ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 листопада 2023 року ЛуцькСправа № 140/9152/23
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Денисюка Р.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся в суд з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі -в/ч НОМЕР_1 , відповідач) про визнання протиправними та скасування наказів від 26.01.2023 № 34 “Про проведення службового розслідування”, від 08.02.2023 № 74 “Про результати службового розслідування” та зобов'язання перерахувати та виплати грошове забезпечення з 01.01.2023 по 08.05.2023.
Оскаржуваними наказами було призначено службове розслідування за фактом самовільного залишення ним військової частини та затверджено його результати, які стали в подальшому підставою для призупинення виплати йому грошового забезпечення за перебування в зоні бойових дій.
Позивач вважає, що службове розслідування призначено та проведено протиправно, неуповноваженими на те особами. У відповідача були відсутні підстави для його призначення. Акт службового розслідування складено із порушенням вимог Порядку проведення службових розслідувань у Збройних Силах України, що затверджений наказом Міністерства оборони України 21.11.2017 №608 (далі - Порядок №608).
Звертає увагу на ту обставину, що у відповідача були відсутні законодавчо визначені підстави для невиплати йому грошового забезпечення. З врахуванням викладеного просив позов задовольнити.
Ухвалою суду від 26.05.2023 прийнято вказану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та відповідно до приписів статей 12, 257, 262 КАС України ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
У відзиві на позов, відповідач позовні вимоги заперечив та зазначив, що позивач самовільно залишив розташування військової частини. За даним фактом на підставі Порядку №608 відповідачем наказом № 34 від 26.01.2023 призначено службове розслідування.
Згідно з висновком констатовано, що позивач порушив вимоги ст. 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
Наказом №74 від 08.02.2023 було затверджено результати службового розслідування. Пунктом 2 даного наказу економічно-фінансовій службі було доручено зупинити виплату ОСОБА_1 всіх видів грошового забезпечення.
Службовим розслідуванням було підтверджено факт самовільного залишення військовослужбовцем місця розташування частини. На підставі зібраних документів та повідомлення начальника військової частини вказане стало підставою для порушення кримінального провадження 16.02.2023.
Відповідач вказує на те, що при призначенні службового розслідування, його проведенні діяв у відповідності до норм чинного законодавства та будь-яких прав позивача при цьому не порушував. Також зазначає, що вина позивача у порушенні службової дисципліни повністю підтверджується наявними матеріалами службового розслідування.
Враховуючи встановлені обставини та вимоги абзацу 4 пункту 15 розділу I Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України», затвердженого Наказом Міністра оборони України №260 від 07.06.2018 (далі -Порядок №260) стверджують, що позивачу правомірно призупинено виплату грошового забезпечення. З врахуванням викладеного просив в позові відмовити повністю.
У поданій суду відповіді на відзив позивач ще раз підтвердив свою правову позицію щодо незаконності винесення оскаржуваних наказів та невиплати грошового забезпечення.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 проходив службу у в/ч НОМЕР_1 на посаді командира 2 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти.
22.01.2023 до командира військової частини надійшов рапорт заступника командира в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_2 про самовільне залишення військової частини ОСОБА_1 21.01.2023, на підставі якого командиром військової частини винесено наказ № 34 від 26.01.2023“Про проведення службового розслідування” (а.с.104).
За результатами проведеного службового розслідування, складено акт службового розслідування.
В ході службового розслідування було встановлено, що позивач самовільно покинув територію ПТД військової частини НОМЕР_1 АДРЕСА_1 21.01.2023 (а.с.105-110).
Констатовано порушення ОСОБА_1 ст.11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
Відповідачем 08.02.2023 прийнято наказ № 74 “Про результати службового розслідування”, пунктом 1 якого було затверджено акт службового розслідування.
Пунктом 2 даного наказу економічно-фінансовій службі та іншим службам було доручено зупинити ОСОБА_1 всі належні види забезпечення.
Відповідно до пунктів 3, 4 наказу визначено направити матеріали службового розслідування до компетентних органів у військовій та оборонній сфері.
Вважати ОСОБА_1 командира 2 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , таким, що самовільно залишив військову частину та направити повідомлення про вчинення злочину за ч.4 ст.408 КК України (а.с. 111).
Позивач не погоджуючись із винесеними наказами та призупиненням виплати грошового забезпечення оскаржив їх до суду.
При вирішенні даного спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.
Частинами 1, 2 статті 1 вступу Закону України “Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України” визначено, що цей Статут визначає загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах.
Статутом керуються всі військові частини, кораблі, управління, штаби, організації, установи і військові навчальні заклади Збройних Сил України (далі - військові частини).
Відповідно до статей 5, 6 Статуту внутрішня служба - це система заходів, що вживаються для організації повсякденного життя і діяльності військової частини, підрозділів та військовослужбовців згідно з цим Статутом та іншими нормативно-правовими актами.
Внутрішня служба здійснюється з метою підтримання у військовій частині порядку та військової дисципліни, належного морально-психологічного стану, які забезпечують постійну бойову готовність та якісне навчання особового складу, збереження здоров'я військовослужбовців, організоване виконання інших завдань.
Вимоги цього Статуту зобов'язаний знати й сумлінно виконувати кожен військовослужбовець.
Згідно з статтею 11 Статуту необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.
Відповідно до статті 26 Статуту військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України" дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Згідно з статтею 30 цього Закону начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов'язаний перевіряти їх виконання.
Підлеглий зобов'язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою.
Як встановлено статтею 37 Статуту військовослужбовець зобов'язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін.
Про виконання або невиконання наказу військовослужбовець зобов'язаний доповісти командирові (начальникові), який віддав наказ, і своєму безпосередньому командирові (начальникові), а також вказати причини невиконання наказу або його несвоєчасного (неповного) виконання. Якщо військовослужбовець розуміє, що він неспроможний виконати наказ своєчасно та у повному обсязі, він про це зобов'язаний доповісти вищезазначеним особам негайно.
Статтею 59 даного Статуту визначено зобов'язання командира (начальника).
Преамбулою Закону України “Про дисциплінарний Статут Збройних Сил України” від 04.03.1999 № 551-XIV (далі -Закон № 551-XIV) визначено, що він визначає сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців, а також військовозобов'язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг.
Усі військовослужбовці Збройних Сил України незалежно від своїх військових звань, службового становища та заслуг повинні неухильно керуватися вимогами цього Статуту.
Статтею 1 Закону № 551-XIV встановлено, що військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.
Як вбачається з статті 4 даного Закону військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; бути пильним, зберігати державну таємницю; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов'язків військової служби.
Згідно з статтею 7 Закону № 551-XIV застосовувати заохочення та накладати дисциплінарні стягнення можуть тільки прямі командири та командири, визначені в розділі 3 цього Статуту.
Частинами 1, 2 статті 45 Закону визначено, що у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. За вчинення правопорушень, пов'язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності.
За змістом ст. ст. 83, 84 Закону № 551-XIV на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Аналізуючи зібрані по справі докази та норми чинного законодавства, які регламентують спірні правовідносини, суд приходить до висновку, що відповідачем належними та допустимими доказами не доведено правомірність оскаржуваних наказів враховуючи наступне.
Що стосується правомірності наказу про призначення та проведення службового розслідування від 26.01.2023 №34, то суд зазначає наступне.
Частинами 1, 3, 4, 7 статті 85 даного Закону визначено, що службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.
Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць.
Якщо під час службового розслідування буде з'ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення, командир військової частини письмово повідомляє про це орган досудового розслідування.
Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України визначається наказом Міністерства оборони України, в інших військових формуваннях, правоохоронних органах спеціального призначення - наказами державних органів, які мають у своєму підпорядкуванні військові формування, утворені відповідно до законів України, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України.
Згідно з статтею 87 цього Закону якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного
Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Пунктом 1 Розділу 1 Порядку № 608 встановлено, що він визначає підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України (далі - Збройні Сили), а також військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов'язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі.
Абзацом 4 пункту 2 Розділу I даного Порядку визначено, що службове розслідування - комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.
Відповідно до абзаців 3, 4 пункту 1 Розділу II службове розслідування може призначатися у разі: невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров'ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду; невиконання або неналежного виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини або на стан виконання покладених на Збройні Сили завдань;
Абзацом 15 пункту 1 Розділу II Порядку №608 визначено, що службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.
Згідно з п.3 Розділу II Порядку № 608 службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв'язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби; ступеня вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; причин виникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння).
Пунктом 1 Розділу III даного Порядку визначено, що рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення.
Інші посадові (службові) особи у разі необхідності звертаються за підпорядкованістю з клопотанням про призначення службового розслідування.
Отже, вказаними нормативними актами визначено підстави та порядок призначення службового розслідування.
Підставою для призначення службового розслідування відповідно до наказу від 26.01.2023 № 34 став рапорт підполковника ОСОБА_3 , яким повідомлено про самовільне залишення військової частини ОСОБА_1 .
Суд констатує, що дійсно надходження рапорту від посадової особи про самовільне залишення військової частини військовослужбовцем відповідно до пункту 1 Розділу II Порядку №608 є підставою для призначення та проведення службового розслідування.
Під час розгляду даної справи судом витребовувався як цей рапорт, так і всі матеріали службового розслідування.
Однак відповідачем ні до відзиву, ні на виконання ухвали суду про витребування доказів не було надано рапорту №192 від 22.01.2023, на підставі якого було призначено службове розслідування відносно ОСОБА_1 .
У наданих суду матеріалах службового розслідування, також є відсутнім. Військовою частиною не було надано жодного належного та допустимого доказу про те, чи існує цей рапорт взагалі та наявності інших підстав для призначення службового розслідування.
Враховуючи вищевикладене суд вважає, що відповідачем належними та допустимими доказами не підтверджено наявності підстав, визначених Дисциплінарним статутом та Порядком №608 для призначення та проведення службового розслідування відносно ОСОБА_1 .
За таких обставин оскаржуваний наказ №34 від 26.01.2023 «Про проведення службового розслідування” є протиправним та підлягає скасуванню, а позов в цій частині до задоволення.
Надаючи правову оцінку наказу № 74 від 08.02.2023 “Про результати службового розслідування”, суд зазначає наступне.
Як вбачається із пункту 3 Розділу III Порядку службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування).
Днем початку службового розслідування вважається день видання наказу про його призначення. Днем закінчення службового розслідування вважається день надання командиру (начальнику), який призначив службове розслідування, акта службового розслідування та матеріалів на розгляд, визначений в наказі про призначення службового розслідування.
Пунктом 5 Розділу II Порядку № 608 встановлено, що службове розслідування може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено комісії або військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.
Згідно з пунктом 3 Розділу IV даного Порядку військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: знати підстави проведення службового розслідування; бути ознайомленим про свої права та обов'язки під час проведення службового розслідування; відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом; давати усні, письмові або за допомогою технічних засобів пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення; з дозволу командира (начальника) отримувати копії документів, які стосуються службового розслідування, та долучати їх до власних пояснень; порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації; висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять; ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником); оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки та у порядку, визначені законодавством України.
Відповідно до пунктів 1, 4 Розділу V Порядку №608 за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.
У резолютивній частині акта службового розслідування зазначаються: висновки службового розслідування; пропозиції щодо притягнення винної особи (винних осіб) до відповідальності; інші заходи, спрямовані на усунення причин та умов, що призвели до правопорушення, які пропонується здійснити.
Пунктами 5, 6 Порядку визначено, що акт службового розслідування підписується особами, які його проводили. У разі виявлення суперечностей та незгоди з результатами службового розслідування кожна така особа має право висловити свою окрему думку, яка викладається на окремому аркуші (від руки або у друкованому вигляді) та долучається до акта службового розслідування.
Після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування.
Згідно з п.6. Розділ VI якщо під час службового розслідування буде з'ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення, командир військової частини (начальник) письмово повідомляє про це орган досудового розслідування.
Тобто, чинним законодавством чітко передбачений алгоритм дій щодо призначення службового розслідування, його проведення та закріплення його результатів.
Відповідно до частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 74 цього Кодексу передбачено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з частинами другою, третьою статті 90 КАС України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Таким чином, з аналізу наведених норм слідує, що доказ є допустимим, лише якщо отриманий уповноваженим суб'єктом, з дотриманням належної правової процедури та є закріпленим у відповідному джерелі. Факт порушення службової дисципліни військовослужбовцем повинен бути підтверджено виключно допустимими доказами, серед яких, в тому числі обов'язково повинен бути належним чином оформлений акт службового розслідування.
Відтак, для акту службового розслідування на підставі якого приймаються відповідні рішення щодо військовослужбовця є дотримання встановленої законом процедури проведення перевірки та оформлення її результатів.
На думку суду, порушення допущені при призначені проведення службового розслідування, без підтвердження наявності для цього підстав, що призвело до видачі протиправного наказу на його проведення не породжують за собою будь-яких правових наслідків, навіть за наявності виявлених за її результатами порушень.
Крім того, як вже зазначав вище суд, Порядком №608 передбачено вимоги до процедури проведення перевірки та самого акту перевірки.
Як встановлено судом та підтверджується наявними в справі доказами, п.2 наказу №34 від 26.01.2022 командиром військової частини проведення службового розслідування було доручено ОСОБА_4 .
Із змісту акту службового розслідування вбачається, що його проводили ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Саме вказані особи і підписували акт перевірки.
При цьому, командиром військової частини проведення розслідування ОСОБА_5 не доручалося, що є порушенням пункту 3 Розділу III Порядку. В матеріалах службового розслідування відсутні будь-які запити, визначені п.7 Розділу III Порядку, щодо необхідності залучення за потреби фахівців до проведення службового розслідування здійснюється на підставі звернення (запиту) до відповідного командира (начальника). На підставі яких документів ОСОБА_5 був залучений до проведення службового розслідування відносно позивача та приймав у ньому участь є невідомим.
Отже, вказане підтверджує той факт, що зазначений акт перевірки є неналежним доказом.
Суд також зауважує наступне.
У матеріалах службового розслідування відсутні дані про те, що особою, яка проводила службове розслідування, було дотримано право особи відносно якої воно проводилось. Зокрема в ньому відсутнє пояснення ОСОБА_1 , дані про те, що йому надавалась можливість дати пояснення по суті порушень, чи акт про відмову від дачі пояснень.
Також суд звертає увагу на те, що висновки службового розслідування не відповідають фактичним обставинам, встановленим при його проведенні.
Зокрема в акті службового розслідування чітко не зафіксовано, коли ж саме військовослужбовцем було вчинено порушення. Із викладу фактичних обставин у акті перевірки можна припустити, що таке порушення ним вчинено 21.01.2023.
Однак, вказане суперечить довідці №339 від 11.02.2023 про безпосередню участь ОСОБА_1 у бойових діях, виданої командиром військової частини НОМЕР_1 , з якої вбачається, що він приймав в них участь з 04.05.2022 по 22.01.2023.
Оскільки призначення службового розслідування, його проведення стосовно позивача відбулась всупереч вимогам чинного законодавства, то такі обставини тягнуть за собою протиправність оскаржуваного наказу від 08.02.2023 № 74 “Про результати службового розслідування”, прийнятого за наслідками такої перевірки, а позов в цій частині до задоволення.
За таких обставин призупинення позивачу виплати грошового забезпечення є протиправним на підставі вказано наказу та підлягає відновленню за період його призупинення.
Як вбачається із довідки №4526 від 10.11.2023 невиплата грошового забезпечення позивачу відповідачем не здійснювалася з січня по квітень 2023 року.
Відтак, беручи до уваги зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, враховуючи вимоги статті 245 КАС України суд вважає, що позовні вимоги в частині зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 перерахувати та виплати ОСОБА_1 грошове забезпечення підлягають задоволенню з 01.01.2023 по 30.04.2023.
При цьому, суд не приймає до уваги твердження відповідача про те, що Військова частини НОМЕР_1 перебуває на фінансовому та матеріальному забезпеченню ВЧ НОМЕР_2 , оскільки вказане не підтверджено належними доказами.
Суд звертає увагу на ту обставину, що відповідна довідка про грошове забезпечення позивача видавалась саме відповідачем.
При цьому, судом не приймаються до уваги посилання позивача на ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», якою визначено, що початком призупинення військової служби є день внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України. Підставою для призупинення військової служби є отримання військовою частиною письмового повідомлення правоохоронного органу про внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального правопорушення (витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань), виходячи з наступного.
По - перше, вказана норма регламентує питання призупинення військової служби, а не грошового забезпечення, яке регламентується Порядком №260.
По - друге, вказана норма на момент прийняття оспорюваного наказу не діяла, так як прийнята 21.03.2023, а тому до спірних правовідносин не може бути застосована.
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Згідно частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На думку суду, відповідачем належними та допустимими доказами не доведено правомірність прийняття наказів від 26.01.2023 № 34 “Про проведення службового розслідування”, від 08.02.2023 № 74 “Про результати службового розслідування”, в зв'язку з чим позовні вимоги підлягають до повного задоволення.
Керуючись статтями 241, 242, 243, 245, 246, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати накази Військової частини НОМЕР_1 від 26.01.2023 № 34 “Про проведення службового розслідування”, від 08.02.2023 № 74 “Про результати службового розслідування” .
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 01.01.2023 по 30.04.2023.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ).
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).
Суддя Р.С. Денисюк