Дата документу 22.11.2023 Справа № 333/7940/23
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ЄУ № 333/7940/23 Слідчий суддя ОСОБА_1
Провадж. №11-сс/807/624/23 Доповідач 2 інст. ОСОБА_2
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
розглянула 22 листопада 2023 року у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі матеріали справи за апеляційною скаргою прокурора Запорізької спеціалізованої прокуратури ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 19 вересня 2023 року, якою частково задоволено клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання відносно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кам'янець-Подільський Хмельницької області, громадянина України, неодруженого, має вищу освіту, має на утриманні малолітню дитину, командир стрілецького взводу стрілецької роти (бойовий офіцер), який зареєстрований та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.426-1 КК України.
Як вбачається з матеріалів провадження, 14.09.2023 слідчий першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Мелітополі та м. Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, ОСОБА_8 , звернувся до суду із клопотанням, яке погоджене прокурором ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст.426-1 КК України.
Вимоги клопотання обґрунтовані тим, що наказом командира військової частини (по стройові частині) від 19.04.2023 №115 лейтенанта ОСОБА_7 призначено на посаду командира взводу снайперів військової частини, зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення.
Наказом командира військової частини (по стройовій частині) від 20.04.2023 №116 солдата ОСОБА_9 призначено на посаду снайпера (2 категорії) взводу снайперів військової частини, зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення.
Указом Президента України та Верховного головнокомандувача Збройних сил України ОСОБА_10 від 24.02.2022 № 64/2022 та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ХІ введено воєнний стан на всій території України.
В подальшому, відповідними Указами Президента України ОСОБА_10 , правовий режим воєнного стану в Україні продовжувався та діє до теперішнього часу.
Згідно з вимогами ст.1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до ст.ст.29-32 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України лейтенант ОСОБА_7 , обіймаючи посаду командира взводу снайперів військової частини, являється прямим начальником солдата ОСОБА_9 , снайпера (2 категорії) взводу снайперів військової частини.
Згідно зі ст.119 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України командир взводу в мирний і воєнний час відповідає за бойову готовність взводу та успішне виконання ним бойових завдань, за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан особового складу, за збереження і стан озброєння, боєприпасів, техніки та майна взводу, за підтримання внутрішнього порядку у взводі. Командир взводу підпорядковується командирові роти (бойової частини) і є прямим начальником усього особового складу взводу.
Відповідно до ст.120 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України командир взводу зобов'язаний: підтримувати особовий склад взводу, озброєння і техніку в постійній бойовій готовності; постійно вдосконалювати свої фахові й методичні навички, подавати підлеглим приклад зразкового виконання військового обов'язку; з повагою ставитися до підлеглих, дбати про виховання військовослужбовців рядового, сержантського (старшинського) складу та згуртування військового колективу; виховувати особовий склад взводу в дусі поваги до військової служби, набутого фаху, бережливого ставлення до озброєння, бойової техніки й майна взводу; піклуватися про підлеглих, знати їх потреби, порушувати перед старшими начальниками питання про задоволення їх прохань, дбати про їх здоров'я, вживати заходів для його зміцнення; постійно вдосконалювати фізичну тренованість особового складу.
Зокрема, проходячи військову службу відповідно до вимог ст.ст.11, 16, 49 Статуту, лейтенант ОСОБА_7 зобов'язаний: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників); постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, Військовослужбовці повинні постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, зобов'язані завжди пам'ятати, що за їх поведінкою судять не лише про них, а й про Збройні Сили України в цілому.
Окрім того, відповідно до ст.4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України лейтенант ОСОБА_7 був зобов'язаний: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Проте, лейтенант ОСОБА_7 , достовірно знаючи свої обов'язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов'язку і проходження військової служби, та маючи можливість належно їх виконувати, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, свідомо допустив їх порушення та вчинив військовий злочин проти встановленого порядку проходження військової служби.
Так, 17.06.2023, приблизно о 21 год. 00 хв., лейтенант ОСОБА_7 , перебуваючи у місці тимчасової дислокації підрозділів військової частини, здійснив шикування взводу снайперів, де був присутній і солдат ОСОБА_9 .
Під час шикування ОСОБА_7 надав наказ ОСОБА_9 підійти до нього. Вказаний наказ начальника було виконано ОСОБА_9 .
Після прибуття ОСОБА_9 до ОСОБА_7 , останній, усвідомлюючи протиправний та позастатутний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, у присутності інших військовослужбовців взводу снайперів, застосував насильство та протягом 30 (тридцяти) хвилин наніс близько 15 (п'ятнадцяти) ударів долонями своїх правої та лівої руки, у хаотичному порядку, по всій поверхні обличчя снайпера (2 категорії) взводу снайперів, солдата ОСОБА_9 , який є його підлеглим за посадою та званням, внаслідок чого заподіяв останньому легкі тілесні ушкодження у вигляді синця на лівій ділянці очної ямки, садна на верхньому повіку лівої ділянки очної ямки, рани на слизовій оболонці верхньої губи праворуч, синця на зовнішній поверхні лівої вушної раковини.
Таким чином, ОСОБА_7 , за викладених вище обставин, обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.426-1 КК України - застосуванні насильства щодо підлеглого, вчиненому в умовах воєнного стану.
Крім того досудовим розслідуванням встановлено, що наказом командира військової частини (по стройові частині) від 19.04.2023 №115 лейтенанта ОСОБА_7 призначено на посаду командира взводу снайперів військової частини, зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення.
Наказом командира військової частини (по стройовій частині) від 25.02.2023 №25 солдата ОСОБА_11 призначено на посаду снайпера (2 категорії) взводу снайперів військової частини, зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення.
Указом Президента України та Верховного головнокомандувача Збройних сил України ОСОБА_10 від 24.02.2022 № 64/2022 та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ХІ введено воєнний стан на всій території України.
В подальшому, відповідними Указами Президента України ОСОБА_10 , правовий режим воєнного стану в Україні продовжувався та діє до теперішнього часу.
Згідно з вимогами ст.1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до ст.ст.29-32 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України лейтенант ОСОБА_7 , обіймаючи посаду командира взводу снайперів, являється прямим начальником солдата ОСОБА_9 , снайпера (2 категорії) взводу снайперів
Згідно зі ст.119 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України командир взводу в мирний і воєнний час відповідає за бойову готовність взводу та успішне виконання ним бойових завдань, за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан особового складу, за збереження і стан озброєння, боєприпасів, техніки та майна взводу, за підтримання внутрішнього порядку у взводі. Командир взводу підпорядковується командирові роти (бойової частини) і є прямим начальником усього особового складу взводу.
Відповідно до ст.120 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України командир взводу зобов'язаний: підтримувати особовий склад взводу, озброєння і техніку в постійній бойовій готовності; постійно вдосконалювати свої фахові й методичні навички, подавати підлеглим приклад зразкового виконання військового обов'язку; з повагою ставитися до підлеглих, дбати про виховання військовослужбовців рядового, сержантського (старшинського) складу та згуртування військового колективу; виховувати особовий склад взводу в дусі поваги до військової служби, набутого фаху, бережливого ставлення до озброєння, бойової техніки й майна взводу; піклуватися про підлеглих, знати їх потреби, порушувати перед старшими начальниками питання про задоволення їх прохань, дбати про їх здоров'я, вживати заходів для його зміцнення; постійно вдосконалювати фізичну тренованість особового складу.
Зокрема, проходячи військову службу відповідно до вимог ст.ст.11, 16, 49 Статуту, лейтенант ОСОБА_7 зобов'язаний: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників); постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, Військовослужбовці повинні постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, зобов'язані завжди пам'ятати, що за їх поведінкою судять не лише про них, а й про Збройні Сили України в цілому.
Окрім того, відповідно до ст.4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України лейтенант ОСОБА_7 був зобов'язаний: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Проте, лейтенант ОСОБА_7 , достовірно знаючи свої обов'язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов'язку і проходження військової служби, та маючи можливість належно їх виконувати, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, свідомо допустив їх порушення та повторно вчинив військовий злочин проти встановленого порядку проходження військової служби.
Так, 18.06.2023, приблизно о 21 год. 00 хв., лейтенант ОСОБА_7 , перебуваючи у місці тимчасової дислокації підрозділів військової частини, вживав алкогольні напої.
Побачивши солдата ОСОБА_11 лейтенант ОСОБА_7 покликав його до себе та спілкувався протягом 20 (двадцяти) хвилин.
У продовження подій ОСОБА_7 , усвідомлюючи протиправний та позастатутний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, у присутності інших військовослужбовців взводу снайперів, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, взявши своєю лівою рукою за шию снайпера (2 категорії) взводу снайперів, солдата ОСОБА_11 , який є його підлеглим за посадою та званням, повторно застосував насильство та наніс близько 18 (вісімнадцяти) хаотичних ударів долонею своєї правої руки, по поверхні лівої ділянки обличчя ОСОБА_11 . Після чого, продовжуючи реалізацію умислу на застосування насильства щодо підлеглого, ОСОБА_7 , тримаючи у правій руці пусту скляну чарку, завдав її донною частиною близько 5 (п'яти) ударів по голові ОСОБА_11 , при цьому прокручуючи місце удару розбитою чаркою. Надалі ОСОБА_7 наніс близько 8 (восьми) ударів долонею своєї правої руки по поверхні лівої ділянки обличчя ОСОБА_11 .
У подальшому, 18.06.2023 приблизно о 23 год. 00 хв., ОСОБА_7 , під час шикування особового складу взводу снайперів протягом 15 (п'ятнадцяти) хвилин наніс близько 5 (п'яти) ударів долонею своєї правої руки по поверхні лівої ділянки обличчя ОСОБА_11 .
Внаслідок протиправних дій ОСОБА_7 відносно ОСОБА_11 , останньому були заподіяні легкі тілесні ушкодження у вигляді множинних ран на тім'яній ділянці праворуч, множинних саден тім'яної ділянки праворуч, ділянки правого ліктьового суглоба, шиї праворуч, а також синців очних ділянок.
Таким чином, ОСОБА_7 , за викладених вище обставин, обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.426-1 КК України - застосуванні насильства щодо підлеглого, вчиненому в умовах воєнного стану.
14.09.2023 року слідчим першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, за погодженням з процесуальним керівником у кримінальному провадженні - прокурором Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони, ОСОБА_7 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.426-1, ч.5 ст. 426-1 КК України.
Під час досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні 2-х особливо тяжких злочинів, за які Кримінальним кодексом України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років.
Згідно вимог п.4 ч.1 ст.184 КПК України під час проведення досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України.
Ухвалою слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 19 вересня 2023 року частково задоволено клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.426-1 КК України.
Застосовано відносно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання на строк до 19 листопада 2023 року.
Покладено на підозрюваного ОСОБА_7 обов'язки: прибувати до слідчого, який здійснює досудове розслідування даного кримінального провадження, прокурора, суду за першою вимогою; повідомляти слідчого, прокурора чи суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця перебування (несення військової служби); утримуватися від спілкування із потерпілими та свідками з приводу обставин вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення; не залишати місце несення служби, тимчасове розташування підрозділу військової частини без дозволу командира військової частини.
Задовольняючи частково клопотання слідчого про обрання ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосовуючи до вказаної особи запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, слідчий суддя врахував наявність у даному кримінальному провадженні обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого кримінального правопорушення та дійшов висновку про необхідність застосувати більш м'який запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, що на думку слідчого судді забезпечить виконання підозрюваним процесуальних обов'язків та зможе запобігти встановленим ризикам.
В апеляційній скарзі прокурор вказує, що ухвала слідчого судді підлягає скасуванню як незаконна.
В обґрунтування доводів зазначає, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.426-1 КПК України, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, що зазначені в п.п.1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України
ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.426-1 КК України, яке згідно ст.12 КК України віднесено до категорії особливо тяжких злочинів та передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років. Розуміючи тяжкість вчинених кримінальних правопорушень, суворість та невідворотність послідуючого покарання, підозрюваний ОСОБА_7 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Про вказані наміри ОСОБА_7 вже свідчить його поведінка, оскільки достовірно знаючи свої обов'язки, передбачені законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов'язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення, вчинивши військові злочини, а саме застосування насильства щодо підлеглих, вчинених в умовах воєнного стану.
Ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України обґрунтовується тим, що на даний час у зв'язку із початковим етапом досудового розслідування даного кримінального провадження встановити всіх свідків не виявилося можливим, у зв'язку із участю особового складу підрозділу у бойових діях на лінії бойового зіткнення на території України. Однак досудове розслідування у кримінальному провадженні триває, а відтак ОСОБА_7 у випадку обрання відносно нього запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою може здійснювати тиск на них, які враховуючи початковий етап досудового розслідування ще не були допитані у кримінальному провадженні, але підлягають обов'язковому допиту в якості свідків, що суттєво вплине на можливість уникнення ОСОБА_7 кримінальної відповідальності та сприятиме перешкоджанню здійсненню досудового розслідування даного кримінального провадження. За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Вказаний ризик підтверджується і відомостями, отриманими під час проведення досудового розслідування, а саме під час проведення допиту військовослужбовців, які є підлеглими ОСОБА_7 за посадою та званням, останні зазначили про зухвалу поведінку ОСОБА_7 , який систематично застосовує позастатутні заходи впливу на підлеглих, шляхом побиття.
Ризик, передбачений п.4 ч.1 ст.177 КПК України, обґрунтовується тим, що перебуваючи на волі та виконуючи обов'язки командира взводу, ОСОБА_7 свідомо може перешкоджати явкою свідків та потерпілих, а також інших військовослужбовців, які будуть викликані органом досудового розслідування або судом для проведення слідчих дій. Вказане підтверджується і відомостями, отриманими під час проведення досудового розслідування, а саме під час допиту свідків, які вказували, що дізнавшись про те, що їх викликають до ТУ ДБР у м. Мелітополі, ОСОБА_7 перешкоджав цьому, а саме почав здійснювати заходи із безперервного направлення на лінію бойового зіткнення, аби свідки не прибули до слідчого та не надали свідчення проти нього.
Крім того, ОСОБА_7 на теперішній час являється військовослужбовцем та з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинені кримінальні правопорушення може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, у зв'язку з чим може покинути місце служби, чим фактично вчинить кримінальне правопорушення, передбачене ст.ст.407-409, 429 КК України.
Вказане вище беззаперечно свідчить про наявність ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України.
Таким чином, стороною обвинувачення встановлено обґрунтовану наявність ризиків, передбачених п.п.1, 2, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України.
Просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову, якою клопотання слідчого задовольнити та обрати стосовноОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів без визначення розміру застави.
До закінчення апеляційного розгляду на адресу апеляційного суду надійшла заява від прокурора Запорізької спеціалізованої прокуратури ОСОБА_6 , відповідно до якої останній в порядку ст.403 КПК України відмовився від апеляційної скарги через неактуальність поставленого в апеляційній скарзі питання.
В судове засідання апеляційної інстанції прокурор, підозрюваний та його захисник не з'явились, були належним чином повідомленими про дату, час і місце апеляційного розгляду, клопотань про поважність причин неприбуття чи відкладення судового розгляду не подавали, тому колегія суддів вирішила за можливе розглянути провадження за відсутності прокурора, підозрюваного та його захисника, що не суперечить положенням ч.4 ст.405 КПК України.
У відповідності до положень ч.4 ст.107 КПК України апеляційний розгляд проведено за відсутності учасників кримінального провадження та без фіксації за допомогою технічних засобів.
Право на відмову апелянта від апеляційної скарги передбачено ст.403 КПК України.
За змістом відповідної заяви прокурора ОСОБА_6 вбачається відмова ініціатора від поданої апеляційної скарги через неактуальність поставленого в апеляційній скарзі питання, що належить до передбаченого законом права та пов'язано із реалізацією цього права.
У відповідності до вимог ч.2 ст.403 КПК України, з урахуванням відсутності апеляційних скарг інших осіб та відсутності заперечень щодо закриття провадження у зв'язку із відмовою апелянта від апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне закрити апеляційне провадження за вищенаведеною апеляційною скаргою прокурора.
Керуючись ст.403 КПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
прийняти відмову прокурора Запорізької спеціалізованої прокуратури ОСОБА_6 від апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 19 вересня 2023 року.
Апеляційне провадження за апеляційною скаргою прокурора Запорізької спеціалізованої прокуратури ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 19 вересня 2023 року, якою частково задоволено клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання відносно ОСОБА_7 , закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення, може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її оголошення.
СУДДІ:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4