ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 листопада 2023 року Справа № 918/825/23
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Коломис В.В. , суддя Грязнов В.В.
секретар судового засідання Дика А.І.
за участю представників сторін:
позивача - Гутнік М.А.
відповідача - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" на рішення Господарського суду Рівненської області від 14.09.2023 у справі №918/825/23 (суддя Марач В.В.)
за позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція"
до відповідача Акціонерного товариства Харківського науково-дослідного та проектно-конструкторського інституту "Енергопроект"
про стягнення в сумі 398 256 грн. 00 коп.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 14.09.2023 у справі №918/825/23 у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з ухваленим судом першої інстанції рішенням від 14.09.2023 у справі №918/825/23 Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 14.09.2023 у справі №918/825/23 та ухвалити нове, яким позовні вимоги задоволити в повному обсязі та стягнути з відповідача понесені позивачем судові витрати.
Апелянт зазначає, що сторони самостійно дійшли згоди про те, що у випадку настання обставин непереборної сили вони зобов'язані повідомити один одного про настання таких обставин, а у випадку неповідомлення чи несвоєчасне повідомлення про настання або зупинення дії обставин непереборної сили, позбавляють сторону посилатися на них.
Звертає увагу, що Лист відповідача від 26.04.2022 № 22110-ЮВ про настання форс-мажорних обставин з посиланням на загальний лист ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 був надісланий позивачу з порушенням встановлених договором строків.
При цьому вказує, що Додатковими угодами № 2 від 17.05.2022 та № 3 від 15.07.2022 до Договору сторони переносили терміни виконання робіт. Тобто, підписуючи додаткові угоди № 2 від 17.05.2022 та № 3 від 15.07.2022 про зміну термінів виконання робіт (після направлення листа від 26.04.2022 № 22110-ЮВ про настання форс-мажорних обставин та в період активних бойових дій у м. Харків (згідно Переліку)) відповідач взяв на себе зобов'язання виконати роботи по етапах 3 та 5 до 10.11.2022 р., а по етапу 6 до 10.12.2022. Підписуючи вказані додаткові угоди відповідач оцінював можливість виконання робіт у встановлені строки, при наявних форс-мажорних обставинах, та розумів про наслідки невиконання такого зобов'язання.
Крім цього зазначає, що відповідач не оспорює визначений позивачем період прострочення зобов'язання за який було нараховано штрафні санкції, як і власне розмір нарахованих штрафних санкцій, не заявляв клопотання про зменшення нарахованих штрафних санкцій, а лише просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на настання форс-мажорних обставин.
Також звертає увагу на відсутність висновку суду, що нараховані позивачем штрафні санкції є арифметично невірними.
Листом Північно-західного апеляційного господарського суду №918/825/23/6307/23 від 29.09.2023 витребувано матеріали справи №918/825/23 з Господарського суду Рівненської області. 16.10.2023 матеріали справи №918/825/23 надійшли на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду.
Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи №918/825/23 у складі: головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Грязнов В.В., суддя Павлюк І.Ю.
Розпорядженням керівника апарату суду №01-05/889 від 18.10.2023, у зв'язку із перебуванням у відпустці судді - члена колегії Павлюк І.Ю., відповідно до ст. 32 ГПК України, ст. 155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", пунктів 19, 20 розділу VIII Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п. 8.5 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північно-західному апеляційному господарському суді, призначено повторний автоматизований розподіл справи №918/825/23.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями визначено колегію суддів для розгляду справи №918/825/23 у складі: головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Коломис В.В., суддя Грязнов В.В.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.10.2023 у справі № №918/825/23 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" на рішення Господарського суду Рівненської області від 14.09.2023 у справі №918/825/23; розгляд апеляційної скарги призначено на "21" листопада 2023 р. об 14:00 год.
Запропоновано відповідачу у строк до 10.11.2023 надати суду відзив на апеляційну скаргу та докази надсилання копії відзиву та доданих до нього документів позивачу.
Роз'яснено учасникам справи право участі особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, передбачене статтею 197 Господарського процесуального кодексу України.
Копію ухвали направлено сторонам на електронні адреси, відомості про які наявні в матеріалах справи (а.с. 88, т. 2).
13.11.2023 на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства Харківського науково-дослідного та проектно-конструкторського інституту "Енергопроект" надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" на рішення Господарського суду Рівненської області від 14.09.2023 у справі №918/825/23, в якому останній вважає оскаржуване рішення місцевого господарського суду законним та обгрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення (а.с. 93, т. 2).
В судове засідання 21.11.2023 з'явились представник позивача (в режимі відеоконференцзв'язку за допомогою власних технічних засобів системи "Easy Con"), яка заперечила доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві та надала усні пояснення по суті спору.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомлені.
Відповідно до норм ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка у судове засідання сторін, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, оскільки визначальним є не явка представників, а достатність матеріалів справи для ухвалення рішення у справі.
Відповідно до ст.ст. 269, 270 ГПК України, апеляційна інстанція переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Дослідивши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.
Під час дослідження матеріалів справи апеляційним судом встановлено наступне.
11.08.2021 між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" (далі - ВП "Рівненська АЕС", Замовник, позивач) та Акціонерним товариством "Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут "Енергопроект" (далі - АТ ХІЕП, Виконавець, відповідач) укладено договір на виконання проектних робіт № 11020/21/46-122-13-21-11098 (далі - Договір).
Пунктом 1.1. Договору визначено, що Виконавець зобов'язується виконати проектні роботи згідно Завдання на проектування (Додаток № 4) та у відповідності до ДБН А.2.2- 3:2014, а Замовник зобов'язується прийняти й оплатити виконані роботи: ДСТУ Б Д.1.1- 1:2013. Проектні роботи з технічного переоснащення по об'єкту: "Модернізація схем РЗА з впровадженням реле на мікроелектронній базі на енергоблоці № 4 Рівненської АЕС".
Пунктом 1.2. Договору визначено, що обсяг і терміни виконання робіт визначаються на підставі Завдання на проектування (Додаток № 4 до Договору) та відображаються у Календарному плані (Додаток № 2 до Договору).
Пунктом 3.1. Договору визначено, що ціна проектних робіт, що виконуються за договором становить 3 360 000, 00 грн з ПДВ.
Додатковими угодами № 2 від 17.05.2022 та № 3 від 15.07.2022 змінено терміни виконання робіт. Зокрема, Додатковою угодою № 3 від 15.07.2022 визначено наступні терміни виконання робіт: Етап 1: Збір вихідних даних. Початок - після укладання договору; закінчення - 01.12.2021р.; Етап 2: Розробка принципових рішень, схем внутрішньої конфігурації логіки мікропроцесорних пристроїв, опитувальних аркушів для замовлення мікропроцесорних пристроїв, розрахунок уставок захистів РЗА. Початок - після виконання етапу 1; закінчення - 01.03.2022р.; Етап 3: Розробка будівельної та технологічної частин. Початок - після виконання 2-го етапу; закінчення - 10.11.2022 р.; Етап 4: Розробка завдань заводу на виготовлення обладнання для технічного переоснащення обладнання РЗА блоку генератор - трансформатор. Початок - після узгодження Замовником рішень по 2-му етапу із ДП НЕК "Укренерго"; закінчення - 10.11.2022р.; Етап 5: Розробка електротехнічної частини, в тому числі програма та кошториси на ПНР. Початок - після узгодження Замовником рішень по 2-му етапу із ДП НЕК "Укренерго"; закінчення - 10.11.2022 р.; Етап 6: Розробка затверджувальної частини робочого проекту. Початок - після виконання етапу 5; закінчення - через 3 тижні, але не пізніше 10.12.2022 р.; Етап 7: Коригування робочого проекту за результатами виконання будівельних робіт та ПНР. Початок - після виконання будівельних робіт та ПНР; закінчення - 31.05.2023 р.
Роботи по етапах 1, 2, 4 відповідачем виконані у визначені договором строки.
Роботи за етапом 3 (вартість виконання робіт за етапом становить 360 000, 00 грн з ПДВ), за етапом 5 (вартість виконання робіт за етапом становить 672 000, 00 грн з ПДВ) та за етапом 6 (вартість виконання робіт за етапом становить 540 000, 00 грн з ПДВ) у визначені договором строки відповідачем не виконані.
Позивач нарахував відповідачу штраф та пеню за порушення строків виконання робіт за етапами 3 та 5 за період з 11.11.2022 по 12.05.2023 та за етапом 6 за період з 11.12.2022 по 12.06.2023, що становить 398 256,00 грн, згідно наступного розрахунку: пеня по етапу 3 - 360 000,00 х 0,001 х 183 = 65 880,00 грн; пеня по етапу 5 - 672 000,00 х 0,001 х 183 = 122 976,00 грн; пеня по етапу 6 - 540 000,00 х 0,001 х 184 = 99 360,00 грн; штраф (за прострочення понад 30 днів - 7%) - 1 572 000,00 х 0,07 = 110 040,00 грн та звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до Акціонерного товариства Харківського науково-дослідного та проектно-конструкторського інституту "Енергопроект" про стягнення 398 256 грн. 00 коп.
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 14.09.2023 у справі №918/825/23 у задоволенні позову відмовлено.
Місцевий господарський суд дійшов висновку, що у зв'язку з існуванням форс-мажорних обставин, які є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними, Акціонерне товариство "Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут "Енергопроект" звільняється від відповідальності у вигляді стягнення 398 256, 00 грн штрафних санкцій за прострочення виконання проектних робіт за Договором на виконання проектних робіт №11020/2146-122-13-21-11098 від 11.08.2021 року, так як довів, що це порушення сталося внаслідок обставин непереборної сили.
Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Рівненської області від 14.09.2023 у справі №918/825/23 та мотивами суду першої інстанції, позивач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою.
Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
В розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Під захистом права розуміється державна примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути виражений як концентрований вираз змісту (суті) державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в іншій спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частиною 1 ст. 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).
Згідно частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Частина 2 статті 271 Господарського кодексу України визначає, що у сфері господарювання застосовується, зокрема, такий вид господарських санкцій як штрафні санкції.
Згідно частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Як зазначено частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, штрафні санкції за порушення строків виконання зобов'язання застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг), а за порушення строків зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Абзацом 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 525 Цивільного кодексу України встановлена недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання.
Згідно частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
У відповідності до частини І статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Положення статті 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У відповідності до частини 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За умовами ст.ст. 546, 548 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання.
Статтею 549 ЦК України унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.12.2019 у справі № 904/4156/18 зазначає, що за наведеними вище положеннями ГК України господарське правопорушення може полягати як у порушенні нормативно встановлених правил здійснення господарської діяльності, так і у порушенні договірних зобов'язань. Господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов'язань також поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов'язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір.
Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Наведеною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
З матеріалів справи судом встановлено, що відповідно до п. 7.1. Договору № 11020/21/46-122-13-21-11098 від 11.08.2021 Сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим Договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання Договору та виникли поза волею Сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна тощо).
Пунктом 7.2. визначено, що сторона, що не може виконувати зобов'язання за цим Договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 5 робочих днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу Сторону у письмовій формі.
Пунктом 7.3. визначено, що доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є письмове підтвердження Торгово-промислової Палати України або відповідно до діючого законодавства іншого уповноваженого органу.
Пунктом 7.4. визначено, що неповідомлення чи несвоєчасне повідомлення про настання або зупинення дії обставин непереборної сили позбавляють сторону права посилатися на них.
Пунктом 7.5. визначено, що у разі, коли строк дії обставин непереборної сили продовжується більше ніж 2 місяці, кожна із Сторін в установленому порядку має право розірвати цей Договір.
Тобто, умовами Договору визначено порядок повідомлення сторін про настання обставин непереборної сили.
З матеріалів справи колегією суддів встановлено, що відповідач надіслав позивачу лист від 26.04.2022 №22110-ЮВ про настання форс-мажорних обставин з посиланням на загальний лист ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1., у якому просив розглянути питання щодо продовження (перенесення) строків виконання зобов'язань по договорах (контрактах).
Як вбачається з Додаткових угод № 2 від 17.05.2022 та № 3 від 15.07.2022 до Договору №11020/21/46-122-13-21-11098 від 11.08.2021 сторонами були змінені строки виконання робіт, зокрема по етапах 3 та 5 до 10.11.2022, по етапу 6 до 10.12.2022.
Колегією суддів встановлено, що відповідачем були здані виконані роботи позивачу 16.08.2023, тобто з порушенням термінів їх виконання, узгоджених сторонами у Додаткових угодах № 2 від 17.05.2022 та № 3 від 15.07.2022.
Судом також встановлено, що в період з 10.11.2022 (10.12.2022) по 16.08.2023 відповідачем не було ініційовано змін термінів виконання робіт, а також не були надані докази існування форс-мажорних обставин, що перешкоджали виконанню робіт у узгоджені сторонами терміни.
Щодо доводів відповідача, що офіційний лист ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 відповідає правилам засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), колегія суддів зазначає наступне.
Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено в Законі України "Про торгово-промислові палати в Україні" та в розділі 6 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії ТПП України від 15.07.2014 № 40 (3) (з наступними змінами).
Відповідно до ч. 1 ст. 14 ЗУ "Про торгово-промислові палати в Україні" торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Згідно з ч. 2 ст. 14 ЗУ "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув грунту, інші стихійні лиха тощо.
За умовами п. 6.2 регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи щодо кожного окремого договору, контракту, угоди тощо, а також податкових та інших зобов'язань/обов'язків, виконання яких настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом або може настати найближчим часом і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.
В сертифікаті про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) вказуються дані заявника, сторони за договором (контрактом, угодою тощо), дата його укладення, зобов'язання, що за ним настало чи настане найближчим часом для виконання, його обсяг, термін виконання, місце, час, період настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які унеможливили його виконання, докази настання таких обставин (п. 6.12 регламенту).
Листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 ТПП України на підставі ст. ст. 14, 14і ЗУ "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.1997 року № 671/97-ВР, Статуту ТПП України, засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні".
Враховуючи наведене, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
У постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21 та від 30.11.2021 у справі № 913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання.
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17.
Колегія суддів звертає увагу, що лист ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 (на який посилається відповідач) не містить і не може містити ідентифікуючих ознак конкретного договору, контракту, угоди тощо, виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.
Лист ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 видано без дослідження наявності причинно-наслідкового зв'язку між військовою агресією російської федерації проти України та неможливістю виконання конкретного зобов'язання. Введення воєнного стану на території України не означає, що відповідач не може здійснювати господарську діяльність, а протилежного відповідачем не доведено належними доказами.
При цьому, Додатковими угодами № 2 від 17.05.2022 та № 3 від 15.07.2022 до Договору сторони переносили терміни виконання робіт. Тобто, підписуючи додаткові угоди № 2 від 17.05.2022 та № 3 від 15.07.2022 про зміну термінів виконання робіт (після направлення листа від 26.04.2022 № 22110-ЮВ про настання форс-мажорних обставин та в період активних бойових дій у м. Харків (згідно Переліку)) відповідач взяв на себе зобов'язання виконати роботи по етапах 3 та 5 до 10.11.2022 р, а по етапу 6 до 10.12.2022.
Підписуючи вказані додаткові угоди відповідач оцінював можливість виконання робіт у встановлені строки, при наявних форс-мажорних обставинах та розумів про наслідки невиконання таких зобов'язань.
Відповідно до ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Юридична особа здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, а тому укладаючи господарський договір, кожна зі сторін приймає на себе відповідні ризики можливого погіршення економічної ситуації, фінансового становища та інших чинників, що впливають на діяльність свого підприємства, підприємств своїх контрагентів та країни в цілому та, при цьому, учасник договору не має відповідати за негативні наслідки підприємницької діяльності контрагента.
Жодних доказів того, що будівля, оргтехніка АТ "Енергопроект", робочі місця працівників, задіяних саме до виконання робіт за Договором № 11020/21/46-122-13-21-11098 від 11.08.2021 були пошкоджені, як про це зазначає відповідач, суду надано не було. Як і відсутнє документальне підтвердження тривалості відключення від електропостачання, оскільки відповідачем надано лише копію запиту до АТ "Харківобленерго" про надання відповідної інформації.
Таким чином суд першої інстанції не надав оцінки таким вирішальним, ключовим і доречним питанням, необхідним для вирішення цієї справи, як: чи є обставини, на які посилається відповідач, форс-мажорними; чи такі обставини унеможливили виконання його зобов'язань за договором; чи наявний причинно-наслідковий зв'язок між обставинами виникнення форс-мажору (у разі підтвердження таких обставин) та наслідками неможливості виконання своїх зобов'язань відповідачем за договором; чи наявні дії зовнішнього характеру, які виникли без вини та всупереч волі та бажанню відповідача, які не можна було ні передбачити, ні уникнути; чи стало неможливим повною мірою здійснювати господарську діяльність та виконати зобов'язання, передбачені укладеним договором, у разі підтвердження наявності таких обставин.
З врахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що відповідач має нести відповідальність за невиконання умов договору, зокрема, згідно п. 6.2 при порушенні термінів виконання робіт Виконавець виплачує Замовнику пеню у розмірі 0,1% за кожен день прострочення від вартості невиконаних робіт за етапом, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від зазначеної вартості.
Однак суд вважає за можливе зменшити їх нарахування до 20% від заявленої суми, а саме в розмірі 57 643, 20 грн пені та 22 008, 00 грн. штрафу.
При цьому суд апеляційної інстанції враховує, що в силу дії частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При застосуванні частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України приймається до уваги, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними та конкретизуються судом у кожному конкретному випадку.
Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступінь виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Також слід зазначити, що за своєю правовою природою штрафні санкції виконують стимулюючу функцію, спонукаючи боржника до належного виконання своїх зобов'язань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності, та стягується в разі порушення такого зобов'язання.
Водночас, суд зазначає, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Така правова позиція викладена в рішенні Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013.
З огляду на що, оцінивши доводи сторін у цій справі, взявши до уваги обставини, які мають істотне значення в цій справі, ступінь виконання зобов'язань, зважаючи на те, що нарахування та стягнення з відповідача пені та штрафу за прострочення зобов'язання має слугувати компенсацією позивачеві негативних наслідків, пов'язаних з порушенням відповідачем умов договору, а стягнення з відповідача штрафу та пені в повному обсязі призведе до невиправданого та надмірного збагачення позивача, тому виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності, розумності, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність передбачених ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України виняткових підстав для застосування дискреційних повноважень суду щодо зменшення заявлених до стягнення пені та штрафу до 20 %, тобто про стягнення з відповідача 57 643, 20 грн пені та 22 008, 00 грн. штрафу.
Аналогічної позиції стосовно застосування приписів ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України дотримується Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постановах від 26.07.2018 у справі № 924/1089/17, від 12.12.2018 у справі № 921/110/18, від 14.01.2019 у справі № 925/287/18, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18.
Згідно ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).
Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на встановлене судом апеляційної інстанції, враховуючи положення ст.ст. 275, 277 ГПК України, колегія суддів апеляційного господарського суду приходить до висновку, що апеляційна скарга Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" на рішення Господарського суду Рівненської області від 14.09.2023 у справі №918/825/23 підлягає частковому задоволенню та стягненню з відповідача 20% від заявленої суми пені та штрафу, а рішення суду першої інстанції - скасуванню.
Витрати зі сплати судового збору за розгляд позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на відповідача, згідно вимог ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 272, 273, 275, 277, 278, 279, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" на рішення Господарського суду Рівненської області від 14.09.2023 у справі №918/825/23 задоволити частково.
2. Рішення Господарського суду Рівненської області від 14.09.2023 у справі №918/825/23 скасувати. Прийняти нове рішення, яким позов задоволити частково.
3. Стягнути з Акціонерного товариства Харківського науково-дослідного та проектно-конструкторського інституту "Енергопроект" (61005, м. Харків, пр.Московський, 10/12, код ЄДРПОУ 14078902) на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3 код ЄДРПОУ 24584661), від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" (34400, Рівненська область, м. Вараш, код ЄДРПОУ 05425046) 79651, 20 грн, з яких 57643,20 пені та 22008, 00 грн. штрафу.
4. Стягнути з Акціонерного товариства Харківського науково-дослідного та проектно-конструкторського інституту "Енергопроект" (61005, м. Харків, пр.Московський, 10/12, код ЄДРПОУ 14078902) на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3 код ЄДРПОУ 24584661), від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" (34400, Рівненська область, м. Вараш, код ЄДРПОУ 05425046) 5 973, 84 грн. витрат на оплату судового збору за подання позовної заяви та 8 960, 76 грн. витрат на оплату судового збору за подання апеляційної скарги.
5. Господарському суду Рівненської області видати наказ.
6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і не може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду, окрім випадків, визначених ст.ст. 287-291 ГПК України.
7. Справу №918/825/23 повернути доГосподарського суду Рівненської області.
Повний текст постанови складено 24 листопада 2023 р.
Головуючий суддя Розізнана І.В.
Суддя Коломис В.В.
Суддя Грязнов В.В.