РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Вінниця
27 листопада 2023 р. Справа № 120/11445/23
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маслоід Олени Степанівни, розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до: Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, 21005)
Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул. Бульварно - Кудрявська, 16, м. Київ, 04053)
про: визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії
ВСТАНОВИВ:
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - відповідач 1) про (з урахуванням уточнених позовних вимог) визнання протиправним та скасування рішення відповідача 1 №262240019442 від 20.06.2023 року про відмову у зарахуванні до страхового стажу позивача , що дає право на отримання пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування ", періоди його роботи з 10.06.1989 року по 25.08.1989 року та з 04.08.1993 року по 04.01.1999 року; зобов'язання відповідача 1 зарахувати до страхового стажу позивача, що дає право на отримання пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування ", періоди його роботи з 10.06.1989 року по 25.08.1989 року та з 04.08.1993 року по 04.01.1999 року і провести перерахунок пенсії з урахуванням стажу роботи за вказані періоди з 14.06.2023 року.
В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач зазначає, що отримує пенсію по інвалідності згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". 14.06.2023 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду в м. Києві із заявою про перерахунок пенсії. За принципом екстериторіальності вказану заяву розглядав відповідач 1. Так, рішенням відповідача 1 від 20.06.2023 року №262240019442 позивачеві відмовлено у перерахунку пенсії. Вважаючи таке рішення відповідача 1 протиправним, позивач з метою його скасування звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 01.08.2023 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви.
15.08.2023 року за вх. №48042/23 позивачем надано до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 21.08.2023 року дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, а також визначено, що вона буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін
11.10.2023 року за вх.№61753/23 до суду від відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому наведено заперечення проти заявлених позовних вимог. Аргументуючи свою позицію відповідач 1 зазначає, що ним за принципом екстериторіальності була розглянута заява позивача від 14.06.2023 року. Так, за результатами розгляду вказаної заяви, до страхового стажу позивача не зараховано періоди його роботи з 10.06.1989 року по 25.08.1989 року в КСП «Широкий», оскільки в довідці №144 від 12.06.1998 року відсутні дата наказу про прийняття/звільнення з роботи та підстава видачі довідки; з 04.08.1993 року по 04.01.1999 року в КСП «Широкий» згідно трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки наявне виправлення в даті заповнення трудової книжки та запис про дату заповнення трудової книжки здійснено іншими чорнилами. Враховуючи наведене відповідач 1 вважає, що прийняте ним рішення №262240019442 від 20.06.2023 року є правомірним та не підлягає скасуванню.
Ухвалою суду від 12.10.2023 року Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач 2) залучено до участі в даній справі як другого відповідача та витребувано в нього належним чином засвідчені копії матеріалів пенсійної справи позивача.
24.11.2023 року до суду від відповідача 2 надійшли витребувані ухвалою від 12.10.2023 року докази.
Правом на подання відзиву на позовну заяву відповідач 2 не скористався, відтак суд, керуючись приписами КАС України, розглядає справу за наявними матеріалами.
Ч. 4 ст. 243 КАС України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
У відповідності до вимог ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши усі обставини справи та надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.
Позивач перебуває на пенсійному обліку у відповідача 2, де й отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
14.06.2023 року позивач звернувся до відповідача 2 із заявою про допризначення пенсії у зв'язку з наданими додатковими документами про страховий стаж.
За принципом екстериторіальності розгляд вказаної заяви здійснював відповідач 1.
Так, за результатами опрацювання заяви позивача та доданих до неї документів, відповідачем 1 20.06.2023 року прийнято рішення №262240019442 про відмову в перерахунку позивачеві пенсії.
До страхового стажу позивача відповідачем 1 не зараховано періоди роботи з 10.06.1989 року по 25.08.1989 року в КСП «Широкий», оскільки в довідці №144 від 12.06.1998 року відсутні дата наказу про прийняття/звільнення з роботи та підстава видачі довідки; з 04.08.1993 року по 04.01.1999 року в КСП «Широкий» згідно трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки наявне виправлення в даті заповнення трудової книжки та запис про дату заповнення трудової книжки здійснено іншими чорнилами.
Не погоджуючись з рішенням про відмову в перерахунку пенсії, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У ст. 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Ст. 46 Конституції України закріплює право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно вимог ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Відповідно до ч. 1 ст. 8 вказаного Закону, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Ст. 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено наступні види пенсійних виплат, що призначаються в солідарній системі:
1) пенсія за віком;
2) пенсія по інвалідності;
3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Ст. 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Приписами ч. 2 ст. 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону №1058-IV).
У законодавстві, що діяло до 01.01.2004 року, зокрема, у ст. 56 Закону №1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Згідно ст. 44, 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
В ході розгляду справи судом встановлено, що 14.06.2023 року позивач звернувся до відповідача 2 із заявою про допризначення (перерахунок) пенсії у зв'язку з наданими додатковими документами про страховий стаж.
Розгляд вказаної заяви здійснював відповідач 1.
Так, за результатами опрацювання заяви позивача та доданих до неї документів, відповідачем 1 20.06.2023 року прийнято рішення №262240019442 про відмову в перерахунку позивачеві пенсії.
До страхового стажу позивача відповідачем 1 не зараховано періоди роботи з 10.06.1989 року по 25.08.1989 року в КСП «Широкий», оскільки в довідці №144 від 12.06.1998 року відсутні дата наказу про прийняття/звільнення з роботи та підстава видачі довідки; з 04.08.1993 року по 04.01.1999 року в КСП «Широкий» згідно трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки наявне виправлення в даті заповнення трудової книжки та запис про дату заповнення трудової книжки здійснено іншими чорнилами.
Надаючи оцінку, визначеним відповідачем 1, мотивам незарахування спірних періодів роботи, суд зазначає таке.
Згідно ст. 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Порядок підтвердження стажу також регламентовано у ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", яка визначає, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 року встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до п. 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.
З матеріалів справи встановлено, що дата заповнення трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 містить виправлення, а саме виправлено рік заповнення.
Крім того, в даній трудовій книжці під № 1 та № 2 містяться записи про роботу позивача в радгоспі «Широкий» в період з 10.06.1989 року по 25.08.1989 року; під № 5 та № 6 - записи про роботу в КСП «Широкий» в період з 04.08.1993 року по 04.01.1999 року.
Дані записи скріплені печаткою підприємства та підписом директора.
Згідно довідки №145 від 12.06.1998 року радгосп «Широкий» на підставі розпорядження Ленінського виконкому м. Донецька №69/7 від 28.02.1995 року перереєстровано в КСП «Широкий».
Позивачем надано довідку КСП «Широкий» №144 від 12.06.1998 року, в якій зазначено, що він працював в радгоспі «Широкий» з 10.06.1989 року (наказ №238-к) по 25.08.1989 року (наказ №289-к).
Суд зазначає, що порядок ведення (внесення записів) до трудових книжок врегульовано Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 року № 58 (далі - Інструкція № 58).
Відповідно до п.2.4 Інструкції № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
У разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (п. 4.1 Інструкції № 58).
П. 18 постанови Ради Міністрів Української РСР і Всесоюзної Центральної Ради професійних спілок "Про трудові книжки робітників і службовців" від 06.09.1973 №656 передбачено, що відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність
Аналогічні положення містяться в п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України "Про трудові книжки працівників" від 27.04.1993 № 301, згідно якого відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання та видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
З аналізу вказаних норм судом встановлено, що законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її неналежне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.
Трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому, працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.
Суд вказує, що недоліки оформлення трудової книжки відповідачем 1 виявлені вірно, але вони не можуть вважатися достатньою і самостійною підставою для відмови позивачеві у зарахуванні спірного періоду роботи до його загального страхового стажу на підставі трудової книжки, оскільки вина позивача в тому, що трудова книжка заповнена роботодавцем із порушенням встановленого порядку, відсутня.
Відповідач 1 не врахував, що не усі недоліки записів (заповнення) у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а, в якій зазначено, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Суд вважає, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у її трудовій книжці.
Суд також звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Відтак, судом встановлено, що трудова книжка позивача містить всі необхідні записи про роботу позивача у спірні періоди, ці записи є належними та допустимим доказом підтвердження страхового стажу позивача.
Також суд зазначає, що довідка №144 від 12.06.1998 року додатково підтверджує період роботи позивача з 10.06.1989 року по 25.08.1989 року, а певні недоліки в ній не спростовують дійсності записів в трудовій книжці позивача та не можуть мати наслідком позбавлення його конституційного права на соціальний захист.
Слід зазначити, що у випадку, якщо поданих позивачем документів для перерахунку пенсії було не достатньо, то орган пенсійного фонду мав всі правові підстави для того, щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу позивача, провести перевірку, зустрічну перевірку для з'ясування спірних обставини, запропонувати позивачеві надати інформації щодо двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Дана позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду в постанові від 21.02.2018 року у справі № 687/975/17, відповідно до яких, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці
Враховуючи вищевикладене в сукупності, суд дійшов висновку, що рішення відповідача 1 №262240019442 від 20.06.2023 року прийнято необґрунтовано та без урахування усіх обставин, що мали значення для його прийняття, а тому підлягає скасуванню.
Відтак, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо позовної вимоги зобов'язального характеру, то суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень. Водночас, згідно п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Суд зауважує, що відповідно до п. 4.10. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", згідно якого після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії. Нарахована сума пенсії включається в документи для виплати пенсії не пізніше одного місяця з дня прийняття рішення про призначення, перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший та про поновлення виплати пенсії.
Позивач перебуває на пенсійному обліку у відповідача 2 та саме до нього звернувся із заявою про перерахунок пенсії,
На думку суду, оскільки за приписами Порядку №22-1 електронна пенсійна справа знаходиться в пенсійному органі за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи, та такий орган здійснює нарахування та виплату пенсії, тому належним відповідачем за позовними вимогами зобов'язального характеру є саме відповідач 2.
Так, у зв'язку з тим, що судом визнано протиправним та скасовано рішення відповідача 1 №262240019442 від 20.06.2023 року, оскільки останнім безпідставно не зараховано до страхового стажу позивача періоди його роботи з 10.06.1989 року по 25.08.1989 року та з 04.08.1993 року по 04.01.1999 року, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача 2 зарахувати до страхового стажу позивача періоди його роботи з 10.06.1989 року по 25.08.1989 року та з 04.08.1993 року по 04.01.1999 року і провести перерахунок пенсії з урахуванням стажу роботи за вказані періоди з дати звернення з відповідною заявою, тобто з 14.06.2023 року.
Суд звертає увагу, що на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії", заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії", заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер'їлдіз проти Туреччини", п. 128, та "Беєлер проти Італії", п. 119).
Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії", п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки", п. 58, а також рішення у справі "Ґаші проти Хорватії", заява № 32457/05, п. 40, від 13.12.2007 року, та у справі "Трґо проти Хорватії", заява № 35298/04, п. 67, від 11.06.2009 року).
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд зазначає, що згідно ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір в розмірі 1 073 грн. 60 коп.
З огляду на те, що позов задоволено частково, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача 1, адже спірні правовідносини виникли у зв'язку із прийняттям саме ним спірного рішення, на користь позивача судовий збір в сумі 805 грн. 20 коп.
Керуючись ст. 2, 6, 9, 73-78, 90, 245, 246, 255, 295 КАС України, суд
ВИРІШИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області та Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №262240019442 від 20.06.2023 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди його роботи з 10.06.1989 року по 25.08.1989 року та з 04.08.1993 року по 04.01.1999 року і провести перерахунок пенсії з урахуванням стажу роботи за вказані періоди з дати звернення з відповідною заявою, тобто з 14.06.2023 року.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 805 грн. 20 коп.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 )
Відповідач 1: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, 21005)
Відповідач 2: Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул. Бульварно - Кудрявська, 16, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 42098368)
Повний текст рішення складено та підписано суддею 27.11.2023 року.
Суддя Маслоід Олена Степанівна