Справа № 441/1230/22 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/897/23 Доповідач: ОСОБА_2
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 листопада 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Скворцово Сімферопольського району, АР Крим, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на вирок Городоцького районного суду Львівської області від 24 липня 2023 року про його обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
потерпілої ОСОБА_9 ,
ВСТАНОВИЛА:
вищевказаним вироком ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, та призначено йому покарання у виді обмеження волі на строк один рік.
Початок строку відбування покарання вирішено рахувати з моменту затримання на виконання вироку.
Згідно з вироком, ОСОБА_6 в період з 02 грудня 2021 по 15 грудня 2021, та 04.08.2022 перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , умисно, систематично, на грунті неприязних відносин, вчиняв психологічне насильство щодо своєї сестри ОСОБА_9 , що призвело до психологічних страждань потерпілої та погіршило її якість життя.
Зокрема, 02.12.2021 о 09 год.30 хв. обвинувачений ОСОБА_6 за місцем проживання в АДРЕСА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, маючи умисел на вчинення домашнього насильства, на грунті неприязних відносин, вчинив щодо своєї рідної сестри ОСОБА_9 , дії психологічного насильства та інші неправомірні дії, що проявились у висловленні нецензурними словами, і призвело до її психологічних страждань, за що 10.12.2021 Городоцьким районним судом Львівської області був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.173-2 КУпАП.
Крім цього, 04.12.2021, о 13 год. 00 хв. обвинувачений ОСОБА_6 находячись за місцем свого проживання за адресою: в АДРЕСА_1 , вчинив відносно потерпілої ОСОБА_9 в стані алкогольного сп'яніння домашнє насильство, а саме: ображав її нецензурною лайкою, внаслідок чого потерпілій завдав психологічних страждань та погіршення якості життя, за що 10.12.2021 Городоцьким районним судом Львівської області був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
05.12.2021 о 21 годині 30 хвилин обвинувачений ОСОБА_6 перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись за місцем свого проживання в АДРЕСА_1 , вчинив відносно потерпілої ОСОБА_9 на грунті особистих неприязних стосунків вчинив дії психологічного насильства, а саме: ображав її нецензурною лайкою та погрожував фізичною розправою, внаслідок чого потерпілій завдав психологічних страждань та погіршення якості життя, за що 10.12.2021 Городоцьким районним судом Львівської області був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
Крім цього, 15.12.2021 о 22 годині 50 хвилин ОСОБА_6 перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись за місцем свого проживання в АДРЕСА_1 , вчинив відносно потерпілої ОСОБА_9 на грунті особистих неприязних стосунків дії психологічного насильства, а саме: ображав її нецензурною лайкою та погрожував фізичною розправою, внаслідок чого потерпілій завдав психологічних страждань та погіршення якості життя.
Також, 04.08.2022, приблизно о 21 годині 10 хвилин ОСОБА_6 перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись за місцем свого проживання в АДРЕСА_1 , вчинив відносно потерпілої ОСОБА_9 на грунті особистих неприязних стосунків дії психологічного насильства, а саме: ображав її нецензурною лайкою та погрожував фізичною розправою, внаслідок чого потерпілій завдав психологічних страждань та погіршення якості життя.
Таким чином, обвинувачений ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 126-1 КК України, а саме: домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення психологічного насильства щодо іншої особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах або близьких відносинах, що призводить до психологічних страждань та погіршення якості життя потерпілої особи.
Не погоджуючись із цим вироком, обвинувачений ОСОБА_6 звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить вирок Городоцького районного суду Львівської області від 24 липня 2023 року змінити, призначити йому покарання за ст. 126-1 КК України у виді громадських робіт або застосувати іспитовий термін у порядку ст. 75 КК України строком на 1 рік до призначеного покарання - одного року обмеження волі.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт покликається на те, що вважає призначене йому покарання занадто суворим та таким, що не відповідає принципам достатності покарання для виправлення винного. Зокрема, вказує на наявність обставин, що пом'якшують покарання, а саме визнання вини, щиросердне розкаяння та активне сприяння слідству у розкритті кримінального правопорушення. Стверджує, що за час проведення досудового розслідування він багато разів пожалкував про вчинене.
Хоча суд і визнав обставиною, яка обтяжує покарання, вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння, зауважує, що він випив лише пляшку пива.
Просить врахувати, що він хоч і є раніше судимим, однак покарання відбув, за місцем проживання характеризується позитивно, має міцні соціальні зв'язки з близькими та односельцями, працює по господарству та підробляє на різних роботах, однак, на жаль, офіційно не працевлаштований; на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває. Вважає, що ці обставини дозволяють застосувати щодо нього менш суворе покарання у межах санкції статті 126-1 КК України.
На переконання апелянта, покарання у виді 200 годин громадських робіт було б достатнім для досягнення основної мети покарання та сприяло б його виправленню.
У судові засідання 21 вересня 2023 року, 7 листопада 2021 року та 21 листопада 2023 року обвинувачений ОСОБА_6 , будучи належним чином повідомленим про час та місце проведення апеляційного розгляду, не з'явився, про поважність причин своєї неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не подав.
Його захисник ОСОБА_8 у судовому засіданні подану апеляційну скаргу підтримав та просив таку задовольнити. Проти розгляду справи у відсутності обвинуваченого ОСОБА_6 не заперечив.
Прокурор ОСОБА_7 у судовому засіданні проти задоволення апеляційних вимог заперечив.
Потерпіла ОСОБА_9 заперечила проти задоволення апеляційної скарги, зазначивши, що обвинувачений не припинив своєї протиправної поведінки.
Заслухавши доповідача, позицію учасників процесу, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з огляду на таке.
Частиною 1 ст. 404 КПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає вирок суду в межах апеляційної скарги.
Відповідно до матеріалів судового провадження, фактичні обставини кримінального правопорушення під час судового розгляду ніким не оспорювалися і дослідження доказів щодо цих обставин судом визнано недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України. Зазначені обставини кримінального правопорушення ніким з учасників судового розгляду не оспорюються як в апеляційній скарзі, так і під час апеляційного розгляду кримінального провадження, а тому висновки суду першої інстанції, з урахуванням положень ч. 2 ст. 394 КПК України, щодо фактичних обставин кримінального правопорушення перевірці апеляційним судом не підлягають.
За визнаних судом першої інстанції встановленими та доведеними фактичних обставин кримінального правопорушення, дії ОСОБА_6 правильно кваліфіковані за ст. 126-1 КК України, а саме як вчинення домашнього насильства, а саме систематичне вчинення психологічного насильства щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних або близьких відносинах, що призводить до психологічних страждань та погіршення якості життя потерпілої особи.
Вирішуючи питання про правильність застосування судом закону України про кримінальну відповідальність та відповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і особі обвинуваченого ОСОБА_6 , колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобіганню вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.
Згідно з вимогами ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
З огляду на указану мету й принципи справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов'язковому врахуванню. Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом'якшують і обтяжують, відповідно до положень статей 66, 67 КК України.
Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке би ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства.
Питання призначення покарання визначають форму реалізації кримінальної відповідальності в кожному конкретному випадку з огляду на суспільну небезпечність і характер злочину, обставини справи, особу винного, а також обставини, що пом'якшують або обтяжують покарання, тощо.
Вирішення цих питань належить до дискреційних повноважень суду, що розглядає кримінальне провадження по суті, який і повинен з урахуванням усіх перелічених вище обставин визначити вид і розмір покарання та ухвалити рішення.
Згідно зі ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.
Ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення у значенні ст. 414 КПК України означає з'ясування судом насамперед питання про те, до злочинів якої категорії тяжкості відносить закон (ст. 12 КК України) вчинене у конкретному випадку злочинне діяння. Беручи до уваги те, що у ст. 12 КК України дається лише видова характеристика ступеня тяжкості злочину, що відображено у санкції статті, встановленій за злочин цього виду, суд при призначенні покарання на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак тощо.
Під особою обвинуваченого у контексті ст. 414 КПК України розуміється сукупність фізичних, соціально-демографічних, психологічних, правових, морально-етичних та інших ознак індивіда, щодо якого ухвалено обвинувальний вирок, які існують на момент прийняття такого рішення та мають важливе значення для вибору покарання з огляду мети та засад його призначення.
Термін «явно несправедливе покарання» вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом (хоча й у межах відповідної санкції статті) видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначено, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
При призначенні ОСОБА_6 покарання суд першої інстанції в повній мірі дотримався вимог кримінального закону та врахував характер, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, конкретні обставини справи, дані про його особу, зокрема те, що він неодноразово притягався до адміністративної відповідальності та попереджався про наслідки, за аналогічне кримінальне правопорушення вже відбував покарання у виді громадських робіт та не зробив належних висновків і продовжив домашнє насильство; те, що він не працює, неодружений, його ставлення до вчиненого, думку потерпілої; щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину як обставини, що пом'якшують покарання; вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння як обставину, що обтяжує покарання.
З огляду на те, що покарання має на меті не лише кару за вчинене кримінальне правопорушення, а в першу чергу виправлення особи винного та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень, ураховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_6 , хоч і визнав вину у вчиненому, однак, як про це зазначено потерпілою у судовому засіданні, своєї протиправної поведінки не припинив, раніше відбував покарання за аналогічний злочин у виді громадських робіт, однак належних висновків для себе не зробив та продовжив домашнє насильство щодо сестри, колегія суддів апеляційного суду не вбачає підстав для застосування до останнього більш м'якого покарання, аніж призначене судом першої інстанції, як і не вбачає підстав для звільнення останнього від відбування покарання з випробуванням, та апеляційна скарга не містить належних обґрунтувань на спростування таких висновків.
Беручи до уваги наведене, колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_6 покарання, є справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів. Воно відповідає загальним засадам призначення покарання, визначеним ст. ст. 50, 65 КК України.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, що тягнуть скасування чи зміну оскаржуваного вироку, при апеляційному розгляді кримінального провадження не встановлено.
Ураховуючи вищенаведене, на переконання колегії суддів апеляційного суду, оскаржуваний вирок є законним й обґрунтованим, а тому підстав для задоволення апеляційних вимог немає.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
вирок Городоцького районного суду Львівської області від 24 липня 2023 року щодо ОСОБА_6 залишити без змін, його апеляційну скаргу - задоволення.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4