ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 11-сс/803/2599/23 Справа № 932/10085/23 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 листопада 2023 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря
судового засідання ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
підозрюваного ОСОБА_7
захисника ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги захисника ОСОБА_8 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , та прокурора Центральної окружної прокуратури м. Дніпра на ухвалу слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 листопада 2023 року про обрання запобіжного заходу щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Апостолове, Дніпропетровської області, громадянина України, не одруженого, маючого на утриманні двох дітей 2014, 2016 років народження, зареєстрованого фізичною особою-підприємцем, місце проживання зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, -
ВСТАНОВИЛА:
Ухвалою слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 листопада 2023 року частково задоволено клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 та обрано відносно останнього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 09.11.2023 року з визначенням застави у розмірі 134 200 грн.
Слідчий суддя в обґрунтування свого рішення послався на те, що з врахуванням письмових доказів, що були додані до клопотання, здійснюючи їх оцінку за своїм внутрішнім переконанням, повідомлена ОСОБА_7 підозра у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України є обґрунтованою, а докази надані органом досудового розслідування, на цьому етапі досудового розслідування, є вагомими, щоб свідчити про причетність останнього до кримінального правопорушення, що йому інкримінується
Зазначає, що доведеним є ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду.
При цьому наявність дітей, інвалідність та наявність роботи не перешкоджають реалізації ризику переховування. Так діти перебувають за межами території України, підозрюваним не обґрунтовано як його обтяжує інвалідність, а роботу підозрюваний, який є керівником, має можливість організувати й дистанційно (принаймні іншого підозрюваний не вказував).
Ризик незаконного впливу на потерпілого чи свідків є невмотивованим.
Ризик вчинення інших кримінальних правопорушень обґрунтовано лише наявність іншого кримінального провадження. Проте, зважаючи на презумпцію невинуватості, що дане кримінальне правопорушення реалізовано з раптово виникли умислом (за версією сторони обвинувачення) та не пов'язане із іншим кримінальним правопорушенням, вважаю такий ризик відсутнім.
Вказує, що перебування підозрюваного під вартою, на даному етапі розслідування, буде виправданим за вказаних умов, таким, що не порушуватиме принципу пропорційності, та не буде свавільним.
Також зазначає, що сторона обвинувачення в прохальній частині клопотання просить не визначати можливості внесення підозрюваним застави покликаючись на вчинення злочину проти життя людини.
Хоча такої підстави ч. 4 ст. 183 КПК України не передбачає, враховуючи, що злочин було вчинено із застосуванням насильства, вказана норма надає право слідчому судді не визначати заставу у даному випадку.
Із врахуванням усіх описаних вище обставин, неможливим є позбавити підозрюваного права на внесення застави, як альтернативного запобіжного заходу.
Зважаючи на відсутність мотивів щодо її розмірі від обох зі сторін, необхідно визначити заставу в середньому розмірі.
Короткий зміст вимог апеляційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали.
В апеляційній скарзі захисник просить ухвалу слідчого судді скасувати та застосувати запобіжний захід у вигляді особистого зобов"язання.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що стороною обвинувачення не наводяться посилання на конкретні матеріали, що підтверджують обставини існування хоч би одного з ризиків.
Зазначає, що сторона обвинувачення не доводить жодним доказом неможливість застосування до підозрюваного альтернативних запобіжних заходів.
В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу слідчого судді скасувати та застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що судом не вірно застосовано норми ст. 183, 182 КПК України, а саме ч. 3 ст. 183 КПК України, яка прямо забороняє визначити розмір застави обвинуваченому.
Позиції учасників судового провадження.
В судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_7 та його захисник підтримали свою апеляційну скаргу, просили її задовольнити, заперечували проти апеляційної скарги прокурора.
Прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника, підтримав свою апеляційну скаргу.
Мотиви апеляційного суду.
Заслухавши суддю-доповідача щодо суті поданої апеляційної скарги, думку учасників провадження, перевіривши матеріали провадження і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Висновки слідчого судді про застосування до підозрюваного ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, колегія суддів вважає правильними.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжних заходів є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим, покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганням спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування чи/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
У відповідності до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Розглядаючи питання обґрунтованості підозри як підставу для обрання запобіжного заходу, колегія суддів зважає на усталену практику Європейського суду з прав людини, де у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі "Нечипорук і Йонкало проти України", зазначено термін "обґрунтована підозра", який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182), те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі "Мюррей проти Об'єднаного Королівства" від 28 жовтня 1994 року, "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року).
Слідчий суддя розглядаючи клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, встановив обґрунтованість підозри стосовно ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Апеляційний суд вважає, що додані до клопотання слідчого матеріали на даному етапі досудового розслідування можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа про, яку йдеться могла вчинити злочин, тому підозра стосовно ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 121 КК України, є обґрунтованою.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого та висновки слідчого судді на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, апеляційний суд дійшов висновку, що вони є також обґрунтованими.
Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Крім того, у справі "Москаленко проти України", Європейський суд з прав людини зазначив, що органи судової влади неодноразово посилалися на імовірність того, що до заявника може бути застосоване суворе покарання, враховуючи тяжкість злочинів, у скоєнні яких він обвинувачувався. У цьому контексті Суд нагадує, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Суд визнає, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує
З урахування наведеного, апеляційний суд вважає, що підозрюваний ОСОБА_7 , зважаючи на тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі доведення його винуватості, характеризуючі данні про його особу, може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду з метою уникнення відбування покарання у вигляді позбавлення волі.
Щодо наявності ризику можливого впливу на свідків та потерпілого, то матеріали клопотання не містять відомостей про спробу ОСОБА_7 вчиняти зазначені дії, а тому на даний час даний ризик є недоведеним.
Також недоведеним є ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України зважаючи на те, що ОСОБА_7 раніше не судимий.
Таким чином, доводи апеляційної скарги захисника про те, що відсутні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, є необґрунтованими, оскільки зазначені ризики встановлені в ухвалі суду та підтверджуються наданими судом першої інстанції матеріалами.
Водночас, апеляційний суд під час розгляду апеляційної скарги у відповідності до ст. 178 КПК України враховує також вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_7 даного кримінального правопорушення, характеризуючі данні про його особу, конкретні обставини справи, вік та стан здоров'я, міцність соціальних зв'язків підозрюваного.
Зазначені вище обставини, на думку апеляційного суду, свідчать про те, що застосування більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, на даному етапі досудового розслідування не зможе запобігти заявленим ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Також, вірно та аргументовано, виходячи з тяжкості злочину, обставин його вчинення, матеріального становища підозрюваного, визначено заставу в порядку, встановленому ст.ст. 182, 183 КПК України, в розмірі 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 134 200 гривень, яка забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Доводи апеляційної скарги прокурора про те, що судом не вірно застосовано норми ст. 183, 182 КПК України, а саме ч. 3 ст. 183 КПК України, яка прямо забороняє визначити розмір застави обвинуваченому не грунтуються на вимогах Закону, оскільки ч. 4 ст. 183 КПК України передбачено право слідчого судді не визначення розміру застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування, а не обов'язок.
Таким чином, порушень вимог кримінального процесуального законодавства, які б слугували підставами для скасування ухвали слідчого судді не встановлено, застосований запобіжний захід стосовно підозрюваного ОСОБА_7 відповідає вимогам ст. ст. 177, 178, 194 КПК України, тому апеляційний суд дійшов висновку, що ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою, вмотивованою та не підлягає скасуванню, а апеляційні скарги захисника та прокурора слід залишити без задоволення.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,-
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційні скарги захисника ОСОБА_8 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , та прокурора Центральної окружної прокуратури м. Дніпра - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 листопада 2023 року щодо ОСОБА_7 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді :
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4