РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Вінниця
27 листопада 2023 р. Справа № 120/9900/23
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маслоід Олени Степанівни, розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до: Агрономічної сільської ради (вул. Мічуріна, 12, с. Агрономічне, Вінницька обл., 23227)
про: визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії
ВСТАНОВИВ:
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовною заявою до Агрономічної сільської ради (далі - відповідач) про визнання протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у неприйнятті рішення за заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для індивідуального садівництва орієнтованим розміром 0,10 га на території Агрономічної сільської ради; зобов'язання відповідача на черговій сесії розглянути заяву позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для індивідуального садівництва орієнтовним розміром 0,10 га на території Агрономічної сільської ради та прийняти відповідне рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом в даному рішенні.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що 26.01.2022 звернулась до відповідача із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки у с. Агрономічне Вінницької області для ведення індивідуального садівництва орієнтовним розміром 0,10 га. Однак за результатами розгляду заяви позивача, відповідачем не прийнято жодного рішення. Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 10.07.2023 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви.
27.07.2022 року за вх. №43494/23 позивачем надано до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви із зазначенням причин пропуску строку звернення до суду.
Ухвалою суду від 01.08.2023 року дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, а також визначено, що вона буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
25.08.2023 року за вх.№50929/23 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому наведено заперечення проти заявлених позовних вимог. Аргументуючи свою позицію відповідач зазначає, що заява позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність була розглянута 23.02.2022 року, про що її повідомлено листом від 16.03.2022 року, а також результати розгляду були опубліковані на офіційному веб-сайті Агрономічної сільської ради. Відповідач наголошує, що при розгляді заяви позивача діяв в межах повноважень та у спосіб, що визначений Законом України "Про місцеве самоврядування в України". Враховуючи наведене відповідач вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. До відзиву відповідачем подано заяву про залишення позовної заяви без розгляду та клопотання про витребування доказів.
Ухвалою суду від 27.11.2023 року у задоволенні клопотання про витребування доказів відмовлено.
Ч. 4 ст. 243 КАС України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
У відповідності до вимог ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши усі обставини справи та надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.
26.01.2022 року позивач звернулась до відповідача із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення садівництва орієнтовною площею 0,10 га.
Відповідачем 22.02.2022 року розглянуто вищевказану заяву позивача, однак за результатами поіменного голосування депутатів ради рішення прийнято не було.
З метою отримання інформації щодо розгляду заяви, позивач 02.01.2023 року звернулась до відповідача із заявою про надання копій документів, що стосуються поданої заяви.
Листом від 04.01.2023 за вих. №22 відповідач надав позивачеві копію заяви від 31.01.2022 року, копію графічного матеріалу, а також протокол поіменного голосування від 23.02.2022 року за результатами розгляду заяви позивача.
Не погодившись з бездіяльністю відповідача щодо прийняття рішення за результатами розгляду заяви, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Суд зауважує, що відповідачем подано заяву про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду.
В контексті наведеного суд зауважує, що ухвалою про відкриття провадження в даній справі позивачеві поновлено строк звернення до суду з даним позовом. Так, суд дійшов висновку, що про порушення свої прав внаслідок бездіяльності відповідача позивач дізналась з моменту отримання листа відповідача від 06.01.2023 року.
Однак, відповідач вказує, що повідомляв позивача про результат розгляду її заяви листом від 16.03.2022 року, а також результати розгляду були опубліковані на офіційному веб-сайті Агрономічної сільської ради.
Суд критично оцінює такі твердження відповідача з огляду на те, що ним, не надано жодних належних та допустимих доказів як надсилання, так і отримання позивачем листа від 16.03.2022 року, а розміщення на веб-сайті Агрономічної сільської ради результатів розгляду заяви не свідчить про належне повідомлення позивача про такі результати.
Відтак, твердження відповідача про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду є необґрунтованими.
Визначаючись стосовно позовних вимог, суд виходив з наступного.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У ст. 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регулюються, зокрема, Земельним кодексом України (тут і надалі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - ЗК України).
Відповідно до ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Ч. 6 ст. 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі, якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності, зокрема для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара (п. в ч. 1 ст. 121 ЗК України).
Згідно абз. 1 ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
Відповідно до ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.
Системний аналіз наведених норм доводить, що громадяни можуть набувати право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності виключно за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. Для цього такі громадяни мають звернутись з відповідним клопотанням до уповноважених органів. До клопотання додають визначені документи. Суб'єкт владних повноважень розглядає таке клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Як вже зазначалось, в силу положень ч. 7 ст. 118 ЗК України орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у місячний строк розглядає клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Отже, ч. 7 ст. 118 ЗК України чітко не визначено, в якій саме правовій формі має прийматися відповідне рішення.
Втім, суд наголошує, що при вирішенні питання про надання або відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою відповідач здійснює владно-управлінські функції на підставі закону та від імені держави вирішує питання щодо передачі земельних ділянок у власність або користування громадянам.
Тобто, відповідне рішення є актом організаційно-розпорядчого характеру, що видається органом державної влади в процесі здійснення ним виконавчо-розпорядчої діяльності з метою виконання покладених на нього завдань та здійснення функцій відповідно до наданої компетенції з основної діяльності, прийнятий (виданий) на основі Конституції та інших актів законодавства України та спрямований на їх реалізацію.
Відтак за своєю юридичною природою рішення про надання або відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, яке приймається відповідно до ч. 7 ст. 118 ЗК України, має відповідати формі розпорядчого документа.
Правовий статус відповідача визначає ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні".
Ст. 26 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачає виключну компетенцію сільських, селищних, міських рад.
Так, виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються, серед іншого, відповідно до закону питання регулювання земельних відносин (п. 34 ч. 1 ст. 26 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні").
Згідно ч. 1, 2 ст. 59 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.
Аналізуючи у комплексі норми ч. 6 ст. 118 ЗК України та ч. 1, 2 ст. 59 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні" суд зазначає, що при вирішенні заяви позивача про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою у ради виникає обов'язок, по - перше розглянути клопотання у місячний строк і по - друге, прийняти одне із двох рішень, а саме: 1) про надання дозволу на розроблення документації або 2) про відмову у його наданні.
Як встановлено судом, 26.01.2022 року позивач звернулась до відповідача із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва орієнтовною площею 0,10 га на території Агрономічної сільської ради.
23.02.2023 року, за результатом розгляду зазначеної заяви, відповідачем на засіданні сесії рішення не прийнято, а з протоколу поіменного голосування вбачається, що 4 депутати проголосували "за", 5 - "проти", 9 - "утрималися".
Конституційний Суд України в рішенні від 01.04.2010 року № 10-рп/2010 у справі за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 143 Конституції України, пунктів "а", "б", "в", "г" статті 12 ЗК України, пункту 1 частини першої статті 17 КАС України вирішив, що положення пунктів "а", "б", "в", "г" статті 12 ЗК України в частині повноважень сільських, селищних, міських рад відповідно до цього Кодексу вирішувати питання розпорядження землями територіальних громад, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності треба розуміти так, що при вирішенні таких питань ці ради діють як суб'єкти владних повноважень.
При цьому, суд враховує висновки Верховного Суду у постанові № 454/160/17 від 09.07.2021 року, які полягають у тому, що результати голосування не відображують мотивів прийняття того чи іншого рішення, які б дозволяли скористатись можливістю його оскарження та не містять і не відповідають поняттю акту органу місцевого самоврядування.
Суд зауважує, що результати відкритого поіменного голосування не є рішенням органу місцевого самоврядування, яке мало бути прийняте за результатом розгляду клопотання позивача, а отже, твердження відповідача про те, що в даному випадку рішення ради не повинно викладатися окремим документом, а повинно лише фіксуватися в протоколі пленарного засідання ради є необґрунтованими та безпідставними.
У даній справі, за наслідками розгляду заяви позивача, в силу вимог ЗК України та ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні", відповідач був зобов'язаний прийняти відповідне управлінське рішення.
Відтак, не прийняття відповідного рішення відповідачем "за" чи "проти" за результатами розгляду заяви позивача у визначений законом строк, свідчить про протиправну бездіяльність.
При прийнятті рішення у даній частині позовних вимог, суд враховує правові висновки Верховного Суду, висловлені у постанові від 23.11.2021 року у справі № 580/704/21.
Вищенаведене також узгоджується з правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові № 800/304/17 від 27 лютого 2020 року під протиправною бездіяльністю суб'єкта владних повноважень слід розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Утримання від прийняття рішення не є законним способом поведінки органу, а результати поіменного голосування, не містять чіткого та однозначного рішення про відмову, а отже не можуть вважатися відмовою у надані відповідного дозволу на розробку документації із землеустрою.
В свою чергу, відсутність належним чином оформленого рішення суб'єкта владних повноважень про надання або відмову у надані дозволу, свідчить про те, що відповідач в межах наданих йому повноважень не прийняв жодного відповідного рішення.
З огляду на викладене та враховуючи очевидність протиправної поведінки відповідача, якою порушуються основоположні права позивача, суд вважає з метою ефективного захисту прав позивача у спірних публічно-правових відносинах, визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у неприйнятті рішення за заявою позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для індивідуального садівництва орієнтовним розміром 0,10 га на території Агрономічної сільської ради.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача на черговій сесії розглянути заяву позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для індивідуального садівництва орієнтованим розміром 0,10 га на території Агрономічної сільської ради та прийняти відповідне рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом в даному рішенні, суд зазначає таке.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно з ч. 2 ст. 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У відповідності до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Виходячи із обставин цієї справи, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача розглянути заяву позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для індивідуального садівництва орієнтованим розміром 0,10 га на території Агрономічної сільської ради та прийняти вмотивоване рішення з урахуванням вимог ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України.
Водночас суд враховує, що у зв'язку з військовою агресією російською федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/202, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває донині.
Законом України від 24 березня 2022 року № 2145-XI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану", який набрав чинності 07 квітня 2022 року, внесені зміни до деяких законодавчих актів України, зокрема до Земельного кодексу України.
Вказаним законом розділ X "Перехідні положення" Земельного кодексу України доповнено пунктом 27, згідно з яким під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей:
5) безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.
Отже, до припинення (скасування) воєнного стану в Україні діє встановлена законом заборона на безоплатну передачу у приватну власність земель державної та комунальної власності, на надання уповноваженим органом виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, а також на розроблення відповідної документації.
Згідно з ч. 6 ст. 246 КАС України у разі необхідності у резолютивній частині рішення суду також зазначаються порядок і строк виконання судового рішення, надання відстрочення чи розстрочення виконання рішення.
Відповідно до ч. 3 ст. 378 КАС України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Таким чином, оскільки на дату ухвалення рішення існують обставини, які унеможливлюють виконання відповідачем рішення суду в зобов'язальній частині в силу встановленої законом імперативної заборони на прийняття рішень з питань передачі земель комунальної власності у приватну, суд доходить висновку про наявність підстав для відстрочення виконання судового рішення в цій частині до усунення відповідних обставин.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Позивачем при зверненні до суду з даною позовної заявою сплачено судовий збір в сумі 1073 грн. 60 коп.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 1073 грн. 60 коп.
Керуючись Конституцією України, Земельним кодексом України, Законами України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про землеустрій" та ст. 2, 6, 9, 73-78, 90, 245, 246, 255, 295 КАС України, суд
ВИРІШИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Агрономічної сільської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Агрономічної сільської ради, яка полягає у неприйнятті рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про надання їй дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для індивідуального садівництва орієнтовним розміром 0,10 га на території Агрономічної сільської ради.
Зобов'язати Агрономічну сільську раду у місячний строк після завершення (припинення або скасування) в Україні воєнного стану розглянути заяву ОСОБА_1 про надання їй дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для індивідуального садівництва орієнтовним розміром 0,10 га на території Агрономічної сільської ради, та прийняти відповідне рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Стягнути з Агрономічної сільської ради за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1073 грн. 60 коп.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач: Агрономічна сільська рада (вул. Мічуріна, 12, с. Агрономічне, Вінницька обл., 23227, код ЄДРПОУ 04525998)
Повний текст рішення складено та підписано суддею 27.11.2023 року.
Суддя Маслоід Олена Степанівна