ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
22.11.2023Справа № 910/14255/23
Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи № 910/14255/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіа Трейд Компані" до Концерну "ІНФОРМАЦІЯ_1" про стягнення 93 249,44 грн,
без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання),
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
У вересні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Сіа Трейд Компані" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Концерну "ІНФОРМАЦІЯ_1" (далі - Концерн) 93 249,44 грн, з яких: 49 816,34 грн - основна заборгованість, 16 139,21 грн - інфляційні втрати, 2 661,42 грн - три проценти річних, 24 632,47 грн - пеня.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов'язку по оплаті товару, поставленого Товариством за договором поставки від 18 листопада 2021 року № 82/ВТ-2021.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12 вересня 2023 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення її недоліків.
15 вересня 2023 року на електронну пошту суду від Товариства надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви від цієї ж дати з доказами сплати судового збору.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20 вересня 2023 року вищенаведену позовну заяву Товариства прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/14255/23 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання).
29 вересня 2023 року на електронну адресу суду від Концерну надійшов відзив на позовну заяву від цієї ж дати № б/н, у якому відповідач проти позовних вимог заперечував, оскільки на наданій позивачем видатковій накладній від 20 листопада 2021 року № НК-СИА04300 міститься підпис, з якого неможливо встановити та ідентифікувати особу, яка одержувала матеріальні цінності за договором від імені відповідача.
14 листопада 2023 року на електронну адресу суду від Товариства надійшла відповідь на відзив від 13 листопада 2023 року, у якій позивач зазначив що спірна поставка була частково оплачена відповідачем. Крім того, позивач в установленому законом порядку за наслідками відповідної господарської операції за спірною видатковою накладною зареєстрував податкову накладну, в результаті чого відповідач отримав податковий кредит. При цьому, проти факту реєстрації цієї податкової накладної та отримання відповідного податкового кредиту Концерн не заперечував, що додатково вказує на визнання ним факту спірної поставки. Разом з відповіддю на відзив Товариство подало клопотання про поновлення строку на подання доказів, доданих до вказаної заяви по суті спору. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16 листопада 2023 у задоволенні вказаного клопотання Товариства відмовлено.
Жодних інших клопотань та заяв по суті справи від сторін не надходило.
Відповідно до частин 5, 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України (далі ? ГПК України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Враховуючи подання позивачем та відповідачем заяв по суті спору, беручи до уваги відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність у матеріалах справи усіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об'єктивного її розгляду, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,
ВСТАНОВИВ:
18 листопада 2021 року між Концерном та Товариством було укладено договір поставки № 82/ВТ-2021, за умовами якого останнє зобов'язалося передавати тютюнові вироби або інші групи товарів у власність відповідача відповідно до його замовлень, а Концерн ? прийняти та оплатити вказаний товар на умовах, зазначених у даній угоді.
Цей правочин підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений їх печатками.
Відповідно до пункту 1.2. договору асортимент, кількість та ціна товару визначається сторонами на кожну партію окремо.
За умовами пунктів 3.1., 3.3., 3.5. договору поставка товару здійснюється окремими партіями на підставі замовлень Концерну, виходячи з наявності відповідного асортименту товару на складі Товариства, та погоджується відповідальними особами сторін. Замовлення на партію товару може надаватись через систему EDI ? систему документообігу електронними засобами обміну інформацією, за допомогою електронної пошти або іншим, узгодженим сторонами способом. Поставка товару здійснюється транспортом Товариства.
З моменту підписання видаткової накладної представниками обох сторін поставка товару вважається такою, що відбулась належним чином, а товар вважається таким, що прийнятий Концерном по кількості та якості. Право власності на товар, а також ризик його випадкової загибелі та випадкового пошкодження переходять до Концерну з моменту отримання товару та підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної. Факт поставки товару підтверджується видатковою накладною, підписаною обома сторонами (пункти 3.9. та 3.10. договору).
Пунктом 4.3. договору передбачено, що розрахунок за кожну окрему партію товару здійснюється відповідачем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Товариства. Проте не виключаються й інші способи розрахунків, передбачені чинним законодавством України, за погодженням з позивачем.
Відповідно до пунктів 4.5., 4.8., 4.9. вказаного правочину за згодою Товариства товар може відпускатись на умовах повної передоплати або з її відтермінуванням. Максимальний строк відтермінування оплати становить шість календарних днів і обраховується з дати виписки видаткової накладної. Останнім днем розрахунку є шостий календарний день.
Отримання уповноваженими представниками Концерну товару здійснюється на підставі довіреностей на отримання матеріальних цінностей за формою та порядком заповнення, погодженими з Товариством. Відповідач гарантує і підтверджує, що в будь-якому разі видаткова накладна, підписана від його імені і передана ним (безпосередньо чи через його представника) Товариству (його представнику) ? є видатковою накладною, яка підписана належним чином від імені Концерну особою, яка має для цього всі необхідні повноваження. Сторони домовились про те, що обов'язок (і всі ризики, пов'язані з неналежним виконання цього обов'язку) здійснення контролю за тим, щоб видаткова накладна була підписана від імені Концерну уповноваженою особою, покладається на останнього, а Товариство звільняється від обов'язку і необхідності доводити факт підписання видаткової накладної від імені Концерну його уповноваженою особою (пункт 9.8. договору).
Відповідно до пункту 1.3. договору останній вступає в силу з моменту його підписання і діє до 18 листопада 2022 року включно, а по відношенню платежів ? до повного виконання відповідачем своїх зобов'язань по оплаті отриманого товару. Якщо за один місяць до закінчення терміну дії цього правочину жодна зі сторін не повідомить іншу про свій намір припинити його, цей договір автоматично продовжується на такий самий термін на тих самих умовах.
У додатку № 1 договору сторони домовилися, що Концерн уповноважує ОСОБА_1 (завідувач господарством) та ОСОБА_2 (начальника), як матеріально відповідальних осіб, отримувати від імені відповідача матеріальні цінності від Товариства протягам терміну дії договору. У вказаному додатку до договору засвідчені зразки підписів цих осіб.
У випадку зміни даних по матеріально-відповідальним особам Концерн зобов'язаний повідомити про це Товариство в триденний термін з моменту відповідних змін (пункт 2 вказаного додатку).
Судом встановлено, що на виконання умов вищезазначеного правочину позивач згідно видаткової накладної від 20 листопада 2021 року № НК-СИА04300 поставив відповідачу товар на загальну суму 97 182,34 грн (у т.ч. ПДВ).
Факт поставки вказаного товару підтверджується наявною у матеріалах справи копією вищенаведеної видаткової накладної, підписаної уповноваженими представниками сторін та скріпленими печатками цих суб'єктів господарювання.
Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором поставки також свідчить відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення постачальником умов даної угоди. Заперечення щодо факту непоставки обумовленого договором товару також відсутні й у відзиві Концерну на дану позовну заяву.
Проте всупереч положенням вищенаведеного правочину покупець взятий на себе обов'язок по оплаті вартості поставленого йому товару у повному обсязі не виконав, заборгувавши таким чином Товариству 49 816,34 грн, у зв'язку з чим 2 листопада 2022 року позивач направив відповідачу претензію від вказаної дати вих.№02/11-22, у якій зазначив про необхідність оплатити вказану суму боргу до 20 листопада 2022 року. Однак, ця претензія залишена Концерном без відповіді та задоволення.
Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі ? ЦК України) встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Заперечуючи проти позову, відповідач посилався на відсутність у спірній видатковій накладній ідентифікуючих даних особи, яка отримала від імені Концерну товар.
Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" (у редакції, чинній на дату здійснення спірної поставки товару) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо ? безпосередньо після її закінчення. Первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
У свою чергу, в додатку № 1 до договору Концерн надав зразки підписів уповноважених на отримання відповідного товару осіб, а також зразок відтиску своєї печатки.
З тексту спірної видаткової накладної вбачається, що підпис, зроблений від імені уповноваженої особи відповідача, відповідає зразку підпису Кузнєцової Л.М. (завідувач господарства), що міститься у вищевказаному додатку до договору, так само як і проставлений на видатковій накладній відтиск печатки Концерну повністю відповідає зразку, який міститься в договорі.
Повідомлень Концерну про зміну своїх уповноважених представників, направлених позивачу в порядку пункту 2 додатку № 1 до договору, матеріали справи не містять.
Також суд виходить із того, що відповідач не довів факту протиправного використання його печатки чи доказів її втрати, так само як і не надав суду доказів звернення до правоохоронних органів у зв'язку з втратою чи викраденням цієї печатки. Відтак, у суду відсутні підстави вважати, що печатка відповідача використовувалася проти його волі.
При цьому, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 6 червня 2018 року в справі № 906/953/17.
У свою чергу, суд звертає увагу відповідача на те, що за приписами пункту 9.8. договору сторони прямо погодили, що саме відповідач гарантує і підтверджує, що в будь-якому разі, видаткова накладна, підписана від його імені і передана ним (безпосередньо чи через його представника) Товариству (його представнику), є видатковою накладною, яка підписана належним чином від імені Концерну особою, яка має для цього всі необхідні повноваження. Також сторони домовились про те, що обов'язок (і всі ризики, пов'язані з неналежним виконання цього обов'язку) здійснення контролю за тим, щоб видаткова накладна була підписана від імені Концерну уповноваженою особою, покладається саме на відповідача, а Товариство звільняється від обов'язку і необхідності доводити факт підписання видаткової накладної від імені Концерну його уповноваженою особою.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 11 вересня 2020 року в справі № 910/16505/19.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд на підставі приписів вищевказаної норми дійшов висновку про недоведення відповідачем належними доказами факту непоставки йому спірної партії товару.
Враховуючи те, що загальна сума основного боргу відповідача за договором поставки 18 листопада 2021 року № 82/ВТ-2021, яка складає 49 816,34 грн, підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і Концерн на момент прийняття рішення не надав документів, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги Товариства до відповідача про стягнення вказаної суми основного боргу, у зв'язку з чим позов у цій частині підлягає задоволенню.
Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов'язку щодо своєчасної оплати поставленого йому товару, позивач просив суд стягнути з відповідача три проценти річних у загальному розмірі 2 661,42 грн, нарахованих у період з 27 листопада 2021 року по 7 вересня 2023 року на суму заборгованості в розмірі 49 816,34 грн, а також 16 139,21 грн інфляційних втрат, нарахованих за період з грудня 2021 року по липень 2023 року на вищевказану суму боргу.
За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки заявлений Товариством до стягнення розмір трьох процентів річних а інфляційних є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства та положенням договору, позовна вимога про стягнення з відповідача вказаних сум компенсаційних виплат також підлягає задоволенню.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки позивач просив суд стягнути з відповідача 24 632,47 грн пені, нарахованої на суму боргу за період з 7 вересня 2022 року по 7 вересня 2023 року.
Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).
Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.
Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.
Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Пунктом 6.2 договору передбачено, що у разі прострочення відповідачем строків оплати вартості отриманого товару, він зобов'язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, за кожен день такого прострочення.
Оскільки заявлений Товариством до стягнення розмір пені є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства та положенням договору, позовна вимога про стягнення з відповідача вказаної суми також підлягає задоволенню.
Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо задоволення позову Товариства.
За змістом статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
Частиною 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі статтею 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 статті 77 ГПК України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин позов Товариства підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити.
Стягнути з Концерну "ІНФОРМАЦІЯ_1" (АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіа Трейд Компані" (65007, місто Одеса, вулиця Мала Арнаутська, будинок 70/1, офіс 3; ідентифікаційний код 44237452) 49 816 (сорок дев'ять тисяч вісімсот шістнадцять) грн 34 коп. основної заборгованості, 16 139 (шістнадцять тисяч сто тридцять дев'ять) грн 21 коп. інфляційних втрат, 2 661 (дві тисячі шістсот шістдесят одну) грн 42 коп. трьох процентів річних, 24 632 (двадцять чотири тисячі шістсот тридцять дві) грн 47 коп. пені та 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 22 листопада 2023 року.
Суддя Є.В. Павленко