Справа № 367/2588/16-ц
Провадження №2/367/164/2023
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(заочне)
28 серпня 2023 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:
головуючого - судді Кравчук Ю.В.,
за участю:
секретаря судових засідань - Катеринчука Б.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ірпені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся в Ірпінський міський суд Київської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, в якому просив: стягнути з ОСОБА_2 на його користь 55 000 (п'ятдесят п'ять тисяч) гривень, 09 жовтня 2017 року позивач подав до суду уточнену позовну заяву в якій просить: стягнути з ОСОБА_2 на його користь суму боргу у розмірі 335 051 (триста тридцять п'ять тисяч п'ятдесят одна) гривня 73 копійки та судові витрати.
ОСОБА_1 в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 25 березня 2012 року ОСОБА_2 взяла в борг у нього грошову суму у розмірі 3 000 (три тисячі) доларів США та 26 000 (двадцять шість тисяч) гривень строком на 3-6 місяців зі сплатою 2% на місяць за користування коштами, про що склала розписку 25 березня 2012 року. 12 червня 2015 року ОСОБА_2 повернула частину коштів у сумі 400 (чотириста) доларів США по розписці від 25 березня 2012 року та домовилась з ОСОБА_1 , що строк повернення боргу буде продовжений на тих самих умовах, ще на один місяць до 12 липня 2015 року, після чого кошти будуть повернені з відсотками в повному обсязі. 24 січня 2013 року відповідачка ОСОБА_2 знову взяла в борг у ОСОБА_1 грошову суму у розмірі 2 500 (дві тисячі п'ятсот) доларів США зі сплатою 20% річних за користування коштами строком на 3 місяці.
Позивач зазначає, що 17 березня 2016 року ним через відділення поштового зв'язку було направлено телеграму з вимогою повернути суму боргу разом із відсотками за користування коштами, однак відповідачем було проігноровано дану телеграму, а кошти повернуті не були.
Стверджує, що сума заборгованості відповідача перед позивачем станом на 29 вересня 2017 року становить: по розписці від 25 березня 2012 року: 3 000 (три тисячі) доларів США - 400 (чотириста) доларів США = 2 600 (дві тисячі шістсот) доларів США (сума основного боргу) згідно курсу НБУ, який станом на 29 вересня 2017 року становить 26 (двадцять шість) гривень 52 копійок за 1 долар США, що дорівнює 68 952 (шістдесят вісім тисяч дев'ятсот п'ятдесят дві) гривні; 3 000 (три тисячі) доларів США (сума боргу) X 0,02 (процент за користування коштами) X 1177 кількість днів користування коштами, що становить 39,23 місяців) = 2 354 (дві тисячі триста п'ятдесят чотири) доларів США (сума за користування коштами з 25 березня 2012 року по 11 червня 2015 року); 2 600 (дві тисячі шістсот) доларів США (сума боргу) X 0,02 (процент за користування коштами) X 844 (кількість днів користування коштами, що становить 28,13 місяців) = 1462 (одна тисяча чотириста шістдесят два) 76 доларів США (сума за користування коштами з 12 червня 2015 року по 20 вересня 2017 року); 2 354 (дві тисячі триста п'ятдесят чотири) доларів США + 1 462 (одна тисяча чотириста шістдесят два) 76 доларів США= 3 816 (три тисячі вісімсот шістнадцять) 76 доларів США (загальна сума за користування коштами з 25 березня 2012 року по 29 вересня 2017 року), що станом на 29 вересня 2017 року становить 101 220 (сто одна тисяча двісті двадцять) гривень 48 копійок; 26 000 (двадцять шість тисяч) гривень (сума боргу) X 0,02 (процент за користування коштами) X 2021 кількість днів користування коштами) = 35 030 (тридцять п'ять тисяч тридцять) гривень 67 копійок; інфляційні збитки згідно розрахунку наданого представником позивача складають 30 261,40 грн.
Отже загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем по розписці від 25 березня 2012 року становить 68 952 (шістдесят вісім тисяч дев'ятсот п'ятдесят дві) гривні + 101 220 (сто одна тисяча двісті двадцять) гривень 48 копійок + 26 000 (двадцять шість тисяч) гривень + 35 030 (тридцять п'ять тисяч тридцять) гривень 67 копійок + 30 261 (тридцять тисяч двісті шістдесят одна) гривня 40 копійок = 261 464 (двісті шістдесят одна тисяча чотириста шістдесят чотири) гривні 55 копійок.
По розписці від 24 січня 2013 року сума заборгованості становить: 2 500 (дві тисячі п'ятсот) доларів США згідно курсу НБУ, який станом на 29 вересня 2017 року становить 26 (двадцять шість) гривень 52 копійки за 1 долар США, що дорівнює 66 300 (шістдесят шість тисяч триста) гривень; 2 500 (дві тисячі п'ятсот) доларів США (сума боргу) X 0,2 (процент за користування коштами) X 1709 (кількість днів користування коштами, що становить 4,75 років) = 2 375 (дві тисячі триста сімдесят п'ять) доларів США (сума за користування коштами з 25 січня 2013 року по 29 вересня 2017 року); 2 375 (дві тисячі триста сімдесят п'ять) доларів США (сума за користування коштами з 25 січня 2013 року по 29 вересня 2017 року) х 26 (двадцять шість) гривень 52 копійки (курс НБУ за 1 долар США) = 62 985 (шістдесят дві тисячі дев'ятсот вісімдесят п'ять) гривень.
Отже загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем по розписці від 24 січня 2013 року становить 66 300 (шістдесят шість тисяч триста) гривень + 62 985 (шістдесят дві тисячі дев'ятсот вісімдесят п'ять) гривень = 129 285 (сто двадцять дев'ять тисяч двісті вісімдесят п'ять) гривень.
Відповідно до вищевказаного загальна сума заборгованості по двом розпискам від 25 березня 2012 року та від 24 січня 2013 року станом на 29 вересня 2017 року становить 261 464 (двісті шістдесят одна тисяча чотириста шістдесят чотири) гривні 55 копійок + 129 285 (сто двадцять дев'ять тисяч двісті вісімдесят п'ять) гривень =390 749 (триста дев'яносто тисяч сімсот сорок дев'ять) гривень 55 копійок.
13 травня 2016 року ухвалою Ірпінського міського суду Київської області відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
09 жовтня 2017 року представником позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 було подано заяву про уточнення позовних вимог.
Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 22 лютого 2021 року прийнято до свого провадження справу № 367/2588/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості у зв'язку із звільненням судді ОСОБА_4 у відставку.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав суду заяву, в якій просив розглядати справу без його участі, на позовних вимогах наполягає, проти заочного рішення не заперечує.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, у встановлений судом строк, на адресу суду клопотань про відкладення розгляду справи та відзиву на позовну заяву не надала.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За таких обставин суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів.
Позивач не заперечував проти заочного розгляду справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за наявності всіх наступних умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечував проти такого вирішення справи.
Дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, встановленими наступні фактичні обставини справи.
У постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 82/8536/18 (провадження № 61-254св20) Верховний суд зазначив:
«Статтею 192 ЦК України передбачено, що іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.
Такі випадки передбачені статтею193, частиною четвертою статті524 ЦК України, Законом України від 16 квітня 1991 року № 959-ХІІ «Про зовнішньоекономічну діяльність», Декретом Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», Законом України від 23 вересня 1194 року№ 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».
Гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов'язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.
Тому як укладення, так і виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству України.
Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18).»
Офіційний курс гривні до долара США станом на 29 вересня 2017 року визначено на підставі інформації, що розміщена в розділі «Офіційний курс гривні щодо іноземних валют» на офіційному інтернет-представництві Національного Банку України, який долучено позивачем до позову.
З матеріалів справи вбачається, що згідно з розпискою від 25 березня 2012 року ОСОБА_2 отримала 3 000 (три тисячі) доларів США та 26 000 (двадцять шість тисяч) гривень строком на 3-6 місяців під сплату 2% в місяць.
Згідно з розпискою від 24 січня 2013 року ОСОБА_2 отримала в борг на 3 місяці у ОСОБА_1 2 500 (дві тисячі п'ятсот) доларів США під сплату 20 % річних.
В судовому засіданні 29 вересня 2022 року представником позивача долучено оригінали вказаних розписок до матеріалів справи.
17 березня 2016 року ОСОБА_1 було направлено ОСОБА_2 повідомлення телеграфом в якому зазначено «прошу повернути кошти згідно розписок від 25.03.2012 окрім 400 доларів США сплачених 12.06.2015 та від 24.01.2013 зі всіма нарахованими відсотками протягом двох днів для отримання даної вимоги переказавши кошти поштою мою адресу моє ім'я в іншому випадку буде поданий позов суду з покладенням на вас витрат послуги адвоката».
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.
Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику, такої позиції дотримується Верховний Суд України у правовому висновку прийнятому у Постанові ВСУ від 18.09.2013 р. по справі 6-63цс13.
Статтею 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
З врахуванням вказаних вимог закону, наявності дій по передачі коштів і їх отримання відповідачем згідно розписки між позивачем і відповідачем укладено правочин, який по суті є договором позики.
Згідно ч.1 ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики укладається в письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (ч. 1 ст. 1047 ЦК України).
Частиною 2 ст. 1047 ЦК України допускається пред'явлення на підтвердження укладення договору позики та його умов розписки позичальника або іншого документа, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної суми грошей або кількості речей.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Отже, у частині першій статті 1048 ЦК України, що має диспозитивний характер, установлена презумпція оплатності позики, яка діє за умов, якщо безоплатний характер відносин позики прямо не передбачений ЦК України, іншими законодавчими актами або конкретним договором.
Указане правило спрямоване на захист інтересів позикодавця у разі, якщо договором позики розмір процентів не визначений.
Таким чином, законом передбачено право позикодавця на одержання від позичальника суми позики та винагороди (процентів за користування позикою).
Винагорода для позикодавця встановлюється у формі процентів від суми, що надається у позику, розмір яких визначається сторонами в договорі позики.
Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові Касаційного цивільного суду від 03 лютого 2021 року у справі № 463/5536/17 (провадження № 61-2356св20), що підтверджує висновок Верховного Суду України зазначений в постанові від 2 липня 2014 року у справі № 6-36цс14.
Як вбачається зі змісту наданих відповідачем позивачу розписок, укладених між сторонами договір позики не є безоплатним, оскільки в них зазначено, що позика є відсоткова в розмірі 2% щомісячно та 20 % річних.
Отже, позичальниця підписаними нею розписками від 25 березня 2012 року та 24 січня 2013, які є договорами позики, зобов'язалася щомісячно нараховувати позикодавцю винагороду в розмірі 2% щомісячно та 20 % річних відповідно на суму боргу до повного виконання договору.
Відповідно до ч. 1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно розписки від 25 березня 2012 року ОСОБА_2 зобов'язалася повернути суму позики на протязі 3-6 місяців під сплату 2% в місяць та відповідно до розписки від 24 січня 2013 року ОСОБА_2 зобов'язалася повернути на протязі 3-х місяців, проте, взяті на себе зобов'язання не виконала і не повернула належні позивачу грошові кошти.
Згідно ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором чи законом.
Отже, позивачем підтверджено той факт, що відповідач свої зобов'язання за договором позики не виконала, а отже зобов'язана повернути позивачу суму боргу за договором позики від 25 березня 2012 року та від 24 січня 2013 року.
При цьому, відповідно до ст. 99 Конституції України, грошовою одиницею України є гривня.
Законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (ст. 192 ЦК України).
Грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях (ч. 1 ст. 533 ЦК України).
Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (ч. 2 ст. 533 ЦК України).
Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача ОСОБА_2 2 % на місяць за розпискою від 25 березня 2012 року, 20 % річних за розпискою від 24 січня 2013 року та інфляційних втрат, слід зазначити наступне.
В силу вимог ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що розпискою від 25 березня 2012 року встановлено 2% на місяць та розпискою від 24 січня 2013 року встановлено 20% річних.
Сума заборгованості відповідача перед позивачем станом на 29 вересня 2017 року становить: по розписці від 25 березня 2012 року: 3 000 (три тисячі) доларів США - 400 (чотириста) доларів США = 2 600 (дві тисячі шістсот) доларів США (сума основного боргу) згідно курсу НБУ, який станом на 29 вересня 2017 року становить 26 (двадцять шість) гривень 52 копійок за 1 долар США, що дорівнює 68 952 (шістдесят вісім тисяч дев'ятсот п'ятдесят дві) гривні; 3 000 (три тисячі) доларів США (сума боргу) X 0,02 (процент за користування коштами) X 1177 кількість днів користування коштами, що становить 39,23 місяців) = 2 354 (дві тисячі триста п'ятдесят чотири) доларів США (сума за користування коштами з 25 березня 2012 року по 11 червня 2015 року); 2 600 (дві тисячі шістсот) доларів США (сума боргу) X 0,02 (процент за користування коштами) X 844 (кількість днів користування коштами, що становить 28,13 місяців) = 1462 (одна тисяча чотириста шістдесят два) 76 доларів США (сума за користування коштами з 12 червня 2015 року по 20 вересня 2017 року); 2 354 (дві тисячі триста п'ятдесят чотири) доларів США + 1 462 (одна тисяча чотириста шістдесят два) 76 доларів США= 3 816 (три тисячі вісімсот шістнадцять) 76 доларів США (загальна сума за користування коштами з 25 березня 2012 року по 29 вересня 2017 року), що станом на 29 вересня 2017 року становить 101 220 (сто одна тисяча двісті двадцять) гривень 48 копійок; 26 000 (двадцять шість тисяч) гривень (сума боргу) X 0,02 (процент за користування коштами) X 2021 кількість днів користування коштами) = 35 030 (тридцять п'ять тисяч тридцять) гривень 67 копійок; інфляційні збитки згідно розрахунку наданого представником позивача складають 30 261,40 грн.
Отже загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем по розписці від 25 березня 2012 року становить 68 952 (шістдесят вісім тисяч дев'ятсот п'ятдесят дві) гривні + 101 220 (сто одна тисяча двісті двадцять) гривень 48 копійок + 26 000 (двадцять шість тисяч) гривень + 35 030 (тридцять п'ять тисяч тридцять) гривень 67 копійок + 30 261 (тридцять тисяч двісті шістдесят одна) гривня 40 копійок = 261 464 (двісті шістдесят одна тисяча чотириста шістдесят чотири) гривні 55 копійок.
По розписці від 24 січня 2013 року сума заборгованості становить: 2 500 (дві тисячі п'ятсот) доларів США згідно курсу НБУ, який станом на 29 вересня 2017 року становить 26 (двадцять шість) гривень 52 копійки за 1 долар США, що дорівнює 66 300 (шістдесят шість тисяч триста) гривень; 2 500 (дві тисячі п'ятсот) доларів США (сума боргу) X 0,2 (процент за користування коштами) X 1709 (кількість днів користування коштами, що становить 4,75 років) = 2 375 (дві тисячі триста сімдесят п'ять) доларів США (сума за користування коштами з 25 січня 2013 року по 29 вересня 2017 року); 2 375 (дві тисячі триста сімдесят п'ять) доларів США (сума за користування коштами з 25 січня 2013 року по 29 вересня 2017 року) х 26 (двадцять шість) гривень 52 копійки (курс НБУ за 1 долар США) = 62 985 (шістдесят дві тисячі дев'ятсот вісімдесят п'ять) гривень.
Отже загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем по розписці від 24 січня 2013 року становить 66 300 (шістдесят шість тисяч триста) гривень + 62 985 (шістдесят дві тисячі дев'ятсот вісімдесят п'ять) гривень = 129 285 (сто двадцять дев'ять тисяч двісті вісімдесят п'ять) гривень.
Таким чином, враховуючи встановлені під час судового розгляду справи обставини, перевіривши наданий представником позивача розрахунок, суд приходить до висновку, що він проведений з дотриманням всіх вимог чинного законодавства, а тому з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сума заборгованості з урахуванням 2 % за кожен місяць прострочення, 20 % річних , а також інфляційні збитки за період заборгованості.
Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення вимог позову в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 274, 280-284 ЦПК України, суд,-
ВИРІШИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) заборгованість за договорами позики від 25 березня 2012 року та 24 січня 2013 року в сумі 335 051 (триста тридцять п'ять тисяч п'ятдесят одна) гривня 73 копійки.
Стягнути з ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 372 (три тисячі триста сімдесят дві) гривні 36 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заява про перегляд заочного рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ю.В. Кравчук