Справа № 462/9025/23
провадження 1-кп/462/695/23
УХВАЛА
21 листопада 2023 року Залізничний районний суд м. Львова у складі:
головуючого - судді - ОСОБА_1
за участю секретаря судових засідань - ОСОБА_2
та учасників кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_3
обвинуваченої - ОСОБА_4
захисника - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду у м. Львові кримінальне провадження№ 22022120000000258 від 23.09.2022 про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст.255, ч.4 ст.28 ч.3 ст.332, ч.4 ст.28 ч.1 ст.358, ч.4 ст.28 ч.4 ст.358 КК України, -
встановив:
У провадженні Залізничного районного суду м. Львова перебуває кримінальне провадження за № 22022120000000258 від 23.09.2022 року про обвинувачення ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 332, ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 358 КК України, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_4 , ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 332, ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 358 КК України.
Згідно обвинувального акта ОСОБА_4 обвинувачується в участі у злочинній організації, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 255 КК України; в організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництві такими діями, сприянні їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів та усуненням перешкод, вчиненими щодо кількох осіб, з корисливих мотивів, вчиненому злочинною організацією, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 332 КК України; підробленні офіційних документів, які видаються чи посвідчуються підприємством, установою, і які надають права або звільняють від обов'язків, з метою використання їх підроблювачем чи іншою особою та збут таких документів, а також виготовленні підроблених печаток і штампів, вчиненому злочинною організацією, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 358 КК України; використанні завідомо підроблених документів, вчиненому злочинною організацією, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 358 КК України.
20.11.2023 року прокурор Кіровоградської обласної прокуратури ОСОБА_11 на адресу суду подав угоду про визнання винуватості, укладену 31.08.2023 між прокурором та обвинуваченою ОСОБА_4 та клопотання про виділення кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 332, ч. 4 ст. 28, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України в окреме провадження.
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 21.11.2023 клопотання прокурора Кіровоградської обласної прокуратури ОСОБА_11 про виділення матеріалів кримінального провадження в окреме провадження задоволено, виділено в окреме провадження матеріали кримінального провадження щодо ОСОБА_4 про обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 332, ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 358 КК України.
У підготовчому судовому засіданні прокурор просив суд затвердити угоду про визнання винуватості та ухвалити вирок, яким призначити обвинуваченій ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 255 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України - 4 роки позбавлення волі без призначення додаткового покарання; за ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 332 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України - 5 років позбавлення волі без призначення додаткового покарання; за ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 358 КК України - штраф у розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; за ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 358 КК України - штраф у розмірі 25 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. На підставі ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим. Прокурор зазначає, що сторонами угоди про визнання винуватості погоджено призначення ОСОБА_4 остаточного покарання у виді 5 років позбавлення волі із звільненням її від відбуванням покарання з випробуванням згідно ст. 75 КК України та встановленням іспитового строку, тривалість якого визначить суд та з покладенням обов'язків, визначених ст. 76 КК України, перелік яких встановить суд.
Обвинувачена ОСОБА_4 у суді просила угоду про визнання винуватості затвердити, оскільки повністю визнає свою вину у вчинених кримінальних правопорушеннях, вона ознайомлена та розуміє наслідки як укладення на підставі її добровільного волевиявлення вказаної угоди із прокурором, так і наслідки невиконання нею умов угоди про визнання винуватості.
Захисник обвинуваченої - адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримав позицію своєї підзахисної та доповнив, що роль ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень групою осіб є незначною, обвинувачена визнала свою вину, при цьому умови укладеної між нею і прокурором угоди жодним чином не порушують права та презумпцію невинуватості інших обвинувачених у вказаному кримінальному провадженні, тому просив затвердити, укладену 31.08.2023 року між прокурором Кіровоградської обласної прокуратури та обвинуваченою ОСОБА_4 , угоду про визнання винуватості.
Заслухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши обвинувальний акт та угоду про визнання винуватості, перевіривши зміст угоди, суд приходить до наступного висновку.
Положеннями ч. 2, ч. 4 ст. 469 КПК України визначено, що угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого. Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 472 КПК України в угоді про визнання винуватості зазначаються її сторони, формулювання підозри чи обвинувачення та його правова кваліфікація з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, істотні для відповідного кримінального провадження обставини, беззастережне визнання підозрюваним чи обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, обов'язки підозрюваного чи обвинуваченого щодо співпраці у викритті кримінального правопорушення, вчиненого іншою особою (якщо відповідні домовленості мали місце), умови часткового звільнення підозрюваного, обвинуваченого від цивільної відповідальності у вигляді відшкодування державі збитків внаслідок вчинення ним кримінального правопорушення, узгоджене покарання та згода підозрюваного, обвинуваченого на його призначення або на призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням, умови застосування спеціальної конфіскації, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені статтею 473 цього Кодексу, наслідки невиконання угоди.
У відповідності до ч. 7 ст. 474 КПК України суд перевіряє угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону. Суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо: 1) умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону, в тому числі допущена неправильна правова кваліфікація кримінального правопорушення, яке є більш тяжким ніж те, щодо якого передбачена можливість укладення угоди; 2) умови угоди не відповідають інтересам суспільства; 3) умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб; 4) існують обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, або сторони не примирилися; 5) очевидна неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов'язань; 6) відсутні фактичні підстави для визнання винуватості. У такому разі досудове розслідування або судове провадження продовжуються у загальному порядку. Повторне звернення з угодою в одному кримінальному провадженні не допускається.
Тобто, зазначені вище обставини, які прокурор зобов'язаний врахувати при вирішенні питання щодо можливості укладення угоди, якщо вони дійсно мають місце, відповідно до вимог ст. 470, 472 КПК України, повинні знайти своє конкретизоване відображення безпосередньо у змісті угоди про визнання винуватості, як істотні для відповідного кримінального провадження, обставини.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 обвинувачується зокрема у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 255 КК України, тобто участі у злочинній організації.
У відповідності до ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості щодо особливо тяжкого злочину може бути укладена лише у разі викриття підозрюваним, який не є організатором злочинної групи або організації, злочинних дій інших учасників групи чи інших, вчинених групою або організацією злочинів, якщо повідомлена інформація буде підтверджена доказами.
Відповідно до ст. 470 КПК України прокурор при вирішенні питання про укладення угоди про визнання винуватості зобов'язаний враховувати такі обставини: 1) ступінь та характер сприяння підозрюваного чи обвинуваченого у проведенні кримінального провадження щодо нього або інших осіб; 2) характер і тяжкість обвинувачення (підозри); 3) наявність суспільного інтересу в забезпеченні швидшого досудового розслідування і судового провадження, викритті більшої кількості кримінальних правопорушень; 4) наявність суспільного інтересу в запобіганні, виявленні чи припиненні більшої кількості кримінальних правопорушень або інших більш тяжких кримінальних правопорушень.
Однак, угода не містить інформації про те, який суспільний інтерес, забезпечений умовами укладеної угоди в межах даного кримінального провадження.
Окрім того, відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ч. 2 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, ч. 1 ст.11 Загальної декларації прав людини кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. В національному законодавстві презумпцію невинуватості як один з основоположних конституційних принципів судочинства відображено в ч. 1 ст. 62 Конституції України, ч. 1 ст. 17 КПК України. Згідно з цими правовими нормами особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
Згідно п. "б" ч. 18 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11.12.2015 "Про практику здійснення судами кримінального провадження на підставі угод", за наслідками розгляду угоди в судовому засіданні (під час підготовчого судового провадження або під час судового розгляду) суд, перевіривши відповідність угоди вимогам кримінального процесуального закону і закону про кримінальну відповідальність, врахувавши доводи сторін кримінального провадження та інших учасників судового провадження, має право прийняти рішення щодо відмови у затвердженні угоди в разі встановлення підстав, передбачених ч. 7ст. 474 КПК та призначити судовий розгляд для проведення судового провадження в загальному порядку, якщо до суду надійшов обвинувальний акт.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка згідно з положеннями ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», застосовується судами при розгляді справ, як джерело права, ця презумпція вважається порушеною, якщо судове рішення відображає думку про винуватість особи у вчиненні злочину до того, як її вину буде доведено відповідно до закону. При цьому навіть за відсутності офіційних висновків достатньо деякого припущення, що суд розглядає особу як винувату («Мінеллі проти Швейцарії» (Minelli v. Switzerland), п. 37; «Нераттіні проти Греції» (Nerattini v. Greece), п. 23; «Діду проти Румунії» (Didu v. Romania), п. 41). Попереднє висловлення судом такої думки неминуче порушує презумпцію невинуватості («Нестак проти Словаччини» (Nestak v. Slovakia), п. 88; «Гарицкі проти Польщі» (Garycki v. Poland), п. 66).
Наведена обставина засвідчена у Рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.2008 року в справі "Хужин та інші проти Росії", де Європейський суд з прав людини "нагадує, що положення § 2 статті 6 Конвенції спрямоване на те, щоби убезпечити обвинувачену особу від порушень її права на справедливий процес упередженими твердженнями, що тісно пов'язані з розглядом її справи в суді. Презумпція невинуватості, закріплена в § 2 статті 6, є одним із елементів справедливого судового розгляду, про який зазначається у § 1 статті 6 Конвенції (AllenetdeRibemontv. France, § 35). Цей принцип забороняє формування передчасної позиції суду, в якій би відображалася думка про те, що особа, обвинувачена у вчиненні злочину, є винуватою ще до того, коли її вина буда доведена відповідно до закону (Minelliv. Switzerland).
Відтак, презумпція невинуватості порушується у випадку, коли судове рішення або твердження посадової особи стосовно обвинуваченого відображає думку про те, що вона є винуватою, тоді як її вина не була попередньо доведена відповідно до закону.
У даному випадку, прокурором у обвинуваченні, яке він вважає встановленим, викладаючи фактичні обставини, що згідно тексту угоди про визнання винуватості визнаються ОСОБА_4 , як учасником організованої групи, у повному обсязі, зазначено інших конкретних осіб, із зазначенням функцій дій кожного в складі організованої групи - є констатацією винуватості цих осіб.
В угоді містяться повні дані - прізвища, ім'я по батькові осіб, прізвища інших співучасників зазначених в угоді кримінальних правопорушень, тобто встановлено, що умови угоди про визнання винуватості від 31.08.2023 року фактично містять преюдицію щодо винуватості інших осіб, прізвища яких зазначені в угоді, як співучасників, організаторів, виконавців злочину, що суперечить загальним засадам кримінального провадження, визначеним ст. 7 КПК України, зокрема верховенству права, законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини.
Як встановлено зі змісту угоди про визнання винуватості ОСОБА_4 , формулювання обвинувачення у ній викладені таким чином, що дають підстави вважати, що угода стосується обвинувачення не тільки безпосередньо ОСОБА_4 , а й інших осіб, що є неприпустимим не лише з точки зору презумпції невинуватості, але і меж судового розгляду, який повинен проводитися лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.
Слід звернути увагу на те, що розгляд кримінального провадження за № 22022120000000258 від 23.09.2022 року про обвинувачення ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 332, ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 358 КК України, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_4 , ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 332, ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 358 КК України, з якого судом виділено в окреме провадження матеріали щодо ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 332, ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 358 КК України перебувають на розгляді у суді на стадії підготовчого провадження, при цьому на вказаній стадії судового провадження суд не вправі вирішувати ті питання, які повинні вирішуватись під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення.
За правилами ч.1 ст.337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.
Однак, незважаючи на те, що угода про визнання винуватості складена лише між прокурором та обвинуваченою ОСОБА_4 , така укладена в межах кримінального провадження № 22022120000000258 від 23.09.2022 року та її зміст безпосередньо стосується обвинувачення й інших осіб, що на переконання суду є суттєвим порушенням презумпції невинуватості та права на справедливий судовий розгляд.
Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини від 27.02.1980 року (скарга №6903/75) Девеер проти Бельгії (Deweer v. Belgium) держава та її судові органи зобов'язані забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних справ шляхом спрощеного та скороченого розгляду, і суд має перевірити, чи не був такий вибір зумовлений виключно бажанням завершити справу швидко, без участі повної судової процедури та не привертаючи уваги громадськості та засобів масової інформації, чи бажанням бути обвинуваченим у вчиненні менш тяжких злочинів, заручившись підтримкою прокурора щодо отримання менш суворого покарання або взагалі звільнення від покарання за окремими епізодами справи.
Крім того, перевіряючи умови угоди в частині щодо призначення покарання, встановлено, що сторонами погоджено призначення покарання ОСОБА_4 із застосуванням ст. 69 КК України в частині призначення більш м'якого виду основного покарання за ч. 2 ст. 255 КК України, а саме у вигляді 4 років позбавлення волі без призначення додаткового покарання. Остаточне покарання визначено у виді 5 років позбавлення волі із звільненням від відбування покарання з випробуванням згідно ст. 75 КК України.
Відповідно ч. 1 ст. 66 КК України обставинами, які пом'якшують покарання, визнаються:
1) з'явлення із зізнанням, щире каяття або активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення;
2) добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди;
2-1) надання медичної або іншої допомоги потерпілому безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення;
3) вчинення кримінального правопорушення неповнолітнім;
4) вчинення кримінального правопорушення жінкою в стані вагітності;
5) вчинення кримінального правопорушення внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних чи інших обставин;
6) вчинення кримінального правопорушення під впливом погрози, примусу або через матеріальну, службову чи іншу залежність;
7) вчинення кримінального правопорушення під впливом сильного душевного хвилювання, викликаного жорстоким поводженням, або таким, що принижує честь і гідність особи, а також за наявності системного характеру такого поводження з боку потерпілого;
8) вчинення кримінального правопорушення з перевищенням меж крайньої необхідності;
9) виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації, поєднане з вчиненням кримінального правопорушення у випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч. 2 ст. 66 КК України при призначенні покарання суд може визнати такими, що його пом'якшують, і інші обставини, не зазначені в частині першій цієї статті.
У відповідності ст. 69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного, суд може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, призначити основне покарання нижче від найменшої межі, встановленої в санкції статті Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.
В угоді про визнання ОСОБА_4 винуватості зазначено наявність пом'якшуючих обставин, зокрема визнання вини, щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, викриття інших учасників злочинної організації, а також обставин, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення внаслідок збігу тяжких обставин особистих, сімейних чи інших обставин, що полягало в тому, що ОСОБА_4 внаслідок повномасштабної агресії рф проти України стала внутрішньо переміщеною особою з м. Херсон, внаслідок чого залишилась без власного житла, роботи та сталих джерел доходу, а також її незначну роль серед співучасників.
Разом з тим, суд звертає увагу на те, що наведені обставини не підтверджено жодними належними доказами, а перевірка та встановлення судом зазначеної в угоді обставини щодо незначної ролі обвинуваченої ОСОБА_4 , можливі лише в ході проведення судового розгляду кримінального провадження під час дослідження всіх обставин кримінальних правопорушень та перевірку їх доказами та позбавляє суд можливості формування такого висновку на стадії підготовчого розгляду вказаного кримінального провадження.
Таким чином, суд приходить до висновку, що зміст угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченою ОСОБА_4 від 31.08.2023 не відповідає вимогам ст. 472 КПК України, умови угоди суперечать вимогам Закону, не відповідають інтересам суспільства, порушують права, свободи, інтереси інших осіб, що з огляду на положення ч. 7 ст.474 КПК України є підставою для відмови в затвердженні такої угоди.
Відповідно до абзацу 2 ч. 7 ст. 474 КПК України, в разі відмови в затвердженні угоди досудове розслідування або судове провадження продовжуються у загальному порядку.
Беручи до уваги, що угода про визнання винуватості надійшла до суду з обвинувальним актом, суд вважає за можливе продовжити підготовче судове провадження у кримінальному провадженні.
Керуючись ст. ст. 471, 474 КПК України, суд,-
УХВАЛИВ:
у затвердженні угоди про визнання винуватості від 31 серпня 2023 року, укладеної між прокурором Кіровоградської обласної прокуратури ОСОБА_11 та обвинуваченою ОСОБА_4 у кримінальному провадженні
№ 22022120000000258 від 23.09.2022 - відмовити.
Продовжити судове провадження про обвинувачення ОСОБА_4 вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст.255, ч.4 ст.28 ч.3 ст.332, ч.4 ст.28 ч.1 ст.358, ч.4 ст.28 ч.4 ст.358 КК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: (підпис) ОСОБА_1
З оригіналом згідно. Оригінал ухвали знаходиться у справі № 462/9025/23
Суддя: ОСОБА_1