Єдиний унікальний номер судової справи 462/8338/23
Номер провадження 2/462/1973/23
УХВАЛА
про залишення позовної заяви без руху
27 листопада 2023 року суддя Залізничного районного суду м. Львова Галайко Н. М., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,
встановив:
Рух справи.
Уповноважений представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Пигель Л. І., 30.10.2023 року (вх. № 22750) звернулися у Залізничний районний суд м. Львова із позовною заявою до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, у якій просять суд:
-визнати спільним майном подружжя квартиру АДРЕСА_1 ;
-поділити майно подружжя та виділити ОСОБА_1 частини квартири АДРЕСА_1 ;
-стягнути з ОСОБА_2 витрати за сплачений судовий збір та витрати на правову допомогу.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.10.2023 року для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю - Галайко Н. М.
Судом у порядку ч. 6 ст. 187 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) 30.10.2023 року направлялись запити щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача у справі. Також, запит направлявся і відносно позивача у справі.
Відповіді на вказані запити надійшли до суду 24.11.2023 року.
Щодо можливості прийняття позовної заяви до розгляду.
Перевіривши позовну заяву та додані до неї документи, суд дійшов висновку, що така не відповідає вимогам ст. 175, 177 ЦПК України та підлягає залишенню без руху.
Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Щодо недоліків заяви.
Так, згідно п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Як вбачається із позовної заяви, така не містить поштових індексів, а також відсутня інформація про адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Окрім цього, суд звертає увагу на те, що 18.10.2023 року був введений у дію Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов'язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» № 3200-IX від 29.06.2023 року.
Зазначений закон передбачає обов'язкову наявність електронного кабінету у Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі з 18.10.2023 року, зокрема для адвокатів (ч. 6 ст. 14 ЦПК України).
Згідно ч. 2 ст. 14 ЦПК України позовні та інші заяви, скарги та інші передбачені законом процесуальні документи, що подаються до суду і можуть бути предметом судового розгляду, в порядку їх надходження підлягають обов'язковій реєстрації в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в день надходження документів.
Відповідно до ч. 6 ст. 14 ЦПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.
За правилами встановленими ч. 8 ст. 14 ЦПК України реєстрація в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, не позбавляє права на подання документів до суду в паперовій формі. Особа, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, може подавати процесуальні, інші документи, вчиняти інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, з використанням власного електронного підпису, прирівняного до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги», якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Однак у порушення зазначених вимог, позовна заява не містить відомостей про наявність електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі представника позивача - адвоката у справі, зокрема з урахуванням того, що позовна заява підписана лише адвокатом (якщо інтереси позивача у справі буде представляти адвокат).
Щодо ціни позову.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці, обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.
Суд звертає увагу сторони позивача, що ціна позову визначається на підставі ст. 176 ЦПК України. Однак позовна заява не містить розрахунку ціни позову.
Позовна заява містить посилання сторони позивача про те, що ціна позову складає вартість квартири на час придбання такої, однак відсутнє будь-яке документальне підтвердження ціни позову відносно спірної квартири, відтак не зрозумілим залишається заявлена ціна позову у 700 000 грн. 00 коп.
З правилами п. 2, 9, 10 ч. 1 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається: у позовах про визнання права власності - вартістю майна, а у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності - дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам - не нижче його балансової вартості, а якщо позов складається з кількох самостійних вимог, як в даному випадку, ціна позову визначається сумою всіх вимог.
Майновий позов (позовна заява майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. Тобто будь-який майновий спір має ціну, а категорію майнових спорів складають, зокрема, спори, пов'язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми його використання на договірній чи позадоговірній основі. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці.
Такий правовий висновок зроблено у постанові Верховного Суду № 916/1220/17 від 24.01.2018 року. У постанові ж Великої Палати Верховного Суду № 910/13737/19 від 25.08.2020 року зазначено, що будь-який майновий спір має ціну. Згідно постанови Великої Палати Верховного Суду № 910/13737/19 від 25.08.2020 року - будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов'язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього.
Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги сторони позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову (п. 8.12 постанови Великої Палати Верховного Суду № 907/9/17, провадження № 12-76гс18 від 26.02.2019 року).
Згідно ст. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22.12.1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», вартість спірного майна визначається за погодженням сторін, а за його відсутності - за дійсною вартістю майна на час розгляду спору. Під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості.
Дійсна вартість майна визначається згідно вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». Документом, який підтверджує вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору є звіт про оцінку майна, висновок про вартість майна є його невід'ємною частиною (ст. 12 Закону).
Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору є звіт про оцінку майна, який підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.
За приписами абз. 3 п. 1 розділу ІІІ Порядку ведення єдиної бази даних звітів про оцінку, затвердженого наказом Фонду державного майна України № 658 від 17.05.2018 року, строк дії звіту про оцінку не може перевищувати шість місяців з дати оцінки, що зазначається в такому звіті.
Тягар доказування вартості майна несе позивач. В якості доказу вартості майна суду можуть бути надані договори купівлі продажу цього майна, відомості про його залишкову балансову вартість, звіт про оцінку майна, витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно, довідки про ринкову вартість майна в даній місцевості.
Щодо сплати судового збору.
Частиною 4 ст. 177 ЦПК України передбачено, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про судовий збір» суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Перевірку зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України реалізовано за допомогою комп'ютерної програми документообігу загальних судів «Д-3». Дані щодо підтвердження сплати (повернення) судового збору надходять у автоматичному режимі до «Д-3», при цьому виконується автоматичне поєднання записів про сплату (повернення) судового збору, які зазначаються в картці справи, з записами підтверджень про оплату (повернення) судового збору, які надійшли з Державної казначейської служби України.
Так, до позовної заяви додано дві квитанції, одна з них від 20.06.2023 року на суму 1 073 грн. 60 коп., інша від 15.08.2023 року на суму 5 930 грн. 00 коп.
Однак, станом на 27.11.2023 року відсутнє підтвердження про зарахування судового збору (зокрема на суму 1 073 грн. 60 коп.) до спеціального фонду державного бюджету України, а саме: у комп'ютерній програмі документообігу загальних судів «Д-3» відсутній показник (Виписка про зарахування судового збору) автоматичного поєднання платіжного доручення з Державною Казначейською службою.
При перевірці судом надходження сплаченої суми до бюджету, виявилося, що вказана квитанція від 20.06.2023 року на суму 1 073 грн. 60 коп. поєднана з матеріалами цивільної справи № 462/5661/23 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя (поданої до суду 27.07.2023 року), що підтверджується випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України.
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова № 462/5661/23 від 11.09.2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя - визнано неподаною та повернуто позивачеві.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги.
Згідно ч. 9 ст. 185 ЦПК України заяви, скарги, клопотання, визначені цим Кодексом, за подання яких передбачено сплату судового збору, залишаються судом без руху також у випадку, якщо на момент відкриття провадження за відповідною заявою, скаргою, клопотанням суд виявить, що відповідна сума судового збору не зарахована до спеціального фонду державного бюджету.
Окрім цього, суд звертає увагу сторони позивача, що не зрозумілою залишається сума сплати судового збору, так суд наголошує, що згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Розміри ставок судового збору визначені у ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».
Відповідно до п. п. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання фізичною особою позовної заяви майнового характеру становить один відсоток ціни позову, але не менше 0, 4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 073 грн. 60 коп.) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (13 420 грн. 00 коп.).
Згідно ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» з 01.01.2023 року установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб на рівні 2 684 грн. 00 коп.
Крім цього, із прохальної частини позовної заяви вбачається, що сторона позивача заявляє вимогу немайнового характеру та просить визнати спільним майном подружжя спірну квартиру та поділити майно подружжя, згідно запропонованого нею порядку.
Отже стороні позивача необхідно для дотримання ч. 4 ст. 177 ЦПК України, якою передбачено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону - надати до суду докази сплати судового збору за ставкою судового збору за подання фізичною особою позовної заяви майнового характеру (та не майнового характеру), яка становить один відсоток ціни позову, але не менше 0, 4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Підсумки.
Враховуючи викладене, позовну заяву слід залишити без руху та запропонувати стороні позивача усунути недоліки, зазначені в ухвалі суду протягом п'яти днів з дня отримання ухвали.
Відповідно до ст. 185 ЦПК України позовна заява, що не відповідає вимогам закону, підлягає залишенню без руху до виправлення стороною позивача вказаних недоліків.
При цьому позивача попереджається, що у разі не усунення недоліків позовної заяви у строк, вказаний в ухвалі, позовна заява буде вважатись неподаною і буде повернута.
З огляду на викладене та керуючись ст. 177, 175, 185 ЦПК України, суд -
постановив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя - залишити без руху.
Надати позивачу п'ятиденний строк з дня отримання даної ухвали для усунення зазначених вище недоліків.
У разі невиконання вимог ухвали суду у зазначений строк, позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя - вважати неподаною та повернути заявнику з усіма доданими до неї документами.
Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.
Суддя/підпис/
Згідно з оригіналом.
Суддя: Н. М. Галайко