ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
про закриття провадження у справі в частині позовних вимог
24 листопада 2023 рокусправа № 380/8310/23
м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) клопотання відповідача про закриття провадження в частині позовних вимог в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Личаківського відділу соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити дії -
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Личаківського відділу соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, у якій просить:
- визнати протиправною відмову відповідача у видачі позивачу посвідчення реабілітованого, оформлену листом від 16.12.2022 № 26307-9050;
- визнати протиправною відмову відповідача у видачі позивачу посвідчення реабілітованого, оформлену листом від 28.02.2023 № 26307-760;
- встановити факт належності позивачу архівної довідки від 14.07.2022 № 24-П-2/2022, виданої управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області на ім'я ОСОБА_2 ;
- зобов'язати відповідача видати позивачу посвідчення реабілітованого.
Підставою позову зазначено протиправність дій відповідача щодо відмови позивачу у видачі посвідчення реабілітованого. Зокрема позивач вказав, що у архівній довідці щодо виселення та обліку спецпереселенців від 14.07.2022 № 24-П-2/2022, виданій управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області, зазначено, що на підставі статті 3 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні» ОСОБА_2 , і його сім'я є реабілітованими. Личаківський відділ соціального захисту, посилаючись на архівну довідку № 24-П-2/2022 від 14.07.2022, видану управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області, вказав, що така є підставою для видачі посвідчення реабілітованого, адже її видав належний орган, який входить до переліку згідно з п. 3.1 Положення № 605. Проте, відомості, які внесені до відповідної довідки стосуються ОСОБА_2 , а не ОСОБА_1 , та немає факту підтвердження, що це одна і та сама людина. Личаківський відділ соціального захисту відмовив у видачі позивачу посвідчення реабілітованого на підставі даної архівної довідки через відсутність підтвердження неналежності позивачу такої. Стверджує, що повідомив відповідача про те, що ім'я ОСОБА_3 є скороченим від Вірослав, тому відомості у архіві стосуються саме позивача, проте позиція органу соціального захисту залишилась незмінною.
Зазначив, що поруч з відомостями у архіві про позивача є також відомості про його сім'ю (батька, матір, сестру та брата), імена і прізвища яких збігаються, проте також вжиті дещо у спрощених формах. Такий факт пояснюється тим, що внесення інформації до архіву здійснювалося зі слів селян, на основі побутової лексики. Стверджує, що у дитинстві позивача називали ОСОБА_3 , що і відобразилось у архівних документах. Через відсутність документів на той час, які могли б посвідчити особу позивача неможливо було коректно ввести його дані. Проте, така інформація залишається персональною і, не заважаючи на форму імені, відображає дійсні факти, зокрема про події репресій у житті ОСОБА_1 . У зв'язку з вищенаведеним, у позивача виникла необхідність звернутись до суду з вимогою про встановлення факту належності правовстановлюючого документу, а саме архівної довідки від 14.07.2022 № 24-П-2/2022, виданої органом Внутрішніх справ України в Тернопільській області на ім'я ОСОБА_2 , ОСОБА_1 .
Від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 39027 від 26.05.2023) у якому, зокрема, вказав таке.
Згідно з ч.1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Відповідно до п. 5 ч.2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення; Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 316 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту: належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.
Вказав, що згідно з абз. 2, 3 п. 3 постанови Пленуму вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» № 3 від 01.03.2013, суди мають виходити з того, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин; крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа). Оскільки згідно зі статтею 16 ЦПК не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом, суд відкриває провадження у справі в частині вимог, які належать до цивільної юрисдикції, і відмовляє у відкритті провадження у справі щодо вимог, коли їх розгляд проводиться за правилами іншого виду судочинства. Разом із тим суд також має врахувати, що в порядку цивільного судочинства підлягають розгляду справи у разі, якщо однією зі сторін є фізична особа, а вимоги взаємопов'язані між собою і окремий їх розгляд неможливий. Відповідно до абз. 1, 2 п. 21 постанови Пленуму вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» № 3 від 01.03.2013, якщо орган державної влади та/або орган місцевого самоврядування (суб'єкт владних повноважень) бере участь у справі не на виконання своїх владних повноважень, а з інших правових підстав; не здійснює владних управлінських функцій щодо іншого учасника спору (наприклад, надання згоди іншому співвласнику житлового будинку на виконання переобладнання та перепланування), то залежно від змісту вимог і суб'єктного складу сторін справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства відповідно до вимог статті 15 ЦПК. Ураховуючи положення статті 1 ЦПК та статті 2 КАС, не є публічно-правовим і розглядається у порядку цивільного судочинства спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування (суб'єктом владних повноважень) як суб'єктом публічного права та суб'єктом приватного права - фізичною особою, в якому управлінські дії суб'єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної особи. У такому випадку це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб'єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права. Тому вважає, що розглядати справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення слід в порядку цивільного судочинства. Відповідач просить на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України закрити провадження у справі в частині встановлення факту належності позивачу архівної довідки від 14.07.2022 № 24-П-2/2022, виданої управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області на ім'я ОСОБА_2 .
Суд розцінює таку позицію відповідача, викладену в відзиві на позовну заяву, як клопотання про закриття провадження в частині позовних вимог.
Від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив (вх. № 43007 від 09.06.2023) у якій з приводу доводів відповідача про закриття провадження вказав, що у постанові від 23.05.2022 у справі № 539/4118/19 Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду вказав про наявність підстави для відступу від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 червня 2021 року у справі № 539/4114/19 (провадження №61-8093св19), про те, що у заявника немає підстав оскаржувати дії суб'єкта владних повноважень щодо відмови у видачі нового посвідчення до адміністративного суду, а також, що встановлення факту належності довідки заявнику підлягає розгляду в порядку окремого провадження відповідно до пункту «б» частини першої статті 315 ЦПК України. Зазначив, що у цій справі Верховний Суд дійшов висновку, що заявник звернувся до суду з метою підтвердження його участі у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в зоні відчуження із зазначенням кількості днів і місця перебування у певному населеному пункті у зв'язку з відмовою Управління соціального захисту населення Лубенської районної державної адміністрації Полтавської області у видачі (заміни) заявнику нового посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, відповідно до Порядку, у зв'язку з допущеною помилкою в написанні його прізвища в отриманій архівній довідці. Повідомив, що Верховний Суд вказав, що у спірних правовідносинах суд повинен врахувати правову мету звернення заявника до суду, яка полягає у підтвердженні його певного соціального статусу. Такий статус має правове значення виключно у публічно-правових відносинах, оскільки впливає на підтвердження та можливість реалізації прав у сфері соціального забезпечення.
Позивач стверджує, що Велика Палата Верховного Суду роз'яснила, що в порядку окремого провадження розглядаються, зокрема, справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян, але тільки якщо воно не пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право і якщо заявник не має іншої можливості одержати або відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде повідомлено про існування спору про право або суд сам зробить висновок, що у справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах.
В адміністративній справі встановлення такого факту не є самостійною метою, а є передумовою задоволення адміністративного позову. Отже, встановлення факту, що має юридичне значення у порядку, адміністративного судочинство можливе винятково у зв'язку з оскарженням рішення суб'єкта владних повноважень про відмову у видачі посвідчення особі. Позивач стверджує, що між ним та Личаківським відділом соціального захисту виник публічно - правових спір у зв'язку з оскарженням відмови останнього у видачі посвідчення реабілітованого. Відтак, безпідставними є посилання відповідача про встановлення належності позивачу архівної довідки від 14.07.2022 № 24-П-2/2022 в порядку цивільного судочинства та закриття адміністративного провадження у справі. Також зазначив, що про приналежність довідки, позивачем подано заяву до суду, і Личаківський районний суд м. Львова вже прийняв рішення про таке.
При вирішенні клопотання відповідача про закриття провадження в частині позовних вимог, суд керується таким.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства: цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Судом встановлено, що предметом даного позову є протиправність дій відповідача щодо відмови позивачу у видачі посвідчення реабілітованого. При цьому, позивачем заявлено вимогу щодо встановлення факту належності позивачу архівної довідки від 14.07.2022 № 24-П-2/2022, виданої управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області на ім'я ОСОБА_2 .
Так ч. 1 ст. 293 ЦПК України визначає, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Частиною другою цієї статті визначено, що справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення суд розглядає в порядку окремого провадження.
В свою чергу, за правилами пункту 6 частини 1 статті 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту, в тому числі, належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.
В силу вимог статті 294 ЦПК України, справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб. Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені розділом IV, що має назву «ОКРЕМЕ ПРОВАДЖЕННЯ».
Отже, ЦПК України закріплено пряму вказівку на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
На відміну від Цивільного процесуального кодексу України, Кодекс адміністративного судочинства України не містить жодних процесуальних норм про здійснення адміністративним судом судочинства в порядку окремого провадження, у вигляді непозовного судочинства про встановлення того чи іншого факту.
Разом з тим, в силу положень статті 1 КАС України, саме Кодекс адміністративного судочинства України визначає юрисдикцію та повноваження адміністративних судів та встановлює порядок здійснення судочинства в адміністративних судах.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За визначенням частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Пунктами 1, 2 частини 1 статті 4 КАС України встановлено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, чітко визначені статтею 19 глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема:
1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;
1-1) спорах адміністратора за випуском облігацій, який діє в інтересах власників облігацій відповідно до положень Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки", із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;
2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;
3) спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;
4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;
5) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом;
6) спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму;
7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації;
8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності;
9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб;
10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб;
11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності державного замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про оборонні закупівлі", крім спорів, пов'язаних із укладенням державного контракту (договору) про закупівлю з переможцем спрощених торгів із застосуванням електронної системи закупівель, а також зміною, розірванням і виконанням державних контрактів (договорів) про закупівлю;
12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень";
13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років";
14) спорах із суб'єктами владних повноважень з приводу проведення аналізу ефективності здійснення державно-приватного партнерства;
15) спорах, що виникають у зв'язку з оголошенням, проведенням та/або визначенням результатів конкурсу з визначення приватного партнера та концесійного конкурсу;
16) спорах щодо здійснення державного регулювання, нагляду і контролю у сфері медіа.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України)
Таким чином, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, який виник у зв'язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій і вирішення якого безпосередньо не віднесено до юрисдикції інших судів.
Публічно-правовий спір має свою особливість суб'єктного складу - участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сам по собі цей факт не дає підстав ототожнювати з публічно-правовим та відносити до справи адміністративної юрисдикції будь-який спір за участю суб'єкта владних повноважень.
Велика палата Верховного Суду неодноразово у своїх рішеннях зазначала, що неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії, дія, бездіяльність. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Під час визначення юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Отже до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Підпункт 4.2 пункту 4 Рішення Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 у справі за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 55 Конституції України, частини другої статті 2, пункту 2 частини третьої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, частини третьої статті 110, частини другої статті 236 Кримінально-процесуального кодексу України та конституційним поданням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ щодо офіційного тлумачення положень статей 97, 110, 234, 236 Кримінально-процесуального кодексу України, статей 3, 4, 17 Кодексу адміністративного судочинства України в аспекті статті 55 Конституції України (справа про оскарження бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо заяв про злочини): отже, КАС України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб'єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.
В наданому до суду позові позивач зазначає в якості відповідача Міністерство Оборони України (суб'єкта владних повноважень), проте вимог щодо оскарження дій, рішень чи бездіяльності даного суб'єкта владних повноважень, що свідчило б про наявність між ним та позивачем публічно-правового спору позовна заява не містить.
Враховуючи вищевикладене, юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи про встановлення факту.
Справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав, не мають ознак спору взагалі, а тим більше ознак публічно-правового спору.
Як зазначено у постанові Об'єднаної Палати Верховного Суду від 23 травня 2022 року у справі № 539/4118/19: «Встановити факт належності архівної довідки на підтвердження тих чи інших обставин можливо винятково під час розгляду справи у суді адміністративної юрисдикції у зв'язку з оскарженням рішення суб'єкта владних повноважень про відмову у видачі (заміні) посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи. В адміністративній справі встановлення такого факту не є самостійною метою, а є передумовою задоволення адміністративного позову.
Об'єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 23.05.2022 у справі № 539/4118/19 виходила з потреби визначати правову природу відносин, що виникли між учасниками справи, віддаючи цьому питанню першочергове значення. Питання про вирішення юрисдикційності спору з'ясовується судами на стадії відкриття провадження у справі, а якщо на стадії відкриття допущено помилку або неможливо було з'ясувати питання юрисдикції, тоді суд на будь-якій стадії розгляду справи вправі закрити провадження з підстав помилкового обрання відповідної юрисдикції. Питання юрисдикції впливає на визначення компетентного суду, належного кола учасників справи, розподіл тягаря доведення тощо, тож має вирішуватися судом пріоритетно до вирішення усіх інших правових питань…Встановити факт належності архівної довідки на підтвердження тих чи інших обставин можливо винятково під час розгляду справи у суді адміністративної юрисдикції у зв'язку з оскарженням рішення суб'єкта владних повноважень про відмову у видачі (заміні) посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи....».
Беручи до уваги вищезазначені позиції Верховного Суду, суд зауважує, що особа має право звернутися до адміністративного суду з позовом щодо оскарження дій, рішень чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, розглядаючи який суд може встановити певні факти, зокрема, щодо соціально-правового статусу особи, не пов'язаного з будь-якими цивільними правами та обов'язками, їх виникненням, існуванням та припиненням саме з метою розгляду публічно-правового спору.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем неправильно протрактовано висновки Верховного Суду.
Суд зазначає, що виходячи з прохальної частини позовної заяви ОСОБА_1 слідує, що позовні вимоги охоплюють правовідносини щодо визнання протиправною відмови відповідача у видачі позивачу посвідчення реабілітованого, оформлену листом від 16.12.2022 № 26307-9050, визнання протиправною відмови відповідача у видачі позивачу посвідчення реабілітованого, оформлену листом від 28.02.2023 № 26307-760, зобов'язання відповідача видати позивачу посвідчення реабілітованого.
Таким чином, самостійною метою позовної вимоги про встановлення факту належності позивачу архівної довідки від 14.07.2022 № 24-П-2/2022, виданої управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області на ім'я ОСОБА_2 є встановлення належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті, а не вирішення публічно-правового спору.
При цьому, наявність підстав для врахування архівної довідки від 14.07.2022 № 24-П-2/2022, виданої управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області як на підставу для видачі позивачу спірного посвідчення реабілітованого буде надана судом при вирішенні спору по суті.
Враховуючи вищевикладене, зміст позовних вимог та надані до суду докази на підтвердження обставин, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, суд дійшов висновку, що між позивачем та відповідачем не виникло правовідносин, які свідчать про наявність публічно-правового спору в частині позовних вимог про встановлення факту належності позивачу архівної довідки від 14.07.2022 № 24-П-2/2022, виданої управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області на ім'я ОСОБА_2 .
З урахуванням викладеного, суд вважає необхідним закрити провадження у справі в цій частині, оскільки даний позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
За приписами ч. 1 ст. 23 Цивільного процесуального кодексу України усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою та третьою цієї статті.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження в адміністративній справі № 380/8310/23 в частині позовних вимог про встановлення факту належності позивачу архівної довідки від 14.07.2022 № 24-П-2/2022, виданої управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області на ім'я ОСОБА_2 , у зв'язку з тим, що спір у цій частині належить розглядати за правилами цивільного судочинства.
У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Керуючись ст.ст. 238, 239, 241-243, 248, 256, 293-295 КАС України, суд -
УХВАЛИВ:
1. Клопотання відповідача про закриття провадження в частині позовних вимог задовольнити.
2. Провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Личаківського відділу соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити дії закрити в частині позовних вимог встановлення факту належності позивачу архівної довідки від 14.07.2022 № 24-П-2/2022, виданої управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області на ім'я ОСОБА_2 .
3. Роз'яснити позивачу, що розгляд таких вимог належить до юрисдикції місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства. Повторне звернення до адміністративного суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
4. Копію ухвали надіслати учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу про закриття провадження у справі суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання в повному обсязі.
Суддя Р.П. Качур