Справа № 458/787/23 Головуючий у 1 інстанції: Кшик О.І.
Провадження № 33/811/1508/23 Доповідач: Гончарук Л. Я.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 листопада 2023 року Львівський апеляційний суд у складі: судді Гончарук Л.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Турківського районного суду Львівської області від 27 вересня 2023 року,
встановив:
цієї постановою, ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 17000 (сімнадцять тисяч) грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 536,80 грн (п'ятсот тридцять шість гривень вісімдесят копійок).
Відповідно до постанови, 13.08.2023 о 02 год 35 хв в м. Турка, вул. В.Стуса, 4, Самбірського району Львівської області, ОСОБА_1 керував транспортним засобом "Renault Espase" номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху. Такими діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
На вказану постанову особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, оскаржувану постанову скасувати та зупинити провадження у справі.
В обґрунтування зазначає, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Вказує, що постанова суду першої інстанції була прийнята без його участі, що позбавило його права на справедливий судовий розгляд, так як не міг надати будь які пояснення під час судового розгляду.
Щодо поновлення строку на апеляційне оскарження апелянт зазначає, що оскаржувана постанова прийнята без його участі і станом на 11.10.2023 на його адресу не надходила, а з її текстом він ознайомився лише 09.10.2023.
В судові засідання у даній справі, які були призначені на 17.11.2023, 23.11.2023 особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час і місце судового розгляду, клопотань про відкладення розгляду справи від такого не надходило.
Відкладаючи справу, суд сприяв у реалізації права на участь у судовому засіданні, однак таким правом учасник справи не скористався. Тому згідно ч. 1 ст. 268 КУпАП суд вважає за необхідне провести розгляд справи у його відсутності.
Розумність тривалості судового провадження оцінюється у залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Рішеннями Європейського суду визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суд виходить з того, що реалізуючи п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентним є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Креуз проти Польщі» № 28249/95 від 19.06.2001 року, в п.53 якого зазначено, що «…право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави ...», тобто уникнення зловживання суб'єктами такими правами.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
Доводи апелянта щодо поважності пропуску строку апеляційного оскарження є обґрунтованими. Суд вважає, що строк апеляційного оскарження пропущений апелянтом з поважних причин, а тому його слід поновити.
Згідно з ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Зі змісту ст. 252 КУпАП вбачається, що оцінка доказів при розгляді справ про адміністративні правопорушення ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності.
Згідно зі ст. 251 КУпАП на основі доказів встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, поясненнями свідків та ін.
Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно з п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу. Правопорушення вважається закінченим з того моменту, як він почав рухатись.
Висновок судді про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи.
Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає і в разі відмови особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість руху.
Вказані положення повністю узгоджуються з положеннями п. 2.5 Правил дорожнього руху України, згідно з якими водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Незважаючи на заперечення ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, така підтверджується сукупністю зібраних та перевірених судом доказів, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААБ № 174938 від 13.08.2023(а.с.1); актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, складеним інспектором СРПП ВП № 2 Самбірського РВП ГУНП у Львівській області, з якого вбачається, що ОСОБА_1 відмовився від огляду(а.с.2); копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД № 780240 від 13.08.2023(а.с.4); відеозаписом події(а.с.6), та іншими матеріалами адміністративної справи.
Наведеними вище доказами підтверджується, що ОСОБА_1 відмовився від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, що і стало підставою для складання поліцейськими протоколу про адміністративне правопорушення та притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Крім того, згідно з п.2, п.3 розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735 (далі Інструкція), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Отже поліцейський вправі пред'явити до водія транспортного засобу вимогу пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння за наявності підстав вважати, що водій перебуває в стані алкогольного сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Відповідно до п.2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
А тому, відмовляючись від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для прийняття рішення про наявність у діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Так, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ААБ № 174938 від 13.08.2023, ОСОБА_1 , 13.08.2023 о 02 год 35 хв в м. Турка, вул. В.Стуса, 4, Самбірського району Львівської області, ОСОБА_1 керував транспортним засобом "Renault Espase" номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Обставини викладені у протоколі підтверджуються і відеозаписом з нагрудного відеореєстратора камери інспектора поліції, з якого слідує, що автомобіль під керуванням ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції. Протягом тривалого періоду часу останній ігнорував неодноразові вимоги (пропозиції) працівників поліції, щодо проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу “Драгер” ОСОБА_1 відмовився, натомість погодився пройти огляд в медичному закладі, та був доставлений в заклад охорони здоров'я, де в подальшому відмовився проходити такий огляд.
Така поведінка ОСОБА_1 була вірно розцінена працівниками поліції, як відмова водія пройти огляд на стан сп'яніння.
Факт керування стверджується постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД № 780240 від 13.08.2023, про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Вказані докази, якими стверджується факт керування транспортним засобом та відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння, є логічними, послідовними, та такими, що взаємоузгоджуються між собою, а тому в апеляційного суду відсутні підстави сумніватися в їх достовірності та допустимості.
Протокол про адміністративне правопорушення серії ААБ № 174938 від 13.08.2023 (а.с.1) складений відповідно до положень ст. 256 КУпАП, оскільки його форма та зміст відповідають вимогам діючого законодавства і є складеним та підписаним уповноваженою на те особою та підтверджують подію і обставини правопорушення. Крім цього, дані зазначеного протоколу узгоджуються з іншими доказами у справі. Отже, такий є належним та допустимим доказом у справі, який суд обґрунтовано поклав в основу доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Жодних належних та допустимих доказів, які б викликали сумніви в об'єктивності вищевказаних матеріалів, їх фальсифікації, стороною захисту не надано, не здобуто таких і в процесі апеляційного розгляду.
Дії працівників поліції відносно ОСОБА_1 під час складення протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП апеляційний суд вважає такими, що ґрунтуються на вимогах закону, зокрема на приписах «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».
Доводи апеляційної скарги про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення апеляційний суд до уваги не бере, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи і спростовуються наведеними вище доказами.
Щодо доводів апелянта про те, що постанова судді винесена без його участі, у зв'язку з чим останній був позбавлений прав, передбачених ст. 268 КУпАП, то слід зазначити, що при розгляді справи в суді апеляційної інстанції таке право відновлено шляхом прийняття до провадження апеляційної скарги, та надання можливості подачі пояснень, клопотань та доповнень, разом з тим, ОСОБА_1 не було надано будь-яких інших доказів, які б спростовували його вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Твердження апелянта про інші порушення, зазначені в апеляційній скарзі, не впливають на висновок судді про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки склад вчиненого адміністративного правопорушення знайшов своє підтвердження під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанцій.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд приходить до переконання, що рішення судді першої інстанції щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, ґрунтується на основі всебічно, повно та об'єктивно з'ясованих обставин справи, вина ОСОБА_1 доводиться допустимими, належними та достатніми доказами у справі.
Таким чином, безпідставним є посилання в апеляційній скарзі про те, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки при розгляді справи в суді першої інстанції порушень норм матеріального чи процесуального права допущено не було, суддя відповідно до ст.ст. 245, 280 КУпАП повно й всебічно з'ясував усі обставини, що мали значення для правильного вирішення справи, докази, які лягли в основу судового рішення, були досліджені суддею в ході судового розгляду й отримали належну оцінку.
Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки судді в постанові, при розгляді апеляційної скарги не було наведено, а обставини на які покликається апелянт, як невраховані судом першої інстанції, були в повній мірі враховані судом апеляційної інстанції при винесенні постанови.
Адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, накладене на ОСОБА_1 відповідно до санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП і є безальтернативним.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для зміни чи скасування постанови судді, при апеляційному перегляді не встановлено.
Всі інші обставини, на які посилається апелянт в своїй апеляційній скарзі не впливають на законність прийнятого судом першої інстанції рішення.
Обставини, які б виключали провадження в справі, відповідно до ст. 247 КУпАП, відсутні.
З огляду на викладене апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість апеляційної скарги і вважає, що підстав для скасування постанови судді та закриття провадження у справі немає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -
постановив:
поновити особі, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Турківського районного суду Львівської області від 27 вересня 2023 року.
Апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Турківського районного суду Львівської області від 27 вересня 2023 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення - без змін.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Л.Я. Гончарук