ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
_______________________________________________________________________
УХВАЛА
щодо заяви про забезпечення позову
23 листопада 2023 року м. ХарківСправа № 922/3860/23
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Жигалкіна І.П.
розглянувши заяву (вх. № 31990 від 22.11.2023) Фізичної особи ОСОБА_1 про забезпечення позову
по матеріалам справи
за позовом Фізичної особи ОСОБА_1 , смт. Високий, Харківська обл
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційний центр охорони здоров'я 911", смт. Килиничі, Харківська обл.
про стягнення 778 547,02 грн
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа ОСОБА_1 (Позивач) звернулася до Господарського суду Харківської області 30 серпня 2023 року із позовною заявою про: - стягнення з Відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційний центр охорони здоров'я 911" заборгованість у розмірі 778 547,02грн (де: - заборгованість зі сплати орендних платежів за Договором оренди нежитлових приміщень №1 від 22.10.2020 в розмірі 17 142,86грн; - заборгованість зі сплати фактичних витрат, пов'язаних з утриманням приміщення в розмірі 6 879,43грн; - пеню за прострочення сплати орендних платежів за Договором у розмірі 2 324,85 грн; - відсотки за користування грошовими коштами у розмірі 1 166,89 грн; - інфляційні збитки в розмірі 7 899,31 грн; - штраф за підтверджений факт нецільового використання приміщення у розмірі 20 000,00 грн; - неустойка у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення повернення майна у розмірі 723 133,68 грн);
- зобов'язання Відповідача привести приміщення за адресою: м. Харків, вул. Ахсарова, 18 в той стан, в якому воно було на момент укладання Договору оренди нежитлового приміщення №1 від 22.10.2020;
- стягнення суми судових витрат.
Ухвалою від 04 вересня 2023 року прийнято позов до розгляду, відкрито провадження у справі №922/3860/23, розгляд якої вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін та призначенням підготовчого засідання на 03 жовтня 2023 року о 10:15.
Суд, своєю ухвалою від 19 жовтня 2023 року по справі №922/3860/23 закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на "09" листопада 2023 р. о 11:00.
Ухвалою від 09.11.2023 повідомлено учасників справи, що судове засідання у справі відбудеться 23 листопада 2023 року о(б) 11:30 год..
Позивачем було подано до суду заяву про забезпечення позову, де просить суд постановити ухвалу про накладення арешт на грошові кошти, що знаходяться на рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційний центр охорони здоров'я 911" в усіх банківських та інших фінансово-кредитних установах, в межах ціни позову - 778 547,02 грн.
Дана заява обґрунтована тим, що ТОВ "КЦОЗ 911" ігнорує вимоги Позивача про необхідність сплатити суму орендної плати, комунальних платежів, пені та неустойки. Наявність у Відповідача Договірних зобов'язань перед ТОВ "ГОЛОВБУД" у розмірі 612000,00грн, що надає Позивачу побоювання недостатності коштів на рахунках Відповідача для виконання майбутнього рішення. Також Позивач, як заявник забезпечення позову вважає, що Відповідач укладає фіктивні правочини, які надають лише примарні спроби проведення ремонтних робіт в орендованому приміщенні станом на день звернення до суду, проте приміщення досі перебуває у стані розрухи. Позивач наполягає на задоволенні заяви про забезпечення позову, вважаючи, що Відповідач здійснює дії на уникнення від сплати наявної заборгованість.
Суд зазначає, що дана заява про забезпечення позову обґрунтована тим ж підставами та доводами заявника (Позивача), що й заява, яка подавалась разом з позовом. Так, основним критерієм на який посилається заявник (Позивач) є неналежне виконання договірних зобов'язань з боку Відповідача та відсутність здійснювати відповідні дії щодо погашення заборгованості та приведення у належний стан приміщення. При цьому, як вказує Позивач в своїй заяві, Відповідач ігнорує будь-які вимоги Позивача.
На думку Позивача саме забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти Відповідача зможуть примусити останнього виконати відповідні вимоги умов договору. Позивач вважає, не задоволення заяви про забезпечення позову утруднить виконання рішення суду та лише в такий спосіб можливо запобігти подальшим порушенням майнових прав позивача. Заявник вважає, що накладення арешту на грошові кошти Відповідача, які знаходяться на його банківських рахунках, в межах ціни позову є співмірним і відповідає наведеним вище ризикам.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, враховуючи надані докази та обґрунтування такої, суд дійшов висновку, що судом було розглянута подібна заява, що подавалась Позивачем 30 серпня 2023 року та була зареєстрована канцелярією суду за вх. № 3860, що має подібні висновки та обґрунтування. Проте з боку заявника (Позивача) до суду так й не було надано належних та допустимих доказів, які б надали змогу суду зробити висновок про здійснення з боку Відповідача тих дій, щоб ускладнили виконання судового рішення. Заявником не доведено, що Відповідач вчиняє дій, що надають підстави вважати про ліквідацію останнього, чи відсутність функціонування, не здійснення своєї діяльності та уникнення свого зобов'язання.
Отже враховуючи все вищезазначене, суд зазначає, що подібна заява (вх.№3860) вже розглядалась Господарським судом Харківської області про що постановлено ухвалу від 31.08.2023 та яка була залишена без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 18.10.2023.
Підсумовуючи, суд зазначає, що заявник не надав і жодного доказу і не навів жодного обґрунтування, із якими діюче законодавство пов'язує доцільність застосування заходів забезпечення позову та які б свідчили про неможливість або істотне ускладнення виконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, а посилання заявника на потенційну можливість настання в майбутньому негативних наслідків - імовірне невиконання рішення суду, без надання відповідного обґрунтування, в тому числі доказів вчинення відповідачем певних дій, спрямованих на ухилення від виконання судового рішення у даній справі у разі задоволення позову, не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову. Що також підтверджується правовою позицією викладеною Верховним Судом, зокрема у постановах від 13.01.2020 у справі №922/2163/17, від 08.11.2019 у справі №904/421/19.
Крім того, суд вважає за доцільне звернути увагу заявника на викладену позицію Східного апеляційного господарського суду в постанові 18.10.23 по цій справі, де зазначено наступне: "У той же час, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що під час розгляду заяви про забезпечення позову як накладення арешту на майно чи грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами або майном.
Вжиті заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача навпаки можуть призвести до перешкод у здійсненні господарської діяльності та, в свою чергу, погіршення майнового стану сторони.
Така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 30.07.2020 у справі №910/3836/20.
Згідно з частиною першою статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Колегія суддів апеляційного господарського суду відхиляє доводи апелянта, що відповідач тривалий час ухиляється від вимоги позивача про необхідність сплатити суму орендної плати, комунальних платежів, пені, неустойки, оскільки, як зазначено вище, при розгляді заяви про забезпечення позову не вирішується питання про законність та обґрунтованість позовних вимог. До предмета доказування на цій стадії входить лише питання про те, чи може існуючий стан організації правовідносин ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення, або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Однак, у даному випадку судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем у заяві про вжиття заходів щодо забезпечення позову не наведено достатніх обґрунтувань, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника до прийняття рішення у даній справі; не обґрунтовано підстав того, що невжиття заходів щодо забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду у даній справі у разі задоволенні позову.".
Уникаючи зайвого наповнення в даній ухвалі нормативного обґрунтування, що були викладені судами першої та апеляційної інстанції щодо подібної заяви про забезпечення позову, суд вважає за доцільне не повторюватись щодо заяви про забезпечення позову (вх.№ 31990 від 22.11.2023) що по своєї суті є подібній заяві про забезпечення позову (вх. № 3860 від 30.08.2023). З вищенаведених підстав, суд не вбачає за доцільне задоволення заяви (вх. № 31990 від 22.11.2023) Фізичної особи ОСОБА_1 про забезпечення позову.
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (стаття 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”).
Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі “Пантелеєнко проти України” зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
Держава Україна несе обов'язок перед заінтересованими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема, через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі. Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд суб'єктивно оцінює підстави для вжиття заходів забезпечення позову в межах суб'єктивного права наданого йому законодавцем в межах ст.ст. 136-137 ГПК України задля найбільш ефективної реалізації обраного Прокурором способу захисту його порушеного права цивільного в межах заявленого позову та вважає, що вжиті заходи забезпечення позову відповідають критеріям розумності, обґрунтованості, адекватності, співмірності, збалансованості та співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими Позивачем вимогами (наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги), доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів (тотожні тези викладені у Постанові КГС ВС від 30.07.2020 № 910/3836/20, Постанові ВП ВС від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, Постанові ВС від 21 січня 2021 року по справі № 924/881/16 (924/811/20).
А ні докази, а ні обґрунтування заяви не дають суду підстав вважати, що у Відповідача є намір ухилятися, або зробити неможливим виконання рішення суду у разі його прийняття на користь Позивача (заявника).
За таких обставин, оскільки, заявником не доведено те, що невжиття визначених ним заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.
На підставі викладеного, керуючись статтями 73, 74, 136, 137, 140, 141, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
УХВАЛИВ:
У задоволенні заяви (вх. № 31990 від 22.11.2023) Фізичної особи ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та підлягає оскарженню в порядку розділу ІV ГПК України.
Ухвалу підписано 23.11.2023 р.
Суддя І.П. Жигалкін