465/2352/23
2/465/2046/23
РІШЕННЯ
Іменем України
(заочне)
17.11.2023 року м.Львів
Франківський районний суд м.Львова у складі:
головуючого судді Марків Ю.С.,
за участю секретаря судового засідання Мучинської Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди, спричиненої дорожньо-транспортною пригодою, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди, спричиненої дорожньо-транспортною пригодою.
Позов мотивує тим, що 27 січня 2022 року мало місце ДТП на просп.Свободи, 20 у м.Львові, в результаті чого було спричинено пошкодження автомобілю марки "Toyota RAV4", д.н.з. НОМЕР_1 , 2013 року випуску, власником якого є позивач, а користувачем на законних підстав був ОСОБА_3 . Вказане ДТП було спричинене автомобілем марки "ГАЗ 330202-414 СПГ", д.н.з. НОМЕР_2 , яким керував водій ОСОБА_2 , винуватість якого за ст.124 КУпАП встановлена постановою Галицького районного суду м.Львова від 03.03.2022 року у справі №461/882/22. Вказує, що вартість відновлювального ремонту автомобіля позивача складає 83548,00 грн., що підтверджується Звітом №991/22 про оцінку автомобіля "Toyota RAV4", д.н.з. НОМЕР_1 , виконаний ОСОБА_4 .
Враховуючи вищевикладене, просить суд стягнути з відповідача матеріальну шкоду в розмірі 83548,00 грн. та судові витрати зі сплати судового збору.
В судове засідання позивач не з'явився, однак від його представника до суду надійшла заява про розгляд справи без їх участі, позов підтримав, просив такий задоволити, щодо ухвалення заочного рішення суду не заперечив.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце слухання справи повідомлений належним чином, про причини неявки в судові засідання не повідомив, правом на надання відзиву на позов не скористався, заяв про відкладення слухання справи чи розгляд справи за його відсутності до суду не скеровував.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
У зв'язку вищевикладеним, на підставі ст. ст.223, 280, 281 ЦПК України суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності сторін в порядку заочного розгляду на підставі наявних у справі доказів.
У відповідності до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається зі змісту ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до ч.2 ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що 27.01.2022 року близько 07 год. 16 хв. у м.Львові на просп.Свободи, буд.20 відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю двох автомобілів - "Toyota RAV4", д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 та "ГАЗ 330202-414 СПГ", д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 .
Постановою Галицького районного суду м.Львова від 03.03.2023 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення.
Зі змісту вказаної постанови вбачається, що 27.01.2022 року близько 07 год. 16 хв., ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом "ГАЗ 330202-414 СПГ", д.н.з. НОМЕР_2 на пр.Свободи, 20 у м.Львові, не вибрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем марки "Toyota RAV4", д.н.з. НОМЕР_1 , від чого автомобіль отримав механічні пошкодження; таким чином ОСОБА_2 порушив вимоги п.12.1, 13.1 ПДР України, за що відповідальність передбачена ст.124 КУпАП.
Постановою Галицького районного суду м.Львова від 14.03.2022 року провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_3 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП закрито на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою (ч. 6 ст. 82 ЦПК України).
Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , виданого ТСЦ 4644 31.08.2019 року, власником транспортного засобу "Toyota RAV4", д.н.з. НОМЕР_1 є ОСОБА_1 .
Відповідно до Звіту №991/22 про оцінку автомобіля "Toyota RAV4", д.н.з. НОМЕР_1 , вартість відновлювального ремонту автомобіля "Toyota RAV4", д.н.з. НОМЕР_1 складає 83548,00 грн.
На час розгляду справи відповідачем не надано доказів відшкодування шкоди у добровільному порядку.
Таким чином, між сторонами виник спір щодо відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Згідно ст. 22 ЦК України особа, якйй завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Частиною 2 ст. 1187 ЦК України визначено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
За приписами ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Стаття 1192 ЦК України встановлює, якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судам цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» № 6 від 27 березня 1992 року роз'яснює, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі та майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі, особою, яка її заподіла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.
Відповідно до п.п. 4-7,11,16,17 Постанови Пленуму ВССУ від 01.03.2013 р. № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» - розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166,1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК) відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п'ята статті 1187 ЦК, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду.
За ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.
Таким чином, вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Окрім цього, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1073,60 грн.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 258-259, 263-265, 279, 281-282 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди, спричиненої дорожньо-транспортною пригодою задоволити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 83548 (вісімдесят три тисячі п'ятсот сорок вісім) гривень 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.
Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_2 .
Повний текст рішення виготовлено 22.11.2023 року.
Суддя Марків Ю.С.