Справа №295/16033/23
1-кс/295/6745/23
УХВАЛА
Іменем України
23.11.2023 року м. Житомир
Слідчий суддя Богунського районного суду м. Житомира ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
слідчого ОСОБА_4 ,
підозрюваного ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Житомирі клопотання старшого слідчого СВ Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області майора поліції ОСОБА_4 , погоджене прокурором Житомирської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 ч. 2 ст. 15 КК України
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1
ВСТАНОВИВ:
Слідчий за погодженням із прокурором звернувся із указаним клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на те, що 21.11.2023 близько 13 год. 00 хв. ОСОБА_5 перебував на відкритій ділянці місцевості поблизу будинку № 59 по вул. Київській в м. Житомирі, де зустрів раніше знайомого ОСОБА_7 та у подальшому між вищевказаними громадянами виник словесний конфлікт з приводу боргу, в ході якого ОСОБА_5 дістав з кишені ніж та, керуючись раптово виниклим умислом, спрямованим на вчинення умисного вбивства, умисно наніс ОСОБА_7 удар ножем в задню стінку грудної клітки, чим спричинив потерпілому ОСОБА_7 тілесні ушкоджені у виді ножового поранення задньої стінки грудної клітки. Таким чином, на переконання сторони обвинувачення, ОСОБА_5 вчинив усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, які не залежали від його волі, оскільки потерпілий ОСОБА_7 зміг віддалитися від ОСОБА_5 та покинув місце події. Після чого потерпілий був госпіталізований та йому надана невідкладна медична допомога.
Таким чином своїми умисними діями, які виразились в закінченому замаху на умисне протиправне заподіяння смерті іншій особі (вбивство), ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України.
Як слідує зі змісту клопотання, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованого йому правопорушення повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами:
- протоколом огляду місця події від 21.11.2023;
- протоколом допиту потерпілого ОСОБА_7 від 22.11.2023;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_8 21.11.2023;
- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками з ОСОБА_8 21.11.2023;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 21.11.2023;
- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками з ОСОБА_9 21.11.2023;
- протоколом затримання ОСОБА_5 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, від 21.11.2023;
- повідомленням про підозру ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення від 21.11.2023.
З метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, запобігання спробам ОСОБА_5 переховуватися від органів досудового розслідування, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідків в даному кримінальному провадженні та/або вчинити інше кримінальне правопорушення, враховуючи наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення та вагомість здобутих слідством доказів вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, котре відноситься до категорії особливо тяжкого злочину, а також недостатність обрання більш м'яких запобіжних заходів для запобігання указаним вище ризикам, слідчий за погодженням з прокурором просить застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.
В судовому засіданні слідчий та прокурор підтримали клопотання, просили його задовольнити.
Прокурор додав, що з метою запобігання перелічених у клопотанні ризиків є доцільним застосувати відносно ОСОБА_5 запобіжний захід саме у вигляді тримання під вартою. При цьому заставу не може бути визначено, так як злочин вчинено із застосуванням насильства.
Слідчий зазначив, що спілкувався з потерпілим і останній побоюється за своє життя. ОСОБА_5 , в свою чергу, на співпрацю із слідством не йде.
Захисник ОСОБА_6 зазначив, що підозра є необґрунтованою. Не встановлена навіть тяжкість покарання, невірно визначена кваліфікація кримінального правопорушення. На думку адвоката, потерпілий проживає в іншому місці і такий запобіжний захід як цілодобовий домашній арешт може запобігти ризику впливу на потерпілого. Захисник звертав увагу, що судимість його підзахисного погашена і наразі ОСОБА_5 не повідомлено про підозру в іншому злочині, судом не розглядаються обвинувальні акти відносно ОСОБА_5 , підозрюваний переніс важку травму та залежний від замісної терапії. Просив обрати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за місцем проживання ОСОБА_5 .
Підозрюваний ОСОБА_5 пояснив, що перебуває на утриманні матері, не працює за станом здоров'я, фактично було затримано 21.11.2023 близько 16 год., а вказаний у протоколі час затримання невірний. Окремо звертав увагу, що в дарив потерпілого лише один раз кулаком, ніякого ножа при цьому не було та він ним не користується. Потерпілому не збирається нічого робити. Просив обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, так як хворіє, вісім років стоїть на замісній терапії, без якої не може.
Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши клопотання та додані до нього документи, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
За змістом ст.ст. 131-132 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
За змістом статті 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, а також запобігання спробам, зокрема, переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та/або вчинити інше кримінальне правопорушення.
Відповідно до вимог ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у інкримінованому вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх обставин підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.
Окрім цього, згідно з п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Відповідно до вимог п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).
При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об'єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру».
У справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (1994) суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
На переконання слідчого судді, надані стороною обвинувачення докази доводять обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_5 інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
Крім того, слід зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до п'ятнадцяти років.
На думку слідчого судді, наведені у клопотанні та озвучені в судовому засіданні доводи свідчать про те, що на даний час існують ризики, на які посилалась сторона обвинувачення та котрі є підставою для обрання відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Зокрема, мова йде про ризики переховування від органів досудового розслідування, впливу на потерпілого, а також вчинення іншого кримінального правопорушення. Аналізуючи указані ризики, слідчим суддею в першу чергу звернуто увагу, що ОСОБА_5 місце скоєння злочину покинув, знайомий із потерпілим, що не виключає можливість здійснення на нього незаконного впливу, за змістом клопотання знаряддя вчинення злочину не було відшукано. Крім цього, останній раніше притягувався до кримінальної відповідальності та має погашену судимість на підставі ст. 89, 90 КК України, що може вказувати на ризик вчинення іншого кримінального правопорушення.
Враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , наявність вагомих доказів вчинення ним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, враховуючи його вік та стан здоров'я, міцність соціальних зв'язків в місці фактичного постійного проживання, репутацію та майновий стан підозрюваного, ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, слідчий суддя дійшов висновку про доцільність обрання відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування та неможливість на даний час застосувати до підозрюваного інший (альтернативний) запобіжний захід ніж тримання під вартою, оскільки зміна запобіжного заходу на більш м'який не забезпечить запобігання ризикам, наведеним у клопотанні.
Твердження сторони захисту про те, що підозрюваний переніс важку травму та залежний від замісної терапії заслуговують на увагу слідчого судді, однак враховуючи всі встановлені в судовому засіданні обставини справи, вони не можуть бути підставою для обрання більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
На підставі п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя не вбачає підстав для визначення розміру застави у кримінальному провадженні.
Відповідно до ч. 2 ст. 197 КПК України строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту його фактичного затримання. За словами підозрюваного - це приблизно 16-та година 21 листопада 2023 року.
Керуючись ст.ст. 176-178, 183, 184, 186, 193, 194, 196, 197, 309, 395 КПК України, слідчий суддя
ПОСТАНОВИВ:
Клопотання задовольнити.
Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, обчислюючи строк тримання під вартою з моменту фактичного затримання - із 16 год. 00 хв. 21 листопада 2023 року.
Строк дії ухвали встановити до 16 год. 00 хв. 19 січня 2024 року.
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, а особою, яка перебуває під вартою - протягом 5 днів з моменту вручення їй копії ухвали.
Слідчий суддя