуратури, судами, а у визначених Законом від 17.04.1991 року № 962-ХІІ «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» випадках також іншими органами.
05.05.2018 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедури реабілітації жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", яким внесено зміни до Закону України " Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років ".
Відповідно до статті 11 Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917 - 1991 років", вислання - примусове виселення особи з місця її проживання з встановленням заборони на проживання у визначеній місцевості або примусове виселення чи переселення особи з місця її проживання в іншу місцевість або за межі СРСР; заслання - примусове переміщення особи з місця її проживання з обов'язковим поселенням у певній місцевості, спецпоселенні, встановленням обмеження на право пересування та заборони виїзду з місця спецпоселення; члени сім'ї - чоловік або дружина репресованої особи, діти репресованої особи, у тому числі повнолітні або усиновлені, батьки, вітчим, мачуха репресованої особи, усиновлювач, опікун, піклувальник, а також інші родичі або особи, які на момент здійснення репресій проживали з репресованою особою однією сім'єю і були пов'язані спільним побутом.
Відповідно до статті 12 Закону України «Про реабілітації жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», реабілітованими визнаються особи:
1) які до 24 серпня 1991 року були обвинувачені або яким було призначено покарання за рішенням позасудового органу незалежно від діяння або мотивів обвинувачення чи призначення покарання;
2) стосовно яких до 24 серпня 1991 року були здійснені репресії у формах, визначених статтею 2 цього Закону, за рішенням іншого репресивного органу, якщо встановлено факт здійснення репресій проти таких осіб з класових, національних, політичних, релігійних, соціальних мотивів;
3) стосовно яких до 24 серпня 1991 року були здійснені репресії за рішенням іншого репресивного органу, якщо встановлено недоведеність вини таких осіб у скоєнні злочину або адміністративного правопорушення;
4) які до 24 серпня 1991 року були арештовані, перебували під вартою і яким було пред'явлено обвинувачення за статтями законодавчих актів, передбачених пунктами 1-5, за законодавчими актами, передбаченими пунктами 6-14, за діяння, передбачені пунктами 15-22 статті 3 цього Закону, якщо справи проти таких осіб були припинені під час слідства, попереднього (досудового) слідства або закриті за відсутності події злочину, відсутності складу злочину, недоведеності участі особи у вчиненні злочину;
5) стосовно яких до 24 серпня 1991 року за рішенням іншого репресивного органу були здійснені репресії у формах, визначених статтею 2 цього Закону, за недонесення (неповідомлення) про вчинення або підготовку до вчинення іншою особою діяння, за яке законодавством, що діяло до 24 серпня 1991 року, було передбачено кримінальну або адміністративну відповідальність, за умови що особа, якій призначено покарання за вчинення або підготовку до вчинення такого діяння, булла реабілітована в установленому порядку.
Частиною першою статті 7 Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років" встановлено, що прийняття рішень з питань визнання осіб реабілітованими або потерпілими від репресій здійснюється Національною комісією з реабілітації (далі - Національна комісія) за поданням регіональних комісій з реабілітації (далі - регіональні комісії).
Відповідно до частини першої статті 7-2 Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років" регіональні комісії є постійно діючими колегіальними органами, що утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, головами обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.
Згідно з частиною сьомою статті 6 вказаного Закону реабілітованим, які мають право на передбачені цим Законом пільги, видається посвідчення єдиного зразка, що затверджується Кабінетом Міністрів України.
Видача цього посвідчення проводиться за місцем проживання виконавчими органами відповідних сільських, селищних, міських рад, у тому числі обраними об'єднаними територіальними громадами.
З системного аналізу вказаний правових норм слідує, що видача посвідчення можлива лише після прийняття Національною комісією з реабілітації рішення з питань визнання осіб реабілітованими або потерпілими від репресій.
Судом з доказів у справі встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до довідки № 215-в від 24.07.1992, яка видана на ім'я ОСОБА_2 комісією з питань поновлення прав реабілітованих Зборівської районної Ради народних депутатів Тернопільської області, був безпідставно виселений із постійного місця проживання с. Гарбузів Зборівського району Тернопільської області в Хабаровський край. У відповідності з Законом України від 17.04.1991 «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» гр. ОСОБА_2 реабілітований.
Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 23.12.2021 у справі № 463/9725/21 встановлено факт належності ОСОБА_1 архівної довідки № 215-в від 24.07.1992, виданої комісією з питань поновлення прав реабілітованих Зборівської районної Ради народних депутатів Тернопільської області на ім'я ОСОБА_2 .
Відповідно до архівної довідки № 23-П-2/2022 від 14.07.2022, яка видана Управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області, гр. ОСОБА_2 , 1947 р.н. на підставі наказу МДБ СРСР № 00386 від 20.10.1948 року рішенням позасудових органів в адміністративному порядку, як члена сім'ї учасника ОУН, ІНФОРМАЦІЯ_2 виселено з с. Гарбузів Зборівського району Тернопільської області на спецпоселення в Хабаровський край з конфіскацією майна.
Цією довідкою також встановлено, що 25.09.1954 року ОСОБА_2 та ОСОБА_12 на підставі постанови уряду СРСР від 05.07.1954 року зняті з обліку спецпоселення, як такі що не досягли 16 річного віку. На підставі ст. 3 Закону України від 17.04.1991 року «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» - ОСОБА_2 - реабілітований.
Як зазначив суд в ухвалі від 24.11.2023 у цій справі про закриття провадження в частині позовних вимог питання про встановлення факту належності позивачу архівної довідки від 14.07.2022 № 24-П-2/2022, виданої управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області на ім'я ОСОБА_2 , належить до юрисдикції загальних судів (цивільного судочинства).
Разом з тим, суд враховує, що Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 23.12.2021 у справі № 463/9725/21, яке набрало законної сили, встановлено факт належності ОСОБА_1 архівної довідки № 215-в від 24.07.1992, виданої комісією з питань поновлення прав реабілітованих Зборівської районної Ради народних депутатів Тернопільської області на ім'я ОСОБА_2 .
У вказаному рішенні Личаківський районний суд м. Львова дійшов висновку, що з копії паспорта громадянина України ОСОБА_1 та копії свідоцтва про його народження, правильним ім'ям останнього є ОСОБА_6 , а не ОСОБА_7 , як вказано у вищевказаній архівній довідці.
Та обставина, що в архівній довідці помилково зазначено ОСОБА_2 замість вірного ОСОБА_14 підтверджується також показами допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_15 , який підтвердив, що заявника звати ОСОБА_6 та його з батьками було виселено до Сибіру , звідки вони повернулися десь у 50-х роках, копією витягу з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання.
Таким чином, суд дійшов висновку, що архівною довідкою № 23-П-2/2022 від 14.07.2022, яка видана Управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області, позивача визнано реабілітованим.
Крім того, суд враховує, що листом Національної комісії з реабілітації від 11.11.2022 № 1698 повідомлено позивача про те, що згідно з копією довідки Комісії з питань поновлення прав реабілітованих Зборівської районної ради народних депутатів Тернопільської області № 215-в від 24.07.1992 позивача визнано реабілітованим. Зазначено, що ОСОБА_1 , вже є реабілітованим, а вищезазначений документ про реабілітацію є чинним та підтверджує факт визнання позивача реабілітованим. Чинним законодавством не передбачено будь-якої обов'язкової повторної або додаткової реабілітації осіб, яким видано такі документи про реабілітацію, а так само обов'язкового отримання такими особами висновків, рішень або інших документів від Національної комісії щодо підтвердження факту їх реабілітації.
Разом з тим, доказами у справі підтверджується те, що листом від 16.12.2022 № 26307-9050 та листом від 28.02.2023 № 26307-760 Личаківський відділ соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради відмовив позивачу у видачі посвідчення реабілітованого.
Суд враховує, що відповідно до п. 3 Положення про порядок видачі посвідчень реабілітованим, які мають право на пільги, передбачені Законом України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», затвердженого рішенням Львівської міської ради № 605 від 20.07.2020, підставою для видачі посвідчення реабілітованого є копії висновку та рішення Національної комісії з реабілітації про визнання особи реабілітованою або потерпілою від репресій встановлених зразків згідно з додатками до Положення про Національну комісію з реабілітації, затвердженого наказом Міністерства культури України від 25.10.2018 № 926.
У разі, якщо особа була реабілітована до 05.05.2018 (дня набуття чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедури реабілітації жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років") та згідно зі ст. 6 Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років" має право на пільги, підставою для видачі такій особі посвідчення є один із вказаних документів:
довідки про реабілітацію, які були видані органами прокуратури, Комітету державної безпеки колишнього Союзу РСР або Служби безпеки України.
рішення/ухвали судів про реабілітацію.
довідки органів внутрішніх справ, видані на підставі наявних у них відповідних документів (постанови про вислання, особистих справ на висланих осіб тощо).
довідки про реабілітацію, які були видані в інших країнах колишнього СРСР.
З огляду на обставини визнання Комісією з питань поновлення прав реабілітованих Зборівської районної ради народних депутатів Тернопільської області (довідка № 215-в від 24.07.1992), архівною довідкою № 23-П-2/2022 від 14.07.2022, яка видана Управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області, а також з урахуванням висновків листа Національної комісії з реабілітації від 11.11.2022 № 1698, суд дійшов висновку, що позивач належними та допустимими доказами підтвердив свій статус реабілітованої особи, а тому дії відповідача щодо відмови у видачі спірного посвідчення є протиправними.
Враховуючи викладене, суд погоджується з доводами позивача про наявність підстав для зобов'язання Личаківського відділу соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради видати посвідчення реабілітованого ОСОБА_1 відповідно до статті 6 Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років" від 17.04.1991 року № 962-ХІІ.
Таким чином суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, перевіривши обґрунтованість доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.
У силу приписів ст. 139 КАС України, понесені позивачем судові витрати слід стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 262, 293, 295 КАС України, суд -
ВИРІШИВ:
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати протиправними дії Личаківського відділу соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради щодо відмови ОСОБА_1 у видачі посвідчення реабілітованого, які оформлені листами від 16.12.2022 № 26307-9050 та від 28.02.2023 № 26307-760.
3. Зобов'язати Личаківський відділ соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради видати посвідчення реабілітованого ОСОБА_1 відповідно до статті 6 Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років" від 17.04.1991 року № 962-ХІІ.
4. Стягнути на користь ОСОБА_17 за рахунок бюджетних асигнувань Личаківського відділу соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради 2147 (дві тисяч сто сорок сім) грн 20 коп сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: Личаківський відділ соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради (79017 м. Львів вул. К. Левицького 67; код ЄДРПОУ 26180956).
Суддя Р.П. Качур