Справа № 303/1648/23
ПОСТАНОВА
Іменем України
15 листопада 2023 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі:
головуючої - судді Кожух О.А.,
суддів - Куштана Б.П., Собослоя Г.Г.,
за участі секретаря - Терпай С.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 та його представника адвоката Васильчука Андрія Юрійовича на заочне рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 31 травня 2023 року (головуючий суддя Заболотний А.М.) у справі № 303/1648/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої дорожньо-транспортною пригодою,
ВСТАНОВИВ:
У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою.
Позовні вимоги мотивовано тим, що 06.06.2022 близько 23 год. 20 хв. ОСОБА_2 , керуючи технічно справним автомобілем марки «BMW 330 D», номерний знак НОМЕР_1 , їдучи у темну пору доби по автодорозі М06 «Київ-Чоп» в напрямку м. Свалява, долаючи прямий відрізок автодороги на 758 км + 500 м, проявив злочинну самовпевненість, виїхав на ліву зустрічну смугу руху, де здійснив зіткнення з автомобілем марки «Mercedes-Benz S350», номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 .
У результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобіль марки «Mercedes-Benz S350», номерний знак НОМЕР_2 , отримав значні механічні пошкодження. Законним володільцем цього транспортного засобу є ОСОБА_1 на підставі довіреності від 18.10.2021.
Також унаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля марки «BMW» потерпілий ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості.
Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 20.10.2022 у справі № 303/6681/22 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та звільнено від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням обвинуваченого з потерпілим.
Відповідно до звіту № 044/09/22 від 12.09.2022, отриманого за результатами оцінки вартості майнової шкоди, заподіяної ушкодженням транспортного засобу марки «Mercedes-Benz S350», номерний знак НОМЕР_2 , вартість матеріального збитку становить 1571813,15 грн.
Оскільки відповідач ОСОБА_2 не мав поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі: МТСБУ) відшкодувало ОСОБА_1 завдану шкоду в межах страхового ліміту у розмірі 130 000,00 грн.
У зв'язку з цим позивач зазначав, що решта матеріального збитку у розмірі 1 441 813,00 грн підлягає відшкодуванню за рахунок ОСОБА_2 , який завдав шкоду.
Крім цього вказував, що позивачу також заподіяно моральних страждань у зв'язку дорожньо-транспортною пригодою, які полягали в тому, що позивач перебував у глибокому психологічному стресі, пригніченому стані. Протягом тривалого часу позивачу довелося самостійно шукати грошові кошти для ремонту автомобіля, через що позивач тривалий час був знервований. У зв'язку зі значними пошкодженнями автомобіля (протягом семи місяців на момент пред'явлення позову) позивач не мав можливості здійснювати поїздки у відрядження, що спричинило зменшення його доходу. У зв'язку з такими обставинами, через відсутність можливості використання транспортного засобу, у позивача та його сім'ї порушились нормальні життєві зв'язки. Моральну шкоду позивач оцінив у розмірі 50 000,00 грн.
Посилаючись на дані обставини, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь 1 441 813,00 грн матеріальної шкоди та 50 000,00 грн моральної шкоди.
Заочним рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 31.05.2023 у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що надані позивачем докази, стосуються дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 06.06.2022. Однак, як у позовній заяві ОСОБА_1 , так і в ухвалі Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 20.10.2022, якою підтверджено наявність вини в діях ОСОБА_2 у скоєні дорожньо-транспортної пригоди, зазначено, що дорожньо-транспортна пригода сталася 07.07.2022. У зв'язку з цим суд вважав, що ОСОБА_1 не надав жодного доказу пошкодження автомобіля марки «Mercedes-Benz S350», номерний знак НОМЕР_2 , в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 07.07.2022, та підтвердження розміру шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 07.07.2022. При цьому у даному спорі не вирішується питання щодо наслідків дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 06.06.2022.
На це рішення подали апеляційну скаргу ОСОБА_1 та його представник адвокат Васильчук А.Ю. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, а також на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити.
Апеляційну каргу мотивовано тим, що правильною датою дорожньо-транспортної пригоди є 06.06.2022. Оскільки описку було допущено в ухвалі Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 20.10.2022 у справі № 303/6681/22, якою встановлено вину ОСОБА_2 , тому позивач вказав таку помилкову дату у позовній заяві. Вказує, що ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 08.06.2023 у справі № 303/6681/22 виправлено описку в ухвалі цього суду від 20.10.2022 та зазначено, що вірною слід вважати дату вчинення кримінального правопорушення 06.06.2022, замість помилкової 07.07.2022. Просить прийняти до уваги зазначену ухвалу, оскільки позивач не мав можливості її надати до суду першої інстанції з об'єктивних причин, оскільки її було постановлено тільки 08.06.2023, тобто після ухвалення оскаржуваного рішення від 31.05.2023. При цьому місцевий суд мав можливість перевірити дану обставину, з'ясувати на підставі поданих до справи доказів те, що ДТП сталася саме 06.06.2022. У зв'язку з цим ОСОБА_1 вважає, що на його користь слід стягнути 1 441 813,00 грн матеріальної шкоди та 50 000,00 грн моральної шкоди з аналогічних мотивів, що вказані у позовній заяві.
Відзиву на апеляційну скаргy до суду апеляційної інстанції не подано.
В судовому засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_1 - адвокат Васильчук А.Ю. - просив скаргу задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з?явився повторно. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.186). Колегія суддів, відповідно до ч. 2 ст 372 ЦПК України, розглянула справу за відсутності відповідача.
Заслухавши суддю-доповідача, позицію представника позивача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з ч. 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 не надав доказу пошкодження автомобіля марки «Mercedes-Benz S350», номерний знак НОМЕР_2 , в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 07.07.2022, доказу на підтвердження розміру завданої шкоди в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 07.07.2022. При цьому місцевий суд вважав, що у даному спорі не вирішується питання наслідків дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 06.06.2022.
Проте із такими висновками суду першої інстанції погодитися не можна.
Частинами першою-третьою статті 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини, зокрема, фізичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки (пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК України).
Згідно зі статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до частини п'ятої статті 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об'єкта зобов'язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов'язок відшкодувати завдану шкоду, як винні, так і невинуваті володільці об'єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.
У статті 1166 ЦК України міститься законодавче визначення деліктної відповідальності за шкоду, завдану майну, та підстави її виникнення.
Так, для настання деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме: наявність шкоди; протиправна поведінка заподіювача шкоди; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. Зазначені підстави визнаються загальними, оскільки їх наявність необхідна для всіх випадків відшкодування шкоди, якщо інше не передбачено законом. Якщо закон змінює, обмежує або розширює коло підстав, необхідних для покладення відповідальності за завдану шкоду, то мова йде про спеціальні підстави відповідальності, що характеризують особливості тих чи інших правопорушень. Наприклад, завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки, володілець якого відповідає незалежно від наявності вини.
Особливість правил відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, полягає в наявності лише трьох підстав для відповідальності, а саме: наявність шкоди; протиправна дія заподіювача шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною дією та шкодою. Вина заподіювача шкоди не вимагається. Тобто особа, яка завдала шкоди джерелом підвищеної небезпеки, відповідає й за випадкове її завдання (без вини). Відповідальність такої особи поширюється до межі непереборної сили. Тому її називають підвищеною.
Обов'язок відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, покладається на володільця джерела. Правила частини другої статті 1187 ЦК України передбачають, що володільцем джерела підвищеної небезпеки є особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 06.06.2022 близько 23 год. 20 хв. відповідач ОСОБА_2 , керуючи технічно справним автомобілем марки «BMW 330 D», номерний знак НОМЕР_1 , їдучи у темну пору доби по автодорозі М06 «Київ-Чоп» в напрямку м. Свалява, долаючи прямий відрізок автодороги на 758 км + 500 м, проявив злочинну самовпевненість, виїхав на ліву зустрічну смугу руху, де здійснив зіткнення з автомобілем марки «Mercedes-Benz S350», номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 .
У результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобіль марки «Mercedes-Benz S350», номерний знак НОМЕР_2 , отримав значні механічні пошкодження, законним володільцем цього транспортного засобу є ОСОБА_1 на підставі довіреності від 18.10.2021.
Також унаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля марки «BMW» потерпілий ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості.
Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 20.10.2022 у справі № 303/6681/22 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та звільнено від відповідальності у зв'язку з примиренням обвинуваченого ОСОБА_2 з потерпілим ОСОБА_3 (а.с. 7-8).
У вказаній ухвалі було зазначено, що водій автомобіля марки «BMW» ОСОБА_2 допустив зіткнення з автомобілем марки «Mercedes-Benz» під керуванням ОСОБА_1 - 07.07.2022.
Однак ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 08.06.2023 у справі № 303/6681/22 виправлено описку в ухвалі цього суду від 20.10.2022 та зазначено, що вірною слід вважати дату вчинення кримінального правопорушення 06.06.2022, замість помилкової 07.07.2022 (а.с. 162).
Таку ухвалу не було надано позивачем до суду першої інстанції, однак цей доказ приймається апеляційним судом відповідно до положень ч. 3 ст. 367 ЦПК України, оскільки у позивача не було можливості подати цей доказ до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від позивача, оскільки ухвалу постановлено після ухвалення оскаржуваного заочного рішення від 31.05.2023.
У результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 06.06.2022, автомобіль марки «Mercedes-Benz S350», номерний знак НОМЕР_2 , отримав значні механічні пошкодження.
Законним володільцем цього транспортного засобу є ОСОБА_1 на підставі довіреності від 18.10.2021 (а.с. 40).
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 на момент настання ДТП не була застрахована.
У зв'язку з цим Моторне (транспортне) страхове бюро України, відповідно до п 41.1 ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», прийняло рішення про виплату ОСОБА_1 страхового відшкодування.
Так, відповідно до Листа Моторного (транспортного) страхового бюро України «Про прийняте рішення», адресованого ОСОБА_1 , МТСБУ повідомило позивача про виплату йому страхового відшкодування в розмірі 130 000,00 грн. у зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою, яка мала місце 06.06.2022 за участю транспортного засобу марки Mercedes-Benz, номерний знак НОМЕР_2 (а.с. 42).
Позивач ОСОБА_1 у позовній заяві визнав ту обставину, що МТСБУ відшкодувало йому 130 000,00 грн.
Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі та інші юридичні факти.
Стаття 395 ЦК України визначає види речових прав на чуже майно до яких належить право володіння. Речове право на чуже майно, як і право власності, носить абсолютний характер. Суб'єкт речового права на чуже майно вступає у відносини з усіма іншими суб'єктами, хто його оточує.
Таким чином, абсолютний характер речового права проявляється в тому, що порушником речового права на чуже майно може бути будь-яка особа із числа тих, з ким він вступає у відносини.
Відповідно до статті 396 ЦК України, правила про захист права власності, які встановлені главою 29 ЦК України, поширюються на речові права власності на чуже майно.
Якщо порушення речового права на чуже майно з вини третіх осіб завдало певних майнових збитків особі, якій належить це право, то ця особа може звернутися за захистом належних їй прав на підставі статті 396 ЦК України.
Факт правомірності володіння майном є достатньою підставою для особи, яка володіє речовим правом на чуже майно, для звернення за захистом цього права.
Таким чином, спричинення шкоди користувачу майна випливає з факту його користування цим майном на достатній правовій підставі.
Згідно з частиною другою статті 1187 ЦК України, під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших правових підстав (договору оренди, довіреності тощо).
Такого висновку за подібних обставин і правовідносин дотримується Верховний Суд (див постанову у справі № 904/2533/15 від 11 травня 2018 року).
Враховуючи те, що відповідно до статей 386, 395, 396 ЦК України положення щодо захисту права власності поширюються також на осіб, які хоч і не є власниками, але володіють майном на праві господарського відання, оперативного управління або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором (речове право), такі особи також мають право вимагати відшкодування шкоди, завданої цьому майну.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20) зазначено, що факт правомірності володіння особою транспортним засобом є достатньою підставою для неї, щоб звернутися за захистом права щодо відшкодування шкоди, заподіяної вказаному майну.
Верховний Суд у постанові від 12.05.2022 у справі № 623/290/21 виснував, що водію, який правомірно керував транспортним засобом, належить право вимагати відшкодування майнової шкоди, заподіяної цьому майну, навіть за відсутності права власності на це майно.
Відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV, в редакції, чинній на момент ДТП) потерпілим є юридичні та фізичні особи, життю, здоров'ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу.
Пунктом 1.6 статті 1 Закону № 1961-IV передбачено, що власники транспортних засобів - це юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах.
Як зазначалось вище, ОСОБА_1 керував транспортним засобом на підставі довіреності від 18.10.2021, на момент ДТП мав законне право володіння транспортним засобом марки «Mercedes-Benz S350», номерний знак НОМЕР_2 , а також право на відшкодування шкоди, завданої цьому майну.
Згідно договору на проведення незалежної оцінки транспортних засобів, укладеного 31.08.2022 між суб'єктом оціночної діяльності, фізичною-особою підприємцем ОСОБА_4 та ОСОБА_1 у п. 1.1. цього договору зазначено, що замовник - ОСОБА_1 доручає, а виконавець - ОСОБА_4 виконує експертне дослідження (оцінку) колісного транспортного засобу марки «Mercedes-Benz S350», номерний знак НОМЕР_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 на предмет визначення матеріального збитку, спричиненого власнику транспортного засобу. Також в п. 3.1. договору сторони узгодили вартість послуг по проведенню експертної оцінки, яка визначається за згодою сторін та складає 4600 грн. Здійснення вищевказаної оплати підтверджується квитанцією від 31.08.2022 року № 0.0.2659061197.1 на суму 4600,00 грн. (а.с. 9, зворот, 10, 11).
Згідно з протоколом огляду транспортного засобу від 31.08.2022, складеного в с. Білки Іршавського району оцінювачем ОСОБА_4 , датою дорожньо-транспортної пригоди було вказано 06.06.2022 та зафіксовано пошкодження транспортного засобу марки «Mercedes-Benz S350» (а.с. 18-19).
У ремонтній калькуляції № 044-09-22 від 12.09.2022 транспорного засобу марки «Mercedes-Benz S350», номерний знак НОМЕР_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , датою дорожньо-транспортної пригоди зазначено 06.06.2022 (20-31).
Згідно звіту про оцінку вартості майнової шкоди, заподіяної ушкодженням транспортного засобу № 044/09/22 від 12.09.2022, складеного суб'єктом оціночної діяльності фізичною особою підприємцем ОСОБА_4 , вартість відновлювального ремонту транспортного засобу марки «Mercedes-Benz S350», номерний знак НОМЕР_2 , становить 2 824 600,24 грн, ринкова вартість цього транспортного засобу до пошкодження становить 1 571 813,15 гривень, вартість майнової шкоди, заподіяної ушкодженням транспортного засобу марки «Mercedes-Benz S350», номерний знак НОМЕР_2 , становить 1 571 813,15 грн. У звіті зазначено, що датою оцінки є 06.06.2022 (а.с. 12-17).
Відповідно до пункту 30.1 статті 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.
Оскільки витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу марки «Mercedes-Benz S350», номерний знак НОМЕР_2 , перевищують вартість цього транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди, тому його ремонт вважається економічно необґрунтованим, а транспортний засіб вважається фізично знищеним.
Згідно з пунктом 30.2 статті 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якщо транспортний засіб вважається фізично знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП.
Відповідно до звіту про оцінку вартості майнової шкоди, заподіяної ушкодженням транспортного засобу № 044/09/22, складеного 03.10.2023 суб'єктом оціночної діяльності фізичною особою підприємцем ОСОБА_4 , ринкова вартість транспортного засобу марки «Mercedes-Benz S350», номерний знак НОМЕР_2 до пошкодження становить 1 571 813,15 гривень, вартість відновлювального ремонту цього транспортного засобу 2 824 600,24 грн, вартість відновлювального ремонту цього транспортного засобу з урахуванням зносу становить 1 597 100,07 гривень, приблизна вартість ліквідаційних залишків транспортного засобу становить 396 096,91 грн. (а.с.188-192). Відповідно до положень ч. 2 ст. 183 ЦПК України вказаний звіт, де також визначено вартість ліквідаційних залишків транспортного засобу, 16.10.2023 було направлено представником позивача на адресу відповідача (а.с.193).
Враховуючи принцип диспозитивності та межі позовних вимог, наявні у справі докази про те, що МТСБУ прийняло рішення про виплату ОСОБА_1 страхового відшкодування в розмірі 130 000,00 грн, а позивач у позовній заяві визнав ту обставину, що МТСБУ відшкодувало йому 130 000,00 грн, тому позивач має право на стягнення з відповідача ОСОБА_2 відшкодування у розмірі 1 045 716,24 грн - різниці між вартістю транспортного засобу до (1 571 813,15 грн) та після ДТП (396 096,91 грн вартість ліквідаційних залишків ТЗ) за вирахуванням виплаченого йому МТСБУ страхового відшкодування в розмірі 130 000,00 грн (1571813,15-396096,91-130 000,00= 1045716,24).
Відповідач не надав належних і допустимих доказів на спростування доводів позивача щодо розміру матеріальної шкоди, завданої транспортному засобу марки «Mercedes-Benz S350», номерний знак НОМЕР_2 .
Також ОСОБА_2 не довів, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Стосовно вимоги про стягнення моральної шкоди слід зазначити наступне.
Відповідно до частини першої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб (частина третя статті 23 ЦК України).
Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна (частини перша, друга статті 23 ЦК України).
Позивач не надав належних і допустимих доказів на підтвердження обставин, на які посилався у позовній заяві з приводу того, що він мав перебувати у відрядженні у зв'яхку з характером його роботи та не мав можливості здійснювати відповідні поїздки через пошкодження авто, не довів факту зменшення його доходу внаслідок наведеного.
В той же час, враховуючи характер, обсяг та глибину завданих позивачу моральних страждань, пов'язаних із значним нервовим стресом, перенесеним внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, спричиненої діями ОСОБА_2 , та душевних переживаннях у зв'язку зі знищення майна, того, що тривалий час позивач не міг користуватись транспортним засобом, та як наслідок цього порушення звичного способу життя, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, колегія суддів вважає, що достатній розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню на користь позивача із відповідача становить 10 000 грн.
Зважаючи на викладене, відповідно до п.п. 1, 3, 4 ст. 376 ЦПК України, рішення суду першої інстанції через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, слід скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача 1 045 716,24 гривень у відшкодування матеріальної шкоди та 10 000,00 гривень у відшкодування моральної шкоди, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Вимога про відшкодування моральної шкоди, визначена у грошовому вимірі, є майновою вимогою, а отже, судовий збір підлягає стягненню як за вимогу майнового характеру.
У даній справі при поданні позову майнового характеру (про стягнення матеріальної та моральної шкоди), відповідно до пп. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»
підлягала сплаті ставка судового збору не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (13420,00 гривень = 2684 х 5).
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при поданні позовної заяви було сплачено 2684,88 грн судового збору (а.с.46). В подальшому, на виконання ухвали місцевого суду по залишення позовної заяви без руху, позивачем було сплачено 13420 грн (а.с.65). Тобто, судовий збір до суду першої інстанції було сплачено позивачем у більшому розмірі.
За подання апеляційної скарги, згідно пп. 6 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», підлягало сплаті 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, а саме 20130,00 (13420,00 х 150% =20130,00).
Враховуючи, що ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 31.07.2023 було відстрочено ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Васильчук А.Ю., сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення судового рішення, тому відповідно до ч. 2 ст. 136 ЦПК України витрати слід стягнути за судовим рішенням у справі.
Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено на 70,55% ((1045716,24+10000) : (1441813,00+50000) х 100 = 70,55), тому пропорційно до задоволених вимог на користь позивача слід стягнути з відповідача ОСОБА_2 9467.81 гривень судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції, а також 3245,30 гривень (4600 х 70,55% = 3245,30) у відшкодування витрат за надання звіту про оцінку вартості майнової шкоди, складеного суб'єктом оціночної діяльності фізичною особою підприємцем ОСОБА_4 (а.с. 9-17). Оскільки апеляційним судом було відстрочено позивачу сплату судового збору у розмірі 20130,00 грн, тому у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції пропорційно до задоволених вимог на користь держави слід стягнути з відповідача ОСОБА_2 14201,71 гривень судового збору (20130,00 х 70,55 % = 14201,71). При цьому, решту судового збору, з урахуванням факту внесення ОСОБА_1 до державного бюджету надміру сплаченого судового збору при поданні позовної заяви (2684,88 грн, а.с. 46), у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції з позивача на користь держави слід достягнути різницю судового збору у розмірі 3243,41 гривень (20130,00 - 14201,71 - 2684,88 = 3243,41).
Керуючись ст. 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, п.п.1, 3, 4 ч. 1 ст. 376 ст. ст. 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та його представника адвоката Васильчука Андрія Юрійовича - задовольнити частково.
Заочне рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 31 травня 2023 року - скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_5 ) 1 045 716,24 гривень матеріальної шкоди та 10 000,00 гривень у відшкодування моральної шкоди, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 9467,81 гривень судового збору у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції та 3245,30 гривень у відшкодування витрат за надання звіту про оцінку вартості майнової шкоди, складеного суб'єктом оціночної діяльності фізичною особою підприємцем ОСОБА_4 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 14201,71 гривень судового збору, у зв'язку з розглядом апеляційної скарги ОСОБА_1 та його представника адвоката Васильчука Андрія Юрійовича, за такими реквізитами (стягувач Державна судова адміністрація України, 01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ: 26255795; Отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783; банк отримувача Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету 22030106; призначення платежу - *;101; РНОКПП: НОМЕР_4 - судовий збір, стягнутий з ОСОБА_2 на користь держави за рішенням № 303/1648/23.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 3243,41 гривень судового збору, у зв'язку з розглядом апеляційної скарги ОСОБА_1 та його представника адвоката Васильчука Андрія Юрійовича, за такими реквізитами (стягувач Державна судова адміністрація України, 01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ: 26255795; Отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783; банк отримувача Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету 22030106; призначення платежу - *;101; РНОКПП: НОМЕР_5 - судовий збір, стягнутий з ОСОБА_1 на користь держави за рішенням № 303/1648/23.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційну скаргу на постанову апеляційного суду може бути подано безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 24 листопада 2023 року.
Головуюча:
Судді: