Справа № 463/3688/23
Провадження № 2/463/1239/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 листопада 2023 року розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ум Факторинг» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Ризька, 73-г, оф. 7/1, ЄДРПОУ 40274286), третіх осіб приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Баршацького Ігоря Вікторовича (місце знаходження: м. Київ, вул. Рейтарська/пров. Георгіївський, 6-3 а, каб. 2-7), приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Мельника Романа Івановича (місце знаходження: м. Київ, вул. Старосільська, 1 оф. 10) про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, та стягнення безпідставно набутих коштів -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду із позовом до відповідача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню та стягнення безпідставно набутих коштів. Позовні вимоги мотивує тим, що 06.05.2020 р. приватний нотаріус Київського міського округу Баршацький Ігор Вікторович вчинив виконавчий напис №5314 про звернення стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з Обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» заборгованості в розмірі 9890,00 грн. Постановою приватного виконавця виконавчого округу м.Києва відкрито виконавче провадження №62266500 з виконання вказаного виконавчого напису. Однак, позивач стверджує, що не перебував у фінансових та кредитних відносинах з відповідачем, жодних договорів з ним не укладав та отримував жодних вимог про заборгованість. Тому вважає, що оскаржуваний виконавчий напис нотаріуса вчинений з порушенням вимог законодавства та є таким, що не підлягає виконанню. Крім того, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком документів є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. З матеріалів виконавчого провадження вбачається, що нотаріусу не надавався оригінал нотаріально посвідченого кредитного договору, а тому документи, які були надані нотаріусу кредитором, не можна визнати такими, що підтверджували безспірність заборгованості боржника. Крім цього, згідно листа приватного виконавця Мельника Р.І. від 08.05.2023 року №5149 на користь відповідача з позивача було стягнуто заборгованість шляхом стягнення щомісячно 20% із заробітної плати, а тому на підставі ст.1212 ЦК України просить стягнути дані кошти з відповідача як безпідставно набуті.
У судове засідання позивач та його представник не з'явилися, подали суду заяву про розгляд справи у їх відсутності, просять позов задоволити в повному об'ємі.
Представник відповідача та треті особи в судове засідання не з'явилися, були належно повідомлені про час і місце розгляду справи. Від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи у його відсутності, позов визнає та просить задоволити в частині позовних вимог про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та стягнення судового збору, а щодо стягнення витрат на правову допомогу заперечує як недоведені.
Оглянувши матеріали справи, оцінивши в сукупності зібрані по справі докази, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з таких мотивів.
У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Відповідно до ч.3 ст.200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Вважаючи, що виконавчий напис вчинено з порушенням вимог закону, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року).
Судом встановлено, що 06.05.2020 р. приватний нотаріус Київського міського округу Баршацький Ігор Вікторович вчинив виконавчий напис №5314 про звернення стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з Обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» заборгованості в розмірі 9890,00 грн. В травні 2023 року приватним виконавцем виконавчого округу м.Києва винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №62266500.
За загальним правилом статей 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно з ч.1 ст. 39 Закону України «Про нотаріат» (далі - Закон), порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом та іншими актами законодавства України.
Відповідно до ст.. 87 Закону для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону визначено умови вчинення виконавчих написів, відповідно до якої нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Підпунктом 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок) визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі - Перелік), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.
При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку (підпункт 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано.
Визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, а саме:
п. 1 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в частині «а після слів «заставлене майно» доповнити словами «(крім випадку, передбаченого пунктом 11 цього переліку)»;
доповнити розділ пунктом 11 такого змісту: «11. Іпотечні договори, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов'язанням до закінчення строку виконання основного зобов'язання. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов'язання; в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувана про непогашення заборгованості; г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв'язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу»,
п. 2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувана про непогашення заборгованості.».
Зобов'язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.
Іншими словами, законодавчо визначені умови вчинення виконавчих написів зобов'язують стягувачів надати нотаріусу виключно документи, які підтверджують безспірність цієї заборгованості і які передбачені відповідним Переліком, затвердженим постановою КМУ, і зокрема, постановою КМУ від 29.06.1999 № 1172. До 26.11 2014, тобто до прийняття постанови № 662, серед документів, які підтверджують безспірність заборгованості були, серед іншого, нотаріально посвідчені угоди. Після 26.11.2014 до вказаного Переліку документів, які підтверджують безспірність заборгованості були включені кредитні договори, однак судовим рішенням у справі № 826/20084/14 постанова КМУ № 662 про внесення таких змін визнана незаконною і нечинною, а відтак, до спірних правовідносин мають застосовуватись положення Переліку до внесення змін і які не передбачають кредитних договорів документами, які підтверджують безспірність заборгованості, крім випадку, якщо такий кредитний договір посвідчено нотаріально.
У справі, яка розглядається, оскаржуваний виконавчий напис, вчинений нотаріусом 06.05.2020р., тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 р. у справі № 826/20084/14.
Відповідно до п. 1 Переліку (в редакції, чинній на момент вчинення виконавчого напису) «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно», для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання».
Однак, укладений між банком та позивачем кредитний договір, який наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, саме у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
Висновки аналогічного змісту висловлені Верховний Судом під час розгляду цивільної справи № 172/1652/18 (постанова від 21.10.2020), які в силу вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України повинні враховуватись судом під час ухвалення рішення.
Як наслідок, немає необхідності досліджувати питання про те, чи був сам розмір заборгованості безспірним, оскільки незалежно від наявності спору нотаріус не вправі був вчиняти виконавчий напис на кредитному договорі, який нотаріально не посвідчувався.
Тому, враховуючи наведені вище мотиви, суд приходить до переконання про задоволення позовної вимоги про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Крім цього, відповідно до листа приватного виконавця Мельника Р.І. від 08.05.2023 р. №5149 з позивача на користь відповідача було стягнуто заборгованість в розмірі 9890,00грн.
Частиною 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Відповідно до ч.2 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Частиною третьою статті 1212 ЦК України встановлено, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Аналіз статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов'язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17).
Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Крім цього, згідно з п. 3 ч.3 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні. Однак, необхідною умовою для цього є відсутність або відпадіння достатньої правової підстави (такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 910/9072/17).
Також у постанові від 08.09.2021 року у справі № 201/6498/20 Верховний Суд зазначив, що оскільки правові підстави набуття відповідачем грошових коштів, що стягнені з позивача на підставі виконавчого напису нотаріуса, який у подальшому визнаний судом таким, що не підлягає виконанню, відпали, то отримані відповідачем кошти підлягають поверненню позивачу відповідно до ст. 1212 ЦК України.
Судовий акт про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, який набрав законної сили і за яким відбулося повне або часткове виконання, є правовою підставою для виникнення зобов'язання з повернення майна, що набуто без достатньої правової підстави, оскільки з моменту ухвалення такого судового акта правова підстава вважається такою, що відпала. Відповідно до ст. 1212 ЦК України у такому разі набувач такого майна з моменту набрання судовим актом законної сили зобов'язаний повернути потерпілому все отримане майно.
Таким чином, факт визнання виконавчого напису (на підставі якого у виконавчому провадженні було здійснено стягнення грошових коштів з позивача) таким, що не підлягає виконанню, є підставою для повернення коштів.
Відтак, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що порушене право позивача підлягає судовому захисту шляхом стягнення з відповідача коштів в розмірі 9890,00 грн., які з нього стягнуто на користь ТзОВ «УМ Факторинг» на виконання виконавчого напису нотаріуса, який рішенням суду визнаний таким, що не підлягає виконанню та які підлягають поверненню позивачу на підставі ст.1212 ЦК України, оскільки відпала підстава, на якій вони були отримані.
Враховуючи вимоги ст.ст. 133, 137 ЦПК України, слід також стягнути 6000,00 грн. понесених судових витрат позивачем на надання правової допомоги. Водночас суд не приймає до уваги твердження представника відповідача про недоведеність витрат на правову допомогу, оскільки понесення таких підтверджено долученими до матеріалів справи Договором проу надання правничої (правової допомоги) №23041 від 28.04.2023р. та розрахунковою квитанцією №08/05/23 про отримання Гонорару.
Також у відповідності до вимог ч. 6 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір (з урахуванням вимоги майнового та немайнового характеру) в розмірі 2147,20 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 81, 258, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, ст.ст. 3, 8, 11, 15, 16, 1048-1050, 1054 ЦК України, суд -
ХВАЛИВ:
позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ум Факторинг» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Ризька, 73-г, оф. 7/1, ЄДРПОУ 40274286), третіх осіб приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Баршацького Ігоря Вікторовича (місце знаходження: м. Київ, вул. Рейтарська/пров. Георгіївський, 6-3 а, каб. 2-7), приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Мельника Романа Івановича (місце знаходження: м. Київ, вул. Старосільська, 1 оф. 10) про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, та стягнення безпідставно набутих коштів - задовольнити.
Визнати виконавчий напис №5314 від 06.05.2020 р. про звернення стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з Обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» заборгованості в розмірі 9890, 00 грн. таким, що не підлягає виконанню.
Стягнути з Товариства з Обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» (місцезнаходження: 04060, м.Київ, вул.Ризька, 73-г, оф.7/1, ЄДРПОУ 40274286,) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) кошти в сумі 9890, 00 грн.
Стягнути з Товариства з Обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» (місцезнаходження: 04060, м.Київ, вул.Ризька, 73-г, оф.7/1, ЄДРПОУ 40274286,) на користь держави 2147,20 грн. судового збору.
Стягнути з Товариства з Обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» (місцезнаходження: 04060, м.Київ, вул.Ризька, 73-г, оф.7/1, ЄДРПОУ 40274286,) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 6000, 00 грн. витрат на правничу (правову) допомогу.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з часу складання повного судового рішення до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 27.11.2023 року.
Суддя Нор Н.В.