Дата документу 22.11.2023 Справа № 336/3508/23
Запорізький Апеляційний суд
ЄУН 336/3508/23 Пр. № 22-ц/807/1739/23 Головуючий у 1-й інстанції: Дмитрюк О.В. Суддя-доповідач: Гончар М.С.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 листопада 2023 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С.
суддів Маловічко С.В., Полякова О.З.
за участі секретаря Камалової В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 06 липня 2023 рокуу справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця, заінтересовані особи - державний виконавець Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Довіра та гарантія» (надалі - ТОВ «ФК «Довіра і гарантія») , Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (надалі - ТОВ «Діджи Фінанс»)
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2023 року ОСОБА_1 , як боржник у виконавчому проваджені, звернувся до суду із вищезазначеною скаргою (т.с. 1 а.с. 1-13), в якій просив визнати протиправними дії державного виконавця Центрального ВДВС у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління МЮ (м. Одеса) Іващенко Ю.Ю. у виконавчому провадженні № НОМЕР_2, а саме: стягнення (примусове списання) доходу (грошових коштів) боржника у розмірі 336391,46 грн. з його рахунку в АТ "СЕНС-БАНК" (МФО 300346, код ЄДРПОУ 23494714 ) № IBAN рахунку НОМЕР_1 та зобов'язати державного виконавця повернути йому зазначені кошти у розмірі 336391,46 грн., які є його доходом.
В обґрунтування вищезазначеної скарги боржник зазначав, що рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 30.05.2017 р. у справі № 336/1224/17 позов ПАТ «Кредобанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено, з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Кредобанк» стягнуто заборгованість за кредитним договором № 47/74 від 28.11.2014 р. в сумі 912842,73 грн.
На виконання рішення суду, 04.07.2017 р. у справі видано виконавчі листи, які було пред'явлено на виконання. Постановою державного виконавця від 24.01.2023 р. відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2.
25.01.2023 р. державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника.
09.02.2023 р. боржник засобами поштового зв'язку звернувся до державного виконавця із заявою про зняття арешту з грошових коштів (доходу боржника), які знаходяться на банківському рахунку. До заяви було додано копії документів, які підтверджують, що ОСОБА_1 є громадянином України, фізичною особою-підприємцем, платником єдиного податку, докази наявності (розміру) та правової природи коштів, які знаходяться на банківському рахунку боржника в АТ «СЕНС - БАНК», довідку банку про відкриття рахунку.
Незважаючи на обізнаність державного виконавця про правову природу коштів, які знаходилися на банківському рахунку боржника, 10.04.2023 р. на підставі вимоги державного виконавця, на реквізити органу ДВС Банком було перераховано дохід боржника у розмірі 336391,46 грн., про що ОСОБА_1 випадково дізнався 19.04.2023 р.
ОСОБА_1 вважає вищевказані дії державного виконавця протиправними та такими, що порушують його права, які визначені ст.ст. 41, 43 Конституції України у системному зв'язку із приписами пункту 10-2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1404-VІІІ, за змістом якого: тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану та території України, припиняється звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника (крім рішень про стягнення аліментів та рішень, боржниками за якими є громадяни РФ).
ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, що здійснює свою діяльність на спрощеній системі оподаткування, про що свідчить зміст документів, копії яких надані ним державному виконавцю. В рамках здійснення власної підприємницької діяльності, зокрема, протягом 2022 р. - 09.04.2023 р. ОСОБА_1 було отримано дохід на його банківський рахунок, відкритий в АТ «СЕНС-БАНК» (№ рахунку НОМЕР_1 ) у розмірі 336391,46 грн. Проте, вказані кошти були заблоковані Банком на підставі постанови державного виконавця.
В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено суддю суду першої інстанції Дмитрюк О.В. (т.с. 1 а.с. 26).
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 06 липня 2023 року (т.с. 1 а.с. 229-234) у задоволенні скарги ОСОБА_1 у цій справі відмолено.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при її постановленні, боржник ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 у своїй апеляційній скарзі (т.с. 2 а.с. 1-13) просив ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нове судове рішення, згідно із яким задовольнити його скаргу, вирішити питання про судові витрати.
В автоматизованому порядку 26.07.2023 року для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Полякова О.З. та Трофимову Д.А. (т.с. 2 а.с. 36).
Ухвалою апеляційного суду від 26.07.2023 року (т.с. 2 а.с. 37) дану справу витребувано у суду першої інстанції. 02.08.2023 року матеріали цієї справи надані апеляційному суду (т.с. 2 а.с. 39).
В автоматизованому порядку 03.08.2023 року суддею Маловічко С.В. у цій справі замінено суддю Трофимову Д.А. у зв'язку із тривалою відпусткою останньої (т.с. 2 а.с. 40-41).
Ухвалою апеляційного суду апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито 03 серпня 2023 року (т.с. 2 а.с. 42), дану справу за апеляційною скаргою призначено до апеляційного розгляду (а.с. 47), з урахуванням відповідного навантаження судді-доповідача і колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, які за рішенням загальних зборів суддів Запорізького апеляційного суду з липня 2021 року також приймають участь у розгляді кримінальних проваджень, та з урахуванням штату суддів апеляційного суду взагалі.
Учасники цієї справи не скористались своїм правом на подачу відзиву на вищезазначену апеляційну скаргу боржника.
Однак, в силу вимог ст. 360 ч. 3 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції апеляційним судом.
В автоматизованому порядку 26.09.2023 року суддею Подліяновою Г.С. у цій справі замінено суддю Маловічко С.В. у зв'язку із тривалою відпусткою останньої (т.с. 2 а.с. 66-67).
Розгляд цієї справи, призначений апеляційним судом на 27 вересня 2023 року (т.с. 2 а.с. 68), не відбувся та був відкладений через першу неявку всіх учасників цієї справи в порядку задоволення клопотання представника боржника ОСОБА_1 - адвоката Качуренко Ю.Ю. про його відкладення (т.с. 2 а.с. 57-65).
Від сторони апелянта надійшли апеляційному суду письмові клопотання через «Електронний суд» про врахування у цій справі відповідних правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах в інших справах (т.с. 2 а.с. 74-87).
В автоматизованому порядку 10 жовтня 2023 року суддею Маловічко С.В. у цій справі замінено суддю Подліянову Г.С. у зв'язку із тривалою відпусткою останньої (т.с. 2 а.с. 105-106). Ухвалою апеляційного суду від 10 жовтня 2023 року (т.с. 2 а.с. 107) розгляд цієї справи призначено в режимі відоконференції в порядку задоволення клопотання представника боржника ОСОБА_1 - адвоката Качуренко Ю.Ю. (т.с.2 а.с. 88-95).
Розгляд цієї справи, призначений апеляційним судом на 11 жовтня 2023 року (т.с. 2 а.с. 116) не відбувся та був відкладений через повторну неявку учасників цієї справи, у тому числі представника боржника ОСОБА_1 - адвоката Качуренко Ю.Ю. в режимі відеоконференції, оскільки в Запорізькому апеляційному суді у цей день і час був відсутній Інтернет, ухвалою апеляційного суду (т.с. 2 а.с. 117) розгляд цієї справи був відкладений в режимі відеоконференції.
У дане судове засідання належним чином повідомлені апеляційним судом про дату, час і місце розгляду цієї справи (т.с. 2 а.с. 118-130), у тому числі боржник ОСОБА_1 додатково через свого представника - адвоката Качуренко Ю.Ю., що узгоджується із вимогами ст. 130 ч. 5 ЦПК України, всі учасники цієї справи не з'явились, окрім представника боржника ОСОБА_1 - адвоката Качуренко Ю.Ю. в режимі відеконфкренції, про причини своєї неявки апеляційний суд не сповістили, клопотань про відкладення апеляційному суду не подавали.
В силу вимог ст. 372 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи апеляційним судом.
При вищевикладених обставинах, на підставі ст. ст. 371-372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив розглядати дану справу у даному судовому засіданні за відсутності всіх учасників цієї справи, що не з'явились, за присутності представника боржника ОСОБА_1 - адвоката Качуренко Ю.Ю. (т.с. 2 а.с. 93) в режимі відеконфкренції.
Відводів у цій справі не заявлено, самовідводи відсутні.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника боржника, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга сторони боржника у цій справі підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
В силу вимог ст. 258 ч. 1 ЦПК України судовими рішеннями є ухвали, постанови.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу III цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу.
Встановлено, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні вищезазначеної скарги боржника у цій справі, керувався ст. ст. ст. 23, 223, 258-259, 260-261, 353, 447, 448, 449 ЦПК України та виходив із того, що дії державного виконавця Центрального ВДВС у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління МЮ (м. Одеса) Іващенко Ю.Ю. щодо стягнення (примусового списання) грошових коштів ОСОБА_1 у розмірі 336391,46 грн. з рахунку, відкритого на його ім'я в АТ «СЕНС - БАНК» (МФО 300346, код ЄДРПОУ 23494717) № IBAN рахунку НОМЕР_1 , є правомірними.
Апеляційний суд погоджується із таким висновком суду першої інстанції, вважає його правильним, а ухвалу суду першої інстанції такою, що постановлена з додержанням вимог закону, є правильною та законною.
Так при вирішенні цієї справи суд першої інстанції правильно виходив із такого.
Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про виконавче провадження» - виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно зі ст.18 Закону, виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
За приписами ст. 19 Конституції органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у ст. 3 цього Закону.
З наданих скаржником письмових документів та з наданих державним виконавцем копій матеріалів зведеного виконавчого провадження, судом першої інстанції було правильно встановлено, що на виконанні у Центральному ВДВС у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального МЮ (м. Одеса) перебуває зведене виконавче провадження № НОМЕР_2 (т.с. 1 а.с. 63-120), до складу якого входять виконавчі провадження: - ВП НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа №336/1224/17 виданого 04.07.2017 р. Шевченківським районним судом м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №47/74 від 28.11.2014 в сумі 912842,73 грн. (постанова про відкриття виконавчого провадження від 24.01.2023 р.(т.с. 1 а.с. 63), - ВП НОМЕР_3 з примусового виконання виконавчого листа №336/1224/17 виданого 04.07.2017 р. Шевченківським районним судом м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_1 судового збору в сумі 13692,65 грн. (постанова про відкриття виконавчого провадження від 25.01.2013 р. (т.с. 1 а.с. 96, 106).
25.01.2023 р. державним виконавцем Іващенко Ю.Ю. винесено постанову про арешт коштів боржника, що містяться на відкритих рахунках банківських, фінансових установ, а також тих, що будуть відкриті після винесення цієї постанови, із зазначенням в останній прямо про те, що «…крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом…» (копія т.с. 1 а.с. 17-18).
10.02.2023 р. постановою державного виконавця накладено арешт на майно боржника (ВП № НОМЕР_2, копія т.с. 1 а.с. 79).
Постанова про арешт коштів боржника, винесена державним виконавцем у відповідності до вимог ст. 56 ЗУ «Про виконавче провадження», була направлена до банківських установ.
Відповідно до ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що знаходяться на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, на електронні гроші, які зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України».
Порядок накладення арешту на кошти, що знаходяться на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах, врегульований зокрема: ч. 2, 4 ст. 48, ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2019, ст. 59 Закону України «Про банки і банківську діяльність» №2121-III від 07.12.2000, п. 16 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, главою 9 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою НБУ № 22 від 21.01.2004.
13.02.2023 р. адвокат Качуренко Ю.Ю., яка діє в інтересах боржника ОСОБА_1 , звернулася до суду із скаргою на дії державного виконавця, за якою, зокрема, просила скасувати арешт з доходу (грошових коштів) боржника, що знаходяться на рахунку в АТ «СЕНС БАНК», відкритому на ім'я ОСОБА_1 , який накладений на підставі постанови державного виконавця від 24.01.2023 р. Ухвалою суду від 17.02.2023 р. у задоволені скарги відмовлено та залишена без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 20.03.2023 р. (копія т.с. 1 а.с. 44-51), а у подальшому і Верховним Судом (т.с. 2 а.с. 96-104).
Відповідно до ч. 2 ст. 48 Закону №1404-VIII стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
Тобто виконавець не лише має право, а він зобов'язаний в першу чергу звернути стягнення на кошти боржника, що знаходяться на рахунках у банку.
Постанова про арешт коштів боржника має бути доставлена до установи банку, а вже банк, приймаючи її до виконання, блокує видаткові операції клієнта, тобто арештовує кошти на рахунку. Кошти з рахунків боржника списуються банком, в якому боржник має рахунки, на підставі платіжної інструкції. Платіжна інструкція разом з відповідним реєстром спочатку подається до банку, де обслуговуються орган державної виконавчої служби. На ній проставляється штамп цього банку та підпис його відповідальної особи. Підписана платіжна інструкція та скріплена гербовою печаткою, вже зі штампом банку та підписом відповідальної особи направляється до банку, що обслуговує рахунки боржника. Якщо суми коштів на рахунку достатньо, банк виконує платіжну інструкцію повністю, а якщо ні, платіжна інструкція виконується банком в межах залишку коштів на рахунках боржника.
Відповідно до Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів від 12.11.2003 № 492 рахунок, який відкривається, у тому числі для зарахування заробітної плати, пенсії, стипендії чи соцвиплат, є звичайним поточним рахунком. Тобто такий рахунок відкриває фізична особа для власних потреб, і на нього можуть зараховуватися будь-які кошти, а не тільки кошти заробітної плати чи іншого офіційного доходу. Обов'язок перевіряти належність рахунку боржника покладається на банк.
В ході проведення виконавчих дій державним виконавцем було встановлено, що ОСОБА_1 є також фізичною особою-підприємцем, та має відкритий в АТ «СЕНС БАНК» поточний рахунок: НОМЕР_1 .
У зв'язку з відсутністю у державного виконавця інформації від АТ «СЕНС БАНК» про правовий статус поточного рахунку НОМЕР_1 , відкритого на ім'я ОСОБА_1 , 17.02.2023 р. до банківської установи була направлена платіжна інструкція №70844166/6 від 17.02.2023 р., яка була повернута без виконання.
23.03.2023 р. до банківської установи АТ «СЕНС БАНК» повторно була направлена платіжна інструкція №70844166/9 від 23.03.2023 р. Згідно направленої платіжної інструкції, на депозитний рахунок відділу надійшла частково списана сума боргу в розмірі 336391,46 грн.
Передбачене абз. 2 ч. 2 ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження» зобов'язання виконавця зняти арешт на підставі повідомлення банку не виключає зняття такого арешту на підставі повідомлення боржника, та за наслідками здійснення контролю за правильністю стягнення на підставі наданих звітів про стягнення, оскільки у відповідності до пп. 1 ч. 4 ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з майна боржника або його частини є отримання ним документального підтвердження, що звернення стягнення на такі кошти боржника заборонено законом. Для боржника надання вищевказаних підтверджуючих документів є процесуальною можливістю відновити свої права, порушені у зв'язку з накладенням незаконного арешту, а для виконавця зняття такого арешту є здійсненням повноважень для усунення спричинених негативних наслідків. Однак, це не виключає зобов'язання банку при виконанні приписів державного та/або приватного виконавця окремо від боржника повідомити виконавця про неможливість накладення арешту на грошові кошти боржника у зв'язку з забороною встановленою законом. Наявність у виконавчому провадженні звітів підприємства, установи, організації, фізичної особи - підприємця, що здійснюють боржнику певні виплати про нарахування доходів та розмір утримань з цього доходу на погашення боргу, надає можливість виконавцю здійснювати не тільки контроль за правильністю такого утримання, а й можливість визначення розміру коштів, які складають дохід боржника, з якого здійснення стягнення неможливе. У випадку, коли на стадії накладення арешту на грошові кошти боржника-фізичної особи, що знаходяться на рахунку боржника та є заробітною платою боржника, виконавцю не вдалось виявити правову природу (статус) цих грошових коштів, як коштів на які накладення арешту заборонено законом, то арешт на такі грошові кошти підлягає зняттю на підставі відповідного повідомлення банку або заяви боржника з наданням ним відповідних документів на підтвердження цього та/або за результатами перевірки зазначених звітів. Наведене узгоджується із позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 квітня 2022 року у справі №756/8815/20 (провадження №14-218цс21).
Судом першої інстанції було правильно встановлено, що ні на момент звернення ОСОБА_1 зі скаргою на дії державного виконавця, ні на момент постановлення ухвали, інформації від ПАТ «СЕНС - БАНК» щодо статусу рахунку № IBAN рахунку НОМЕР_1 , відкритого на ім'я боржника, до державного виконавця не надходило, зокрема, і про те, що зазначений поточний рахунок має спеціальний режим використання.
Ч. 1 ст. 73 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено, що: стягнення не може бути звернено на такі виплати: 1) вихідну допомогу, що виплачується в разі звільнення працівника; 2) компенсацію працівнику витрат у зв'язку з переведенням, направленням на роботу до іншої місцевості чи службовим відрядженням; 3) польове забезпечення, надбавки до заробітної плати, інші кошти, що виплачуються замість добових і квартирних; 4) матеріальну допомогу особам, які втратили право на допомогу по безробіттю; 5) допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами; 6) одноразову допомогу у зв'язку з народженням дитини; 7) допомогу при усиновленні дитини; 8) допомогу на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування; 9) допомогу на дітей одиноким матерям; 10) допомогу особам, зайнятим доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років, по догляду за дитиною з інвалідністю, по тимчасовій непрацездатності у зв'язку з доглядом за хворою дитиною, а також на іншу допомогу на дітей, передбачену законом; 11) допомогу на лікування; 12) допомогу на поховання; 13) щомісячну грошову допомогу у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства громадян, які проживають на території, що зазнала радіоактивного забруднення; 14) дотації на обіди, придбання путівок до санаторіїв і будинків відпочинку за рахунок фонду споживання.
Ч. 2 цієї статті встановлено, що стягнення не здійснюється також із сум: 1) неоподатковуваного розміру матеріальної допомоги; 2) грошової компенсації за видане обмундирування і натуральне постачання; 3) вихідної допомоги в разі звільнення (виходу у відставку) з військової служби, служби в поліції та Державної кримінально-виконавчої служби України, а також грошового забезпечення, що не має постійного характеру, та в інших випадках, передбачених законом; 4) одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві; 5) грошової допомоги, пов'язаної з безоплатним забезпеченням протезування (ортезування) учасника антитерористичної операції, учасника здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, які втратили функціональні можливості кінцівок, благодійної допомоги, отриманої зазначеними особами, незалежно від її розміру та джерела походження.
Як правильно було встановлено, судом першої інстанції із матеріалів виконавчого провадження, до відділу не було надано жодних належних та допустимих підтверджуючих документів стосовно наявності підстав для зняття арешту з рахунку боржника, а саме: не надано документів, які б підтверджували, що вказаний рахунок є таким, що не підлягає накладенню арешту. Підтверджуючих документів не надано також і суду.
Одним із заходів примусового виконання рішення суду є звернення стягнення на заробітну плату, пенсію та інші доходи боржника. Відповідно до ст. 68 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець виносить постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.
Відповідно до пункту 10-2 розділу прикінцевих та перехідних положень в редакції Закону № 2468-IX від 28.07.2022 року припиняється звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника (крім рішень про стягнення аліментів та рішень, боржниками за якими є громадяни Російської Федерації); визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.
Постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, державним виконавцем не виносилась.
Відповідно до Закону України Про внесення змін до розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження»: тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, фізичні особи можуть здійснювати видаткові операції з рахунків, на кошти яких накладено арешт органами державної виконавчої служби, приватними виконавцями, без урахування такого арешту за умови, якщо сума стягнення за виконавчим документом не перевищує 100 тисяч гривень; юридичні особи - боржники можуть здійснювати видаткові операції з рахунків, на кошти яких накладено арешт органами державної виконавчої служби, приватними виконавцями, виключно для виплати заробітної плати в розмірі не більше п'яти мінімальних розмірів заробітної плати в місяць на одного працівника такої юридичної особи, а також сплати податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування; припиняється звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника (крім рішень про стягнення аліментів та рішень, боржниками за якими є громадяни Російської Федерації).
Накладення арештів на рахунки боржника в банківських установах законодавством уповноважено виконавця. Крім того, законом приписується арештовувати та списувати всі безготівкові кошти боржника, перш ніж реалізовувати інше рухоме та нерухоме майно.
Отже, за вказаних законодавчих норм державний виконавець зобов'язаний під час відкриття виконавчого провадження невідкладно арештувати кошти на всіх рахунках боржника.
Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив, що дії державного виконавця Центрального ВДВС у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління МЮ (м. Одеса) Іващенко Ю.Ю. щодо стягнення (примусового списання) грошових коштів ОСОБА_1 у розмірі 336391,46 грн. з рахунку, відкритого на його ім'я в АТ «СЕНС - БАНК» (МФО 300346, код ЄДРПОУ 23494717) №IBAN рахунку НОМЕР_1 , є правомірними.
З наведених вище підстав, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що скарга ОСОБА_1 у цій справі не підлягає задоволенню.
Доводи апеляційної скарги боржника ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 дублюють доводи скарги боржника (т.с. 1 а.с. 1-14) у суді першої інстанції, яким останній вже надав належну оцінку, з якою погоджується апеляційний суд.
Ці доводи є такими, що не спростовують правильно встановлених судом першої інстанції фактичних обставин цієї справи та правильних висновків суду першої інстанції у цій справі, а лише відображають позицію боржника, яку він та його представник вважають такою, що є єдино правильною та єдино можливою, ґрунтуються на припущеннях, що суперечить вимогам ст. 81 ч. 6 ЦПК України.
Суд першої інстанції розглянув дану справу з додержанням вимог ЦПК України, тобто в межах заявлених вимог боржника та на підставі доказів учасників цієї справи. Підстави для звільнення від доказування боржника ОСОБА_1 , передбачені ЦПК України, у цій справі відсутні.
Боржник та його представник не надали суду першої інстанції у цій справі саме належних, допустимих доказів в обґрунтування скарги боржника у цій справі, а саме того, що банк чи боржник ОСОБА_1 надавали державному виконавцю Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Іващенко Ю.Ю. саме належні, допустимі докази про правову природу коштів, які знаходились на вищезазначеному банківському рахунку боржника ОСОБА_1 , як фізичної особи, перед їх перерахуванням 10.04.2023 року за платіжною інструкцією №70844166/9 від 23.03.2023 р державного виконавця коштів боржника у розмірі 336391,46 грн. з його вищезазначеного рахунку у банку - АТ «СЕНС-БАНК».
Виписка по рахунку фізичної особи ОСОБА_1 у банку - АТ «СЕНС Банк» за період з 19.01.2023 року по 19.04.2023 року (копія т.с. 1 а.с. 15-16) сама по собі не може вважатись таким доказом в силу вищезазначених правильно встановлених судом першої інстанції обставин, а саме: «…Відповідно до Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів від 12.11.2003 № 492 рахунок, який відкривається, у тому числі для зарахування заробітної плати, пенсії, стипендії чи соцвиплат, є звичайним поточним рахунком. Тобто такий рахунок відкриває фізична особа для власних потреб, і на нього можуть зараховуватися будь-які кошти, а не тільки кошти заробітної плати чи іншого офіційного доходу. Обов'язок перевіряти належність рахунку боржника покладається на банк».
Апеляційний суд на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів апеляційної скарги сторони боржника.
Так, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасник справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ст. 367 ч. 2 ЦПК України).
В силу вимог ст. 367 ч. 3 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Проте, не може бути доказом, передбаченим ст. 367 ч. 3 ЦПК України, додатна стороною боржника до його апеляційної скарги виписка по рахунку фізичної особи ОСОБА_1 у банку - АТ «СЕНС Банк» за період з 19.01.2023 року по 19.04.2023 року (копія т.с. 2 а.с. 15-16), яка вже була предметом дослідження суду першої інстанції у цій справі (т.с. 1 а.с. 15-16), та якій суд першої інстанції вже надав належну оцінку у цій справі, з якою погоджується апеляційний суд.
Довідка АТ «АЛЬФА- БАНК» від 05.09.2019 року про відкриття ФОП ОСОБА_1 поточного рахунку № (поза межами зору, не читається), який візуально не співпадає з номером вищезазначеного поточного рахунку в АТ «СЕНС БАНК» НОМЕР_1 , з якого були перераховані кошти,
- виписка АТ «СЕНС БАНК» по рахунку фізичної особи ОСОБА_1 за період з 08.12.2022 року по 08.02.2023 року (т.с. 2 а.с. 23-24),
-витяг з Єдиного державного реєстру …фізичних осіб-підприємців відносно ОСОБА_1 про його реєстрацію як фізичної особи-підприємця 22.07.2019 року від 01.04.2021 року (а.с. 27-28) та витяг з реєстру платників єдиного податку ФОП ОСОБА_1 від 06.08.2019 року (т.с. 1 29) не є актуальними на час розгляду цієї справи судами першої та апеляційної інстанції та потребували відповідного підтвердження з боку державного реєстратора та податкової (фіскальної) служби саме станом на дату стягнення (примусового списання) 10.04.2023 року,
та які були додані вперше у цій справі стороною апелянта лише апеляційному суду до його апеляційної скарги (т.с. 2 а.с. 25), на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України можуть бути прийняті апеляційним судом до уваги у цій справі, з метою повного та всебічного апеляційного перегляду законності та обґрунтованості ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги сторони боржника, як докази, передбачені ст. 367 ч. 3 ЦПК України.
Проте, останні самі по собі у цій справі нічого не підтверджують і не спростовують та не свідчать про звернення стягнення державним виконавцем саме на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника ОСОБА_1 та, відповідно, не свідчать про протиправність дій державного виконавця Центрального ВДВС у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління МЮ (м. Одеса) Іващенко Ю.Ю. у виконавчому провадженні № НОМЕР_2.
Вимоги боржника про повернення коштів є похідними у цій справі від первісних вимог боржника про протиправність вищезазначених дій державного виконавця Іващенко Ю.Ю. у вищезазначеному виконавчому провадженні, а тому у разі відмови судом першої інстанції у задоволенні первісних вимог боржника у цій справі, похідні від них вимоги боржника також не підлягали задоволенню.
Вищезазначені висновки суду першої інстанції у цій справі не суперечать загальним висновкам щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеним у наведених постановах Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, тому доводи апеляційної скарги є безпідставними.
Інші висновки, викладені в інших постановах Верховного Суду, на якій посилалася сторона апелянта у цій справі в апеляційному суді, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки Верховний Суд в інших справах виходив з інших конкретних обставин кожної із цих справ та наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.
Отже, фактичні обставини наведених заявником в апеляційній скарзі справ та справи, що переглядається в апеляційному порядку на теперішній час, є відмінними. Зокрема, у цій справі суд першої інстанції правильно встановив, що ОСОБА_1 не надав державному виконавцю та суду першої інстанції належних, допустимих доказів, які б підтверджували відсутність підстав для перерахування коштів з поточного банківського рахунку, зокрема, доказів того, що цей рахунок має спеціальний режим використання та/або що на кошти, розміщені на цьому рахунку, заборонено звертати стягнення.
Підсумовуючи, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що дії державного виконавця щодо перерахування коштів боржника є законними, оскільки не суперечать приписам пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, чинній на час вчинення оскаржуваних дій.
При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги сторони боржника не ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, ухваленою з додержанням вимог ЦПК України.
За таких обставин, апеляційний суд не вбачає передбачених законом підстав для скасування ухвали суду першої інстанції у цій справі або ж його зміни.
Крім того, в силу вимог ст. 141 ч. 1 ЦПК України у разі відмови апелянту у задоволенні його вищезазначеної апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції у повному обсязі у цій справі, останній не має права на компенсацію будь-яких судових витрат, пов'язаних із розглядом цієї скарги апеляційним судом.
Керуючись ст. ст. 7, 12-13, 81-82, 89, 141, 367-369, 371-372, 374-375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 06 липня 2023 року у цій справі залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови.
Повний текст постанови апеляційним судом складений 27.11.2023 року.
Головуючий суддяСуддяСуддя
Гончар М.С. Маловічко С.В. Поляков О.З.