22.11.23
22-ц/812/1151/23
Єдиний унікальний номер судової справи: 468/1469/20-ц
Номер провадження: 22-ц/812/1151/23 Суддя-доповідач апеляційного суду: Крамаренко Т.В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 листопада 2023 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі:
головуючого - Крамаренко Т.В.,
суддів - Темнікової В.І., Тищук Н.О.,
із секретарем судового засідання - Лівшенком О.С.,
за участю: представника третьої особи - Лєбєдєва А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою
Акціонерного товариства «Сенс Банк», подану в його інтересах
адвокатом Дорош Іриною Іванівною
на рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 25 липня 2023 року, ухвалене під головуванням судді - Янчук С.В. в приміщенні того ж суду по справі за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» (надалі - АТ «Сенс Банк»), який є правонаступником Акціонерного товариства «Альфа-Банк» (надалі - АТ «Альфа-Банк») до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за участю третьої особи - ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки
ВСТАНОВИЛА:
У жовтні 2023 року АТ «Альфа-Банк», правонаступником якого є АТ «Сенс Банк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 09 липня 2008 року між АТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 643/656-К656, згідно умов якого позичальниця отримала кредит у розмірі 20 000 доларів США на строк до 08 липня 2018 року зі сплатою процентів передбачених умовами договору.
В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 09 липня 2008 року між Банком та ОСОБА_1 а також ОСОБА_2 було укладено нотаріальний посвідчений іпотечний договір, відповідно до умов якого виконання зобов'язань за кредитним договором забезпечено нерухомим майном, а саме житловим будинком АДРЕСА_1 , загальною площею 81,7 кв.м., власником якого є відповідачі.
У зв'язку із нездійсненням щомісячного погашення кредитної заборгованості та відсотків за користування кредитними коштами, станом на 22 травня 2017 року заборгованість позичальниці за кредитним договором склала 32 366,33 доларів США, з яких 16 916,70 доларів США заборгованість за кредитом, 11 444,80 доларів США заборгованість за відсотками, 1149,49 доларів США розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту та 2 855,34 доларів США розмір пені за несвоєчасне повернення відсотків.
Заочним рішенням Баштанського районного суду Миколаївської області від 21 вересня 2017 року у справі № 468/1052/17-ц стягнуто з позичальниці ОСОБА_3 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за вищевказаним кредитним договором в сумі 28 361,50 доларів США та витрати по оплаті судового збору в розмірі 11 000,18 грн.
Посилаючись на те, що АТ «Альфа-Банк» має законне право у разі невиконання або неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором захисти свої інтереси за рахунок іпотечного майна, позивач просив суд в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 643/656-К656 від 09 липня 2008 року, яка стягнута на підставі заочного рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 21 вересня 2017 року в сумі 28 361,50 доларів США та витрат по оплаті судового збору в сумі 11 000, 18 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 81,7 кв.м., належного на праві власності відповідачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 шляхом продажу його на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за ціною не нижче за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
18 березня 2021 року представником третьої особи ОСОБА_3 - адвокатом Лєбєдєвим А.С. подано до суду пояснення на позовну заяву, в якій посилаючись на відсутність підстав для задоволення позову, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності суми заборгованості на момент звернення до суду та попереднього отримання третьою особою письмової вимоги про усунення порушень. Крім того, 01 серпня 2019 року позивачем було надано листа за вих. № 69290, яким визначив відсутність заборгованості за кредитним договором, що стало підставою для зняття відповідних обтяжень.
Рішенням Баштанського районного суду Миколаївської області від 25 липня 2023 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що у позивача (іпотекодержателя) припинилися права на звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки іпотека припинена на момент звернення позивача до суду з даним позовом у зв'язку з повним виконанням зобов'язань ОСОБА_3 перед банком за кредитним договором №643/656-К656 від 09 липня 2008 року, що підтверджується листом-повідомленням від 01 серпня 2019 року №6920, на підставі якого державним реєстратором 01 серпня 209 року було проведено державну реєстрацію припинення іпотеки, здійсненної на підставі договору іпотеки за реєстровим №747.
Не погодившись із рішенням суду, представник АТ «Сенс Банк» адвокат Дорош І.І. подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом не досліджено оригінал листа-повідомлення 01 серпня 2019 року № 6920, що викликає сумнів у Банку щодо його дійсності. Крім того, судом не досліджено і той факт, що відповідно до Відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно наявний запис про іпотеку №32655691 де іпотекодержателем є АТ «Альфа Банк», а іпотекодавцями (майновими поручителями) є ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , а отже іпотека є дійсною, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Ухвалою Миколаївської апеляційного суду від д 02 жовтня 2023 року залучено до участі у справі АТ «Сенс Банк» як правонаступника АТ «Альфа-Банк».
У відзиві на апеляційну скаргу представник третьої особи ОСОБА_3 - адвокат Лєбєдєв А.С. просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
У судове засідання представник позивача та відповідачі не з'явилися, про місце й час судового розгляду повідомлені належним чином, причини неявки в судове засідання, суду не повідомили.
Заслухавши суддю - доповідача, вислухавши представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).
Згідно зі ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із вимогами ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Таким вимогам закону оскаржуване рішення не в повній мірі відповідає.
З матеріалів справи вбачається і таке встановлено судом, що 09 липня 2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є «Альфа Банк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 643/656-К656, згідно умов якого позичальниця отримала кредит у розмірі 20 000 доларів США зі сплатою процентів та комісії, передбачених умовами договору (т.1 а.с.5-10).
У подальшому додатковими угодами до вказаного кредитного договору вносились зміни (т. 1 а.с.12-26).
З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 09 липня 2008 року між Банком та відповідачами (іпотекодавцями) ОСОБА_1 і ОСОБА_2 було укладено нотаріально посвідчений іпотечний договір за реєстровим №747, відповідно до умов якого виконання зобов'язань за кредитним договором забезпечено нерухомим майном, а саме житловим будинком з усіма прилеглими до нього господарськими та побутовими будівлями і спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 81,7 кв.м. (т. 1 а.с.35-36).
З копії інформаційної довідки №218425471 від 30 липня 2020 року вбачається, що згідно Інформації з реєстру прав власності на нерухоме майно власниками вказаного вище житлового будинку є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (т. 1 а.с.28).
Заочним рішенням Баштанського районного суду Миколаївської області від 21 вересня 2017 року у справі № 468/1052/17-ц з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» стягнуто заборгованість за кредитним договором № 643/656-К656 від 09 липня 2008 року в розмірі 28 361,50 доларів США та витрати по оплаті судового збору в розмірі 11 000 грн. (т. 1 а.с. 32-33).
Відповідно до наданого позивачем розрахунку, станом на 22 травня 2017 року загальна сума заборгованості за кредитним договором № 643/656-К656 від 09 липня 2008 року становить 32 366,33 доларів США, з яких: 16 916,70 доларів США заборгованість за кредитом, 11 444,80 доларів США заборгованість за відсотками, 1 149,49 доларів США пеня за несвоєчасне повернення кредиту та 2 855,34 доларів США пеня за несвоєчасне повернення відсотків (т. 1 а.с. 47-50).
Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).
За змістом статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном (неподільним об'єктом незавершеного будівництва, майбутнім об'єктом нерухомості), що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами такого боржника у порядку, встановленому цим Законом.
На підставі частини 1 і 4 статті 33 цього Закону у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.
Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Відповідно до пункту 4.1. іпотечного договору, укладеного між сторонами, у разі невиконання чи неналежного виконання позичальником основного зобов'язання, іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер, й інші джерела правового регулювання, насамперед, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, виявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.
Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність.
Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22).
Слід розмежовувати вимогу про стягнення боргу за основним зобов'язанням (actio in personam) та вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки (actio in rem).
У разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються, зокрема, загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки (пункт 1 частини першої статті 39 Закону України «Про іпотеку»).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 921/730/13-г/3 (провадження № 12-6гс20) зазначено, що «при розгляді справи про звернення кредитором стягнення на майно заставодавця (іпотекодавця, майнового поручителя) останній може заперечувати проти суми заборгованості за основним зобов'язанням, навіть якщо вона встановлена судовим рішенням у справі за позовом кредитора до боржника та/або поручителя, зокрема доводити, що сума боргу є меншою або відсутня взагалі. Рішення суду, яким вирішено спір між кредитором та боржником та/або поручителем щодо стягнення заборгованості, яким визначено розмір такої заборгованості, не має преюдиційного характеру для заставодавця (іпотекодавця, майнового поручителя) за основним кредитним зобов'язанням і за загальним правилом не може бути оскаржено в апеляційному порядку такою особою у разі її не залучення до участі у справі».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 21/107/15-г/16 (провадження № 12-117гс18) зазначено: «наявність самого судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором за наведеними вище положеннями законодавства не є підставою для припинення грошового зобов'язання боржника і припинення іпотеки та не позбавляє кредитора права задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, передбачений законодавством».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження №12-161гс19) зазначено, що: «визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов'язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у цьому випадку - зроблений позивачем розрахунок заборгованості), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю бо частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов'язок суду».
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 02 жовтня 2020 року у справі № 911/19/19 вказано, що: «суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем)».
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Звертаючись з позовом Банк просив звернути стягнення на предмет іпотеки житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 81,7 кв.м., належного на праві власності відповідачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 шляхом продажу його на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за ціною не нижче за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 643/656-К656 від 09 липня 2008 року, яка стягнута на підставі заочного рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 21 вересня 2017 року в сумі 28 361,50 доларів США та витрат по оплаті судового збору в сумі 11 000, 18 грн.
Між тим, з долученої позивачем до позовної заяви копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки №176058167 від 02 серпня 2019 року вбачається, що державним реєстратором 01 серпня 2019 року на підставі листа повідомлення АТ «Укрсоцбанк» про припинення іпотеки та обтяження №69290 від 01 серпня 2019 року було проведено державну реєстрацію припинення іпотеки, здійсненої на підставі договору іпотеки за реєстровим №747 (т. 1а.с.29).
Змістом вищевказаного листа повідомлення АТ «Укрсоцбанк» за №69290 від 01 серпня 2019 року, наданого третьою особою, підтверджується факт звернення АТ «Укрсоцбанк» до органу державної реєстрації з проханням провести державну реєстрацію припинення обтяження та іпотеки з житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в зв'язку з повним виконанням зобов'язань ОСОБА_3 перед банком за кредитним договором № 643/656-К656 від 09 липня 2008 року та вищевказаним іпотечним договором (т.1 а.с.100).
Відмовляючи у задоволенні позову суд виходив з того, що у позивача (іпотекодержателя) припинилися права на звернення стягнення на предмет іпотеки.
Під час апеляційного розгляду представником позивача надано Відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 17 серпня 2020 року, в якому наявний запис про іпотеку №32655691 де іпотекодержателем є АТ «Альфа Банк», а іпотекодавцями (майновими поручителями) є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , крім того, надано передавальний акт від 11 жовтня 2019 року між АТ «Укрсоцбанк» та АТ «Альфа Банк».
З метою перевірки вказаних обставин, судом апеляційної інстанції 07 листопада 2023 року зроблено Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна з якого вбачається , що 01 серпня 2019 року на підставі листа про припинення іпотеки та обтяження №69290 від 01 серпня 2019 року АТ «Укрсоцбанк» державний реєстратором Ільяш О.О. КП «Миколаївський обласний центр реєстрації» здійснено реєстрацію припинення іпотеки. 10 серпня 2020 року державним реєстратором Чинник Ю.І. Бахмутської районної державної адміністрації Донецької області проведено скасування реєстраційної дії іпотеки на підставі листа АТ «Альфа-Банк» №68 від 11 серпня 2020 року та довідки №68255 від 11 серпня 2020 року та проведено реєстрацію змін іпотеки на підставі передавального акту від 11 жовтня 2019 року.
Для з'ясування вказаних вище обставин ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 08 листопада 2023 року у АТ «Сенс Банк», як правонаступника АТ «Альфа Банк» було витребувано документи на підтвердження передачі від АТ «Укрсоцбанк» зобов'язань за іпотечним договором, укладеним між Акціонерно - комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_5 , а також ОСОБА_2 09 липня 2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Баштанського районного нотаріального округу Миколаївської області за реєстровим № 747 АТ «Альфа Банк» відповідно до передавального акту від 11 жовтня 2019 року, лист АТ «Альфа-Банк» від № 68 від 11 серпня 2020 року та довідку АТ «Альфа-Банк» № 68255 від 11 серпня 2020 року, на підставі яких державним реєстратором внесені зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстр права власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна.
Між тим, на вимоги апеляційного суду, позивачем на підтвердження переходу прав іпотекодержателя від первинного ПАТ «Укрсоцбанк» до АТ «Альфа Банк» повідомлено про те, що первинний кредитор АТ «Укрсоцбанк» було припинений 03 грудня 2019 року, правонаступником всіх прав та обов'язків є АТ «Альфо Банк», в тому числи і по кредитному договору №643/656-К656 та договору іпотеки, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який додається. Лист АТ «Альфа Банк» №68 від 11 серпня 2020 року та довідка «Альфа Банк» №68255 від 11 серпня 2020 року у Банку відсутні, оскільки надані до Бахмутської районної державної адміністрації Донецької області.
Однак, передавальний акт від 11 жовтня 2019 року без розшифрування активів, зобов'язань і капіталу, які передавалися АТ «Альфа Банк», як Банку правонаступнику та Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не підтверджують перехід до АТ «Альфа Банк» та наявність кредитної заборгованості по кредитному договору №643/656-К656, укладеному між АТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_6 у розмірі 28 361,50 доларів США станом на 22 травня 2017 року.
За такого, апеляційний суд з урахуванням наявних доказів в матеріалах справи та заперечення боржника - третьої особи ОСОБА_6 щодо наявності заборгованості, позбавлений можливості перевірити наявність та розмір заборгованості із зазначенням її складових в рахунок якої підлягає зверненню стягнення на предмет іпотеки.
Вказане свідчить про недоведеність позовних вимог у розмірі зазначеному позивачем, а відтак позов не підлягає задоволенню саме з цих підстав.
Суд першої інстанції зробив правильний висновок про відмову у задоволенні позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки, проте невірно зазначив мотиви такої відмови - припинення права Банку на звернення стягнення на предмет іпотеки.
За таких обставин, рішення суду на підставі п.1ч.1 ст. 376 ЦПК України належить змінити, виклавши мотивувальну частину у редакції даної постанови, залишивши без змін резолютивну частину оскаржуваного рішення.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України колегія суддів,
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Сенс Банк», подану в його інтересах адвокатом Дорош Іриною Іванівною - задовольнити частково.
Рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 25 липня 2023 року змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції даної постанови.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту у порядку та випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий Т.В. Крамаренко
Судді: В.І. Темнікова
Н.О. Тищук
Повний текст постанови складено 27 листопада 2023 року.