ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 жовтня 2023 року Справа № 160/20032/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Бухтіярової М.М.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач-2), в якому позивач просить:
- рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №047250017310 від 17 квітня 2023 року про відмову у призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 визнати протиправним;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років на підставі п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» із зарахуванням періоду роботи на посаді вихователя диткомбінату «Золотий ключик» з 24.01.1991 р. по 30.11.1991.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 17.04.2023 вона звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Дану заяву розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області та прийнято рішення №047250017310 від 17.04.2023 про відмову у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного стажу за вислугу років для призначення пенсії, передбаченого пунктом «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». В оскаржуваному рішенні відповідачем-1 зазначено, що до стажу роботи, який надає право на призначення пенсії за вислугу років не зараховані періоди з 04.09.1987 - 22.08.1988 в яслі-садочку, з 03.10.1988 по 15.03.1990 - в дитячому комбінаті №17 та з 23.04.1990 по 30.11.1991 в дитячому комбінаті, оскільки посади помічника вихователя, няні-санітарки та педагога-вихователя Переліком №909 не передбачені. Позивач не погоджується з оскаржуваним рішенням та вважає, що відповідач-1 прийняв його без урахування норм чинного законодавства. Відповідачем-1 не враховано, що до прийняття постанови Кабінету Міністрів України №909 від 04.11.1993 діяла Постанова Ради Міністрів СРСР від 17 грудня 1959 року №1397, згідно з якою право на пенсію за вислугу років у дитячих садах та об'єднаних яслях-садах мали право завідуючі, керівники-вихователі, вихователі. Записами у трудовій книжці підтверджено трудовий стаж працівника освіти, при цьому записи №8 та №9 у трудовій книжці є некоректно заповненими, а саме, змінена черговість по датам переводу. Оскільки трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповненням роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому вона не може нести негативних наслідків порушення порядку заповнення її трудової книжки за роботодавця. З огляду на викладене, позивач наполягає, що має необхідний стаж для призначення пенсії у відповідності до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», набула право на пенсію за вислугу років, тому просить задовольнити позов у повному обсязі.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.08.2023 адміністративний позов прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі №160/20032/23, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні), а також встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання цієї ухвали.
Цією ж ухвалою суду було витребувано у відповідача-2 засвідчену належним чином копію пенсійної справи ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.
01.09.2023 від Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на електронну пошту суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач-1 заперечує проти задоволення позовних вимог, обґрунтовуючи свою позицію наступним. Право на пенсію за вислугу років незалежно від віку мають особи, визначені в Переліку №909, за наявності спеціального стажу роботи у період до 11.10.2017 - не менше 26 років 6 місяців. Позивач звернулася до територіальних органів Пенсійного фонду України 17.04.2023 із заявою про призначення їй пенсії за вислугу років. До стажу роботи на посадах, який дає право на призначення пенсії за вислугу років, не зараховано періоди роботи з 04.09.1987 року по 22.08.1988 року, з 03.10.1988 року 15.03.1990 року та з 23.04.1990 року по 30.11.1991 року на посадах «помічника вихователя», «няні-санітарки» та «педагога-вихователя», оскільки вказані посади не передбачені Переліком №909. Період роботи з 24.01.1993 по 30.11.1991 на посаді «вихователя» потребує уточнення, а саме необхідний документ про форму власності дитячого комбінату та підтвердження належності вказаного закладу до закладу освіти. Таким чином, страховий стаж ОСОБА_1 становить 34 роки 3 місяці 10 днів, стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугою років - 25 років 9 місяців 13 днів, чого недостатньо для призначення пенсії за вислугою років. За таких обставин, Головним управлінням прийнято правомірне та обґрунтоване рішення про відмову у призначенні пенсії. Щодо позовних вимог в частині зобов'язання вчинити певні дії, відповідачем-1 зауважено на дискреційних повноважень адміністративного органу щодо призначення пенсії.
15.09.2023 від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог, просить у їх задоволенні відмовити та зазначає наступне. 17.04.2023 до Головного управління звернулась ОСОБА_1 із заявою про призначення пенсії за вислугу років. Провівши аналіз наданих документів, Головне управління пенсійного фонду України в Вінницькій області надало правомірне рішення від 17.04.2023 року за №047250017310 згідно із п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» а саме працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального страхового стажу роботи за переліком, що затверджуються у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 01 квітня 2015 року - не менше 25 років та після цієї дати. Страховий стаж позивача на день звернення складає 34 роки 03 місяці 10 днів наголошую що до страхового стажу зараховані усі періоди роботи. Вік позивача на день звернення складає 52 роки, якого не достатньо для призначення пенсії. Тому позивачу було відмовлено у зв'язку з недостатнім віком позивача для призначення пенсії. З огляду на викладені обставини, просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
20.09.2023 відповідачем-2 подані витребувані докази.
21.09.2023 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подано клопотання про долучення доказів направлення відзиву позивачу.
Частиною першою статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Відповідно до частини п'ятої та восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Згідно з частиною п'ятою статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення у порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до пункту 8 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.
Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , документована паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого 24.09.2002 Марганецьким МВ УМВС України в Дніпропетровській області; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
17.04.2023 позивач звернулася до Нікопольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за вислугою років, яка зареєстрована за вх.№810 (а.с. 52).
Згідно із розпискою-повідомленням до заяви від 17.04.2023 №810 долучено диплом, довідку про заробітну плату за період страхового стажу до 01.07.2000 (МГЗК) №222129 від 02.08.2022, довідку про присвоєння ідентифікаційного коду, документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №98/К/Т8 від 14.12.2022, заява про призначення пенсії, заява про спосіб виплати пенсії, паспорт серії НОМЕР_2 , інший документ №192 від 22.07.2022, свідоцтво серії НОМЕР_3 , трудову книжку серії НОМЕР_4 (а.с. 53).
За принципом екстериторіальності органом призначення визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 17.04.2023 №047250017310 було відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років.
Означене рішення від 17.04.2023 №047250017310 обґрунтоване наступним.
Вік заявника 52 роки. Страховий стаж особи 34 роки 3 місяці 10 днів. За наданими документами до страхового стажу зараховані усі періоди роботи. Стаж роботи на посадах, який дає право на призначення пенсії за вислугу років згідно п. «е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» станом на 11.10.2017 складає 25 років 09 місяців 13 днів (стаж порахований без урахування відпусток без збереження заробітної плати, оскільки інформація про відпустки відсутня). До стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за вислугу років не зараховані періоди з 04.09.1987 - 22.08.1988 в яслі-садочку, з 03.10.1988 по 15.03.1990 - в дитячому комбінаті №17 та з 23.04.1990 по 30.11.1991 в дитячому комбінаті, оскільки посади помічника вихователя, няні-санітарки та педагога-вихователя Переліком №909 не передбачені. З огляду на викладене, відмовити ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугу років, в зв'язку з відсутністю необхідного стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за вислугу років станом на 11.10.2017 року 26 років 6 місяців .
Відповідно до роздруківки розрахунку стажу з урахуванням особливостей трудової діяльності та перетину періодів (форма РС-право) номер ПС: 047250017310 на дату звернення 17.04.2023, загальний страховий стаж позивача складає 34 роки 03 місяці 10 днів, з яких зараховано до стажу за вислугу:
з 01.12.1991 по 05.01.1994 - працівник освіти - 02 роки 01 місяць 05 днів;
з 31.01.1994 по 19.05.1995 - працівник освіти - 01 рік 03 місяці 19 днів;
з 22.05.1995 по 11.09.1995 - працівник освіти - 0 років 03 місяці 20 днів;
з 12.09.1995 по 16.06.1998 - працівник освіти - 02 роки 09 місяців 05 днів;
з 17.06.1998 по 17.02.1999 - працівник освіти - 0 років 08 місяців 01 день;
з 18.02.1999 по 30.06.1999 - працівник освіти - 0 років 04 місяці 13 днів;
з 01.07.1999 по 31.12.2003 - працівник освіти - 04 роки 06 місяців 0 днів;
з 01.01.2004 по 10.10.2017 - працівник освіти - 12 років 10 місяців 0 днів.
Не погодившись з відмовою у призначенні пенсії за вислугу років та не зарахуванням до стажу, що надає право на пенсію за вислугу років, періоду роботи з 24.01.1991 по 30.11.1991, позивач звернулась до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Згідно із положеннями частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно із пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 (далі - Закон №1788-ХІІ) та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-IV), у редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Згідно з частиною першою статті 8 вказаного Закону право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Частиною першою статті 26 Закону №1058-IV визначено умови призначення пенсії за віком, відповідно до якої особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.
Частиною першою статті 24 Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина друга статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
При цьому, згідно з частиною четвертою статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Законом України від 03 жовтня 2017 року №2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (далі - Закон №2148-VIII, набрав чинності 11 жовтня 2017 року) доповнено пунктом 2-1 розділ XV Прикінцеві положення Закону №1058-IV наступного змісту: особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».
При цьому, абзацами 1, 2 пункту 16 розділу XV Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в редакції Закону №2148, передбачено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.
Статтею 2 Закону №1788-ХІІ визначено, що за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Згідно зі статтею 7 Закону №1788 звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.
Відповідно до статті 51 Закону №1788-ХІІ пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
Згідно з частиною першою статті 52 Закону №1788-ХІІ право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники освіти, охорони здоров'я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту «е» статті 55.
Відповідно до п. «е» ст.55 Закону №1788-ХІІ (в редакції, чинній до 01.04.2015) право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Законом України від 02 березня 2015 року №213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (далі - Закон №213-VIII, набрав чинності 01.04.2015) статтю 55 Закону №1788-ХІІ викладено в новій редакції наступного змісту: право на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «е» вказаної статті мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення незалежно від віку за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 року - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.
Законом України від 24 грудня 2015 року №911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон №911-VIII, набрав чинності 01.01.2016) внесено зміни до статті 55 Закону №1788-ХІІ, зокрема, у пункті «е» в абзаці першому слова незалежно від віку замінено словами та цифрами після досягнення 55 років і доповнено абзацами дванадцятим-двадцять п'ятим.
Таким чином, з прийняттям Закону №213-VIII було підвищено, зокрема, спеціальний стаж, необхідний для виходу на пенсію, для категорій працівників, визначених пунктами «д», «е», «ж» статті 55 Закону №1788-ХІІ, а Закон №911-VIII встановив раніше не передбачений законодавством вік виходу на пенсію для окремих категорій громадян, а саме: 55 років - для працівників освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення (пункт «е» статті 55 Закону №1788-ХІІ) за переліком, що затверджується у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Рішенням Конституційного Суду України від 04 червня 2019 року №2-р/2019 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VIII та «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року №911-VIII.
Відповідно до положень статті 152 Конституції України, закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
За таких обставин, за приписами пункту «е» частини першої статті 55 Закону №1788-ХІІ, в редакції, яка після рішення Конституційного Суду України від 04 червня 2019 року №2-р/2019, відновлено право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Ухвалюючи рішення від 04 червня 2019 року №2-р/2019, Конституційний Суд України вказав, що зміни у сфері пенсійного забезпечення мають бути достатньо обґрунтованими, здійснюватися поступово, обачно й у заздалегідь обміркований спосіб, базуватися на об'єктивних критеріях, бути пропорційними меті зміни юридичного регулювання, забезпечувати справедливий баланс між загальними інтересами суспільства й обов'язком захищати права людини, не порушуючи при цьому сутності права на соціальний захист.
Втрата професійної працездатності або придатності не пов'язана з досягненням працівником певного віку, тому не може бути умовою для призначення пенсії за вислугу років. Мета призначення пенсії за вислугу років - забезпечити потрібні умови життя особам, робота яких пов'язана зі швидкою втратою професійних навичок (працездатності), що може настати до досягнення цими особами віку, потрібного для набуття права на пенсію за віком. Призначення пенсії за вислугу років є додатковою соціальною гарантією для осіб, які в особливих умовах виконували певні професійні функції. Конституційний Суд України вважає, що при запровадженні юридичного регулювання, за яким окремим працівникам освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення встановлено додатковий віковий критерій виходу на пенсію - 50 та 55 років, як додаткову умову для призначення пенсії за вислугу років, законодавець не мав об'єктивних підстав.
Системний аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що з 04.06.2019 (з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення №2-р/2019 від 04.06.2019) при призначенні пенсії за вислугою років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ необхідно застосовувати положення цього Закону у редакції до внесення змін Законами №213 VIII від 02.03.2015 та №911-VIII від 24.12.2015.
З огляду на викладене, враховуючи ту обставину, що позивач звернулася із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» 17.04.2023, тобто після прийняття рішення Конституційного Суду України від 04.06.2019, у спірних правовідносинах мають бути застосовані положення пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», якими передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
За змістом статті 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
12.08.1993 Кабінетом Міністрів України постановою №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Пунктом 1 Порядку №637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами
Пунктом 3 зазначеного Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Особливості підтвердження трудового стажу окремих категорій працівників визначені пунктом 20 Порядку № 637, згідно з яким у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.
Системний аналіз наведених норм права свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12 вересня 2022 року у справі №569/16691/16-а, від 20 лютого 2020 року у справі №415/4914/16-а, від 21 травня 2020 року у справі №550/927/17, від 16 червня 2020 року у справі №682/967/17 та від 19 червня 2020 року у справі №359/2076/17.
В ході судового розгляду встановлено та матеріалами справи підтверджено, що підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії на вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» стала відсутність на 11.10.2017 спеціального стажу, що надає право на призначення такого виду пенсії.
За розрахунком, наведеного в оспорюваному рішенні, тривалість страхового стажу станом на дату звернення (17.04.2023) - 34 років 03 місяців 10 днів, спеціального стажу (працівник освіти) - 25 років 09 місяців 13 днів.
У межах спірних правовідносинах позивачем заявлено позовні вимоги щодо не зарахування до спеціального стажу періодів роботи з 24.01.1991 по 30.11.1991.
Як вбачається з трудової книжки серії НОМЕР_4 від 29.09.1987, позивач працювала:
з 24.01.1991 по 31.12.1991 - вихователем в дитячому комбінаті «Золотий ключик» (записи 8, 10).
Однак, за розрахунком стажу з урахуванням особливостей трудової діяльності та перетину періодів (форма РС-право) номер ПС: 047250017310 на дату звернення 17.04.2023, до стажу за вислугу років не зараховано вказаний період роботи.
Доводи відповідача-1 в оспорюваному рішенні про те, що посада педагога-вихователя не передбачена Переліком №909, безпідставні з наступного.
Записами в трудовій книжці позивач у період з 24.01.1991 по 30.11.1991 працювала вихователем в дитячому комбінаті, зауважень до записів трудової книжки в частині спірних періодів відповідачем-2 не зазначено.
У трудовій книжці в частині записів 8 та 9 прослідковується порушення черговості їх написання, однак такі обставини не можуть бути підставою для не зарахування спірного періоду трудової діяльності позивача до стажу, що надає право на призначення пенсії за вислугу років.
Суд звертає увагу, що обов'язок щодо заповнення трудових книжок законодавцем покладено на адміністрацію підприємств (власника або уповноваженого ним органу), неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.
За змістом частини першої статті 10 Закону України «Про освіту» невід'ємними складниками системи освіти є: дошкільна освіта; повна загальна середня освіта; позашкільна освіта.
Відповідно до частини першої, другої статті 4 Закону України «Про дошкільну освіту» дошкільна освіта є обов'язковою первинною складовою частиною системи безперервної освіти в Україні. Дошкільна освіта - цілісний процес, спрямований на: забезпечення всебічного розвитку дитини дошкільного віку відповідно до її задатків, нахилів, здібностей, індивідуальних, психічних та фізичних особливостей, культурних потреб; формування у дитини дошкільного віку моральних норм, набуття нею життєвого соціального досвіду.
Згідно із статтею 5 Закону України «Про дошкільну освіту» систему дошкільної освіти становлять: заклади дошкільної освіти незалежно від підпорядкування, типів і форми власності; наукові і методичні установи; органи управління освітою; освіта та виховання в сім'ї. Учасниками освітнього процесу у сфері дошкільної освіти є, зокрема, вихователі, помічники вихователів та няні (статті 27 цього Закону).
Відповідно до статті 30 цього Закону педагогічний працівник закладу дошкільної освіти - особа з високими моральними якостями, яка має вищу педагогічну освіту за відповідною спеціальністю та/або професійну кваліфікацію педагогічного працівника, забезпечує результативність та якість роботи, а також фізичний і психічний стан якої дозволяє виконувати професійні обов'язки. Педагогічні працівники мають право на додаткову оплачувану відпустку. Тривалість відпустки помічників вихователів закладів дошкільної освіти становить 28 календарних днів. Окремим категоріям працівників закладів дошкільної освіти (ясел-садків) компенсуючого типу, робота яких пов'язана з підвищеним нервово-емоційним навантаженням, надається щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці тривалістю до 35 календарних днів за Списком виробництв, робіт, професій і посад, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 затверджено Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота яких дає право на пенсію за вислугу років, яка передбачає дошкільні навчальні заклади всіх типів та посади завідуючих, та посади вихователів-методистів, музичних керівників, вчителів-дефектологів, вчителів-логопедів, практичних психологів, в тому числі вихователів, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.
З огляду на викладене, з урахуванням наведених законодавчих норм та встановлених обставин, суд дійшов висновку, що відмовляючи позивачеві у зарахуванні періоду її роботи вихователем з 24.01.1991 по 30.11.1991, відповідач-1 діяв протиправно, тому з метою відновлення порушеного права суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача-1 зарахувати позивачу до спеціального стажу, що надає право на пенсію за вислугу років, періоду її роботи вихователем з 24.01.1991 по 30.11.1991.
Доводи відповідача-1 в оспорюваному рішенні про відсутність станом на 11.10.2017 мінімального спеціального стажу 26 років 06 місяців безпідставні, не враховують спірних відносин, оскільки пункт «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції до внесення змін Законами №213 VIII від 02.03.2015 та №911-VIII від 24.12.2015) не встановлює обов'язку наявності мінімального спеціального стажу станом на 11.10.2017 для призначення пенсії за вислугу років.
Посилання відповідача-2 у відзиві про те, що на час звернення за призначенням пенсії позивач не набула віку, необхідного для призначення пенсії за вислугу років, не приймаються судом, оскільки такі обставини не були покладені в основу оскаржуваного рішення.
За змістом частин першої, другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Враховуючи викладене, рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 17.04.2023 №047250017310 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» винесене не у спосіб, що визначений законодавством, та не обґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, тому є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача-2 призначити пенсію за вислугу років як працівнику освіти у відповідності до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», суд зазначає наступне.
Відповідно до положень частини першої статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункт 4 частини другої статті 245 КАС України).
Відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Нормами частини другої статті 5 КАС України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02).
Як вбачається з матеріалів справи, спір стосується наслідків розгляду відповідачем-1 заяви позивача від 17.04.2023 про призначення пенсії за вислугу років у вигляді рішення від 17.04.2023 №047250017310, яке скасовано судом як протиправне.
При цьому, судом зроблено висновок, що відмовляючи позивачеві у призначенні пенсії за вислугу років з підстав відсутності необхідного спеціального стажу, відповідач-1 діяв протиправно.
Суд зазначає, обрахунок стажу, що враховується у призначенні пенсії, є дискреційним повноваженням пенсійного органу. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Оскільки відповідачем-1 було протиправно відмовлено позивачеві у призначенні пенсії за вислугу років через недостатність стажу, що дає право на пенсію на за вислугу років, що встановлено судом, водночас на час судового розгляду матеріали справи не містять доказів обрахунку спеціального стажу з урахуванням зобов'язальних вимог суду, зважаючи на дискрецію пенсійного органу в питаннях обрахунку стажу (в тому числі спеціального), необхідного для призначення пенсії, суд з метою належного та ефективного захисту прав позивача вважає за необхідне зобов'язати відповідача-1 повторно розглянути заяву позивача від 17.04.2023 про призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням висновків суду, наведених у цьому рішенні.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За змістом положень частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на викладене, сплачений позивачем судовий збір за подачу даного позову підлягає стягненню з відповідач-1 за рахунок його бюджетних асигнувань.
Керуючись ст.ст.9, 72-90, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 13322403, місцезнаходження: 21100, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26) про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 13322403, місцезнаходження: 21100, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7) від 17.04.2023 №047250017310 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 13322403, місцезнаходження: 21100, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7) зарахувати ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) до спеціального стажу, що надає право на пенсію за вислугу років, періоду її роботи вихователем з 24.01.1991 по 30.11.1991.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 13322403, місцезнаходження: 21100, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) від 17.04.2023 про призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 13322403, місцезнаходження: 21100, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні шістдесят копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя М.М. Бухтіярова