ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
20 листопада 2023 року Справа № 903/803/23
Господарський суд Волинської області у складі судді Якушевої І.О., за участі секретаря судового засідання Ведмедюка М.П.,
від позивача: н/з,
від відповідача: Мартинюк С.І. - адвокат (ордер серії АС №1072751 від 01.11.2023), розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Дельта-7”, с. Рованці, Луцького району, Волинської області
до ОСОБА_1 , с. Рованці, Луцького району, Волинської області
про стягнення 188985,40 грн.,
ВСТАНОВИВ:
01.08.2023 до Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява№ 553 від 01.08.2023 Товариства з обмеженою відповідальністю “Дельта-7”, в якій товариство просить стягнути з ОСОБА_1 188985,40 грн., з них: 164182,24 грн. заборгованості за оренду торгового місця, 20634,71 грн. штрафу, 4168,45 грн. процентів річних.
Ухвалою суду від 07.08.2023 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Дельта-7” залишено без руху; встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю “Дельта-7” строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання Господарському суду Волинської області впродовж 5-ти днів з дня одержання цієї ухвали: розрахунку штрафу в розмірі 20634,71 грн., заявленого до стягнення з відповідача,; письмових пояснень, в яких обгрунтувати нарахування ОСОБА_1 орендної плати за період жовтень 2019 року - липень 2023 року; пояснень, чи продовжує діяти договір оренди торгового місця №345 від 03.10.2019, чи продовжує ОСОБА_1 користуватися торговим місцем після державної реєстрації припинення підприємницької діяльності.
Від позивача надійшов лист №560 від 18.08.2023 на виконання вимог ухвали суду від 07.08.2023, в якому позивач повідомляє про усунення недоліків позовної заяви та надає розрахунок суми штрафу та письмові пояснення.
Ухвалою суду від 23.08.2023 поставлено прийняти позовну заяву до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження та відкрити провадження у справі; розгляд справи призначити на 27.09.2023; запропоновано сторонам подати суду: позивачу: будь-які додаткові докази в обґрунтування позовних вимог (у разі їх наявності); відповідачу: в порядку статей 165, 178 Господарського процесуального кодексу України не пізніше п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову при їх наявності, одночасно копію відзиву надіслати позивачу, докази чого подати суду; позивачу (на власний розсуд): відповідно до ст. 166 ГПК України подати відповідь на відзив у 5-денний строк з дня отримання відзиву.
В судове засідання 27.09.2023 представники сторін не з'явилися.
Відповідач своїм правом на подачу відзиву не скористався, відзиву на позов не подав.
Ухвалу суду від 23.08.2023 про відкриття провадження у справі було надіслано відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою, вказаною позивачем у позовній заяві: АДРЕСА_1 .
Проте, ухвала суду від 23.08.2023, надіслана відповідачу за вказаною адресою, повернулась з поштовою відміткою “За закінченням терміну зберігання”.
Згідно з відповіддю з Єдиного державного демографічного реєстру адреса реєстрації відповідача є: Волинська область, Луцький район, с. Рованці, вул. Ясна, буд. 15.
Ухвалою суду від 27.09.2023 відкладено розгляд справи на 25.10.2023; постановлено попередити відповідача, що у випадку неподачі ним відзиву на позов справу може бути розглянуто за наявними матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України.
В судовому засіданні 25.10.2023 представник відповідача заявив клопотання про відкладення розгляду справи, посилаючись на те, що договір на представництво інтересів з адвокатом було укладено лише 24.10.2023, а також, посилаючись на те, що є необхілність в ознайомленні з матеріалами справи..
У судовому засіданні з 25.10.2023 по 01.11.2023 було оголошено перерву для ознайомлення представника відповідача з матеріалами справи.
31.10.2023 представник відповідача адвокат Книш С.В. подав відзив на позов, у якому позовні вимоги заперечує, просить у задоволенні позову відмовити.
01.11.2023 позивач надіслав до суду відповідь на відзив та розгляд справи за відсутності представника позивача.
У судовому засіданні 01.11.2023 представники відповідача подали контррозрахунок заборгованості з орендної плати, штрафу та пені, згідно з яким заборгованість відповідача за оренду торгового місця становить 93380,74 грн., штраф - 13500 грн., інфляція - 6403,50 грн.
Ухвалою від 01.11.2023 розгляд справи відкладено на 15.11.2023, визнано явку представника позивача у судове засідання обов'язковою.
У судовому засіданні 15.11.2023 було оголошено перерву до 20.11.2023.
20.11.2023 справу розглянуто за відсутності представника позивача, оскільки представник позивача про судовий був повідомлений у судовому засіданні 15.11.2023.
Згідно з пунктом першим статті 6 Конвенції кожен має право, зокрема, на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо прав та обов'язків цивільного характеру.
Така гарантія статті 6 Конвенції передбачена і у відповідних процесуальних законах. Розумність строків розгляду справи судом є однією з основних засад (принципів) господарського судочинства (пункт 10 частини третьої статті 2 ГПК України). Порушення зазначеного принципу може негативно впливати на ефективність правосуддя та на авторитет судової влади.
Аналіз практики Європейського суду щодо тлумачення положення «розумний строк» свідчить: у рішенні у справі «Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства» він роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
Справу №903/803/23 розглянуто у розумні строки, що був об'єктивно необхідним для її розгляду, що зумовлено задоволенням клопотання представника відповідача з метою забезпечення відповідачу права на захист, дотримання принципу змагальності сторін.
У процесі судового розгляду встановлено, що 13.10.2019 між ТзОВ «Дельта-7» як орендодавцем та Фізичною особою - підприємцем Захожим Володимиром Васильовичем як орендарем було укладено договір №345 оренди торгового місця від 03.10.2019 (надалі - договір).
За умовами п. 1.1. договору орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування торгове місце згідно плану-схеми споруд (додаток №1 до договору), площею 50,00 кв. м., яке знаходиться на території торгового комплексу «Новий ринок», який розташований за адресою: вул. Європейська, 3, с. Рованці, Луцького району, Волинської області, Україна.
Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань ФОП Захожий В.В. припинив діяльність як підприємець 10.03.2020.
З 15.12.2017 господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду на підставі п.1 частини першої статті 20 ГПК України у вказаній редакції спорів, в яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратили статус суб'єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов'язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалась зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.
Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17.
Згідно з п.п. 1.2.-1.5. договору торговим місцем, що є предметом за цим договором, являється площа для розміщення металевої конструкції, магазину, палатки (надалі - споруда) і здійснення продажу товарів (надання послуг), надалі - торгове місце. Ескіз споруди підлягає погодженню з орендодавцем. Передача торгового місця, зазначеного у п.1.1 цього договору, здійснена до його підписання, що посвідчується підписами сторін під цим договором. Споруда, що буде встановлена на торговому місці, є власністю орендаря. Передача торгівельного місця, площі в тимчасове платне користування не спричиняє передачу орендарю права власності на це місце. Власником лишається орендодавець, а орендар користується ним протягом терміну дії цього договору без права приватизації.
Відповідно до п 2.1. договору за користування торговим місцем орендар сплачує орендодавцю орендну плату у наступному розмірі :
- за період з 03.10.2019 по 31.10.2019 орендна плата сплачується у розмірі 900,00 грн.;
- за період з 01.11.2019 по 30.11.2019 орендна плата сплачується у розмірі 2250,00 грн.;
- з 01.12.2019 і надалі орендна плата сплачується у розмірі 4500,00 грн. за один календарний місяць без ПДВ.
Орендна плата сплачується орендарем не пізніше 5 числа поточного місяця. Якщо 5 число припадає на вихідний чи неробочий день, то останнім днем сплати буде перший робочий день, що слідує за 5 числом місяця (п. 2.2 договору).
Пунктом 2.3. договору передбачено, що нарахування орендної плати з 01.12.2019 року здійснюється з урахуванням індексів інфляції. У випадку зростання інфляції, розмір орендної плати за кожний поточний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за той же місяць.
Відповідно до п.п.3.1.2. п.3.1. договору орендар зобов'язується, зокрема, своєчасно, на умовах, передбачених розділом 2 цього договору, вносити орендну плату та інші платежі.
Згідно з п.п. 4.1.1. п.4.1. договору за порушення термінів сплати орендної плати, встановлених у п. 2.2 договору, орендар сплачує: за прострочення з 10-го до 15-го числа штраф у розмірі 10% від розміру орендної плати, визначеного п. 2.1 цього договору, за несплату орендної плати після 15-го числа - штраф у розмірі 50% від розміру орендної плати, визначеного п. 2.1 цього договору.
Цей договір починає діяти з 01.10.2019 до 30.09.2029, а в частині розрахунків у разі невиконання їх орендарем та нанесені збитки орендодавцю - до повного проведення розрахунків та відшкодування збитків (п. 5.1 договору).
Відповідно до п.5.2 договору зміна або розірвання договору в односторонньому порядку не допускається.
Дія договору оренди припиняється внаслідок: закінчення терміну дії; дострокового його розірвання; невиконання будь- якого стороною умов цього договору (п. 5.5. договору).
Як узгоджено у п.п. 6.2 - 6.5 договору, у разі наявності форс-мажорних обставин термін виконання зобов'язань за цим договором може змінюватися за взаємною згодою сторін, про що вони укладають додаткову угоду до цього договору. У разі виникнення зазначених в п.6.1. обставин, сторона, виконання зобов'язань якої стало неможливим, зобов'язана письмово повідомити про таке виникнення іншу сторону договору протягом п'яти календарних днів, підтверджуючи це відповідним офіційним документом. Якщо сторона без поважних причин не сповістила у зазначений у п. 6.3. строк про виникнення форс-мажорних обставин, то вона в подальшому не має права вимагати зміни строків виконання умов цього договору. Якщо форс-мажорні обставини тривають понад 3 місяці, то сторони можуть прийняти рішення про зміну строків виконання умов цього договору, або про його припинення, про що укладають додаткову угоду.
Договір оренди підписаний сторонами без зауважень та заперечень.
За час користування торговим місцем за період з 01.10.2019 по 31.07.2023 позивач нарахував відповідачу плату на загальну суму 237 268,24 грн. (з урахуванням індексу інфляції), вказавши, що відповідач оплатив за користування торговим місцем 73086 грн.
Відповідно до розрахунку позивача станом на 31.07.2023 за відповідачем утворилась заборгованість з орендної плати на загальну суму 184 816,73 грн.
Відповідач у відзиві на позов, представники відповідача у судовому засіданні посилались на те, що з урахуванням п.п.2.1., 2.3. договору розрахунок індексу інфляції по щомісячних платежах повинен розраховуватись саме з розміру щомісячної орендної плати (4500 грн.), помноженої на індекс інфляції у відповідному місяці.
З такими доводами погодитись не можна, оскільки позивач нарахував плату за оренду торгового місця у відповідності до умов п.2.3. договору, яким передбачено, що нарахування орендної плати з 01.12.2019 року здійснюється з урахуванням індексів інфляції. У випадку зростання інфляції, розмір орендної плати за кожний поточний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за той же місяць.
Згідно з приписами ч.1 ст.627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Враховуючи наведені приписи законодавства, умову п.2.3. укладеного між сторонами договору, нарахування позивачем орендної плати з урахуванням індексів інфляції відповідає умовам п.2.3. договору.
Разом з цим, об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 26.06.2020 у справі №905/21/19 відступила від висновків касаційного суду, викладених у постановах від 21.05.2019 у справі № 916/2889/13, від 14.01.2020 у справі № 924/532/19 про можливість розрахунку інфляційних збитків за поточний період без урахування інфляційної складової основного боргу за попередній місяць, оскільки це порушує принципи індексації доходів населення, визначені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 та Методикою розрахунку базового індексу споживчих цін, затвердженою наказом Державного комітету статистики України від 27.07.2007 №265, з дотриманням певної математичної послідовності розрахунку, закладеної в цих нормативних актах.
Згідно з п. 23 постанови, якщо боржник після нарахування йому інфляційних втрат за відповідний місяць допустив подальше прострочення в оплаті основного боргу, то кредитор, виходячи з того, що зобов'язання зі сплати інфляційних втрат, яке виникло в силу закону, є грошовим, вправі нарахувати боржнику інфляційні втрати на суму основного боргу, збільшену на індекс інфляції за попередній місяць прострочення.
Отже, нарахування інфляційних втрат за наступний період з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця є обгрунтованим, оскільки інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов'язання.
У процесі судового розгляду відповідач стверджував, що окрім тих оплат, про які повідомив позивач (73086 грн.), він також оплатив 10.10.2019 - 10000 грн., 22.11.2019 - 10000 грн., 25.11.2023 - 3400 грн. На підтвердження цих оплат відповідач подав копії квитанцій від 10.10.2019, 22.11.2019, 25.11.2019.
У цих квитанціях зазначено, що сплачується орендна плата.
Проте, як пояснював у судовому засіданні представник відповідача, позивач оплату 10.10.2019 у розмірі 10000 грн. зарахував в рахунок оплати за надані послуги з підготовки торгової площі для розміщення споруди (п.2.4. договору); оплату у розмірі 13400 грн. зарахував: 12592 грн. в рахунок оплати за надані послуги з підготовки торгової площі для розміщення споруди (п.2.4. договору), 808 грн. - в рахунок оплати за оренду.
У постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 904/12527/16, від 26.09.2019 у справі № 910/12934/18 з посиланням на пункти 3.8. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку Україні від 21.01.2004 № 22, на пункт 1.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, викладена правова позиція, згідно з якою отримувач коштів, якщо інше не передбачено договором, не вправі самостійно визначати порядок зарахування коштів, якщо платник чітко визначив призначення платежу.
Відповідно до п.25. Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженої постановою Правління Національного банку України 29.12.2017 №148, приймання готівки в касу проводиться за прибутковим касовим ордером (додаток 2), підписаним головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником установи/підприємства. До прибуткових касових ордерів можуть додаватися документи, які є підставою для їх складання.
Про приймання установами/підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера), підписана головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником, підпис яких може бути засвідчений відбитком печатки цієї/цього установи/підприємства. Використання печатки установою/підприємством не є обов'язковим.
З огляду на викладене, у позивача, який прийняв від відповідача оплату як плату за оренду не було правових підстав зарахувати її в рахунок оплати інших платежів, а саме: за надані послуги з підготовки торгової площі для розміщення споруди.
Таким чином, в рахунок оплати за оренду торгового місця за період жовтень 2019 року - липень 2023 року слід зарахувати 95678 грн. (10000+12592+73086)
Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч.1, 7 ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Приписами ч.1 ст.759 ЦК України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Статтею 760 ЦК України передбачено, що предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права. Особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом.
За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч.ч.1, 5 ст. 762 ЦК України).
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).
За змістом статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Враховуючи нарахування відповідачу плати за час користування торговим місцем з урахуванням індексу інфляції за період жовтень 2019 року - липень 2023 року на загальну суму 237 268,24 грн., зважаючи на те, що в рахунок оплати за оренду торгового місця слід зарахувати 95678 грн., заборгованість відповідача становить 141 590,24 грн.
У задоволенні позову про стягнення 22592 грн. заборгованості (164182,24 - 141590,24) слід відмовити як заявлених безпідставно.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно зі ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін (ч. 1 ст. 259 ЦК України).
Статтею 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.
З позовною заявою до суду про стягнення з відповідача заборгованості за період з 01.10.2019 по 31.07.2023 позивач звернувся 01.08.2023.
Враховуючи умову п.2.2. договору, про невиконання відповідачем зобов'язання з оплати позивачу стало відомо 06.10.2019.
Враховуючи приписи ст.257 ЦК України, позивач повинен був звернутися з позовом до суду про стягнення з відповідача орендної плати впродовж 3-ох років, а звернувся 01.08.2023.
24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався і станом на час розгляду справи продовжує діяти.
Згідно з п.19 Прикінцевих і перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
Відтак, позивач не пропустив строку позовної давності за вимогою про стягнення з відповідача заборгованості з оренди торгового місця.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як узгоджено п.п. 4.1.1. п.4.1. договору за порушення термінів сплати орендної плати, встановлених у п. 2.2 договору, орендар сплачує: за прострочення з 10-го до 15-го числа штраф у розмірі 10% від розміру орендної плати визначеного п. 2.1 цього договору, за несплату орендної плати після 15-го числа - штраф у розмірі 50% від розміру орендної плати, визначеного п. 2.1 цього договору.
На підставі п.п. 4.1.1. п.4.1. договору за несплату орендної плати після 15-го числа позивач нарахував відповідачу 20634,71 грн. штрафу у розмірі 50% від проіндексованої орендної плати за період лютий - липень 2023 року, що не відповідає умовам п.п. 4.1.1. п.4.1., п .2.1. договору, оскільки за змістом п.2.1. договору розмір орендної плати, від якого має бути нарахований штраф, зазначено без індексації.
З огляду на викладене, до стягнення з відповідача підлягає штраф у розмірі 13500 грн. за період лютий - липень 2023 року, виходячи з розрахунку:
- лютий 2023 року: 4500 грн. х 50% = 2250 грн.;
- березень 2023 року: 4500 грн. х 50% = 2250 грн.;
- квітень 2023 року: 4500 грн. х 50% = 2250 грн.;
- травень 2023 року: 4500 грн. х 50% = 2250 грн.;
- червень 2023 року: 4500 грн. х 50% = 2250 грн.;
- липень 2023 року: 4500 грн. х 50% = 2250 грн.
У задоволенні позову про стягнення з відповідача 7134,71 грн. (20634,71 - 13500) штрафу слід відмовити як нарахованого безпідставно.
У зв'язку із порушенням відповідачем строку оплати за оренду торгового місця, визначеного №345 оренди торгового місця від 13.10.2023, на підставі ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував і просить стягнути з відповідача 4168,45 грн. процентів річних за період:
01.10.2019-31.12.2019 на суму боргу 6842 грн;
01.01.2020 - 31.12.2020 на суму боргу 26529,29 грн.
01.01.2021 - 31.12.2021 на суму боргу 9587,45 грн.
01.01.2022 - 31.12.2022 на суму боргу 73233,82 грн.
01.01.2023 - 30.06.2023 на суму боргу 47989,66 грн.
Згідно із ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач нарахував проценти річних за період з 01.10.2019-31.12.2019 від суми боргу 6842 грн; за період з 01.01.2020 - 31.12.2020 від суми боргу 26529,29 грн.; за період з 01.01.2021 - 31.12.2021 від суми боргу 9587,45 грн.; за період з 01.01.2022 - 31.12.2022 від суму боргу 73233,82 грн., за період з 01.01.2023 - 30.06.2023 від суми боргу 47989,66 грн.
Проте, такий розрахунок не відповідає фактичній сумі заборгованості, яка існувала станом на початок кожного періоду прострочення; суперечить п.2.2. договору, згідно з яким орендна плата сплачується не пізніше 5 числа поточного місяця (а позивач нарахував з 1-го числа місяця); початок нарахування з 01.10.2019, в той час, коли договір було укладено 03.10.2023.
На неправильність розрахунку процентів річних посилається й відповідач у відзиві на позов, проте свого контррозрахунку не подав.
Суд позбавлений можливості виконати розрахунок процентів річних самостійно, оскільки позивач не зазначив конкретних дат перерахування відповідачем коштів у рахунок оплати і не подав доказів на підтвердження оплат за спірний період.
За таких обставин, оскільки розрахунок процентів річних у розмірі 4168 грн., який заявлений до стягнення, не відповідає приписам ст.625 Цивільного кодексу та умовам договору, вимога позивача про стягнення з відповідача 4168 грн. процентів річних не підлягає до задоволення.
У зв'язку із частковим задоволенням позову на відповідача на підставі ст.129 ГПК України слід покласти судові витрати по справі пропорційно до розміру задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути із ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта-7" (45606, Волинська область, Луцький район, село Рованці, вулиця Європейська, будинок 3, код ЄДРПОУ 34826969)
- 141 590,24 грн. заборгованості за оренду торговельного місця;
- 13500 грн. штрафу;
- 2326 грн. 35 коп. витрат, пов'язаних з оплатою судового збору.
3. У задоволенні позову про стягнення 22592 грн. заборгованості, 7134,71 грн. штрафу, 4168,45 грн. процентів річних, відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду впродовж 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повний текст рішення виготовлено і підписано 24.11.2023.
Суддя І. О. Якушева