Справа № 638/8411/23
Провадження № 2/638/4198/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 листопада 2023 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді Семіряд І.В.,
за участю секретаря Межирицької В.Ю.,
за участю
позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Харківської обласної прокуратури про відшкодування моральної шкоди,-
ВСТАНОВИВ:
24.07.2023 ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом. В обґрунтування якого зазначає, що тривалими неправомірними і незаконними діями та бездіяльністю, надмірну тривалість досудового розслідування у кримінальному провадженні №42014170000000291, неодноразове прийняття рішень про закриття кримінального провадження у спосіб, який демонструє ігнорування його доводів, слідчі відповідача заподіяли йому, як потерпілому, моральну шкоду. ОСОБА_1 вказує, що з вини слідчих, протягом тривалого часу, він особа з інвалідністю другої групи, онкохворий, вимушений витрачати свій час та звертатись до суду за захистом прав, гарантованих Конституцією України. Все це призвело до погіршення та позбавлення можливості реалізації звичок та бажань, неможливо продовжити активний спосіб життя. Дії слідчих позбавили його відчуття гідності, соціальної та правової захищеності та вимагає від нього докласти значних зусиль для організації життя. Наводячи розрахунок моральної шкоди позивач просить задовольнити позов, стягнути з відповідача 657 720 грн.
15.09.2023 представником відповідача Харківської обласною прокуратурою подано відзив на позов, у якому зазначено, що позовні вимоги є безпідставними , не підлягають задоволенню. Відшкодуванню за рахунок держави підлягає шкода у випадку встановлення факту заподіяння шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади. ОСОБА_1 вказує, що моральна шкода завдана тим, що упродовж 2015-2019 він неодноразово звертався зі скаргами на постанови про закриття кримінального провадження. Судовими рішеннями дії та рішення працівників Харківської обласної прокуратури незаконними не визнавались, а позивач реалізував своє право на оскарження процесуальних рішень, передбачених ст. 303 КПК України. Наявність певних недоліків у процесуальній діяльності посадових осіб сама по собі не може свідчити про незаконність їх діяльності. Факт незгоди позивача з рішеннями, прийнятими прокуратурою не може бути правовою підставою для відшкодування моральної шкоди.
Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримав позов, просив задовольнити, окрім того, надав рішення у справі №757/33050/22, яке просив залучити до справи та врахувати позицію Верховного Суду при ухвалені рішення у зазначеній справі.
Представник відповідача ОСОБА_2 у судовому засіданні заперечувала проти позову, просила відмовити у його задоволенні, з підстав, викладених у відзиві.
Суд, вислухавши позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
Згідно ст. 12 ч. 3 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особо, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами і іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, обов'язок доказування покладається на сторони, що є одним із принципів змагальності сторін. Суд не може збирати докази за власною ініціативою.
Судом встановлено, що за заявою ОСОБА_1 внесено до ЄРДР за №42014170000000291 за ч. 3 ст. 365 КК України.
15.03.2017 ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова у справі №646/13109/16 скасовано постанову старшого слідчого першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Харківської області Попова Д.В. від 02.12.2016 про закриття кримінального провадження №42014170000000291.
03.04.2017 ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова у справі №646/2169/17 відведено старшого слідчого першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Харківської області Попова Д. від здійснення досудового розслідування у кримінальному провадження №42014170000000291.
09.08.2017 ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова у справі №646/2169/17 постанову прокуратури Харківської області про закриття кримінального провадження від 31.05.2017 скасовано, матеріали кримінального провадження повернуто слідчому для продовження розслідування.
14.11.2017 ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова у справі №646/2169/17 скасовано постанову прокуратури Харківської області від 21.05.2018 про відмову у задоволені клопотання ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5
18.02.2019 ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова у справі №646/2169/17 скасовано постанову прокуратури Харківської області від 27.12.2018 про закриття кримінального провадження від 31.05.2017 скасовано.
20.03.2019 ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова у справі №646/2169/17 відведено прокурора прокуратури Харківської області від участі у кримінальному провадження №42014170000000291.
26.03.2019 ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова у справі №646/2169/17 відведено слідчого прокуратури Харківської області від участі у кримінальному провадження №42014170000000291.
21.06.2019 ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова у справі №646/2169/17 зобов'язано прокурора (старшого групи прокурорів) у кримінальному провадженні №42014170000000291 розглянути клопотання, зокрема, ОСОБА_1
02.12.2019 ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова у справі №646/2169/17 постанову прокуратури Харківської області про закриття кримінального провадження від 28.08.2019 скасовано.
Позивач вказує, що внаслідок бездіяльності органу досудового розслідування йому спричинено моральну шкоду.
Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Статтею 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади органів місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Згідно зі статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Частинами 1 - 3 статті 23 ЦК України та роз'ясненнями, які містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При цьому враховуються вимоги розумності і справедливості.
При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди слід виходити з характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При цьому враховуються вимоги розумності і справедливості.
Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. Шкода - це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв'язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв'язок протиправної поведінки та шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком.
Причинний зв'язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов'язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв'язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов'язку відшкодувати заподіяну шкоду.
Причинно-наслідковий зв'язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без будь-яких додаткових факторів стала причиною завдання шкоди. Об'єктивний причинний зв'язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об'єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння.
При цьому, в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.
Отже, позивач повинен довести не тільки протиправність поведінки відповідача, а й наявність самої моральної шкоди та причинний зв'язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою.
Такі висновки викладено у постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 року, справа № 638/14260/16-ц, провадження № 61-11766св18; від 10 жовтня 2018 року, справа № 640/3837/17, провадження № 61-29382св18, від 27 березня 2023 року, справа № 757/221/21-ц, провадження № 61-10631св22.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто, виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).
Відповідно до статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Згідно зі статтею 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Таким чином, ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює як зазначені органи, так і їх посадових чи службових осіб, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.
При цьому, з урахуванням положень пункту 10 частини другої статті 16, статей 21, 1173 та 1174 ЦК України, шкода, завдана зазначеними органами чи (та) особами відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування лише у випадках визнання зазначених рішень незаконними та їх подальшого скасування або визнання дій або бездіяльності таких органів чи (та) осіб незаконними.
У пунктах 5.4, 6.9 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16 (провадження № 12-110цс18) вказано, що у випадку, коли шкода завдається органом державної влади, його посадовою або службовою особою, відшкодовувати таку шкоду зобов'язана держава, яка бере участь у справі через відповідні органи: орган, дії, бездіяльність якого призвели до негативних наслідків, та орган Державної казначейської служби України.
У пункті 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18) зроблений висновок, що «застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої палати Касаційного цивільного суду від 21 лютого 2018 року у справі № 522/22008/15-ц (провадження № 61-3462св18) зроблено висновок, що «як свідчить тлумачення статей 23, 1174 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі незаконною бездіяльністю посадової особи при здійсненні нею своїх повноважень відшкодовується державою і при визначені розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості».
Необхідною умовою для притягнення держави до відповідальності за дії, бездіяльність органу державної влади у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Наявність цих умов в межах розгляду цивільної справи має довести позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18).
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
Аналізуюче зазначене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 недоведені, оскільки позивачем не надано належних доказів на підтвердження наявності заподіяної йому шкоди, причинного зв'язку між шкодою і протиправними діяннями службових осіб органу досудового розслідування, що в силу вимог статей 12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов'язком.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 обґрунтовував вимоги щодо відшкодування моральної шкоди тривалою бездіяльністю відповідача під час досудового розслідування кримінального провадження за його заявою, з огляду, зокрема, на задоволення його скарг слідчими суддями.
Позивач пов'язував завдання йому моральних страждань із неналежним здійсненням слідчим Харківської обласної прокуратури розслідування кримінального провадження, оскільки кримінальне провадження неодноразово закривалось.
Проте, зазначене не є безумовною підставою для визнання позовних вимог обґрунтованими, оскільки оскарження ОСОБА_1 бездіяльності слідчого є механізмом реалізації його права на судовий контроль за діяльністю уповноважених осіб на здійснення функцій досудового розслідування та додержанням прав особи в кримінальному провадженні.
Суд, здійснюючи нагляд за дотриманням верховенства права та законності у процесуальній діяльності слідчого та прокурора, забезпечує дотримання основних прав та інтересів особи та реалізує відповідний судовий контроль за їх діяльністю, що має на меті усунути недоліки у такій діяльності.
Втім, наявність певних недоліків у процесуальній діяльності зазначених посадових осіб сама по собі не може свідчити про незаконність їх діяльності як такої й, відповідно, не може бути підставою для безумовного стягнення відшкодування моральної шкоди.
Відповідного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 27 червня 2019 року, справа № 461/2914/17, провадження № 61-34227св18, від 30 березня 2022 року, справа № 638/1923/20, провадження № 61-13701св21, від 29 березня 2023 року, справа № 638/13345/18, провадження № 61-10873св21, від 17 квітня 2023 року, справа № 751/3968/22, провадження № 61-3209св23.
Реалізація особою її права на оскарження рішення, дії чи бездіяльності слідчого або прокурора під час досудового розслідування у порядку, встановленому кримінальним процесуальним законом у разі задоволення таких скарг, становить достатньо справедливу сатисфакцію з відшкодування шкоди, яку зазнав позивач.
Цей висновок узгоджується з рішеннями ЄСПЛ від 25 липня 2001 року у справі «Перна проти Італії» та від 09 лютого 2007 року «Білуха проти України», де встановлено, що визнання судом порушення саме по собі становить достатньо справедливу сатисфакцію за шкоду, завдану особі.
Відповідний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 24 грудня 2021 року у справі № 646/5190/19-ц, провадження № 61-3057св21.
Метою оскарження позивачем бездіяльності слідчих, прокурорів Харківської обласної прокуратури у даному спорі було оспорювання процесуальної діяльності та незгода з прийнятими процесуальними рішеннями відповідно до вимог КПК України. Зазначене не є безумовним доказом неправомірних дій або бездіяльності у розумінні статті 1174 ЦК України.
Позивач не надав відповідних доказів на доведення тих обставин, що йому завдано моральну шкоду в результаті хвилювань й переживань, спричинених порушенням його права на неупереджене, своєчасне, справедливе досудове розслідування.
Сам факт задоволення скарг ОСОБА_1 слідчими суддями беззаперечно не свідчить про спричинення позивачу моральної шкоди, а свідчить про здійснення судового контролю.
Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постановах: від 13 січня 2020 року у справі № 227/2572/19 (провадження № 61-20488св19); від 20 травня 2020 року у справі № 337/3375/17 (провадження № 61-11586св19); від 19 лютого 2021 року у справі № 227/4484/19 (провадження № 61-4939св20); від 10 березня 2021 року у справі № 646/8234/19 (провадження № 61-14404св20); від 26 липня 2021 року у справі № 596/818/20 (провадження № 61-6159св21), від 04 квітня 2022 року у справі № 638/12050/20 (провадження № 61-14178 св 21).
Доводи ОСОБА_1 про те, що тривалим проведенням досудового розслідування порушені його права, не підтверджуються належними та достатніми доказами.
Наданий ОСОБА_1 висновок судово- психологічної експертизи, суд бере до уваги як доказ спричинення моральної шкоди, оскільки доказів того, що оскаржувані дії чи бездіяльність Харківської обласної прокуратури призвели до погіршення стану його здоров'я, немає.
Таким чином, виходячи з аналізу встановлених судом обставин справи суд приходить до висновку, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження душевних страждань, яких він міг зазнати у зв'язку з процесуальними рішеннями Харківської обласної прокуратури, тому правові підстави для відшкодування моральної шкоди відсутні.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати компенсуються за рахунок Держави, оскільки позивача звільнено від сплати судових витрат.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 7, 11, 12, 13, 19, 81, 133, 141, 158, 175, 263, 264, 265 ЦПК України, ст.ст.23,1167,1176 ЦК України, суд,-
ВИРІШИВ:
У задоволені позову ОСОБА_1 до Прокуратури Харківської області про відшкодування моральної шкоди - відмовити.
До визначення Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до або через Харківський апеляційний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошенняЯкщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони:
Позивач- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований АДРЕСА_1 .
Відповідач - Харківська обласна прокуратура, ЄДРПО 02910108, м. Харків, вул. Б. Хмельницького, 4.
СУДДЯ: І.В. СЕМІРЯД