Справа № 352/2749/23
Провадження 2-н/352/366/23
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 листопада 2023 року м. Івано-Франківськ
Суддя Тисменицького районного суду Івано-Франківської області Гриньків Д.В. розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Івано-Франківськгаз збут» про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за спожитий природній газ з ОСОБА_1 ,-
ВСТАНОВИЛА:
15.11.2023 року ТОВ «Івано-Франківськгаз збут» звернулось до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за спожитий природній газ з ОСОБА_1 в сумі 13 367,73 грн.
У відповідності до ч. 5 ст.165 ЦПК України у разі якщо боржником у заяві про видачу судового наказу вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, суддя не пізніше двох днів з дня надходження такої заяви звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання фізичної особи - боржника.
Згідно інформації від 24.11.2023 року, наданої відповідним органом реєстрації місця перебування та місця проживання особи, боржник ОСОБА_1 зареєстрована 02.02.1990 року у с. Загвіздя, Тисменицького району.
Ознайомившись з матеріалами заяви про видачу судового наказу, приходжу до висновку про необхідність відмови у видачі судового наказу з огляду на наступне.
Заявник ТОВ «Івано-Франківськгаз збут» звернувся до суду із заявою про видачу судового наказу 15.11.2023 року. У заяві заявник просить стягнути з боржника заборгованість за спожитий природний газ, яка виникла за період з 01.11.2019 року по 30.04.2022 року, остання сплата за послуги з газопостачання проведена боржником у червні 2020 року. Тобто вимоги за заявою про видачу судового наказу пред'явлені поза межами встановлених строків позовної давності.
В обґрунтування пропущеного строку звернення до суду заявник посилається на введення на території України воєнного стану з 24.02.2022 року та зазначає, що відповідно до пункту 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 Цивільного кодексу України, продовжуються на строк його дії.
Строк загальної позовної давності, передбачений ст. 257 ЦК України, встановлений тривалістю у три роки.
Загально відомо, що у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому Указами Президента України був продовжений до 14 лютого 2024 року.
Разом з тим, сам факт запровадження воєнного стану в Україні без обґрунтування неможливості вчинити процесуальну дію у встановлені строки не може вважатися поважною причиною для безумовного поновлення цих строків. Верховний Суд у своїх постановах неодноразово зазначав, що при застосуванні процесуальних норм слід уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом.
У постанові від 11.08.2022 року по справі №199/8478/21 Верховний Суд зазначив, що запровадження воєнного стану може бути підставою, яка відповідно до частини першої статті 127 ЦПК України повинна враховуватися при вирішенні питання щодо поновлення процесуального строку, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв'язку з такими обставинами.
Проте, заявником не наведено жодних обставин та не долучено жодного доказу на підтвердження таких обставин, які об'єктивно перешкоджали або унеможливлювали реалізацію ним права на звернення до суду за захистом в установлений законом строк.
Крім цього, у даному випадку вищевказані положення ЦК України застосуванню не підлягають, оскільки в порядку наказного провадження задовольняються тільки ті вимоги заявника, що мають безспірний характер.
Також суд звертає увагу на те, що строк за частиною вимог закінчився ще до введення воєнного стану в Україні, тому посилання заявника на необхідність застосування норм пункту 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України є безпідставними.
За змістом п. 5 ч. 1ст. 165 ЦПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред'явлення позову в суд за такою вимогою.
Таким чином, враховуючи вищенаведене, вважаю за необхідне відмовити у видачі судового наказу, оскільки з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 161,163, 164,165, 166, 260, 261, 353 ЦПК України, суд,-
УХВАЛИЛИВ:
У видачі судового наказу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Івано-Франківськгаз збут» про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за спожитий природній газ з ОСОБА_1 - відмовити.
Роз'яснити стягувачу - Товариству з обмеженою відповідальністю «Івано-Франківськгаз збут» про право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження.
Згідно з ст.261 ЦПК України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з 27.11.2023 року, як дня складення повного судового рішення.
Суддя Тисменицького районного суду
Івано-Франківської області ГРИНЬКІВ Д.В.