ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 листопада 2023 року Справа № 160/17189/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Олійника В. М.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
17 липня 2023 року представник ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в особі Управління обслуговування громадян відділу обслуговування громадян №22, в якій просить:
визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії за віком №046450005193 від 31.05.2023 року за підписом Начальника Відділу обслуговування громадян №22 Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області Кірієнко А.;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду у Дніпропетровській області в особі Начальника Відділу обслуговування громадян №22 Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду у Дніпропетровській області Кірієнко А. зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 ) періоди роботи згідно трудової книжки колгоспника від 08.07.1977 року та трудової книжки від 20.12.1977 року, які не було враховано через те, що по-батькові працівника не відповідає паспортним даним ( ОСОБА_2 );
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду у Дніпропетровській області в особі Начальника Відділу обслуговування громадян №22 Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду у Дніпропетровській області Кірієнко А. повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 ) №836 від 23.05.2023 року, про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду.
В обґрунтування позовної заяви представником позивача зазначено, що ОСОБА_1 , у зв'язку з досягненням пенсійного віку, 23 травня 2023 року звернувся до територіального управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
31 травня 2023 року рішенням відділу призначення пенсій Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві №046450005193, ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
ОСОБА_1 вважає протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві щодо відмови йому в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у зв'язку з чим представника позивача звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 липня 2023 року для розгляду адміністративної справи №160/17189/23 визначено суддю Олійника В.М.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 липня 2023 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
18 серпня 2023 року на адресу суду через систему "Електронний суд" від представника Головного управління Пенсійного фонду у Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву вх.№18641/23, в якому представник відповідача-1 вважає позовні вимоги необґрунтованими, виходячи з наступного.
23 травня 2023 року позивач звернувся до територіальних органів Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком, відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням від 31.05.2023 року №046450005193, що складене відділом призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві, позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
Відповідно до частини 2 статті 26 Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" право на призначення пенсії за віком після досягнення 63 віку, мають особи за наявності страхового стажу зокрема з 01.01.2023 по 31.12.2023 - не менше 20 років.
Страховий стаж особи становить 3 роки 6 місяців 4 дні.
Представник відповідача-1 додатково повідомив, що до загального стажу не зараховано періоди:
- згідно трудової книжки колгоспника від 08.07.1977, оскільки на титульній сторінці не зазначено дату народження та відсутня уточнююча довідка про встановлені та відпрацьовані вихододні;
- згідно трудової книжки від 20.12.1977, по-батькові працівника не відповідає паспортним даним ( ОСОБА_2 ).
Відповідно до пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів № 637 від 12 серпня 1993 «Про порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. У тих випадах, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
З урахуванням викладеного, представник відповідача-1 просив відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2023 року залучено до участі в справі №160/17189/23, в якості відповідача-2: Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368, місцезнаходження: вул. Бульварно-Кудрявська, буд.16, місто Київ, 04053). Розгляд адміністративної справи №160/17189/23 розпочати спочатку.
10 жовтня 2023 року на адресу суду від представника Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві надійшов відзив на позовну заяву вх.№86316/23, в якому представник відповідача заперечує проти задоволення позовних вимог, виходячи з такого.
23 травня 2023 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою щодо призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Порядок приймання, оформлення і розгляд документів відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затверджено постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1.
Відповідно до пункту 4.10 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Відповідно до статті 26 Закону наявність страхового стажу, передбаченого частинами першої-третьої цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначення пенсії.
Відповідно до частини другої статті 26 Закону право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 років мають особи за наявності страхового стажу зокрема з 01 січня 2023 по 31 грудня 2023 - не менше 20 років.
Згідно із частиною 2 статті 24 Закону страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (01.01.2004).
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві від 31.05.2023 року №046450005193 позивачеві відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Представник відповідача-2 зазначив, що для призначення гр. ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відсутні підстави у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 - позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Відповідно до записів трудової книжки ОСОБА_3 від 20 грудня 1971 року, містяться записи про періоди його трудової діяльності.
Відповідно до архівних довідок комунальної установи "Трудовий архів" Магдалинівської селищної ради за період роботи протягом 1981 року, з 1983 року по 1985 рік №303/1-25 від 24.05.2023 року, №303/1-24 від 23.05.2023 року та за період роботи з 1973 року по 1977 року №275/1-25 від 22.05.2023 року, №275/1-24 від 11.05.2023 року встановлено нараховану заробітну плату на посаді "Шофера".
Судом встановлено, що 23 травня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до територіального управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
31 травня 2023 року рішенням відділу призначення пенсій Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві №046450005193, ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії, у зв'язку з наступним.
Відповідно до статті 26 Закону наявність страхового стажу передбаченого частинами першої-третьої цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначення пенсії.
Відповідно до частини 2 статті 26 Закону право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 років мають особи за наявності страхового стажу зокрема з 01 січня 2023 по 31 грудня 2023 - не менше 20 років.
Згідно із частиною 2 статті 24 Закону страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (01.01.2004).
Відповідно до наданих до заяви документів про стаж (довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру, трудові книжки, довідка про стаж, військовий квиток), загальний страховий стаж ОСОБА_1 складає 3 роки 6 місяців 4 дні.
До загального страхового стажу не враховано періоди роботи: згідно трудової книжки колгоспника від 08.07.1977 року, оскільки на титульній сторінці не зазначено дату народження та відсутня уточнююча довідка про встановлені та відпрацьовані вихододні; згідно трудової книжки від 20.12.1977 по батькові працівника не відповідає паспортним даним ( ОСОБА_2 ).
Враховуючи вищезазначене, гр. ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
ОСОБА_1 вважає протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови йому в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у зв'язку з чим представник позивача звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою.
Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Частиною 4 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно з вимогами частин 1, 2 статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Відповідно до статті 26 Закону наявність страхового стажу передбаченого частинами першої-третьої цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначення пенсії.
Відповідно до частини 2 статті 26 Закону право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 років мають особи за наявності страхового стажу зокрема з 01 січня 2023 по 31 грудня 2023 - не менше 20 років.
Суд зазначає, що у зв'язку з тим, що відповідальність за ведення трудової книжки покладається на підприємство, суд приходить до висновку, що неточності у заповненні трудової книжки не можуть бути підставою для виключення певних періодів роботи зі страхового стажу позивача, тому спірні періоди роботи позивача зараховуються до стажу роботи.
Основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Аналогічне положення міститься також і в статті 48 Кодексу законів про працю України, згідно з якою трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (стаття 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12 серпня 1993 року, передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з пунктом 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5).
Суд зазначає, що норми пункту 3 Порядку передбачають обов'язковість витребування уточнюючих довідок для підтвердження трудового стажу лише у випадку, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах.
Наказом Міністерства праці України №58 від 29.07.1993 року затверджено Інструкцію "Про порядок ведення трудових книжок працівників".
Згідно пункту 1.1 Інструкції, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. До трудової книжки вносяться відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди (пункт 2.2 Інструкції).
Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону (пункт 2.3 Інструкції).
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення (пункт 2.4. Інструкції).
Аналогічні вимоги містила Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162.2.10. Окрім того, відповідно до вимог пункту 2.10 цієї Інструкції зазначено, що у розділі "Відомості про роботу", "Відомості про нагородження", "Відомості про заохочення" трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається. У разі необхідності, наприклад, зміни запису відомостей про роботу після зазначення відповідного порядкового номеру, дати внесення запису в графі 3 пишеться: "Запис за № таким-то недійсний".
Згідно зі статтею 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.
Зловживанням з боку пенсіонера в розумінні частини першої статті 103 Закону України "Про пенсійне забезпечення" є, зокрема, подання ним документів з явно неправильними відомостями.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що право особи на призначення пенсії за віком має бути підтверджене як пенсіонером (особистими документами), так і підприємством, на якому особа працювала. Також і відповідальність за надання недостовірних пенсійних документів покладена на підприємство (організацію) та пенсіонера.
Суд зазначає, що витребування та перевірка первинних документів є також правом пенсійного органу.
Тобто перекладання обов'язку доказування, надання відомостей тощо на позивача є неприйнятним.
Неможливість пенсійного органу скористатися правом на перевірку зазначених у трудовій книжці відомостей не може бути підставою для обмеження права пенсіонера на отримання належної пенсії.
Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 року у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.
Судом встановлено, що до страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано періоди роботи:
- згідно трудової книжки колгоспника від 08.07.1977 року, оскільки на титульній сторінці не зазначено дату народження та відсутня уточнююча довідка про встановлені та відпрацьовані вихододні;
- згідно трудової книжки від 20.12.1977, по батькові працівника не відповідає паспортним даним ( ОСОБА_2 ).
Відповідності до пункту 2.4 Інструкції "Про порядок ведення трудових книжок працівників", затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 року, у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993".
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Таким чином, здійснення записів у трудовій книжці власником або уповноваженим ним органом покладено на останніх, а не на працівника, а отже, відповідальність за неправильність вчиненого запису чи інших відомостей не може бути перекладена на працівника та позбавляти його права на врахування трудового стажу, який враховується для призначення пенсії.
Отже, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
При цьому суд зазначає, що у відповідності до розділів ІІІ, ІV Порядку №22-1, відповідач наділений повноваженнями самостійно отримати необхідні документи, що відповідає принципу належного урядування і націлено на забезпечення органами Пенсійного фонду України реалізації громадянами їх конституційного права на пенсійне забезпечення.
Суд зазначає, що на трудовій книжці колгоспника від 08 липня 1977 року дійсно відсутня дата народження позивача, однак це не може бути підставою для незарахування періодів роботи ОСОБА_1 , оскільки сам позивач не відповідальний за ведення трудової книжки.
Крім того, відповідно до архівних довідок комунальної установи "Трудовий архів" Магдалинівської селищної ради за період роботи протягом 1981 року, з 1983 року по 1985 рік №303/1-25 від 24.05.2023 року, №303/1-24 від 23.05.2023 року та за період роботи з 1973 року по 1977 року №275/1-25 від 22.05.2023 року, №275/1-24 від 11.05.2023 року встановлено нараховану заробітну плату на посаді "Шофера".
Згідно трудової книжки від 20.12.1977 року, суд зазначає, що невідповідність по-батькові ( ОСОБА_2 ), також не може слугувати підставою для незарахування позивачеві періодів його роботи до його страхового стажу.
Отже, відповідачем-2 при розгляді заяви про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", протиправно не зараховано спірні періоди роботи позивача.
Відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Враховуючи обставини справи, суд вважає належним та достатнім способом захисту порушених прав позивача визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 №046450005193 від 31 травня 2023 року та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до страхового стажу, який дає право на пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" періоди роботи згідно трудової книжки колгоспника від 08.07.1977 року та трудової книжки від 20.12.1977 року.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно з частиною 2 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Зважаючи на викладене, належним способом захисту порушеного права позивача, на думку суду, є зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням зарахованих періодів роботи та позиції суду викладеній в цьому рішенні.
Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
За таких обставин суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих підстав для задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 .
Щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Судом встановлено, що позивачем при зверненні до адміністративного суду із позовною заявою сплачено суму судового збору у розмірі 2148,00 грн., що документально підтверджується квитанцією до платіжної інструкції АТ "Таскомбанк" №32528798800007320835 від 13 липня 2023 року.
А отже, суд приходить до висновку про стягнення на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 2148,00 грн. (дві тисячі сто сорок вісім гривень нуль копійок).
Керуючись ст.ст.241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити в повному обсязі.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 №046450005193 від 31 травня 2023 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до страхового стажу, який дає право на пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", періоди його роботи згідно трудової книжки колгоспника від 08.07.1977 року та трудової книжки від 20.12.1977 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 21910427) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням зарахованих періодів його роботи та позиції суду викладеній в цьому рішенні.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2148,00 грн. (дві тисячі сто сорок вісім гривень нуль копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.М. Олійник