ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 листопада 2023 року Справа № 918/1128/22(569/9634/22)
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Тимошенко О.М., суддя Крейбух О.Г. , суддя Юрчук М.І.
секретар судового засідання Шилан О.С.
за участю представників сторін:
від позивача: представник не з'явився
від відповідача: Мельник І.А. (розпорядник майна)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Рiвненської областi, ухвалене 13.07.2023 суддею Качуром А.М. у м. Рівне у справі № 918/1128/22(569/9634/22)
за позовом ОСОБА_1
до Комунального підприємства "Управління майновим комплексом" Рівненської міської ради
про компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, середнього заробітку за час затримки виплати розрахункових коштів при звільненні з роботи
у межах справи № 918/1128/22 про банкрутство Комунального підприємства "Управління майновим комплексом" Рівненської міської ради
ВСТАНОВИВ:
В провадженні Господарського суду Рівненської області перебуває справа № 918/1128/22 про банкрутство Комунального підприємства "Управління майновим комплексом" Рівненської міської ради.
ОСОБА_1 звернулась до Рівненського міського суду Рівненської області з позовом про стягнення компенсації втрати частини доходів у розмірі 11 878,18 грн у зв'язку з допущенням відповідачем прострочення виплати заборгованості із заробітної плати та інших платежів, а також середнього заробітку за час затримки виплати розрахункових коштів при звільненні з роботи за період з 27.07.2015 по день фактичного розрахунку (по день винесення рішення).
У своєму відзиві на позов відповідач вказав що провів повний розрахунок з позивачем 08 квітня 2019 року.
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 20 березня 2023 року справу № 569/9634/22 передано за підсудністю до Господарського суду Рівненської області.
Рішенням Господарського суду Рiвненської областi від 13.07.2023 позов задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства "Управління майновим комплексом" Рівненської міської ради 11 878,18 грн компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати розрахункових коштів, 10 276,18 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та 102,76 грн судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині задоволеної судом суми стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. В цій частині просить прийняти нове рішення про стягнення середнього заробітку за період з 27.07.2015 по день фактичного розрахунку (день винесення рішення у справі) в сумі 468234,00 грн та покласти судові витрати на відповідача.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги зазначає, що вимога про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є наслідком встановленого рішенням суду у справі № 570/4522/14-ц факту затримки розрахункових коштів та невиконання відповідачем обов'язку, передбаченого частиною першою статті 117 КЗпП України.
Вважає, що судові рішення першої та апеляційної інстанції у справі № 569/11319/19, яка безпосередньо пов'язана із справою № 570/4522/14-ц, направлені на повне виконання роботодавцем обов'язку, передбаченого ст. 47, 116, 117 КЗпП України. Однак останні до цього часу не виконані. Натомість, в результаті касаційного перегляду справи № 569/11319/19 було неправомірно зменшено заявлену вимогу про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 27 липня 2015 року по 08 квітня 2019 року (день фактичного розрахунку) до 15 000,00 грн.
Одночасно вказує, що присуджені судовим рішенням у справі № 570/4522/14-ц належні їй на день звільнення розрахункові кошти КП "Управління майновим комплексом" Рівненської міської ради виплатило їй лише 08 квітня 2019 року.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.08.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Рiвненської областi від 13.07.2023 у справі № 918/1128/22(569/9634/22); апеляційну скаргу постановлено розглянути із повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи правом подачі відзиву на апеляційну скаргу не скористались.
В судовому засіданні розпорядник майна боржника - КП "Управління майновим комплексом" Рівненської міської ради проти доводів апеляційної скарги заперечувала, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги.
Скаржник явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце судового розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином.
Відповідно до поданого клопотання останній просить розгляд апеляційної скарги здійснити без участі скаржника та його представника.
За умовами ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи, що всі учасники справи належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи та явка сторін обов'язковою не визнавалась, суд дійшов висновку про відсутність перешкод для її розгляду.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Розглянувши матеріали справи № 918/1128/22(569/9634/22), дослідивши та проаналізувавши наявні докази, колегія суддів встановила наступне.
З матеріалів справи встановлено, що з 16 серпня 2011 року ОСОБА_1 працювала у КП "Управління майновим комплексом" на посаді головного бухгалтера.
Наказом КП "Управління майновим комплексом" від 26 квітня 2013 року позивачку було звільнено з роботи за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України.
При звільненні з роботи остаточний розрахунок з позивачем не було проведено.
Рішенням Апеляційного суду Рівненської області від 20 квітня 2017 року у справі № 570/4522/14-ц вирішено стягнути із КП "Управління майновим комплексом" Рівненської районної ради на користь позивачки належні їй на день звільнення розрахункові кошти в сумі 9 713,96 грн нарахованих без утримання податку й інших обов'язкових платежів, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 29 квітня 2013 року по 24 липня 2015 року в розмірі 130 806,00 грн без утримання податку й інших обов'язкових платежів, моральну шкоду в розмірі 2 000,00 грн та понесені витрати по оплаті судової експертизи в розмірі 864,46 грн, всього 143 384,42 грн. Також стягнуто з відповідача 1 519,90 грн судового збору.
Вказане рішення залишено без змін постановою Верховного Суду від 31 січня 2019 року.
Позивач вдруге звернулась до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 27 липня 2015 року по 08 квітня 2019 року в розмірі 367 947,42 грн.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 23 жовтня 2019 року у справі № 569/11319/19 вирішено стягнути з КП "Управління майновим комплексом" Рівненської районної ради на користь позивача середню заробітну плату за час затримки розрахунку при звільненні за період з 27 липня 2015 року по 08 квітня 2019 року у сумі 367 947,42 грн та 3 679,47 грн судового збору.
Постановою Рівненського апеляційного суду від 21 квітня 2020 року у справі № 569/11319/19 рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 23 жовтня 2019 року в частині допуску до негайного виконання щодо стягнення середнього заробітку у сумі 12 253,00 грн скасовано, в решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постановою Верховного суду від 09 червня 2021 року у справі № 569/11319/19 вирішено рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 23 жовтня 2019 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 21 квітня 2020 року в частині стягнення з КП підприємства "Управління майновим комплексом" Рівненської районної ради на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 27 липня 2015 року по 08 квітня 2019 року змінити, зменшивши розмір стягнення з 367 947,42 грн до 15 000 грн, рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 23 жовтня 2019 року в частині розподілу судових витрат скасовано, вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь КП "Управління майновим комплексом" Рівненської районної ради судові витрати, понесені на сплату судового збору, в розмірі 12 206,03 грн, поновлено виконання рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 23 жовтня 2019 року у незміненій після апеляційного та касаційного перегляду частинах.
Належні позивачу на день звільнення розрахункові кошти в сумі 9 713,96 грн відповідачем виплачено 08 квітня 2019 року, що встановлено судовими рішеннями та сторонами не заперечується.
Натомість у 2022 році позивачка звернулась до суду з позовом про стягнення компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати у розмірі 11 878,18 грн, а також середнього заробітку за час затримки виплати розрахункових коштів при звільненні з роботи за період з 27 липня 2015 року по день фактичного розрахунку (по день винесення рішення) у розмірі 468 234,00 грн (згідно уточнених вимог).
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши додержання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд зазначає таке.
Врахувавши несвоєчасність виплати позивачу належних коштів, які входять до структури заробітної плати, що встановлено відповідними судовими рішеннями у справах № 570/4522/14-ц та № 569/11319/19, місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимоги про стягнення з відповідача компенсації втрати частини заробітної плати. Наданий позивачем розрахунок суми компенсації втрати частини заробітної плати за період з березня 2013 року по грудень 2018 року у розмірі 11 878,18 грн визнано судом таким, що відповідає вимогам закону та не спростований відповідачем. Відтак позов в цій частині задоволено.
Оскільки апелянтом вказані висновки місцевого господарського суду не оскаржуються, судова колегія у відповідності до ч. 1 ст. 269 ГПК України, не перевіряє законність і обгрунтованість рішення в цій частині.
При розгляді вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні суд бере до уваги встановлені неодноразово факти працевлаштування позивача у КП "Управління майновим комплексом" на посаді головного бухгалтера з 16 серпня 2011 року та звільнення 26 квітня 2013 року з роботи за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України. При звільненні з роботи остаточний розрахунок з позивачем не було проведено.
Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Відповідно до частини першої статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. При невиконанні такого обов'язку з вини власника або уповноваженого ним органу настає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.
Невиплата працівникові при звільненні всіх належних йому сум є триваючим правопорушенням, а тому працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.
Отже, стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у терміни, зазначені у статті 116 КЗпП України, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховують у розмірі середнього заробітку і який спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом термін винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).
З наведених норм чинного законодавства вбачається, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати) в розумінні статті 2 Закону України "Про оплату праці", тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати. Окрім того, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні має разовий характер (постанови Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16, провадження № 12-301гс18, від 11 лютого 2019 року у справі № 2609/11956/12-ц, провадження № 61-43353св18, від 05 червня 2019 року у справі № 694/215/16-ц, провадження № 61-37406св18).
Рішенням Апеляційного суду Рівненської області від 20 квітня 2017 року у справі № 570/4522/14-ц, залишеним без змін постановою Верховного Суду від 31 січня 2019 року, стягнуто з КП "Управління майновим комплексом" на користь позивачки належні їй на день звільнення розрахункові кошти в сумі 9 713,96 грн без утримання податку й інших обов'язкових платежів, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 29 квітня 2013 року по 24 липня 2015 року в розмірі 130 806 грн без утримання податку й інших обов'язкових платежів, а також - 2 000 грн на відшкодування моральної шкоди. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Встановлено, що звертаючись в червні 2019 року до суду з позовом у справі № 569/11319/19, позивачка просила стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 27 липня 2015 року по 08 квітня 2019 року в розмірі 367 947,42 грн.
Судами першої та апеляційної інстанцій позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
За результатами касаційного перегляду, постановою Верховного Суду від 09 червня 2021 року у справі № 569/11319/19, серед іншого, вирішено рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 23 жовтня 2019 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 21 квітня 2020 року в частині стягнення з Комунального підприємства "Управління майновим комплексом" Рівненської районної ради на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 27 липня 2015 року по 08 квітня 2019 року змінити, зменшивши розмір стягнення з 367 947,42 грн до 15 000,00 грн.
З огляду на вказане місцевий господарський суд правильно встановив відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 27 липня 2015 року по 08 квітня 2019 року, оскільки така вимога вже була розглянута у справі № 569/11319/19 та рішення за результатами її розгляду набрало законної сили.
Також судом першої інстанції правомірно вказано, що з аналізу позовних вимог та поданих заяв вбачається намагання позивача переглянути судове рішення, яким вирішено спірні правовідносини щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 27.07.2015 по 08.04.2019, мотивуючи це наявністю додаткових підстав позову, а саме - існування заборгованості щодо компенсації втрати частини доходів які існували.
Враховуючи вказане, суд першої інстанції здійснив розмежування позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, які нараховані за період з 27.07.2015 по 08.04.2019 (щодо яких вже існує рішення суду) та підставно відмовив в їх задоволенні.
При цьому іншу частину вимог з 09.04.2019 по 13.07.2023 в сумі 252486,00 грн (з розрахунку 1079 днів * 234 грн середній заробіток = 252486,00) за результатами розгляду частково задоволив в сумі 10276,18 грн.
Колегія суддів вважає такий висновок помилковим враховуючи наступне.
Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця. Невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням. Відповідальність роботодавця у вигляді стягнення середнього заробітку починається днем звільнення, який має бути днем остаточного розрахунку відповідно до статті 116 КЗпП України, і закінчується днем здійснення фактичного розрахунку.
Таким чином, для звернення до суду з вимогою про стягнення заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач розрахувався з позивачем 08.04.2019. Вказана обставина визнається самим позивачем та зазначається останнім в позовній заяві та інших заявах. Тобто нарахування санкції у вигляді середнього заробітку після проведення розрахунку з позивачем є безпідставним.
З вказаного, апеляційний господарський суд не вбачає правових підстав для задоволення вимоги щодо стягнення середнього заробітку за період з 09 квітня 2019 року по 13 липня 2023 року (по день винесення рішення у даній справі) позаяк фактичний розрахунок КП "Управління майновим комплексом" із ОСОБА_1 належних їй на день звільнення коштів відбувся 08 квітня 2019 року, про що також зазначено позивачем та встановлено у справі № 569/11319/19.
В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів.
За змістом пункту 2 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право повністю або частково скасувати судове рішення.
Відповідно до статті 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справита невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
Отже, рішення Господарського суду Рівненської області в частині задоволення вимог про стягнення 10276,18 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні підлягає скасуванню з прийняттям в цій частині нового рішення про відмову в позові.
Наведені в апеляційній скарзі аргументи скаржника судова колегія вважає необґрунтованими та безпідставними, а тому в її задоволенні слід відмовити.
За приписами статті 129 ГПК України апеляційний суд здійснює новий розподіл судових витрат пропорційно розміру задоволених вимог.
Позовні вимоги складаються із компенсації втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків виплати розрахункових коштів у сумі 11 878,18 грн та відшкодування середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 468 234,00 грн. Загальна сума позовних вимог становить 480 112,18 грн.
Відповідно до приписів Закону України "Про судовий збір" за подання до суду цивільної юрисдикції позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою - ОСОБА_1 , остання повинна була сплатити 1 відсоток ціни позову - 4 801,13 грн. Із доданого до позовної заяви дублікату квитанції № P24A42188002D969669 від 12.07.2022 судовий збір позивачем сплачено у розмірі 5 375,00 грн.
Таким чином, надміру сплачена сума судового збору становить 573,87 грн та підлягає поверненню позивачу з державного бюджету України.
За результатами розгляду справи в порядку розподілу між сторонами судових витрат, враховуючи відсоткове співвідношення задоволених (2,5%) та відхилених позовних вимог (97,5%), з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 120,03 грн сплаченого судового збору, що становить 2,5 % від загальної суми позовних вимог. Судові витрати у розмірі 4 681,10 грн сплаченого судового збору залишаються за позивачем. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги залишаються за позивачем.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Рівненської області від 13 липня 2023 року у справі № 918/1128/22(569/9634/22) скасувати в частині задоволення вимог про стягнення 10 276,18 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Прийняти в цій частині нове рішення про відмову в позові.
Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:
"1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства "Управління майновим комплексом" Рівненської міської ради (33001, м. Рівне, вул. Соборна, 195, код ЄДРПОУ 35597574) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 11 878,18 грн. компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати розрахункових коштів та 120,03 грн судового збору.
3. В решті позову відмовити.
4. Судові витрати у вигляді сплати судового збору в сумі 4 681,10 грн покласти на позивача.
5. Ухвалою суду повернути ОСОБА_1 з державного бюджету України 573,87 грн. судового збору."
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.
4. Справу № 918/1128/22(569/9634/22) повернути Господарському суду Рівненської області.
Повний текст постанови складений "24" листопада 2023 р.
Головуючий суддя Тимошенко О.М.
Суддя Крейбух О.Г.
Суддя Юрчук М.І.