РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Вінниця
24 листопада 2023 р. Справа № 120/13361/23
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Альчук М.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги обґрунтовано протиправністю дій органу Пенсійного фонду України щодо відмови у нарахуванні та виплаті з 01.05.2022 року щомісячної доплати у розмірі 2000 грн, передбаченої постановою КМУ від 14.07.2021 року №713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб".
Представником відповідача надано відзив на адміністративний позов, яким заперечує щодо заявлених позовних вимог. Зауважує, що у зв'язку із виконанням рішення суду, позивачу було здійснено перерахунок та виплату пенсії після 01.03.2018 року. У результаті чого збільшився основний розмір пенсії позивача, а відтак підвищення згідно постанови № 713 не підлягає подальшій виплаті. Тому вимога позивача щодо виплати 2000 грн на виконання постанови № 713 є безпідставною. З огляду на викладене, просить відмовити у задоволенні позову.
До суду надійшла заява від представника позивача про розподіл судових витрат.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що позивач перебуває на обліку в головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області та отримує пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб".
На виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 21.12.2021 року у справі № 120/14241/21-а, головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області з 01.12.2019 року здійснено перерахунок та виплату пенсії на підставі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення.
Надалі позивач звернувся із заявою до управління Пенсійного фонду щодо здійснення йому щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000 грн, відповідно до норм постанови КМУ від 01.07.2021 року № 713.
Відповідачем надано відповідь, якою відмовлено у нарахуванні та виплаті вказаної доплати. Відповідач зазначив, що після 01.03.2018 року позивачу проводився перерахунок пенсії на підставі рішення Вінницького окружного адміністративного суду у справі № 120/14241/21-а. Після виконання вказаного рішення позивачу нарахування та виплата пенсії з 01.07.2021 року здійснена з урахуванням проведеної доплати у розмір 2000 грн у зв'язку з підвищенням основного розміру пенсії більше ніж на 2000 грн, а відтак така доплата не підлягає подальшій виплаті.
Вважаючи дії відповідача щодо припинення виплати такими, що порушують право позивача на належний рівень пенсійного забезпечення, позивач звернувся до суду.
Надаючи оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, є, зокрема Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ ( далі - Закон № 2262-ХІІ).
Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Питання перерахунку раніше призначених пенсій регламентовано ст. 63 Закону № 2262-ХІІ , згідно із якою перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку. Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.
Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій (ч. 4 ст. 63 Закону № 2262-ХІІ).
Надалі Кабінет Міністрів України прийняв постанову "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" № 704, яка набрала чинності з 01.03.2018 року.
У п. 2 вказаного нормативно-правового акту установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Також, відповідно до частини четвертої статті 63 Закону №2262-ХІІ Уряд ухвалив постанову № 103, яка набрала чинності 24.02.2018 року.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2018 року у справі № 826/3858/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019 року та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12.11.2019 року визнано протиправними та нечинними п. 1, 2 Постанови № 103 та зміни до п. 5 і додатку 2 Порядку № 45.
Також рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.05.2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2019 року, в адміністративній справі № 826/12704/18, визнано протиправним та скасовано п. 3 Постанови № 103.
Тому з 19.11.2019 року, виникли підстави для перерахунку пенсій осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції), призначених згідно із Законом від 09.04.1992 № 2262-XII, з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою № 988, та відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону від 09.04.1992 року № 2262-XII.
Таким чином, законодавець делегував уряду повноваження на встановлення умов, порядку та розміру перерахунку пенсій особам, звільненим з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб.
Так, під "умовами" необхідно розуміти встановлення Кабінетом Міністрів України необхідних обставин, які роблять можливим здійснення перерахунку пенсії.
Під "порядком" розуміється, що Кабінет Міністрів України має право на встановлення певної послідовності, черговості, способу виконання, методики здійснення перерахунку пенсій у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців.
Величина грошового забезпечення як виплати, що є визначальною при перерахунку пенсії, встановлюється Кабінетом Міністрів України в межах повноважень щодо визначення “розміру” перерахунку пенсій. При цьому орган виконавчої влади не уповноважений та не вправі змінювати визначений Законом перелік складових грошового забезпечення, які встановлені статтею 43 Закону № 2262-XII.
До повноважень Кабінету Міністрів України не входить зміна структури грошового забезпечення, натомість приводом для перерахунку пенсій є підвищення грошового забезпечення відповідних категорій, саме розмір якого, а не його складові, може змінюватись Кабінетом Міністрів України.
Частина третя статті 1-1 Закону № 2262-XII містить безумовне застереження про те, що зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
У свою чергу з метою поетапного зменшення диспропорцій в розмірах пенсій, призначених військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції), поліцейським та деяким іншим особам, та до прийняття Верховною Радою України законодавчих актів щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців і деяких інших осіб Кабінет Міністрів України ухвалив постанову № 713, пунктом 1 якої установив з 01.07.2021 року особам, яким призначено пенсію до 01.03.2018 року відповідно до Закону № 2262-ХІІ (крім військовослужбовців строкової служби), до розмірів їх пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону станом на 01.03.2018 року, щомісячну доплату в сумі 2000 грн, яка враховується під час подальших підвищень розмірів пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону.
Особам, яким призначено (поновлено) пенсію після 01.03.2018 року, розмір якої обчислено відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону (крім військовослужбовців строкової служби) з грошового забезпечення, визначеного станом на 01.03.2018 або до цієї дати, встановлюється щомісячна доплата, передбачена абзацом першим цього пункту.
У разі коли пенсія особам, зазначеним в абзацах першому і другому цього пункту, переглядалася (перераховувалася) після 01.03.2018 року, щомісячна доплата, встановлена абзацами першим і другим цього пункту, не виплачується, крім випадків, коли розмір пенсії після такого перегляду (перерахунку) збільшився менше ніж на 2000 грн. Якщо сума збільшення пенсії під час її перегляду (перерахування) не досягала 2000 грн, щомісячна доплата, передбачена абзацом першим цього пункту, встановлюється в сумі, якої не вистачає до зазначеного розміру.
Прийняття постанови зумовлено тим, що після перерахунку пенсій колишнім військовослужбовцям Збройних Сил України у 2018 році, їхні пенсії не індексувалися через відсутність відповідного механізму, а диспропорція у розмірах пенсій в залежності від часу їх призначення складає більше 70 відсотків. Мінімальні пенсійні виплати для військовослужбовців, зокрема складають близько 2000 -2700 грн.
Тому, внаслідок ухвалення вказаного нормативно-правового акту Уряду з 01.07.2021 року особам, пенсії яким призначено за нормами Закону № 2262-ХІІ до 01.03.2018 року, було установлено щомісячну доплату в сумі 2000 грн, виплата якої не здійснюється у разі коли пенсія особам, зазначеним в абзацах першому і другому цього пункту, переглядалася (перераховувалася) після 01.03.2018 року.
Водночас аналіз наведених норм права, а також мети прийняття Урядом вказаної постанови № 713 свідчить про те, що перерахунок пенсії, проведення якого згідно з абзацом третім пункту 1 постанови № 713 є обставиною, що виключає можливість нарахування щомісячної доплати у розмірі 2000 грн. до розмірів пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону № 2262-ХІІ має бути обумовлений підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ на підставі нормативно-правого акту компетентного органу, оскільки в такий спосіб досягається мета, яка слугувала підставою для ухвалення постанови № 713, а саме зменшення диспропорцій в розмірах пенсій, визначених на законних підставах.
Натомість перерахунок пенсії, проведений на виконання судового рішення з метою усунення порушеного права особи на належний розмір пенсії, право на отримання якої у особи винило до 01.03.2018 року, не є перерахунком пенсії у зв'язку із зміною складових грошового забезпечення чи інших показників основного розміру пенсії.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 08.11.2022 року у справі № 420/2473/22. Верховний Суд у постанові від 02.03.2023 року у справі № 600/870/22-а не знайшов підстав для відступу від вказаного вище правового висновку.
Суд встановив, що перерахунок пенсії позивача зумовлений набранням законної сили рішенням у справі № 120/14241/21-а від 21.12.2021 року, яким, зокрема, було зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплату основного розміру пенсії позивача з на підставі оновленої довідки про грошове забезпечення, яка була сформована у зв'язку із набранням законної сили рішенням у справі № 826/12704/18 про визнання протиправним та скасування пункту 3 постанови № 103.
А відтак суд зазначає, що перерахунок пенсії позивача відбувся не зі зміною правового врегулювання спірних правовідносин після набрання законної сили рішенням суду, внаслідок чого змінились складові грошового забезпечення, а саме з метою відновлення порушеного права позивача.
Відповідно до матеріалів справи, зокрема розрахунку на доплати (виплату, утримання) пенсії, позивач отримував щомісячну доплату до пенсії з липня 2021 року по квітень 2022 року включно.
Окрім того, суд вважає за необхідне зауважити, що протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв'язку зі збройною агресією російської федерації, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків щодо звернення до суду з позовними заявами, апеляційними й касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого ст. ст. 55, 124, 129 Конституції України, ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Суд наголошує, що застосування строків звернення до адміністративного суду у соціальній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки не можуть слугувати меті легалізації допущених пенсійним органом прав пенсіонера.
Суд враховує, що особи, які перебували та/чи перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях мають спеціальний статус та особливі умови соціального захисту, оскільки статус військовослужбовців обумовлений наявністю високих ризиків під час виконання службових обов'язків та під час захисту Вітчизни. Суд зазначає, держава не може в односторонньому порядку відмовитися від зобов'язання щодо соціального захисту осіб, які вже виконали свій обов'язок перед державою щодо її захисту в умовах воєнного часу та дозволяти вчиняти триваюче порушення прав, нехтуючи легітимними очікуваннями осіб.
Конституційний Суд України (Другий сенат) у Рішенні від 12.10.2022 року № 7-р(II)/2022 вказав, що зі змісту частин першої, другої, п'ятої статті 17 Конституції України у їх взаємозв'язку з частиною першою статті 46, частиною першою статті 65 Основного Закону України випливає конституційний обов'язок держави надати спеціальний юридичний статус громадянам України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, членам їхніх сімей, а також особам, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у лютому 2014 року, із забезпеченням відповідно до цього статусу соціальних гарантій високого рівня. Встановлений частиною п'ятою статті 17 Основного Закону України обов'язок держави забезпечити соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, поширюється як на громадян України, які безпосередньо перебувають на такій службі, так і на тих, яких звільнено з неї.
Отже, суд дійшов висновку, що строк на звернення до суду позивача із даними вимогами підлягає поновленню. Інакший судовий розсуд призведе до порушення базового права людини на доступ до правосуддя, гарантований як Конституцією України, так і Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Відтак, відповідач безпідставно припинив виплату та нарахування щомісячної доплати до пенсії з 01.05.2022 року, оскільки новий розмір пенсії, розрахований позивачем на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду у адміністративній справі № 120/14241/21-а, вперше позивачем було отримано з травня 2022 року, відповідно з цієї дати, підвищення передбачене постановою КМУ № 713 йому не виплачується, а тому такі дії пенсійного органу є протиправними.
Визначаюсь щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.
На адресу суду надійшло клопотання від представника відповідача щодо зменшення витрат на оплату правничої допомоги,, що мотивоване неспівмірністю зі складністю справи.
Так, позивачем заявлено вимогу про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 грн. Сума підтверджена договором про надання правової допомоги від 09.08.2023 року № 09.08/23-а та детальним описом робіт за цим договором.
Відповідно до п. 2 ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд зокрема враховує чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.
Частиною 5 ст. 134 КАС України передбачено, що розмір витрат на правничу допомогу має бути співмірним з: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 6 ст. 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд притримується позиції, що право на відмову у відшкодуванні витрат належить до дискреційних повноважень суду та вирішується ним у кожному конкретному випадку з урахуванням встановлених обставин справи.
Так, у договорі про надання правової допомоги зазначено фіксований гонорар у сумі 4000 грн та виконана робота.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі № 904/4507/18.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін.
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268).
Суд зазначає, що вказаний розмір витрат на правничу допомогу неспівмірний з складність даної справи та наданих адвокатом послуг.
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов до висновку, що відшкодуванню за понесені витрати на правничу допомогу підлягає сума у розмірі 1000 грн.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
При вирішенні спорів щодо правомірності рішень, дій пенсійного органу як суб'єкта владних повноважень, необхідно враховувати, що відповідно до вимог ст. 77 КАС України обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень.
За таких обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Розподіл витрат пов'язаних зі сплатою судового збору у цій справі здійснюється відповідно до вимог ч. 1 ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНКОПП НОМЕР_1 ) до головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, ЄДРПОУ 13322403) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, задовольнити частково.
Визнати протиправними дії головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті з 01.05.2022 року щомісячної додаткової доплати до пенсії згідно постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року № 713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб".
Зобов'язати головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області перерахувати та виплатити з 01.05.2022 року ОСОБА_1 щомісячну доплату у розмірі 2000 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.07.2021 року № 713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб".
Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1000 грн за рахунок бюджетних асигнувань головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені витрати зі сплати судового збору в розмірі 1073,60 грн за рахунок бюджетних асигнувань головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Альчук Максим Петрович